Український проект

Автор/джерело -  © Богдан Торчиняк 



Дата публiкацiї - 5.12.2005 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=20

Соціально-політична модель всесвітньої української спільноти, ефективної у глобалізованому світі ХХІ століття.

1. Українство в глобалізованому світі: стан і тенденції розвику.

В епоху тотальної глобалізації світу першочергове завдання кожної нації – збереження своєї ідентичності від асиміляції в глобальних структурах.

Українська нація має більше як 300-річний досвід життя в глобальних системах-спочатку в Російській імперії, а потім в комуно-кагебістській системі. Очевидно, що якби не світова українська діаспора то така високоцивілізована нація зникла б з лиця землі, тому що навіть Шевченко був відомий інтелектуальній світовій громадськості як “великий російський художник і поет-демократ” (напис під художніми творами поета в ленінградському Ермітажі), а офіційну українську історію писали неукраїнці...

Для розвинутих націй повна національна ідентичність означає 100% державну незалежність, тому такий величезний спротив визиває люба спроба об’єднати їх в яку-небудь глобальну структуру навіть при очевидних економічних перевагах, а ті об’єднання, що існують і розширяються, викликані граничною необхідністю.

Об’єднання держав означає, крім всього вищесказаного, деякий програш національних інтересів одних і виграш інших. Тому такий спротив введенню в обіг євро (як протидія засиллю долара) тих європейських держав, котрим це не вигідно, а масовий похід квазінезалежних держав під щит НАТО означає не любов до нього, а страх перед втратою цієї квазінезалежності під впливом дикого сусіда.

Місце України як не розвинутої незалежної держави мало залежить від неї самої, а воно буде там де її вкажуть, проте хто її вкаже це місце і відповідно кількість процентів цієї незалежності в великій мірі залежить як від самої України, так і від світової української діаспори.

Щоб присмирити Європу США йде на архиоригінальний крок: пропозиція Вашінгтона зводиться до угоди про вихід США з Договору по ПРО від 1972 р. в обмін на закупку Вашінгтоном в Росії партії ракет С-300 класу “земля-повітря” які потім будуть включені в ядерний щит, установлений над Росією і Європою. Крім того Росії пропонуються спільні навчання по ПРО, часткове фінансування модернізації її радарної системи і обмін даними про можливу ракетну загрозу.

Пропонується співпраця з Росією і в невоєнних областях: Вашінгтон зобов’язується зробити все необхідне (а це немало!), щоб Росія стала більш привабливою для західних інвесторів! Цей регіональний протиракетний щит над Росією і Європою повинен бути подібний до Тайванського щита, що так непокоїть Китай.

Де ж тут місце в такому альянсі для України як “стратегічного партнера США“ у ролі геополітичного буфера між Євро-Америкою і агресивною Росією? А ніде! Для того щоб такий альянс відбувся Росія попросить серйознішу ціну ніж той примітив, що пропонує США, поскільки, погодившись, Росія самоліквідує себе як лідера агонізуючої геополітичної структури на яку вона вже “не тягне” ні воєннотехнічно ні економічно, а роль жандарма в Європі і в великій частині мусульманського світу цілком влаштовує і Росію і США. Якщо всі пострадянські європейські держави встигли заховати свою незалежність в Європі то незалежність України стане останньою розмінною монетою в великій грі по збереженні досягнень цивілізації від неконтрольованого розповсюдження ядерної зброї і вживання її ядерними аферистами. Росія нарешті здійснить свою мрію про Європейський міні-СРСР в складі Росія, Україна, Білорусія і Молдавія, а там дивись, і інші приєднаються. А незалежність України буде дозувати та ж Росія: атрибутику незалежності можна зберегти, вона як виявилося, не така вже страшна, ”президент“ Чорномирдін пообіцяв вивчити українську мову, яка в тотальному російськомовному інформаційному просторі України просто ріже слух, а контроль російського капіталу над економікою України доведе незалежність її до рівня Пуерто-Ріко.

Свій шанс інтегруватися в Європу, як це зробили інші, Україна пропустила завдяки ненаціональним силам, а це був найкращий спосіб зберегти свою, хоч слабеньку, але незалежність, поскільки в Європі вона відчувала б себе фізично (але не економічно) в одній ваговій категорії з іншими. Тоді проблеми, пов’язані з глобалізацією при любому варіанті були б для України загальноєвропейськими.

Проте відомі зовнішні сили все зробили для того, щоб це не сталося, а Україна постаралася найбільше, причому останні події показали, що з таким іміджем покищо навіть заїкатися про вхід в Європу просто смішно.

