Наша пісня гарна й нова, заспіваймо її знову…

Автор/джерело -  © Сергій Дмитриченко, спеціально для порталу «Аратта» 



Дата публiкацiї - 21.07.2006 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=234

Ось і сталося. Від сьогодні лідер партії «Регіонів» нардеп Янукович уже є офіційним кандидатом на посаду прем’єр-міністра від «антикризової коаліції», з дивною абревіатурою СРАКА.

У цій якості він уже розпочав роздавати перші інтерв’ю, зокрема, газеті «Дєло» ( № 179 від 21 Липня 2006 р.).

Уже з перших фраз кандидата на главу уряду стає зрозумілим, що в разі його затвердження парламентом, а в цьому важко мати сумнів, державу очікує повернення до трохи призабутих часів «розвиненого кучмізму».

Судіть самі.

Щодо податкової системи кандидат у прем’єри заявив таке: «Із першого ж дня роботи нового Кабміну буде продовжена глибока реформа податкової системи, яку ми почали в 2004 році. Два останніх уряди нічого в цьому не зробили. Будемо йти винятково по шляху лібералізації податкової сфери, будемо реально знижувати податки, а не підвищувати оподатковувану базу в економіці, як це зробив торік уряд Тимошенко. Податковий кодекс давно потребує оновлення, і цим питанням ми займемося відразу ж». Що таке реформа податкової системи за Азаровим – підприємці добре пам’ятають, насамперед, це скандально відома спроба глибокої забюрократизації порядку повернення ПДВ експортерам. Пам’ятаєте про невдалу спробу введення окремих рахунків із відшкодування ПДВ, повальна система перевірок, ревізій ніби спрямована на боротьбу з фіктивним експортом, хоча насправді – це лише форма «відсіву» сторонніх, тобто тих, хто не бажав (за наївністю чи винятковим зухвальством – вірив у Закон), давати «відкати», або брати участь у кримінальних схемах. Як ілюстрацію – пригадаємо мільярдні борги перед суб’єктами підприємницької діяльності з відшкодування ПДВ, які, до речі, ще й досі чекають повернення законних коштів у свій обіг. Про ці мільярди неодноразово нам розповідали й прем’єр Тимошенко й президент Ющенко на початку минулого року, а потім тема якось сама по собі «заговорилася». Бо ні уряд Тимошенко, а тим більше Єханурова цією проблемою просто не займалися. Одні – у наслідок помітно спорожнілої казни, яка лишилася після команди «проффесіоналів» Януковича, та необхідністю, хоч якось забезпечувати високі соціальні стандарти, відповідно до програми президента. Другі – напевно, у зв’язку з «тимчасовістю» та постійними газовими, м’ясними, молочними та іншими торговими війнами із братнім сусідом… А ще – система податкової імперії Азарова запам’яталася нам неповторними масками-шоу. Призабули? Нічого, скоро пригадаєте. Судячи зі слів кандидата на прем’єрство – тепер усе буде «глибше», а головне – негайно.

«Дефіцит повинен завжди покриватися за рахунок збільшення доходної частини. Дохідна частина перевиконується тільки тоді, коли працює економіка, і в неї є мотивація росту, їй сприяє світова кон'юнктура. Оскільки наша економіка на 60% експортоорієнтована, ми повинні зробити все, щоб наші експортери знову відчули себе максимально комфортно. Якщо продовжувати політику росту імпорту й падіння експорту, це приведе наш ринок до катастрофи, але ми зламаємо цю тенденцію». – сказав нардеп Янукович кореспонденту газети, і додав, - «Звичайно, підтримувати в обов'язковому порядку й відійти від того бардака, що влаштували для них сьогодні. Ми будемо шукати розумні важелі стримування імпорту, тим самим знову повернемося до підтримки вітчизняного товаровиробника. Зараз баланс порушений, і це глибока криза. Тому позитивне зовнішньоторговельне сальдо - одна з наших головних цілей». І тут теж не можна не сприйняти «благі» наміри народного обранця, який готується вдруге очолити уряд. Збільшення доходної частини бюджету – це традиційний головний біль усіх урядів України від першого дня її державної історії. Подейкують, що за часів першого прем’єрства Януковича й віце- прем’єрства Азарова, зазначена проблема дуже ефективно вирішувалася в простий, але надійний спосіб – суб’єкту підприємницької діяльності відповідний фіскальний орган «радив», яку саме суму податків той має перерахувати, бо, як кажуть, будуть неприємності. Але це, зрозуміло – злі язики тих, хто не потрапив до «своїх», або, як казали тоді, – зразкових платників податків. Так це було, чи не так – спитайте в підприємців, вони, напевно, ще пам’ятають ті часи.

