Хто в домі хазяїн - 2?

Автор/джерело -  © “Труд” 

За традицією главою сім’ї вважається чоловік. А насправді нерідко всім займається дружина, що, власне, її другу половину часто цілком влаштовує...

Психотерапевт Іван Фенін вважає, що така родина проходить кілька етапів, на кожному з яких жінці потрібно правильно себе поводити.

20-30 років. «Синочок»

Вона: Ініціативна, вольова, успішна жінка, безумовний лідер. Партнер із сильним характером їй не потрібен. Їй потрібен хтось, хто не в змозі обійтися без керівництва.

Він: Яскравий, розумний і талановитий чоловік, який має потребу в постійній турботі й опіці. Такі діти часто виростають у сім'ях, де матерям властиві надмірний контроль і владність. Створюючи сім'ю, такий чоловік вибирає дружину, яка охоче бере на себе управління, дозволяючи йому якомога довше залишатися дитиною.

Відносини: У такому шлюбі характери подружжя повністю відповідають взаємним вимогам. Відносини між чоловіком і дружиною будуються за принципом «мама - син».

30-40 років. «Я вже дорослий»

Вона: У сімейному житті у розподілі обов'язків усе устоялося, і незрозуміло, з чого це чоловік раптом почав «брикатися», «качати права» - все одно йому доведеться поступитися, тому що всім так зручніше, та і йому теж.

Він: Його ставлення до світу поступово змінюється. Відбувається процес дорослішання. Цьому сприяє і професійне зростання, і серйозна відповідальність на роботі, і підростаючі діти. Поступово він усвідомлює, що його вже не влаштовує рівень самостійності, наданий дружиною.

Відносини. У сім'ї починаються конфлікти, які стають все більш і більш запеклими.

40-50 років. «Нове життя»

Вона: За весь час спільного життя дружина намагалася жодного разу не показати, наскільки потребує власного чоловіка. Навіть коли хворіла. Та й у присутності сторонніх не раз давала зрозуміти чоловіку, «хто в домі хазяїн».

Він: Образи, що поступово накопичилися, все більше і більше обтяжують чоловіче самолюбство. «Чоловік-підкаблучник!» - читає він в очах оточуючих, навіть якщо у них цього і в думках не було. У ньому прокидається заглушена попередніми роками потреба бути господарем свого життя. А заодно і бажання бути «головою», самому про когось піклуватися, керувати.

Відносини: Спочатку настає оманливе затишшя, сімейні сутички припиняються. Чоловік більше не вступає в суперечки і досить спокійно реагує на спроби дружини, як і раніше управляти його життям. Ситуація має розв`язок в тому, що чоловік оголошує про свій відхід до іншої жінки. Він сам став «татом»: знайшов жінку набагато молодшу, м'яку, поступливу, нерішучу. Він рветься «почати самостійне життя». При цьому в ньому борються суперечливі почуття. До будинку, до дружини він сильно прив'язаний і по-своєму її любить. Але почуття, що спалахнуло, означає не просто нове життя, а життя за його власними законами і правилами. Зараз або ніколи, все-таки вже далеко не хлопчик.

Порізно

Вона: Опинившись одна, несподівано для себе виявляє, що втратила певну опору, весь її звичний світ пішов шкереберть. Зараз, коли управляти більше ніким і, власне, й немає такої потреби, вона відчуває повну розгубленість. Розчарування у своєму шлюбі переростає в розчарування всім світом, власним життям.

Він: Йому здається, що його-то дружина, така сильна і розумна, не пропаде. Цим він заспокоює свою совість. У засліпленні прийдешнього «нового життя» він може навіть не помітити, що інстинктивно вибрав той же самий тип жінки, що і його дружина, що за багато років він розучився бути лідером.

Відносини: Подальші події можуть розвиватися по-різному, це залежить від багатьох факторів. Але навіть якщо чоловік повертається, відчуття здійсненої зради може отруїти обом все подальше життя.

Протиотрута

Щоб подібний жорсткий сценарій не здійснився у вашому житті, спробуйте змінити свою поведінку.

Правило № 1. Намагайтеся зробити так, щоб він відчував себе незамінним. Спробуйте час від часу бути (або хоча б здаватися) слабкою. На початку несподівана безпорадність і потреба в підтримці можуть викликати в чоловіка недовіру, навіть обурення. Нічого, це тільки перша реакція. Чоловік дуже хоче виглядати сильним і в кінцевому рахунку не втратить таку можливість.

Правило № 2. Дозволяйте собі іноді трохи розслабитися. Спробуйте хоча б на тиждень, на день, на годину забути про свій обов'язок «відповідати за все». Дозвольте собі бути м'якою і ніжною, а іноді навіть розгубленою і заплаканою.

Правило № 3. Позбавляйтеся від батьківських стереотипів. Внутрішній голос постійно шепоче вам на вухо: «ти повинна бути сильною і твердою, завжди контролювати ситуацію». Або: «адже він толком нічого не зробить, якщо я не втручуся». Це дуже схоже на голос мами, але не варто повторювати помилок батьків - у них своє життя, у вас - своє.

Довірте своєму чоловікові хоча б половину всіх рішень, що приймаються в сім'ї. Він зуміє зробити все, як треба, якщо обійтися без критичних зауважень. Звичайно, доведеться набратися терпіння - не так-то просто перетворитися зі споживача на активного учасника подій. Однак ваше схвалення і щире захоплення його діями здатні творити дива.