Поки вариться Союз Росії з Америкою, сама Росія форсує свій варіант глобалізації по давно відпрацьованій схемі, але вже примирившись з фактом, що треба враховувати хоча б бутафорну незалежність “братських” держав (чеченські уроки марно не пропали). Якщо їй вдасться це зробити то це продемонструє силу Росії як гідного партнера Америки і дозволить виторгувати за її пропозицію добрий куш для себе.

Таким чином на 10-му році незалежності боротьба за незалежність України тільки починається і на цей раз буде все значно серйозніше, поскільки треба прийняти до уваги ці позитивні зміни, які пройшли всередині України за роки незалежності, в результаті чого навіть дітям зрозуміло, що як не є погано в незалежній Україні, а з Росією буде гірше. Прості люди і побачили і зрозуміли, що крім Росії є вільний світ широкий і при великому бажанні можна там жити і тимчасово і постійно. Крім того, люди зрозуміли, що українці не одинокі в цьому жорстокому світі, а вони мають чудову українську діаспору яка має досвід виживання в ньому. І саме вона повинна разом із здоровими національними силами всередині держави, враховуючи і свій досвід і досвід інших націй по збереженні національної ідентичності розробити і утвердити свою неповторну українську систему в глобалізованому світі.

2. Перспективні суспільно-політичні моделі формування держави Україна.

2. 1. Аналіз політико-економічних систем Англії, Франції, іспаномовних європейських країн, Скандинавських країн, Німеччини, США, Японії, Китаю, Росії, Польщі, Ізраїлю, Литви, Естонії, Канади.

Висновки:

- в основі національної філософії кожної держави закладений націоналізм, який має різні форми: рафіновано-расовий (Англія, Німеччина), патріотичний (Франція понад усе), демократичний (Скандинавські країни, Канада, США, Японія), виключний (євреї богом вибраний народ), агресивно-гегемоністський (Росія, Китай, Польща), фанатично-релігійний. Інші держави мають щось середнє арифметичне з цих націоналізмів. Українського буржуазного націоналізму про який так шуміла радянська пропаганда, взагалі не існує в природі і всі проблеми України є наслідком відсутності українського націоналізму. Всі паростки українського націоналізму глушаться, а їх носії знищуютьcя фізично найбільш зацікавленими націоналістичними державами при мовчазній згоді інших. Ніхто не хоче поступитися місцем під сонцем добровільно, тому треба шукати надійних союзників і завойовувати його.

- сила держави прямо залежить від сили національної філософії (національної ідеї), а національна філософія –це сімбіоз єдиної мови, єдиного віросповідання, віковічних традицій і агресивного минулого нації, яке на сучасному етапі трансформувалось в жорстоку техніко-економічну конкуренцію націй за місце під сонцем і добробут нації.

- лідер нації (президент, король, імператор) не може діяти сам по собі або з купкою спільників, а він є заложнником національної філософії і її носієм і він може фізично існувати тільки виражаючи інтереси нації.

- США одинока держава в світі, яка зуміла створити із свого населення, яке представляє всю Землю у всій багатогранності проблем, в монолітну націю з єдиною державною мовою, базовим державним віросповіданням і єдиною національною філософією “Америка №1”.

- всі біди України від відсутності національної філософії, що в свою чергу є наслідком двомовнсті, нетерпимості віросповідань і відсутності державного віросповідання, втратою історичної агресивності в боротьбі за місце нації під сонцем.

- лідери України є одинокими в світі, що не виражають філософії нації, тому що такої нема, а самі вони не мають філософії, щоб виражала інтереси нації, тому їхні дії на рівні тваринного інстинкту самозбереженя.

2. 2. Історія створення держави Ізраїль і єврейської політико-економічної світової системи як стержня американської економіки – ідеальна модель для копіювання українцями при створюванні українських політико–економічних ситем з центром в Україні як автономних політико-економічних підсистем в глобалізованих системах світу.
Історії переслідування ізраїльтян і українців досить подібні, хоча в часовому і географічному просторах є значна різниця:

- перші переслідувалися тисячі років, на всіх територіях їхньої локалізації і практично всіма націями;

- другі переслідувалися і переслідуються сотні років, на своїй етнічній території і своїми ж браттями-слов’янами.

Тому логічним буде використання українцями досвіду боротьби ізраїльтян проти своїх переслідувачів.