Проте можна не мати сумнівів – металургійна імперія однопартійця й колеги по фракції майбутнього прем’єра, як провідний експортер, може однозначно розраховувати на неабиякі преференції, додатково до тих, що були забрані під час помаранчевого «бардака».

Цілком зрозумілою є й позиція Януковича щодо «захисту національного виробника». Тут і немає чого припускати – ця позиція вже була проілюстрована й фракцією ПР, і СПУ, і КПУ під час голосування в парламенті «СОТівських» законопроектів. Тут і додати немає чого, бо невідомо чому, але зазначені «захисники» не мають намірів остаточно ховати не конкурентоспроможні виробництва, нездатні морально й технологічно виробити не сировинну продукцію, хоча б на рівні, а не те, що краще, за іноземців. І отут, у цьому сенсі, не вистачає лише кучмівської формули, про відновлення розірваних зв’язків, бо куди ж таку продукцію подіти, як не на товарний смітник колишнього СРСР? Отже, дозволимо собі сміливість припустити, що в найближчий час нас, замість СОТ, очікуватиме легендарне ЄЕП, до якого так прагнув і прем’єр Янукович, і його «батько» Кучма, і ідеолог-лобіст єепізації Азаров. Тільки залишається відкритим маленький ньюансик, так собі, технічна дрібничка: чи виділить братня Москва на цьому, так би мовити, ринку відчутний сегмент для «експортерів», адже в неї самої аналогічні проблеми зі своїми та білоруськими виробниками? Насправді, стала практика торгових війн та «захисту інтересів російського бізнесу», як раз указує на протилежне – наш, місцевий «товаровиробник» на тому просторі має ще менші шанси на виживання, бо братерські почуття Москви закінчуються виключно на митних кордонах РФ, бо за ними починається територія «патріотів вєлікого Отєчєства».

Дуже цікавою є позиція кандидата в прем’єри щодо валютно-кредитної політики НБУ: «Не виключаю, що доведеться істотно міняти нинішню монетарну політику Нацбанку. Можливий і цей крок (збільшення курсу долара до рівня 2004 р. – «Аратта»), але коли ми все ретельно прорахуємо. Як тільки ми одержимо доступ до реальних джерел інформації, нам знадобиться не багато часу, щоб виробити антикризовий проект у монетарній політиці, що буде пов’язано із загальним економічним антикризовим проектом, який ми зараз доопрацьовуємо». – сказав Янукович. Отже, вочевидь, що навіть «антикризова» команда, яка готується посісти міністерські крісла, розуміє, що уникнути викидів інфляційних «фантиків» не вдасться, бо традиційно, серпень-вересень – найвидатковіші місяці для держбюджету. Це, зокрема, пов’язано із сезонністю сільськогосподарських робіт та розрахунками за держзамовлення в АПК, спадом підприємницької активності (відповідно – і надходжень у бюджет) на час літніх відпусток тощо, до яких додасться подорожчання енергоресурсів. До цих традиційних факторів можна теоретично додати специфічний: існує дуже велика спокуса для владної верхівки та найближчої навколовладної тусовки «підробити» на інфляційному бізнесі, коли маєш інформацію про дату та порядок зростання долару – дуже легко заробити неабиякі грошенята нічого не виробляючи й не надто напружуючись, виключно на міжкурсовій різниці. Подейкують, що саме в такий спосіб, за часів раннього Кучми дехто, з відомих нині, представників владної еліти, заробив перші мільйони доларів. Але це, звичайно, чутки, породжені від заздрощів. В усякому разі, зрозуміло одне: говорити про вільноконвертовану гривню явно не спадає на думку навіть кандидату в прем’єри Януковичу.

