Знищення чорноземiв – катастрофа України

Автор/джерело -  © Юрiй Фоменко, Вячеслав Горобець (м.Дніпропетровськ) “Народний Блоггер” 

Безвідповідальне ставлення сільгоспвиробника і безконтрольність держави за останні роки привели до колосальної втрати чорноземів. Одним із чинників втрати чорнозему є водна ерозія, її розвитку сприяє інтенсивне розорювання схилів горбів, недотримання елементарних агротехнічних правил на обробітку ґрунту.

“ Чорнозем – це цар ґрунтів, він дорожчий
за вугілля, дорожчий за золото. “

В .В. Докучаєв

Земля – то є територія нашої держави. Як об’єкт господарської діяльності людини вона існує без усякого сприяння з його сторони – як загальний предмет людської праці, як основний засіб виробництва в сільському і лісовому господарстві.

Родючий шар ґрунту — основний компонент наземних екосистем, що утворився протягом геологічних епох в результаті по­стійної взаємодії біотичних і абіотичних факторів. Важливою властивістю ґрунтів є їх родючість. За­вдяки їй ґрунти є основним засобом виробництва сільськогосподарських продуктів та інших рослинних ресурсів, основою забезпечення добробуту населення. Охорона ґрунтів, раціональне використання, збе­реження та підвищення їх родючості — неодмінна умова дальшого економічного прогресу суспільства.

Безвідповідальне ставлення сільгоспвиробника і безконтрольність держави за останні роки привели до колосальної втрати чорноземів. Одним із чинників втрати чорнозему є водна ерозія, її розвитку сприяє інтенсивне розорювання схилiв горбів, недотримання елементарних агротехнічних правил на обробітку ґрунту. Вона зумовлює зміну не тільки фізичних властивостей, але й знищує гумусовий горизонт. Внаслідок цього помітно зменшуються запаси гумусу, азоту, фосфору, калію й інших поживних елементів. Ґрунт втрачає свою родючість. Площа еродованих земель безперервно зростає i становить зараз до третини вiд земельних угiдь в нашій області. Найiнтенсивнiше вiдбуваються ерозiйнi процеси на землях розташованих на пагорбах з великою крутизною схилiв. Вони посилюються там, де вирощують просапнi культури (соняшник, кукурудзу, овочi, цукровi буряки) i провадять оранку вздовж схилiв.

З метою широкомасштабного впровадження природоохоронних заходів у найближчій перспективі необхідно вивести із сільськогосподарського обороту до 10% земель, що дасть змогу істотно знизити ступінь розораності угідь. Перехід одних земельних угідь в інші називають трансформацією земельного фонду. Завдання підприємств — забезпечити переведення менш продуктивних угідь у більш продуктивні, наприклад, заліснення ярів і балок, залуження деградованих земель, переведення ріллі в природні пасовища та сіножаті тощо. Щоб започаткувати роботу по збереженню чорноземів Дніпропетровщини необхідно регіональна програма на законодавчій базі нашої держави.

Вагомим чинником в збереженні родючого шару ґрунту є тотальний контроль держави за технологією обробітку ґрунту. Затвердження на рівні обласного сільгоспуправління агротехнічних заходів спрямованих на ослаблення поверхневого стоку і переводу його у внутрішньо ґрунтовий. Розробка технологічних карт обробітку ґрунту на схилах дасть можливість збереження чорноземів. Тільки виконання обробітку ґрунтів по горизонталі, «контурне» землеробство зменшують змив ґрунту на 50% і поверхневий стік на 12-99%. Крім агротехнічних заходів збереження ґрунтів необхідно широко використовувати економічні та юридичні важелі, які є особливо ефективними в умовах ринкових відносин.

Регіональна програма, в розробці котрої прийняли участь галузеві вчені, аграрії, юристи, органи влади необхідна області, стала б “дорожньою картою” в збереженні чорноземів, контролю за їх використанням та програм зі збереження родючих шарів ґрунту. Ціна питання настільки велика, що не звертати увагу на це є злочин державного масштабу. Щоб зрозуміти глобальність цього питання приведу розрахунок. На фото - поле 94 га. Втрата чорнозему за останні 10 років оцінюється більше як 45-47 тис. м. куб. , або ж 750-800 залізничних вагонів. А таких полів багато, і з кожним роком наш чорнозем міняє колір в бік коричневого. Сповзає родючий ґрунт в яри, на дно водойм. Вже і порогів в Дніпрі нема, замулені.