Ізраїльтяни в 1945 р. вирішували більш тяжке завданя: вони почали творення держави на загарбаній чужинцями рідній землі, відвойовуючи її клапоть за клаптем. Носії національної ідеї - американські ортодокси - зуміли об’єднати різношерстну єврейську публіку майже асимільовану у всьому світі, причому ця публіка була дуже добре влаштована і займала ведучі позиції в культурі, освіті, науці, економіці, бізнесі в цих країнах (хоча зазнавала морального переслідування). При персональній підтримці американського президента була заснована держава Ізраїль, куди почали з’їжджатися національно свідомі євреї.

Далі був застосований “ковбасний” метод для менш свідомих євреїв: ось тобі автомат, приїжджай в Ізраїль, відбери в арабів для себе свій життєвий простір і будуй своє щастя як ти його розумієш, абсолютно вільний від вікового національного переслідування. Процес пішов і багато євреїв з СРСР з 1960 р. почали масово виїжджати в Ізраїль, але система дала збій: патріотичні пориви зіткнулися з прозою життя (боротьба, кров, неясне майбутнє, а в СРСР їм було відносо зручно). Навіть процес переселення євреїв в США спочатку був непривабливий, поскільки зіткнувся з жорстокими реаліями життя там. Тому почалося масове каяття і повернення євреїв додому в СРСР, як із США, так й із Ізраїлю.

Автори національної ідеї зрозуміли, що на патріотичних почуттях далеко не заїдеш, треба кожному єврею дати краще ніж він має де б він не проживав. Не вдаючись в подробиці проробленої грандіозної роботи на міжнародному рівні треба відзначити, що завдання виконано блискуче: кожний єврей одержує конкретні серйозні переваги у повсякденному житті - починаючи від побутових проблем і закінчуючи освітою, кар’єрою, бізнесом. А все це є результатом того, що існує єдина єврейська філософія як в державі Ізраїль так і в діаспорі і діють вони синхронно.

Пострадянська єврейська діаспора практично немає нічого спільного з цією філософією: абсолютно не знає мови, традицій, не відвідує синагог, вживає некошерну їду, веде розгульний спосіб життя (пиячить і не дотримується сімейних традицій). Практично між ними прірва, проте ортодокси хоч із презирством до них відносяться (а ті в свою чергу ненавидять ортодоксів), не відокремилися від них, а надали їм всесторонню допомогу. А містком між ними виявилася чисто єврейська вроджена жилка - робити бізнес на всьому на чому тільки можна. Спільна мова була знайдена, а поскільки ні англійської ні єврейської вони не знають, то новітні бізнесмени об’явили себе “русскими” і започаткували цілий “русский” сектор у всіх сферах американської і ізраїльської економіки, благо сюди прибула величезна кількість “русскоязичних “ із СРСР в тому числі і українці, від проблем яких українська діаспора самоізолювалася, а вірніше вона була і не готова і не здатна допомогти серйозно в цих проблемах. Таким чином всі вони стали бажаними клієнтами євреїв в діаспорі і міні-СРСР процвітає як в Ізраїлі так і в США.

Другий місток між носіями націонльної філософії і блудною частиною єврейства є єврейська система виховання молодого покоління –найкраща в світі і абсолютно ізольована від впливу чужинців. Євреї нікому не довіряють своїх дітей і діти по кругу ходять в цій замкнутій системі від народження: непрацююча мати - дошкільні заклади і школи (Єшіви) при синагогах – синагоги - єврейська система бізнесу. Ця система настільки приваблива, що навіть найбільш неєврейські євреї залюбки посилають своїх дітей в Ізраїль чи США, незалежно від того де проживають самі батьки.

Подібна картина сталася з Польщею і польською діаспорою, поскільки національні філософії євреїв і поляків достойні одна одної, а частина українців попала в польські структури тому, що українська діаспора їх не мала.

2. 3. Український гуманний націоналізм як фундамент української національної філософії.

Як бачимо українську національну філософію потрібно негайно формувати і можна говорити про український гуманний націоналізм як фундамент цієї філософії, поскільки без національної філософії нема держави і це де-факто.

Чи має право на існування такий націоналізм і що він означає?

Не тільки має право, а він існує стільки, скільки існує українська нація, а це тисячі років і він нічого не вимагає від інших, другими словами він означає елементарне право нації на самовизначення , яке признають всі. Український націоналізм найменш претензійний серед всіх існуючих і не зазіхає ні на чужі території, ні на експлуатацію інших націй і народностей, не претендує на виключність і гегемонію.

А ті ярлики які, вішають йому інші рафіновані націоналістичні структури якраз на це претендують і, хочуть використати українську націю і її багатства для досягнення їх гегемоністських цілей. При цьому хочуть знищити її мову, присвоїти собі її традиції і тисячолітню культуру. Де ж здоровий глузд, шановні рафіновані націоналісти-аферисти? Не пройде, це велика і сильна нація, просто вона ще знаходиться в фазі росту і формування.

