Давай домовимося?

Автор/джерело -  © Юлія Василькіна, «Наша Психологія» 

Він або вона вас не розуміє? У запалі сварки б’єте посуд? Годинами не розмовляєте і не помічаєте партнера? Навчитися вирішувати справу миром і нарешті порозумітися один з одним легко, достатньо всього лише вимовити вголос те, чого ви хочете.

ТАКІ РІЗНІ

Чому ж дорослі люди намагаються перевиховати партнера? І чому, не добившись нічого таким методом, починають «карати» один одного? Причина криється в наших «очікуваннях».

Якщо говорити про стосунки, це те, що ми вважаємо правильною і бажаною поведінкою щодо нас. Кожен з нас володіє власним набором очікувань, деякі з них - ситуаційно незалежні (наприклад, «кожна хороша мати повинна ...»), а деякі - залежать від наших реакцій (наприклад, «я йому скажу, і тоді він ...»).

Власні очікування ми апріорі вважаємо справедливими і правильними. Коли вони підтверджуються поведінкою наших близьких, то все в порядку: ми задоволені стосунками і готові продовжувати їх на загальну радість. Але частіше за все з очікуваннями не так все просто, і вони залишаються нереалізованими.

Спробуємо уявити, що у нас є два героя - Боря і Льоля, вони зустрічаються півтора-два роки, обидва досить емоційні люди і не соромляться висловлювати емоції, що часто проявляється в криках, демонстративних образах, нотаціях і маніпуляціях покидання одне одного.

ЧИТАЧ ДУМОК

Перша причина конфліктів полягає в тому, що ми не говоримо прямо, що хочемо, вважаючи, що «це і так зрозуміло», «він же розумна людина, сам повинен розуміти» і т. д. Інакше кажучи, ми розраховуємо на те, що оточуючі нас люди вміють читати наші думки. Більше того, ми впевнені, що наша точка зору єдино правильна, і розраховуємо на підтримку оточуючих. Боря повинен не тільки вгадати, що чекає від нього Льоля, а й погоджуватися з нею у всьому, всіляко їй потурати. Але ж, навіть якщо Боря готовий йти назустріч Льолі, він не втілює її мрії лише тому, що вони йому невідомі!

Давайте візьмемо банальну ситуацію, яка, втім, досить часто зустрічається. Наприклад, Льоля може чекати від Борі романтичної вечері в ресторані («з тих пір як ми почали жити разом, це відбувається дедалі рідше, але ж все було так добре на початку відносин»). Час минає, а Боря все її нікуди не веде. Вона злиться, починає думати, що він її розлюбив, - якщо знаки уваги до неї стали проявлятися рідше. Напруга виражається в тому, що Льоля починає нав’язливо запитувати: «Ти мене ще любиш?», шукати інші підтвердження можливої ​​«нелюбові» (наприклад, коли він не миє за собою тарілку, - адже в іншому випадку зрозумів би, як вона втомлюється, і не обтяжував би її додатковою роботою), критикувати Бориса. Той дивується: що відбувається? Він починає переконувати Льолю на словах, що він дуже її любить, навіть кілька разів одразу миє за собою тарілку, але ситуація не змінюється. Здогадатися ж, що Льоля чекає запрошення в ресторан, він просто не може, тому його постріли не потрапляють у ціль.

Якби Льоля просто натякнула, а краще безпосередньо сказала, що вона хоче повечеряти десь! Якби вона при цьому згадала який-небудь особливо романтичний вечір, який почався в ресторані, Боря би реалізував очікування Льолі і стосунки не зайшли б у глухий кут, з якого вони чи то виберуться, чи то ні.

Кожен раз при роботі з сімейними та особистими проблемами я зіштовхуюся з ситуацією невисловлених очікувань. Мабуть, це одна з основних проблем психологічної безграмотності. Люди не говорять про власні бажання, але при цьому наївно вважають, що вони очевидні, а якщо оточуючі не реалізують їх, то це від шкідливості або поганого ставлення. А це в свою чергу створює ситуацію «він проти мене» і різко підвищує напруженість, роблячи спілкування конфліктним.