Проте, за прем’єрства Януковича нас очікуватиме новий розквіт «вільних економічних зон»: «Безумовно, але тепер це буде стосуватися інноваційних проектів. Прогресу в економіці без залучення іноземних інвестицій ніколи не буде. Крім того, у депресивних регіонах ми відновимо пріоритетні програми підтримки й пільг. Це світова практика, що буде в основі соціальної політики нового уряду». – сказав Янукович. Щоправда, теза щодо залучення іноземних інвестицій виглядає дещо пікантно, оскільки навіть політичний «батько» Януковича, Леонід Кучма, неодноразово публічно підкреслював, що приток іноземних інвестицій у ВЕЗ далеко не ажіотажний, скоріш навпаки. Проте за часів прем’єрства Юлії Тимошенко набуттям суспільства стали факти про кримінальні схеми уникнення від податків та відмивання мільярдних коштів у офшори, яке здійснювалося саме через ВЕЗ та так звані технопарки. Чи до цього хоче повернутися в найближчому майбутньому прем’єр Янукович? Побачимо. Ураховуючи специфічний міжнародний імідж двічі не судимого майбутнього прем’єра, перспективи інвестиційного буму в зазначені ВЕЗ є вельми песимістичні, навіть із тих самих офшорів. Проте в чому не можна дорікнути Віктору Федоровичу, так це у відсутності послідовності. Бо саме він, ще очолюючи Донецьку Адміністрацію був активним лобістом ВЕЗ «Донбас» - фінансової основи донецького ФПГ. Щоправда, яка була там свобода підприємництва – свідчать десятки трупів, які за останній час виявлені в покинутих шахтах правоохоронцями. Та навряд чи ми тепер маємо шанс сподіватися на те, що слідство встановить і покарає злочинців, з усім зрозумілих причин.

Пам’ятаєте передвиборчу рекламу ПР: «…зростання добробуту кожного вже сьогодні!». Щодо цього в кандидата в прем’єри є цілком певна думка: «Підхід до формування бюджету буде переглянутий. Ми вирахуємо реальні цифри дефіциту, проаналізуємо прогнози дохідної частини й прогнози макроекономічного розвитку. Ми не хочемо в жодному разі допустити ілюзій гарного життя. Як би не було складно й на які би непопулярні кроки нам не довелося б іти, ми це зробимо, а розрахунки будемо робити за принципом: застібки будуть по одежинці».- сказав Янукович. Отже, маємо цілком відвертий натяк на те, що соціальні програми зазнають ревізії, при чому не в сторону збільшення фінансування. Може «антикризова» команда врешті створить умови, щоб кожен громадянин не чекав подачки від держави, а мав змогу чесно заробити, скільки спроможний? Але це навряд чи. Бо класовоблизька комуністична світоглядна сутність складових правлячої коаліції навряд чи здатна відійти від радянського принципу: забрати й розділити. Тільки проблема в тому, що забирати, як і ділити вже мало що залишилося. Так би мовити, по-народному – останній дерибан…

Пропагандисти від коаліції СРАКА не стомлюються повторювати, що ПР має моральне право на владу, бо за них проголосувало більше 30% виборців. Чи згадає президент, перед тим як надати на затвердження парламенту кандидатуру Януковича, що майже 70% громадян України однозначно проти такої влади – покаже час.

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.