Як живе український гуманний націоналізм в Українській державі і в діаспорі?

В Україні 70% “націоналістів” на протязі всіх історичних епох і режимів мирно порпалися в землі і хапалися за вила націоналізму коли зайди без запрошення вривалися в їхні оселі, зривали останню сорочку, заставляли ходити в чужу церкву і молитися чужому богу. В СРСР ці націоналісти не мали навіть паспортів (худоба мала), в них забрали вирощений хліб, згноїли його і мільйони з них були виморені голодом або вивезені в Сибір. Для “націоналістів”, бажаючих прорватися із села в місто був встановлений бар’єр прописки, котрий мало кому вдалося пройти, а вся демографічна політика була так з конструйована, що ”українські націоналісти” від “хорошого” життя добровільно їхали жити в Росію де їм створювали кращі умови, а особливо талановитих російських націоналістів-шовіністів і інших російсько-мовних перевертнів запрошували на керівні посади в українські міста де їм надавали (крім високооплачуваних посад) усі можливі пільги райського життя.

Таким чином, виявилося що міста заповнені цими манкуртами (я не боюся цього слова і не ображаю талановитй російський народ і його геніальних культурних і технічних провідників, які навіть на запрошення Заходу нікуди не виїжджають і разом із своїм народом стараються змінити ситуацію на краще. Також це не відноситься до інтелігентних росіян і інших національних меншин, які сприйняли Незалежну Україну як свою батьківщину і зробили для неї більше ніж деякі крикливі етнічні псевдопатріоти). Склалася така ситуація, що в Києві українців можна порахувати на пальцях, в найбільш українському місті Львові 70% українців, а у всіх інших містах і навіть промислових регіонах і стратегічних об’єктах (як , наприклад, теплові і атомні електростанції) від 10 до30% українців. Ці ж “таланти” за 300 років життя на Україні не спромоглися навіть вивчити української мови.

А їх наїхало аж 15 мільйонів (1/3 частина всього населення). Поскільки вони були всі при владі і обов’язково комуністами, як ідеально організованою партією, то, сформувавши свій парламент, на чолі з комуністичним президентом і українськими колаборантами, які вийшли із середовища сільських гуманних націоналістів, прихопивши у власність народне добро, що погано лежало, заложили основи незалежності України, а вірніше (як виявилося через 10 років) це є гнилий фундамент на якому вся будівля української незалежності виглядає кострубатою дивно нахиленою під кутом 45 градусів і не відповідає нормам світового державотворення, що якщо не підперти збоку то вона ось-ось впаде, а на даху її п’яна камарилья править бал і навіть не здогадується, що вона може впасти разом з такою будівлею. На кволі голоси свідомих націоналістів: ”Що ви будуєте?Де національні інтереси?” вони істерично кричать: ”Украинские фашисти преследуют! Давай раздвоенноязичний государсвенний (як у змії)! Русская православная единстенно правильная религия в мире!” А це означає не що інше як заклик перетворити ці лозунги в офіційну українську національну філософію. Фактично і президент і уряд керуються нею, ситуація в Україні є наслідком цієї філософії, а всю вину вони спихають на прокляту незалежність, яку затіяли гуманні націоналісти “и поигрались в независимость, ничего хорошего не вишло, теперь играй обратно в модернизованний Союз”. А що є фактично в результаті процвітання цієї філософії і кволого спротиву українсього гуманного націоналізму:

-протистояння і національна прірва між Сходом і Заходом України;

- 15-ти мільйонна 5-та колона росіян і інших чужинців, які контролюють весь дрібний бізнес в Україні і працюють проти держави, громадянами якої вони є;

- приватизація стратегічних об’єктів і їх контроль не національними силами;

- корумпована влада, продажний парламент, недієздатний президент з відсутньою національною філософією, ракова пухлина держави у вигляді неймовірного роздутого штату чиновників-бюрократів (в 3 рази більше ніж в комуністичній Україні);

- держава практично не займається енергетичною проблемою, а віддає українську енергетику на з’їдження сумнівним приватним структурам. У всіх нормальних країнах енергетика і оборона є виключно справою держави тому що ці два пункти фактично визначають незалежність держави. В Україні все навпаки - віддають дяді. Навіть в США, найбільш енерго-озброєною державою в світі , питаннями енергетики займається президент Буш. В нашій же державі президент, хоч і компетентно, витає в космосі і ніяк не опуститься до земних проблем енергетки. А чому? Тому, що він в цих проблемах абсолютний дилетант і боїться (а це захисний інстинкт кожного дилетанта) взяти на себе відповідальність за цю проблему, а ці люди яким він довірив енергетичну проблему з 5-ї колони і вони ніколи не були , не є і ніколи не будуть зацікавлені в незалежності української енергетики.