Поле 94 га. Втрата чорнозему за останні 10 років оцінюється більше як 45-47 тис. м. куб. , або ж 750-800 залізничних вагонів

В нашому регіоні тисячі проблем, на цю тисячу проблем знайдеться сотня людей, які можуть професійно проаналізувати, з цієї сотні — з десяток знають шляхи їх вирішення.

Приведу на останок слова Ганни Гопко “Ми зараз живемо в країні «колективної безвідповідальності», в країні де є «гілки» влади, але в «гілок» відсутнє «коріння» і «стовбур». На мій погляд «коріння» — це наші звичаї, а «стовбур» — родюча земля. А на ваш?”

Коментарі:

Так – тема не просто актуальна, вона – фундаментальна, одна з базових для українців і України взагалі. Хоча питання, підняті в статті, очевидні й зрозумілі для всіх, хто хоча б якесь відношення має до землі. І певне, як і автори статті, і як цитований в епіграфі В. Докучаєв, так і кожен громадянин зі здатністю до тверезого мислення, усвідомлює гостроту і фатальність загрози від втрати родючого шару ґрунтів. Змивання гумусу і фізичне знищення ґрунтів (кар’єрами) – це екологічний, економічний і культурологічний колапс з довготривалими невтішними наслідками. Дійсно, в останні роки, за нашими спостереженнями, процеси знищення ґрунтів у степовій Україні підсилилися в рази. І, між іншим, були вже загальнодержавні програми по збереженню й захисту ґрунтів, які передбачали досить масштабні заходи щодо виведення земель з-під ріллі, залуження, заліснення тощо. Та так і залишилися вони папірцями, якими вимахують періодично чиновники, підводячи періодично підсумки системній бездіяльності в цій сфері. А от ідею нової регіональної програми все ж таки підтримую – все ж таки треба рухатись, треба діяти. Гірше від цієї ініціативи в будь-якому разі не стане. Тільки готувати її слід виважено, із залученням дійсно провідних фахівців (не тільки за регаліями, але й за життєвим і професійним досвідом і з адекватним ставленням до проблеми земельного устрою України).

Вадим Манюк - dikun@ua.fm

Тема ґрунтів не просто важлива – тема, що має філософське, ментальне підґрунтя, вибачте незграбний каламбур. На що орієнтований сучасний сільгоспвиробник – і в Україні. і у світі? На попит. В умовах ринку це природньо. І якщо сьогодні прогнозовано найвищу ціну на соняхи – сіятиме, а завтра – на кукурудзу – по соняху сіятиме, і начхає на сівозміни і на агрокультуру! Бо на обрії шурхотить зелений папірець, а земля – не своя, орендована, і бажаючих здати в оренду – черга, і довкола порожніючих сел – не меншає…

І ніякий світовий досвід тут не допоможе – весь світ схиблений на зелених папірцях, і найбільший не той, хто пітніє, а хто тима папірцями шурхотить. Отже, лікувати треба не агрокультуру, а центральну нервову систему, хвору на зелені папірці? Бо сутність дуже проста: земля годує людство вже десятки тисяч років, а сучасні різнокольорові папірці у цілковитій більшості країн світу не підтримані навіть золотим еквівалентом!

Можемо не встигнути – часу обмаль, і ми замалілі. Звіроящери, що захопили владу і в Україні, і в цілім світі, не мають людської, богоданої шкали цінностей. Вони живуть інстинктами: споживання, самозбереження, розмноження. Вся решта їм невідома й не потрібна. На великий жаль, більшість сучасників не розуміють, що владу захопили саме звіроящери і обманюються їхнім вмінням говорити та людською подобою. Треба вірити в Бога – вірити Богові! – щоби розрізняти Богонатхненне Творіння і твар бездушну… Треба розуміти, що люди і звіроящери на одній Планеті, а паче й паче – в одній Україні, – разом жити не можуть! І пануватимуть звіроящери доти, доки люди ставитимуть шурхотіння ЧУЖИХ різнокольорових папірців над СВОЇМИ найдорогоціннішими цінностями: Земля, Родина, Народ, Держава… Держава, кажу, а не привладні звіроящери, що нині загарбали її…

Леонід Романюк, редактор Альманаху «СВОЄ».