Терпіння - зло чи благо?

Автор/джерело -  © Ольга Лавренкова, “Школа життя” 

«Господи, дай мені мудрості, щоб розуміти чоловіка, любові, щоб прощати його, терпіння до його настроїв. Сили ж, зауваж, не прошу, а то приб’ю гада!» Ідеальна жінка традиційно асоціюється у свідомості більшості чоловіків не тільки з сексуальністю і красою, але і з м’якістю, дбайливістю і ...з безмежним терпінням.

Терпіння - прекрасна чеснота, але життя надто коротке, щоб довго терпіти

“Терпіння - прекрасна чеснота, але життя надто коротке, щоб довго терпіти.”
Абу-ль-Фарадж

Без вміння йти на компроміси, прощати, закривати очі на дрібниці життя складно вибудувати в сім'ї гармонійні стосунки. І в першу чергу це, звичайно, прерогатива жіноча. Адже саме жінка традиційно вважається берегинею домашнього вогнища. Та й у м'якотілості жінку дорікати не стануть, навіть якщо вона буде йти на поступки по сто разів на день. А чоловік, як не крути, ризикує отримати ярлик з написом «ганчірка». А воно нам треба? Дзуськи!.. Нам поруч потрібен крутий мачо! А раз так, дівчата, то терпіти тут будемо ми. І крапка.

Ось тільки як визначити межі терпіння? Як не перестаратися і не перетворити затишне тепле гніздо на свавілля домашніх, що дірвалися до вседозволеності? Це завдання жінки, і тільки жінки. Скільки б ми не говорили про емансипацію, а на підсвідомому рівні ми чудово розуміємо, що все-таки головна мета чоловіка - принести в будинок мамонта, а не загальну гармонію.

Для початку визначимося з предметом наших роздумів. Що розуміти під словом «терпіння»? Мені дуже подобається це визначення: «Істинне терпіння - це особливий стан свідомості, що наповнений прийняттям світу цілком». У такому контексті терплячість має прямий зв'язок з розумінням ситуації.

Неприємність цю ми переживемо!

Наприклад, звичка дзенькати ложкою в склянці чи не закривати тюбик зубної пасти, безперечно, рано чи пізно може роздратувати. Але подивимося на це трошки з боку і зверху. Це ж просто роками вироблений алгоритм поведінки людини, яку ви, між іншим, кохаєте. Не такі вже це проблеми в порівнянні зі світовою революцією, якщо на те пішло. Варто усунути ці звички - їх місце тут же займуть інші, і дратувати вони будуть не менше.

А хіба у вас немає подібних звичок? Є! Їх не може не бути. І вони теж напевно вже не сприймаються кохаючою половиною як мила деталька в поведінці гарненької подруги. Що з цим робити? Зрозуміти. Прийняти. Забити. Тобто взяти - і стерпіти. Ви ж його кохаєте, ви з ним самі життя прожити захотіли. Ось і живіть, і бажано - спокійно. А чоловік вас за таку лояльність тільки сильніше кохати і поважати буде.

Терпіння або боягузтво?

А ось ситуація протилежна. Припустимо, чоловік у нас - алкаш першорядний, в запої ходить раз на місяць за чітким розкладом, як електричка. Три тижні на місяць - не чоловік, а золото, а на четвертій - нічого не тямлюче створіння, що живе в своєму біснуватому світі. І ніби, з математичної точки зору, «треба б потерпіти, громадяночко». Адже - три тижні більше, ніж один. І плюсів в три рази більше має бути. Ну витре він ніжки про дружину, так потім же довго вибачатися буде, може, навіть купить чого, з дітьми в кіно сходить або сміття винесе...

Терпимо? Зазвичай - так, терпимо. І є для цього вагомі причини, у кожного - свої. Тільки це вже не терпіння. Це - прояв слабкості і боягузтва. І, між іншим, навіть злочин. Проти себе, проти нього, проти дітей... Проти всіх. І виправдовувати це «вагомими» причинами - значить, обманювати себе.

Це вам не тюбик із зубною пастою, який і через 20 років залишиться просто незакритим тюбиком. Такі процеси мають властивість розвиватися. І потурання, яке ми приймаємо за терпіння, призводить до плачевних результатів. Слабка людина сама не зупиниться. Її потрібно ставити в умови, коли вона змушена самостійно вибирати і приймати рішення, стоячи перед обличчям проблеми, а не збоку від неї. Звичайно, це страшно. Адже гарантії, що виберуть вас, немає. Але якщо він вас не вибере, то це все одно з'ясується. Років так через-надцать.То ж не краще зрозуміти одразу, що тут вас не особливо шанують? Рано чи пізно, якщо нічого не робити, все обов'язково розвалиться. Тільки ви вже будете трошки не в формі... Морально і фізично розтоптані, скинуті на дно. А вже про те, що у чоловіка шансів практично не залишається, я взагалі мовчу. Його немає, він спився, поки ви зображували з себе ангела терпіння.

Терпіти чи ні?

На це запитання кожен має відповісти сам. Ми тут крайності розглянули. А на краю все завжди добре видно. Тільки життя складається не з крайнощів. У ньому всяке є. Й іноді важко визначити, що правильніше в конкретному випадку: терпіти або проявити здорове нетерпіння і подумати про почуття власної гідності.

Потрібно віддавати собі звіт, коли ви дійсно проявляєте терпіння, а коли - лише робите вигляд, що терпите, закриваючи очі на проблему. Складнощі самі собою не розсмоктуються. Їх потрібно вирішувати. А щоб вирішити, потрібно думати, прогнозувати, зважувати.

Не дозволяйте собі лякатися, це не той випадок, коли слабкості дозволені. Пам'ятайте, немає більш вразливої мішені для стусана під зад, ніж страус, що сховав голову в пісок. А поки ви ховаєтеся, ваш рідний дім залишається незахищеним.