- багатоконфесійна церква без перспективи на об’єднання, тому що це зараз найкращий бізнес і політика, а де бізнес там жорстока конкуренція, а віруючі вже ні у що не вірять і їх можна розглядати як членів партії (конфесії);

- знищений інститут сім’ї, причому зараз він найслабший на Західній Україні (в комуністичні часи там сім’ї були дуже сильні і це за рахунок національної ідеї), поскільки практично з кожної сім’ї хтось виїхав на заробітки;

- тотальне безробіття;

- на грані знищення науково-інтелектуальний і інженерно-технічний потенціал держави;

- безпросвітні екологічні проблеми;

- смішний державний бюджет;

- на 70% тіньова економіка;

- деморалізований, споживацький менталітет нації (хтось щось повинен для них зробити тільки не вони самі для себе);

- відсутність державної демократії і наявність анархічної демократії з елементами неконтрольованого державою каннібалізму;

- наявність 150 партій, рухів, товариств, 4-х комітетів національного порятунку, які охоплюють всього ...3% нації;

- прірва між старою українською діаспорою і новітньою четвертою хвилею української діаспори, а це означає, що і між Україною як державою.

Всі ці проблеми, як підкреслювалось, є наслідком відсутності національної філософії і безнадійно вирішити хоч одну з них окремо навіть пожертвувавши на неї весь український бюджет. Треба оприділитися з національною філософією, на її основі створювати всесвітню українську систему з центром в Україні і в рамках цієї системи вирішувати її проблеми.

Як же виглядає гуманний націоналізм діаспори України і її взаємовідносини з безнаціональною філософією новітньої діаспори четвертої хвилі?

Генерально: те що діаспора зробила, не зробила за 300 років вся Україна і без цієї діаспори не було б сьогоднішньої України хоча і в такому жалюгідному вигляді.

Більше зробила тільки єврейська діаспора для Ізраїлю.

Але на жаль в плані єдиної, чіткої , мобільної і дієвої національної філософії тут немає чим похвалитися: українці у всьому світі однакові - що не українець то окрема організація зі своєю філософією, де два українці там три президенти і т. д. Організацій багато, але вони або повторють одна одну, або діють на шкоду одна одній і загальній справі. Українці ще більш індивідуальніші ніж американці, але індивідуалізм заперечує колективні дії і колективний результат, а люба українська система, а тим більше держава це результат цілеспрямованих колективних дій і євреї наочно продемонстрували це всьому світу: вони склеїли різношерстну публіку безнадійних різнонаціональних індивідуумів на північно-американському континенті в єдину монолітну націю, яка гордиться своєю філософією “Америка №1”, а держава Ізраїль опинилася під надійною парасолькою американської могутності. Євреї створють системи цікаві для всіх, а створивши їх , опиняються завжди в панівному становищі, а тут, хоч і завидно але нічого не скажеш : хто дбає, той має.

Українці роблять дуже багато, але індивідуально або окремими товариствами чи іншими маленькими групами, без загальнонаціонального цілеспрямованого проекту і, як правило, ця робота цікава тільки для цієї групи (в основному родинні групи) під лозунгом національної справи, який шитий білими нитками. На таких же принципах побудований і український бізнес (без національного стержня), тому він такий слабенький. Коротше кажучи, внутрінаціональна конкуренція в політиці, духовному житті і бізнесі при відсутності в них загальнонаціональної філософії вбиває саму націю. Треба ще додати, що наші вороги вміло цим користуються і я насмілюся стверджувати, що ці проблеми українсьої діаспори екстраполювавшись на “благодатний” грунт дикої, голодної, національно несвідомої, незалежної України буйно розцвіли в такому вигляді, які вони там є.

Але як би там не було, на відміну від українського суспільства, яке в принципі на даному етапі його розвитку не здатне сформулювати таку філософію, діаспора доказала своїм 100-річним досвідом цілому світу, що є така нація, зберегла нашу оригінальну історію і культуру, відшліфувала її до блиску в чужинецькому світі, створила там практично всі українські міні-структури і утвердила їх там, зберегла віковічні символи української державності і передала їх у брудні руки “української” камарильї. Тому твердо можна сказати, що при об’єднанні всіх патріотичних сил, вона може бути єдиним носієм національної філософії.

