Золоте правило етики, або Залізний закон розплати

Автор/джерело -  © Ігор Каганець, Інститут метафізичних досліджень Перехід-IV 

Вселенський регулятор людського життя складається з правил і законів. Правила дають свободу дій, закони ці дії жорстко обмежують. Одні правила дають більшу свободу, інші – меншу. Відповідно, має бути правило, що дає найбільшу свободу. Ним є згадане вище Золоте правило етики.

Що посієш, те й пожнеш

Це правило існує стільки, скільки існує людство. У Нагірній проповіді Ісуса Хреста воно сформульовано так: «Усе, що ви бажаєте, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм» (Матвій 7.12). Існує і негативний його варіант, наприклад, у формулюванні Конфуція: «Не роби іншим того, чого не бажаєш собі». Також є нейтральний варіант цього правила: дій так, як хотів би, щоб діяли інші. Але що ж це таке – правило?

1. ПРАВИЛО І ЗАКОН

Слово правило (прав–ило) буквально означає «дух прави», де «прав» або «прАва» – закладений Творцем інформаційно-енергетичний каркас Всесвіту, а «ило» (ель, їл, йло) – дух, тобто щось нематеріальне, польове, егрегорне: наприклад, Гавриїл – «дух говоріння», Михайло – «дух могутності», «ельфи» – астральні істоти, Полель – «дух кохання», Енліль – сумерський бог творчості, Ярило (Ариїл) – сонячний бог, дух сонячної енергії. До Прави також відносимо сукупність світоглядних уявлень, принципів і законів, на основі яких сотворено наш Всесвіт. Правою також прийнято називати духовний простір, в якому знаходяться святі духовні сутності, тобто ті, що перебувають в єдності з Творцем та його Правою. Для Прави властиві сила і краса.

Правило – це настанова, яка дозволяє діяти в гармонії з силовим каркасом Прави і долучатися до божественної сили і краси. Точна дія згідно з правилами Творця дає людині щастя, натомість відхилення від правил приносить страждання. Всесвіт не б’є людину – людина сама б’ється об його опори.

Страждання – це остаточний індикатор, який вказує на суттєве відхилення від Прави. Попередніми, попереджуючими індикаторами НЕПРАВИЛЬНОГО життя і передвісниками страждань є потворність (некрасивість) і слабкість.

Правило – це настанова для вільної людини, яка сама вирішує, дотримуватися його чи ні. Правило не примушує, а тільки рекомендує. Правило дає простір для творчості. Діючи згідно з Правилами, людина не натикається на «каркас Всесвіту» і не страждає. Жити за правилами – це як рухатися в течії, яка сама тебе несе, або різати деревину вздовж волокон – майже без опору.

А що відбувається, коли людина нехтує правилами? Тоді вступає в силу невідворотній закон. Його дія вже не залежить від волі людини. Наприклад, існує правило «не встромляти пальці в електричну розетку». Людина має сотні варіантів, як виконати це правило. Якщо ж вона його порушує, то вступає в силу один-єдиний варіант – удар струмом. Очевидно, що удар струмом – це вже не гнучке правило, а жорсткий закон.

Таким чином, правило передбачає вільний вибір, творчість, багатоваріантність, натомість закон – це жорсткий причинно-наслідковий зв’язок. Тому правила (дух прави) існують ТІЛЬКИ для людини, яка є втіленим духом і носієм волі. Для всіх інших елементів Всесвіту діють ТІЛЬКИ закони, наприклад, закони фізики або математики. Для людини існують і правила, і закони. Чим вищу свідомість має людина, тим більше в її житті правил, і тим менше законів. Натомість люди з низькою свідомістю можуть існувати тільки у просторі законів. Якщо розглянути екстремальні варіанти, то для святих людей існують тільки правила, для темних – тільки закони.

Правила і закони – це дві сторони того ж самого регулюючого механізму Всесвіту. Рух від правила до закону супроводжується зменшенням свободи вибору. Можна сказати, що закон – це правило, в якому вже немає свободи вибору.

Одні правила дають більшу свободу, інші меншу – і цим вони відрізняються між собою. Натомість всі закони однакові в тому, що взагалі не передбачають варіантів вибору. «Закон», який має різні трактування і передбачає різні варіанти дій, взагалі не є законом – це тільки ілюзія і пастка для дурнів.

