У багатих і «зелених» кепсько із суспільною мораллю

Автор/джерело -  © «Компьютерра-Онлайн» 

Високе становище в суспільстві та екологічні заслуги перед ним спонукають людину вести себе нечесно, обманювати інших і порушувати закон.

Ось, здавалося б, важливе питання: хто чесніше, -багаті чи бідні? Або, в більш науковому формулюванні, - як моральний образ залежить від рівня доходу і положення в суспільстві?

Ще зовсім недавно кожен житель СРСР повинен був вважати багату буржуазію морально прогнилою, безчесною і т. п. З іншого боку, є багатовікова традиція ставитися до «підлих людей» як до підлих у всіх сенсах цього слова; а вже благородством душі і помислів володіла лише аристократія. При цьому, зрозуміло, рідко хто вважає себе і своїх близьких гірше за інших: багаті вважають себе хранителями моралі, бідні, навпаки, звинувачують багатих в святенництві, а справедливість і чесність споконвічно приписують біднякам. Обом точкам зору можна відшукати обґрунтування: бідний піде на все, щоб розбагатіти, а багатий (з його-то грошима!) легко може знехтувати думкою інших.

Психологи з Каліфорнійського університету в Берклі(США) вирішили експериментально з’ясувати, чи залежить чесність вчинків від соціального статуса людини. Дослідники працювали з декількома групами добровольців чисельністю від 100 до 200 осіб. Спочатку кожного просили оцінити власне соціальне становище за 10-бальною шкалою, враховуючи такі параметри, як рівень доходу, освіта, престижність роботи і т.п. Потім слідував власне «тест на безчестя». Піддослідним пропонувалося зіграти в комп’ютерну гру, що нагадує звичайні гральні кістки. Чим вище був результат - тим вагомішою нагорода. Але якщо в звичайних кістках ми знаємо, що викинути більше «12» не можна, то в комп’ютерному варіанті про це обмеження знали тільки експериментатори. І ось виявилося, що «вище суспільство» більш схильне до шахрайства: багаті в три рази частіше називали результат більше «12», хоча отримати його вони ніяк не могли.

Здавалося б, це цілком узгоджується зі священною радянської антибуржуїнською ідеологією. Але експеримент був продовжений. Випробовуваних попросили порівняти себе з іншими людьми, що знаходяться на різних щаблях суспільної драбини, - від Дональда Трампа до бездомного. При цьому експеримент був побудований таким чином, щоб добровольці через порівняння себе з іншим піднімалися або опускалися до того рівня, на якому знаходився «зразок». Після цього учасникам пропонували взяти цукерки, які стояли тут же, але були нібито призначені для дітей, що беруть участь у дослідженні, що проводиться у сусідній лабораторії. Так от, якщо бідний відчував себе рівним багатому, він забирав у дітей більше цукерок, ніж звичайний бідний, що знає своє місце.

В іншому варіанті експерименту його учасники повинні були сказати, як можна отримати користь з жадібності. При цьому деяким з них демонстрували приклад того, як жадібність може допомогти досягти кар’єрних цілей. В цьому випадку навіть бідняки починали пропонувати різні способи отримання зисків від жадібності: наприклад, позбавлення найманих працівників премій, завищення вартості послуг перед замовниками. Можна також забирати додому з офісу громадське «печиво»...

На останньому етапі дослідження психологи зробили «польовий експеримент»: на жвавому міському перехресті вони просили перехожих підійти до «зебри», немов би з наміром перейти дорогу, а самі дослідники в цей час стежили за поведінкою машин. За законом штату Каліфорнія водій, якщо він бачить пішохода, що готується перейти дорогу, зобов’язаний зупинитися і пропустити його. З’ясувалося, однак, що схильністю до дотримання закону вирізняються тільки власники дешевих, непрестижних марок. Статусні автомобілі гальмували при появі пішохода в три рази рідше. При цьому, що цікаво, точнісінько так само поводилися власники екологічних гібридних машин (тут варто зауважити, що гібридні машини за своєю вартістю відносяться до більш дорогих і престижних авто, навіть будучи з ними класом нижче, - прим. «Аратти»).



Результати своїх експериментів психологи опублікували в журналі PNAS - виданні, яке відоме своїм обережним ставленням до досліджень на соціопсихологічні теми, що викликають підвищений інтерес у публіки.

Дослідники вважають, що турбота про екологію у вигляді гібридного автомобіля дає його власнику певну «моральну ліцензію» за заслуги: право чинити неетично, не звертаючи уваги на інтереси інших.

Загалом, за підсумками дослідження можна сказати, що приналежність до того чи іншого суспільного класу робить нас краще: якщо людина бачить можливість заробити, просунутися по соціальних сходах (навіть якщо це ілюзія), вона легко забуває про те, що є бідним, але чесним.

Дослідники також встановили, що поріг етичності у людей знижується навіть у тому випадку, якщо їх просто попросити уявити себе багатшими й успішнішими людьми. Сили уяви виявилося достатньо щоб, наприклад, більш охоче приховувати гроші, коли офіціант в кафе помилявся на їхню користь з розміром здачі.

Говорити про вроджену чесність та високий моральний образ «простих трудящих» не доводиться. Виходить зачароване коло: чим вище людина піднімається, тим безчеснішою стає, а чим аморальніше поводиться, тим більше шансів у неї піднятися.

У той же час психологи підкреслюють «позакласову» природу своїх результатів (на що побічно вказує приклад з гібридними автомобілями на перехресті). Вони звертають увагу на те, що тут мова йде не про класову належність, а про соціальний статус, заснований на володінні силою, - а такого роду відносини можна відшукати не тільки між цілими групами населення, але і в окремо взятому офісі і в окремо взятій сім’ї.

Наприклад, індульгенція на подружню зраду, яку батьки сімейств видають собі, теж заснована на патріархальних уявленнях: чоловік - глава сім’ї, тобто володар вищого статусу, - а значить, може робити все, що йому заманеться...

Дослідники також встановили, що етичні стандарти будь-якої людини можуть похитнутися, якщо вона раптово виграє в лотерею і приєднається до багатіїв.

«Існуючи в більш замкненому світі, ви, швидше за все, будете менш чутливі до потреб інших», - вважає один з авторів дослідження Пол Піфф.

«Неетична поведінка з метою отримання додаткових доходів і зростання своєї значущості в суспільстві може бути тим «вічним двигуном», який все більше посилює різницю у нерівності доходів серед багатих і бідних», - вважають соціологи.

Підготовлено за матеріалами Каліфорнійського університету в Берклі.