Але ми ще маємо новітню діаспору - четверту хвилю, а це оригінальні люди і я також до них відношуся. Мало того, що комуністична система витравила в них все національне (вони навіть дальше встидаються своєї мови і спілкуються “общепонятним”). Ковбасний інстинкт в них настільки розвинутий, а почуття меншевартості так вкоренилося, а почуття внутрішньої переваги і гідності таке високе (майже всі з вищою освітою , кандидати і доктори наук, колишні парткерівники, директори і нач. відділів заводів, відомі діячі культури), що це все ніяк не стикується із західною дійсністю і її цінностями. Тому реальність деморалізувала їх, виконання примітивних робіт і незнання мови поставило їх нижче найнижчих прошарків новітніх емігрантів з інших країн.

Існуюча діаспора сприйняла їх як зрадників України і практично відвернулася від них. Потім примирилася із ситуацією і покладала великі надії на те, що вони вступлять в їхні організації і оживлять молодою енергією їх діяльність і ці орга-нізації стануть дійовим містком між Заходом і Україною.

Четверта хвиля почала вступати і питати, що дають ваші організації (маючи на увазі ковбасу і інші матеріальні вигоди надурняка). Виявилося, що нічого не дають, а навпаки, цим організаціям треба давати. Де тут до проблем будівництва України і підтримки українства в чужині! Як точно відобразив ситуацію у відносинах цих двох діаспор єврейський кореспондент брайтонської газети “Русский Базар” Фома Мусієнко:між ними глибока прірва, яку не спішать переступати ні ці, ні інші.

2. 4. Характеристика політико-економічної системи США як сукупності політико-економічних національних підсистем світу, завдяки яким з`явилася “Америка№1”

Постулат: Під політико-економічною національною підсистемою я розумію національну меншину (або їх групу) громадян Америки, які об’єднані національними традиціями, спільною матірною культурою, віросповіданням, бізнесовими і іншими інтересами, які не асимілювалися і підтримують тісні легальні в правовому полі Америки політичні і економічні зв´язки з матірними державами, впливають на вибори адміністративних структур, сенаторів, президента, економіку держави, а цим механізмом - на світові політичні і економічні процеси в напрямі загального прогресу світу. Під таким кутом зору в політико-економічній системі США існують явно виражені наступні типи національних політико-економічних підсистем:

2. 4. 1. Єврейська, із державою Ізраїль, політико-економічна система якої так злилася з американською і взаємовпливовість така глибока, що вже тяжко сказати де власне американська.

2. 4. 2. Польська разом з державою Польща, дуже впливова на всіх рівнях в Америці, а через папу римського і в світі.

2. 4. 3. Південно-американська - впливова на найнижчому рівні як масова і як електорат без присутності впливу матірних держав, хоча іспанська мова неофіційно вважається другою державною мовою і президент Буш прекрасно її знає (в Україні все навпаки:російська мова неофіційно основна державна мова, російський вплив проліз всюди і навіть в кожну українську сім’ю, а президент добре володіє тільки російською).

2. 4. 4. Євро-англо-саксонська, яка власне і американським іміджем в світі.

2. 4. 5. Китайська – дуже впливова хоч і без присутності держави Китай.

2. 4. 6. Російськомовний (радянський) сектор як складова загальноєврейської підсистеми, так звана “російська мафія” без присутності держави Росія, але з претензіями її представляти.

2. 4. 7. Українська - в представництві старою діаспорою національних інтересів України, але без присутності держави Україна, достатньо впливова, якщо взяти її відносну малочисельність (євреїв разом з Ізраїлем 10 млн. , польська діаспора 20млн, китйська невідомо скільки десятків млн. , а українська- всього 2млн. ) і з прекрасним іміджем зразкових, законопослушних українських громадян Америки, які добре попрацювали для добробуту Америки і збереження матірної держави Україна (учіться в них шановні національні меншини в Україні!), а також представництво безликої новітньої української діаспори в складі радянського сектора єврейської політико-економічної підсистеми. З цьго аналізу напрошується простий висновок:

щоб суттєво покращити ситуацію в Україні треба п. 2. 4. 7. даного розділу зробити подібним на п. 2. 4. 1 або на п. 2. 4. 2.

Але для виконання цього одного пункту потрібно зробити серйозні зміни як в дер-жаві Україна так і змінити стиль роботи всіх українських організацій в світовій діаспорі.