Рекомендація

Якщо ви бажаєте знизити конфліктність у стосунках, усвідомте власні очікування до партнера і висловлюйте їх.

ТА НЕ КРИЧИ ТИ!

Друга причина конфліктів, пов’язаних з взаємними очікуваннями, - це невірна їхня подача. Найчастіше, коли очікування замовчуються і з цієї причини не виконуються, всередині поступово наповнюється певний «стакан», і «остання крапля» стає чимось на зразок детонатора. Слово за слово, і між Борисом і Льолею виникає сварка з усіма її класичними проявами: переходом на особистості, позиціями «нападу - захисту», різноманітними прийомами тиску. Як це зазвичай і буває, в запалі сварки партнери відчувають себе незадоволеними, а мета (вирішення якоїсь проблеми) залишається забутою. І фраза Льолі «Ти мене навіть в ресторан не можеш зводити!» - то найперше і головне нереалізоване очікування, з якого почалося наростання напруги, - не може виробити потрібного ефекту. У запалі сварки Боря, то захищаючись, то нападаючи, просто не зможе сприйняти цю фразу як серйозне очікування, у випадку виконання якого, процес може почати розвиватися в новому напрямку. Врешті-решт Льоля висловилася, але толку від цього - як кіт наплакав.

Взагалі, сварки - це найчастіша форма обміну очікуваннями, наскільки напружена, настільки й неефективна. Палаючи гнівом, вони вихлюпують претензії одне одному, як не чуючи їх, так і не розуміючи, через що вся суперечка. Вона вважає, що ось тепер Боря точно знає, чого вона хоче, і, «якщо любить», то обов’язково виконає її побажання. Очікувань Борі вона не почула (хоча вони, безсумнівно, були). Боря також не почув побажань Льолі, вважаючи їх примхами і провокаціями, і виконувати нічого не збирається. Так, кожний з партнерів впевнений, що «розмова» (сварка зазвичай вперто називається саме розмовою, хоча нею не є) відбулася, і чекає миротворчих дій з боку партнера.

Вам знайома фраза: «Я ж багато разів їй / йому говорив (ла)!»? Якщо ви «говорите» в процесі сварки, то будьте готові до того, що вас не почують. Очікування, які ви намагаєтеся донести до партнера, не дійдуть до нього таким чином і не будуть виконані. У сварці реалізується стратегія «виграв - програв», коли спочатку один із партнерів бажає виграти, і для цього в побутовій мові існують стійкі дієслова: «натиснути», «впоратися», «перемогти». Але в сімейних сварках переможців не буває, завжди програють обоє. Програють стосунки, програє сім’я.

Рекомендація

Щоб вас почули, припиніть ходити манівцями, уникайте недомовок і прямо заявляйте те, що ви хочете.

НІЧОГО НЕ ПРИХОВУВАТИ

Отже, багато проблем у відносинах виникають через нереалізовані очікування. Частина їх не висловлена ​​(а часом і не усвідомлена), частина висловлена ​​так, що не сприймається (сварка), а частина подається у вигляді нотацій та інших методів «виховання».

Незадоволені очікування викликають напруженість і, звичайно, бажання домогтися свого, як правило, різноманітними методами «покарань», про які також мова йшла раніше.

Очікування - це те, про що треба вміти говорити. Партнер повинен знати, що ви від нього чекаєте. Тоді відносини будуть «прозорими»: або ви отримаєте бажане, або зрозумієте, що людина не хоче його здійснювати. Давайте навчимося говорити про те, що важливо для нас!

Сформулювати

Перш за все, чітко сформулюйте своє очікування (для себе!). Це формулювання повинне вміститися в одному реченні. Якщо це негативне очікування («я не хочу, щоб він ...»), то відразу потрібно сформулювати позитивне («я хочу, щоб він ...»). Також проясніть для себе, щодо кого діє це очікування. Воно може бути спрямоване тільки на одну людину, а може - і на цілу групу.

