Ковчег Ноя приплив... на Прикарпаття?

Автор/джерело -  © Олександр Сінкевич, «Сім`я і дім» 



Дата публiкацiї - 19.07.2006 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=233

Рятуючись від невідомого катаклізму, трипільці створили перший на планеті музей, якому нині... 5 000 років!

Вхід до печери Вертеба

У ТРИПІЛЬСЬКІЙ ПЕЧЕРІ ПЕРЕХОВУВАЛИСЯ УКРАЇНСЬКІ ПОВСТАНЦІ І ЄВРЕЙСЬКІ РОДИНИ

Наскільки ж то треба не знати (або й не любити!) власної Батьківщини, аби у пошуках екзотики міняти українські гривні на „зелених президентів” і везти їх до Анталії чи Єгипту?.. У літню спеку дністрові хвилі смакують не гірше ніж середземноморські, а „таємниці” фараонів й античних володарів тьмяніють перед непоказною печерою Вертеба, загадки якої старші за легендарні зикурати Вавилона щонайменш на 10 століть!

У село Більче-Золоте, на околицях якого розташувався підземний ковчег прадавньої цивілізації, раз на добу з Тернополя ходить рейсовий автобус. Від Борщева, райцентру на півдні Галичини, звідки до Вертеби якихось 18 кілометрів, стрімкими прикарпатськими схилами перевантажений „Ікарус” сунеться ледь не годину... Або часто зупиняється, як і годинник, не витримуючи пекельної задухи... Втамувати спрагу в Більчі можна біля джерела, традиційно прикрашеного капличкою з фігурою Діви Марії: крижана водичка б’є просто з товщі вапняку із вкарбованими рештками істот, що жили сотні мільйонів років тому. Поряд – дендропарк, закладений 1800 року, який нині перетворився на нетрища. Саме у цьому селі народився улюблений вчитель Івана Франка - філолог, письменник і природознавець Іван Верхратський. Саме за два кілометри звідси – найнеймовірніша таємниця найдавнішої історії усієї Європи.

У жовтні 2004 року в печері Вертеба відкрився перший і єдиний у світі підземний музей трипільської культури: екскурсійний маршрут завдовжки у 1000 метрів і спортивний спелеомаршрут. Нині у підземеллях тяглістю у більш як 8 кілометрів зимують чотири види кажанів, внесених до Червоної книги. Під час Другої світової у темних надрах містилися штаб одного із загонів УПА і підпільна друкарня; свого часу там від нацистських переслідувань переховувалося кільканадцять єврейських родин. Втім, музей трипільської культури у Вертебі фактично створили... самі трипільці 5 000 років тому, керуючись незбагненною нині метою!

 

“ПАРИЗЬКИЙ САЛОН” КАМ’ЯНОЇ ДОБИ

- Трипільців учені між собою називають сонцелюбами. Вони будували свої міста на підвищеннях і відкритих місцинах – ближче до світла, до неба, - розповідає Олександр Дудар, науковий співробітник Борщівського краєзнавчого музею. - Тому Вертеба – щось неймовірне, таке, що певною мірою виходить за межі наукового розуміння і пояснення. Ця печера не просто єдина у світі – вона надунікальна, оскільки фактично немає аналогій освоєння трипільцями печер на усій території поширення їхньої культури!

Вперше Вертебу дослідили 1876 року. Через 14 років члени антропологічної комісії Краківської академії Г. Оссовський і Л. Сап’єга пройшли підземеллям майже кілометр і натрапили на залишки великого вогнища, кістки тварин, цілі й розбиті посудини, знаряддя з каменю, рогу і міді. За кількістю і науковою вартістю знахідок Вертеба перевершила чи не всі відомі в Європі археологічні пам’ятки, тому її тривалий час називали „Наддністрянською Помпеєю”. На жаль, усі матеріали розкопок кінця ХІХ - початку ХХ століття було вивезено до музеїв Кракова і Відня.

Сучасні ґрунтовні дослідження печери почалися 1995 року. З’ясувалося, що трипільці щонайменш 200 років із перервами використовували Вертебу як з господарською, так і з ритуальною метою вже на присмерках своєї цивілізації. Проте й досі печера запитань ставить більше, ніж надає відповідей. У темних залах було віднайдено вживаний побутовий посуд і цілий конгломерат нетипового начиння найкращого ґатунку, призначення якого лише гіпотетично визначається як ритуальне! А чого варта збірка виробничого та господарського інвентарю з кості, каменю, металу і кременю... Вражає той факт, що добірний кремінь невідомі майстри доправляли до Вертеби з родовища, що розташовувалося на відстані 120 кілометрів, поблизу сучасного Тернополя! Відразу за входом до печери археологи розкопали залишки... невеличкого „цеху” з виробництва тканини.