2. ЗОЛОТО І ЗАЛІЗО

Етика – це наука про правильну поведінку людини у фізичному світі, сукупність знань про його «правила гри». Людина як безсмертна духовна сутність періодично втілюється у цьому проявленому світі – подібно до того, як гравець входить у гру з її правилами. Врешті-решт, саме слово «людина» буквально означає «гравець» – і це найважливіша її характеристика. Цей первинний сенс людського існування зберігся в латинській мові у словах ludo – «грати», ludus – «гра», ludens – «той, хто грається», «гравець», ludicia – «музикування», «музична гра».

Життя людини – це черговий сеанс її епохальної «гри в земні існування». Як і в будь-якій грі, для нього властиві свої правила і закони. Головним з них є Золоте правило етики, яке одночасно є Залізним законом розплати. «Золото» вказує на його м’якість, красу і універсальність, а «залізо» – на твердість, суворість і вибірковість. Від самої людини залежить, з якою стороною життєвої гри – золотою чи залізною – вона переважно матиме справу.

Наприклад, люди зібралися пограти у футбол. Гра відбувається згідно з простими і зрозумілими правилами, які дають величезний простір для творчості. Якщо ж хтось брутально порушив правила – його видаляють з гри, без варіантів. Гра – це правила, видалення з гри за порушення правил – це закон.

Отже, вселенський регулятор людського життя складається з правил і законів. Правила дають свободу дій, закони ці дії жорстко обмежують. Одні правила дають більшу свободу, інші – меншу. Відповідно, має бути правило, що дає найбільшу свободу. Ним є згадане вище Золоте правило етики.

3. ВСЕ, ЩО РОБИШ ІНШИМ, БУДЕ ЗРОБЛЕНО ТОБІ

Нагадаємо формулювання Золотого правила етики: «Усе, що ви бажаєте, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм». Зазвичай воно сприймається як побажання робити добро і не робити зло. Проте сенс його значно глибший.

Річ у тім, що Золоте правило етики одночасно є Залізним законом розплати, подібним до фізичних законів. Це той випадок, коли протилежності збігаються. Правило в тому, що людина сама вибирає, як до неї можуть ставитися інші люди. Закон в тому, що після цього вибору включається жорсткий механізм причини і наслідку – «Що посієш, те й пожнеш». Адже життя – це не тільки Гра, а й Школа, в якій всі уроки мають бути вивченими – якщо не в цьому сеансі втілення, то в наступних.

Пояснимо це на прикладах.

Людина ввічливо поводиться з іншими людьми. Це значить, що інші з нею повинні також поводитися ввічливо – згідно з Золотим правилом етики. Якщо хтось з нею поводиться грубо, то це буде порушенням Правила. Як ставитися до такого порушника? Він зробив свій вибір: тепер грубе ставлення до нього буде цілком правомірним, адже він «зробив те, що хотів би, або зробили йому».

Припустимо, воїн іде на війну з готовністю вбивати інших. Це значить, що він має бути готовим, що його також уб’ють – і це буде правомірно. Він сам зробив вибір, тож тепер немає на кого ображатися.

Хтось говорить людям неправду. Це значить що інші також мають законне право говорити йому неправду.

Хтось інший позбавив людину майна. Хай не ображається: його також можуть обдерти, причому ця дія буде абсолютно правомірною і етичною – адже він сам захотів, щоб з ним так вчинили.

Нагадаємо, що життя – це велика Школа. Тому навчання відбувається способом, найбільш доступним для розуміння учнів. Найефективнішим для розуміння є симетрична реакція: обманув когось – обманули тебе. Не подобається? Згадай, кого ти обманув. Виховання триватиме доти, доки не засвоїш цього уроку: обманювати погано. Виховний процес може тривати як завгодно довго – для Всесвіту сотня твоїх земних життів є лише одною миттю.

Людина, яка вчинила несправедливість, рано чи пізно буде покарана, і процес виховання триватиме доти, доки не буде засвоєно урок. В ролі вихователя може виступити будь-хто. Найбільш наочним і доступним для виховання порушника правил буде ситуація, коли в ролі вихователя виступає жертва цього порушника. При цьому вихователь здійснює акт милосердя щодо «вихованця», адже допомагає йому засвоїти необхідний життєвий урок.

А тепер притча.

Одного разу вчитель запитав учня: Чи треба за зло платити добром? Учень відповів: Так, за зло треба платити добром. Тоді вчитель запитав: А чим же ти тоді платитимеш за добро? Запам’ятай: за добро треба платити добром, а за зло – по справедливості.