Як розлучатися легко?

Автор/джерело -  © Віталій Пічугін, “Школа життя” 

Життя так влаштоване, що розставання в ньому неминучі. Багато людей до них не готові. Коли щось маємо - не помічаємо, розлучаємося - шкодуємо, переживаємо, плачемо. А чи можна розлучатися легко?

Стародавні філософи вміли. Життя було таким, що в ньому кожної секунди відбувалися втрати: майна, близьких людей, здоров'я, самого життя. Зараз по-іншому? Завжди хочеться вірити в краще, як у дитинстві. Якщо іграшку купили, то це радість назавжди. Якими гіркими сльозами заливається дитина, якщо іграшка ламається або втрачається... Дітям не вистачає життєвої мудрості спокійно пережити втрату навіть такої дрібниці.

А дорослим? Ми віримо, що, наприклад, машина, квартира, гроші, улюблений телефон, дача, у нас будуть завжди. Хотілося б залишити собі: здоров'я, кохання, друзів, гарні стосунки, повагу та інші нематеріальні блага цьому житті - теж назавжди. Правда в тому, що, як і 1000 років тому, наші бажання нікого не цікавлять, а доля сама вирішує, що відібрати зараз, а що пізніше. Хіба це новина?

Епіктет умів ставитися до втрат легко, думаю, у нього є чому повчитися. Ось його ставлення до втрат.

«Чому ж ми обурюємося? Тому що ми дорожимо предметами, яких нас позбавляють. Право ж, не дорожи своїми плащами, і не будеш обурюватися на злодія. Не дорожи красою дружини, і не будеш обурюватися на перелюбника. Знай, що злодієві та перелюбнику немає місця в тому, що твоє, а лише - в тому, що чуже і що не залежить від тебе. Якщо ти залишиш все це і не будеш надавати цьому жодного значення, на кого ще тобі обурюватися? А до тих пір, поки ти будеш дорожити всім цим, ображайся скоріше на самого себе. Втрачають лише ті, що мають. «Я втратив свій плащ». Адже ти мав плаща. «У мене болить голова». Хіба у тебе роги болять? Так чому ж ти обурюєшся? Адже втрати мають відношення до того, до чого має відношення і майно».

Так, ми прив'язуємося до предметів, людей, стосунків. Сильно переживаємо, коли нас цього позбавляють. Епіктет каже - не прив'язуйтесь. Не завжди це просто, але можна зробити наступне.

Якщо ви купили, наприклад, телефон, одразу попрощайтеся з ним. Уявіть, - вкрали, подякуйте телефону за те, що був. А тепер його немає. Життя зупинилося? Ні, просто повернулася до того стану, коли ви обходилися без цього телефону, до речі, в той час могли радіти можливості та передчуттю нової покупки? Ось і тепер зможете.

Якщо річ справді пропаде, то розставання буде легким, ви вже до нього готові. Так і з іншими речами.

А як розлучатися з людьми?

Люди не речі, з ними складніше. У мультфільмі «Закохана ворона» заєць скаржиться вовкові:

- Важко мені без неї!
- Без ворони?
- Без любові.

Ми прив'язуємося більше не до людей, а до тих благ, які від них отримуємо. Розставання з близькими людьми - це втрата уваги до себе, кохання, інтересу, поваги, сексу, тощо. Йдучи, людина забирає все це з собою. А іншого спробуй ще знайди.

Що робити?

Не розлучайтеся, поки не знайдете іншої, гідної вас людини. Якщо ми знаходимо щось краще для себе, то перестаємо переживати про минуле, замість цього радіємо справжньому. Наприклад, втратили телефон, купили новий, «найкрутіший» і модний. За старим будете засмучуватися?

Кажуть, що жінки легше переживають розставання з чоловіком. Напевно, тому, що вони частіше йдуть до іншого, кращого чоловіка. За старим супутником життя переживати немає сенсу. Навіщо, коли з новим обранцем прекрасне сьогодення і перспективне майбутнє.

Можна сформулювати так. З близькою людиною вибудовуйте хороші стосунки, кохайте його, поки зможете. Інакше, що ви робите разом? Коли зрозумієте, що він вас більше не влаштовує, подякуйте за все хороше, що було між вами, після чого знайдіть кращого. Тоді розставання буде легким. Як співав Юрій Антонов: «Нова зустріч - кращий засіб від самотності».

На закінчення думка від Епіктета: «А головне - пам'ятай, що двері відкриті. Не будь боягузом, але як діти, коли їм не подобається гра, кажуть: «Я більше не граю», так і ти, коли тобі щось уявляється таким самим, скажи: «Я більше не граю» і облиш, а якщо залишаєшся, то не нарікай».