Льоля: «Я хочу піти в ресторан з Борей».

Перевірити на реалістичність

Задайте собі питання:

- Ваше це очікування або воно нав’язано ззовні?

- Наскільки воно важливе для вас (наприклад, за 10-бальною шкалою)?

- Чи має можливості (особистісні, фінансові, тимчасові) для його виконання та людина, щодо якої у вас є певні наміри?

Можливо, на цьому етапі ви самі відмовитесь від частини своїх очікувань або переформулюєте їх, зробивши реалістичними. Очікування з важливістю 8 - 10 балів обов’язково повинні доноситися до партнера.

Наприклад, очікування, що Боря запросить її до ресторану, є важливим для Льолі, суб’єктивна значущість - 9 балів (бо воно є для неї показником кохання і гармонії у стосунках), а Боря має можливість його виконати.

Висловитися

Цей крок - найскладніший. Люди часто соромляться, коли їм потрібно прямо повідомити про свої почуття або бажання. Але навчитися це робити - важливий соціальний навик. Для цього потрібно застосовувати так звані Я-висловлювання. Це фрази, що починаються з займенників «я» або «мені»: «Мені хочеться, щоб ти ...», «Я могла б почувати себе краще, якби ти ...» Будь-яке ваше побажання має бути адресним, тобто мати «відправника» та «одержувача». «Відправник» - це ви, і тому фраза повинна починатися з «я» або «мені». Одержувач - ваш партнер, тому має звучати пряме побажання зі словом «ти» і чітким формулюванням бажаного.

Льоля: «Я хочу, щоб ти запросив мене в ресторан. Мені так приємно буде провести з тобою романтичний вечір, як на початку нашого знайомства».

Що хоче інший?

Потрібно пам’ятати, що очікування є не тільки у вас, а й у партнера. І тепер саме час їх прояснити. Можливо, з’ясується, що деякі життєві принципи або зустрічні очікування є перешкодами для виконання того, чого ви хочете від партнера. На цьому етапі головне - зберегти шанобливе спілкування, не відхилитися в демонстративну образу або роздратованість.

Боря: «Я не знав, що це для тебе так важливо. Добре, що ти мені сказала. Зараз я сильно втомлююся на роботі, тому став не таким романтичним. Постарайся мене зрозуміти і не ображайся, що я сам не здогадався. Я постараюся влаштувати нам чудовий вечір найближчим часом. Тільки одягни ту блакитну сукню, яка мені так подобається».

Знайти шлях разом

Тепер, прояснивши взаємні очікування і перешкоди, потрібно постаратися знайти компроміс. Це набагато краще, ніж тягнути ковдру на себе, тому що тимчасовий виграш змусить партнера шукати способи переламати ситуацію на свою сторону. У нашій ситуації виявилося достатнім просто висловитися. Льоля зробила це достойно, без скандалу, Боря відповів їй, і погодився з нею.

ОТЖЕ...

Цілком можливо, що той, до кого ви звертаєтеся, і не підозрював про ваші побажання або недооцінював їх, а тепер у нього є можливість зробити для вас те, що ви вважаєте важливим. Обговорюючи насущне для вас очікування, намагайтеся концентруватися на ньому, не намагайтеся висловити і обговорити ще безліч очікувань, які, поза сумнівом, є. Заздалегідь розмовляйте і прояснюйте «картини життя» одне одного, не чекайте, поки ситуація стане напруженою.

Але іноді, поговоривши з партнером, ви можете зрозуміти, що очікування важко виконати. Постарайтеся прийняти, що дії і слова іншої людини виходять насамперед з її особливостей, інтересів, планів, а вже в останню чергу - з бажання вас образити. Майте мужність відмовитися від свого очікування, адже якісь інші ваші бажання обов’язково будуть виконуватися. Відмовившись від малого, ми виграємо у великому.