Загалом феномен Вертеби Олександр Дудар лише напівжартома називає „виставкою досягнень народного господарства трипільської культури”. Бо можна тільки здогадуватися, що спонукало наших далеких попередників, які будували величезні поселення-мегаполіси, перетворити підземелля на житло і такий собі салон новітніх технологій та музей мистецтв того часу:

- Нині існує три версії. Перша: печера слугувала зимовою резиденцією, оскільки довкола було знайдено літні житла, не придатні для життя взимку. За приблизними підрахунками в підземних залах у холодний період року мешкало від 200 до 300 осіб. Друга: у Вертебі трипільці переховувалися під час навали кочових племен. І третя: маємо справу з унікальним святилищем прадавніх часів. Цю гіпотезу частково підтверджують знахідки нетипової кераміки; трипільці й так доволі ретельно ставилися до виробництва посуду і знарядь праці, а тут ми знаходимо найкращі з-посеред інших, ніби хтось невідомо для чого добирав той чи інший предмет, створюючи „колекцію” речей, які ніколи не були у вжитку.

Консервувати надбання культури у часі властиво здебільшого новітній епосі, але чи не могла слугувати Вертеба, окрім утилітарних і ритуальних цілей, якійсь ширшій і більш грандіозній меті – спробі зберегти вогнище цивілізації перед лицем невідомого історичного чи природного катаклізму?

 

ГЕНЕТИЧНИЙ КОД ТРИПІЛЬЦІВ РОЗШИФРУЮТЬ АМЕРИКАНЦІ

В одному із залів Вертеби було розкопано ритуальне поховання 25 чоловіків, знайдено жіночі фігурки й амулети бичків – символи Богині-Матері, земної плодючості і Сонця, а також кістяну пластинку із зображенням голови Тельця – символу сузір’я, де більш як 4 тисячі років тому перебувала точка весняного рівнодення. Через прецесію (повільне зміщення земної осі) на межі III і II тисячоліть точка рівнодення перейшла у сузір’я Овна. Почалася нова епоха, що супроводжувалася занепадом високорозвинених культур, зникненням держав, вулканічною активністю і зміною клімату; титанічним землетрусом було знищено Крито-Міноську цивілізацію – один з прообразів Атлантиди Платона. Усе це спричиняє хвилю переселення народів, нові завоювання, пошесті, неврожаї. Аграрне Трипілля швидко занепало і зникло впродовж якихось кількох сотень років. Очевидно, катаклізми сталися не раптом, а жерці (правильніше – жриці) уміли якимись незбагненними для сучасності методами передбачати прийдешнє.

У такому контексті Вертеба постає як „Ноїв ковчег” усього Трипілля, приреченого на загибель логікою космічних та історичних процесів. Нещодавні дослідження виявили, що потоки снігової і дощової води крізь карстові отвори часто заливали печеру під час перебування у ній трипільців. Якась дуже нагальна потреба змушувала людей миритися із такими, м’яко кажучи, незручностями і жити у вкрай несприятливих умовах – темряві, вогкості, кіптяві й холоднечі. І вони, намагаючись подолати оце незбагненне і страхітливе ЩОСЬ, самі не здогадуючись про це, вигадали „машину часу” - попередження тим, хто надходить, про крихкість людського буття...

...Наприкінці 2005 року вчені Каліфорнійського університету взяли кістковий матеріал з Вертеби для того, щоб розшифрувати геном трипільців. У квітні цього року вони вдруге приїхали до України, відвідали Борщівський музей і печеру, аби остаточно добудувати кільця генетичного ланцюжка. Лише після тривалого наукового аналізу можна буде остаточно стверджувати або заперечувати етнічну сув’язь українців і трипільців.

Нині ж шириться доволі навколанаукових і навколопатріотичних спекуляцій з приводу трипільської спадковості українського етносу. Здебільшого – через брак історичної самоідентичності як у національній свідомості, так і в занадто молодій національній науці. Заокеанські дослідники невдовзі або доведуть, або спростують нашу з вами генетичну наступність від величної європейської цивілізації. Втім, певна культурна наступність є безперечною – сільська хата-мазанка ХІХ століття за внутрішньою і зовнішньою архітектурою цілком подібна до трипільського житла, як і мотиви вишивки та писанкових візерунків. А шанобу до головних життєдайних сил природи – сонця і води - втілено у кольорах українського національного прапора...

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.