2. 5. Нова національна філософія світового українства і держави Україна:

Кожен громадянин України повинен одержати постійну роботу, яка б забезпечувала гідний рівень існування його сім’ї, а кожнй пенсіонер крім пенсії повинен одержати відповідні

компенсаційні продуктові картки з фонду держави. Лозунг Папи Римського ”сім’я важливіша, ніж держава” повинен бути реалізований в найкоротші строки.

Постулати:

1. Громадянином України вважається особа, яка проживає в Україні не менше 10 років, або народилася на Україні після проголошення її незалежності і здала екзамени на право бути її громадянином. Вимоги до громадян, відповідні інструкцїі і процедуру здачі екзамену запозичити в США. Головою комісії по здачі екзаменів назначити Віталія Карпенка.

2. Від екзамену на громадянство звільняються всі сільські жителі, які проживали в селах до проголошення незалежності, пенсіонери і діти до 18 років. Депутатський імунітет не являється імунітетом від здачі екзамену.

3. Всі, хто не здав екзамени на громадянство України одержують штамп в паспорті “Іноземець з правом постійного проживання на території держави Україна” і йому надається повторний шанс здати на громадянтво через 5 років. Особи, які мають право на постійне проживання автоматично мають право на працю, але тільки в приватних компаніях і держава не несе відповідальності за їх працевлаштування. Вони не мають права голосу на виборах всіх рівнів і бути обраними в державні структури.

4. Президент і уряд є простими виконавцями нової національної філософіі і в кінці кожного року звітуються перед народом про хід виконання національнї програми викорінення безробіття. Парламент переходить в режим творення і коректування законів, які забезпечують першочергове виконання нової національної ідеї.

5. Контроль за виконанням нової національної ідеї покладається на Всеукраїнський комітет національного порятунку, центральний офіс якого повинен знаходитися в будівлі Українського інституту Америки , Нью-Йорк (надалі Комітет).

6. Комітет має надзвичайні повноваження по впровадженню нової національної ідеї:

-призупиняти шкідливі для впровадження нової національної ідеї діючі закони і ініціювати нові потрібні закони і беззастережне прийняття їх парламентом.

-ініціювати референдум, імпічмент президенту, розпуск парламенту, рекомендувати кандидатуру нового президента у випадках загрози зриву строків виконання нової національної ідеї.

-помимо дипломатичних служб вести переговори з представниками урядів інших держав по питаннях що відносяться до впровадження національної ідеї.

-анулювати дії міжнародних договорів, якщо вони шкодять ідеї.

-контролювати хід приватизації, в необхідних випадках проводити конфіскацію і ренаціоналізацію.

2. 5. Всеукраїнський Комітет Національного Порятунку (ВКНП) як носій національної філософії (національної ідеї). Принципи формування і основні завдання. Українські організації діаспори як інспектуючі органи ВКНП в Україні по впровадженні національної ідеї.

2. 5. 1. Нова імміграційна і еміграційна політика як важливий засіб якнайскорішого впровадження національної ідеї. ЗУДАК як орган ВКНП по контролю за цією політикою. Моделі - Національні еміграційні і імміграційні програми США і Канади. Ревізія діяльності українських посольств і консульств по правильному веденні цієї політики.

2. 5. 2. Товариство українських інженерів Америки (ТУІА) як орган ВКНП по контролю за забезпеченням роботою інженерів і науковців. Створення фонду по впровдженню високоефективних і швидкоокупних нуково-інженерних проектів на Україні.

2. 5. 3. Союз Українок як орган ВКНП по контролю за відновленням інституту сім’ї і демографічними змінами в Україні.

2. 5. 4. Союз лікарів США і Канади як орган ВКНП по контролю за станом української медицини і життєвим рівнем українських лікарів. Контроль за достатньою присутністю етнічних українців в системі охорони здоров’я України і унеможливлення їх дискримінації.

2. 5. 5. Союз Українських промисловців і бізнесменів Америки і Канади як органи ВКНП по створенні українського сектора в приватному бізнесі України. Загальна українізація приватного бізнесу в державі Україна. Регламентація присутності етнічних українців в кожному приватному іноземному підприємстві, діючому на території України. Жорсткий контроль за виконанням цього пункту аж до закриття іноземного підприємства і конфіскації його майна на користь держави.

2. 5. 6. Проведення роботи по інформуванні світової громадськості відносно дискримінації етнічних громадян України у власній державі і оправданні жорстких заходів по ліквідації існування цєї дикості в цивілізованому світі. Закони США по захисту людських прав афроамериканців як модель в законодавчому полі України по захисті прав етнічних українців.