Скандалістам до уваги

1. Пам’ятайте, що виплеск емоцій - це не завжди добре.

«Виплески» такого роду якщо і дають полегшення, то лише тимчасове, тому що провокують нові проблеми. Насправді емоційне напруження викликають конкретні проблеми, і той гнів, який вирує у вас, потрібен саме для того, щоб з ними впоратися. Тому безглуздо скандалити в сім’ї, якщо у вас проблеми на роботі, а потрібно витратити енергію, щоб з гідністю їх вирішити. А якщо проблеми стосуються сім’ї, то, як би не хотілося «сказати все», потрібно тримати себе в руках, якщо, звичайно, ви не плануєте, що ця розмова стане справді останньою.

2. Поважайте індивідуальність партнера.

Ми всі неідеальні, і в кожного з нас власні «бзики». Не варто думати, що наші бзики в чомусь краще чужих. І, так само як і ми, інші мають на них право.

3. Не потрібно виховувати!

Як у конфліктній ситуації, так і поза нею, варто уникати ролі вихователя. Тільки уявіть собі, що чоловік повинен бути для дружини підтримкою і опорою, «стіною» і в той же час слухняним виконавцем її прохань і наказів. Тут вже потрібно вибирати: або одне, або інше. Займаючи позицію «я краще знаю», ви ставите партнера в позицію нетямущої дитини, і вже тоді не варто дивуватися його несамостійності і неможливості «кроку без вас зробити». Навпаки, шанобливе ставлення до партнера, визнання (в тому числі і вголос) його чеснот йде тільки на користь сім’ї. Не забувайте про це в конфліктній ситуації.

4. Бачу ціль!

У конфліктній ситуації постійно тримаєте в голові мету: вирішення певної проблеми. Нагадуйте про це партнерові, якщо розмова втрачає конструктивний напрям. Найчастіше, перед тим як щось сказати, ставте собі питання: «навіщо?»

5. Відчути іншого

Намагайтеся враховувати настрій і переживання іншого, навіть якщо він неправий. Людина, перебуваючи в стані фізичного нездужання, втоми або пригніченості, може не стриматися і сказати те, чого б вона не сказала в нормальному стані. Також не варто чіплятися по дрібницях, проблему з’ясувати навряд чи вдасться, а ось посваритися - будь ласка.

ДУМКА ЕКСПЕРТА

Володимир Поляков, Маргарита Каширіна, психологи,
автори та ведучі програм центру «Реалістик»

ОЧІКУЄМО?

Справедливості заради погодимося: звичайно, є те, що крім нашого бажання бере участь в організації нашого життя. Це те, що з різних боків позначається по-різному: доля, зірки, спадковість, карма... Але навіть у рамках своєї долі можна навчитися бути щасливим! І частіше за все, ми не дуже це вміємо лише тому, що не знаємо як! Кроки, описані в статті, - один з реальних інструментів, що дозволяють зробити своє життя трішки легшим, яснішим, радіснішим, щасливішим. Адже іноді цього самого «трішки» і не вистачає для того, щоб відчути повноту щасливих моментів. Все життя - це мистецтво вчитися, дізнаватися і правильно застосовувати знання!

З властивим нашій епосі приголомшливим егоїзмом людина ставить себе в центр Всесвіту, вимагаючи від всіх і вся відповідності своїм очікуванням! При цьому розмір цього Всесвіту у кожного свій. До всього у нас є свідомо чи несвідомо не висловлені або висловлені, але в неправильній формі, побажання.

Прибрати очікування зовсім ми не можемо, але навчитися створювати умови, за яких у них є шанси реалізуватися, - у нашій владі! А ще бувають події, у яких тільки один вихід - ухвалення! Щоб полегшити процес ухвалення, можна спробувати зрозуміти і прийняти таке: «Світ створений не для того, щоб відповідати моїм очікуванням ...» Світ, до речі, створений не для того, щоб відповідати взагалі чиїм би то не було очікуванням.