2. 5. 7. Інвентаризація багатства олігархів і приватних бізнесових структур, встановлення рівня законності цього багатства. Весь надлишок цього рівня об’явити незаконним і вважати довгостроковим кредитом державі Україна під установлений нею процент з правом компенсації олігархом і його наслідниками боргу державі. Одержаний фонд використовувати виключно для реалізації нової національної ідеї і трактувати цей крок як маленьку компенсацію трагічних наслідків пограбування олігархами власного народу. Підготовка відповідного закону України. Григорій Омельченко представляє ВКНП як голова інвентариза-ційної комісії.

2. 5. 8. Товариство ім. Шевченка як орган ВКНП по контролю за системою середньої і вищої освіти в Україні. Закон про мови і заборона двомовності в державних дошкільних, середньотехнічних закладах. Двомовність допускається у всіх приватних закладах національних меншин і на факультетах вузів по предметах з нерозвинутою українською термінологією. Українська Академія Св. Юра в Нью-Йорку як ідеальна модель вирішення культурно-освітніх потреб національних меншин в чужомовному середовищі. Встановлення спеціального екзамену з української мови по всіх предметах в середньотехнічних закладах і середніх школах без здачі котрого не видається диплом про освіту незалежно від форми власності школи (аналог - Regents in English в США). Встановлення спеціального екзамену з української мови без здачі котрого диплом про середню і середньо-технічну освіту не є чинним для вступу у вищий учбовий заклад України незалежно від форми власності школи (аналог- SAT в США). Підготовка відповідного “Закону про Національну освіту”. Аналог – відповідні закони США.

2. 5. 9. Український музей в Нью-Йорку як орган ВКНП по контролю за станом національної культури вУкраїні і інформаційним українським простором в ній.

2. 5. 10. Греко-католицька церква як духовна база національної філософії і нової української ідеї. Іван Гель - голова комісії по об’єднанні всіх існуючих українських конфесій в єдину українську християнську церкву (ЄУХЦ) під егідою української православної церкви Київського патріархату. Компромісна база для об’єднання:

УПЦ КП визнає єдиною ідеологію УГКЦ, а УПЦ і УАПЦ одержують право влас-ності на все майно УГКЦ як за кордоном так в Україні.

3. Україна і Українська діаспора як взаємодоповнюючі складові світового українства.

3. 1. Триєдина політико-економічна система в Україні як механізм перетворення світового українства на сконсолідовану етносоціальну спільноту , що гарантує незалежність України. Умовний поділ економічної зони України на три основні зони політико-економічного впливу: північно-американська, Євросоюз і російська як фактор політичної і економічної стабільності в світі і прогресу України.

3. 1. 1. Створення української політико-економічної системи як північно-американської підсистеми політико-економічних систем США і Канади-першочергове стратегічне завдання держави Україна і української канадсько-американської діаспори. Об’єднання фінансової системи України із системами американських і канадських українських кредитових спілок як стержень такої системи. Віктор Ющенко-творець Єдиного українського банку в цій підсистемі.

3. 1. 2. Українсько-європейська політико-економічна система як підсистема Євросоюзу і завдання європейської української діаспори.

3. 1. 2. Українсько-російська політико-економічна система як підсистема Російської політико-економічної системи, завдання української діаспори в Росії і російської діаспори в Україні у формуванні різкого прогресу у відносинах між цими державами.

3. 2. Створення партії емігрантів і присутність її представників у всіх структурах законодавчих і виконавчих органів- необхідний крок по реалізації механізмів перетворення світового українства на сконсолідовану етносоціальну спільноту.

3. 2. 1. Сучасні українські емігранти на відміну від післявоєнних емігрантів, як жертв політичних репресій на окупованій території України, являються жертвами комуністичних режимів і економічних репресій власного уряду в незалежній Україні (за винятком купки грабіжників , котрі легалізувались на Заході за гроші). Легалізація всіх українських емігрантів на Заході як гуманний крок урядів цих країн до часткової компенсації моральних і матеріальних збитків емігрантів (добрий почин зробили уряди Греції, Португалії, Іспанії, Італії).

3. 2. 2. Боротьба сучасних емігрантів за зміну ставлення до них як на території чужих країн так і зі сторони бюрократичної системи України.

3. 2. 3. Сучасні українські емігранти - основні інвестори в економіку України і творення для них відповідного інвестиційного клімату - першочергове завдання майбутнього уряду України.

11.08.2001

 

© Конкурсна робота, надіслана на Всесвітній політологічний конкурс “Перспективні моделі української держави і технології їх реалізації”, який проводився в рамках роботи Політологічної секції ІІІ Всесвітнього форуму українців в м.Києві (серпень 2001 року).

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.