Що заважає будувати гармонійні стосунки? Про наші ілюзії

Автор/джерело -  © Наталія Москальова, «Школа життя» 

Коли людина не бере на себе відповідальність за все, що відбувається, проблеми загострюються, і обставини тільки посилюються. Звичайно, вона це бачить, помічає. Але так хочеться жити в задоволенні!

Зрештою, всі створені для радості, а не для мук! І не знаходиться іншого способу бути щасливим, як вигадувати своє життя.

Такому методу «вирішення проблем» навчили батьки. Наприклад, коли створювали ілюзію щасливої ​​родини на тлі домашніх скандалів і сварок. А потім робили вигляд, що все добре. Діти засвоїли ці навички. І звикли ними користуватися.

Насправді, виходить дуже складненько. Кожен момент складається з поганого і хорошого. І людина в деяких випадках не хоче помічати поганого. Вона ніби робить наголос на хороше. «Адже це - чудова властивість», - скаже хтось. Таке собі «щеплення» від переживань, від недосконалості життя! Однак з таким «щепленням» втрачається здатність реально дивитися на речі. З кожним погіршенням виробляється протиотрута, яка допомагає вперто не бачити «дна». В результаті - життя котиться донизу, а жінка або чоловік переконані, що все нормально.

І в моєму житті таке було присутнє. Після кожної сварки було примирення. І я думала: «Все ж добре... Ну і що, якщо він принизив мене, образив, накричав. Зате любить! Одразу видно - небайдужий. І потім, це ж так буденно, коли люди лаються. Ідеальних не буває. А ще він багато заробляє. Невже так складно змиритися з його недоліками!»

Часто допомагало порівняння: «Ось у подружки ще гірше. Взагалі, - щораз кричить і не заробляє стільки, і кохає її менше! А мій - хороший!» І ставало дуже приємно, що мій чоловік у чомусь краще гіршого.

Я раділа, коли ми кудись їздили, ходили в магазини, спілкувалися з друзями. А внутрішнє знання, відчуття, що можна жити по-іншому, - пригнічувати своїми логічними доводами.

Я створювала ілюзії не тільки у відносинах. Кохана людина теж була суцільною вигадкою. Я бачила чудового чуйного батька, люблячого від усього серця чоловіка, гідного, розумного і сильного мужчину. В реальності ж переді мною був глибоко недолуга людина з повною відсутністю власної гідності, неадекватний і агресивний, який перебуває в полоні таких само помилок щодо себе та оточуючих.

Окремим пунктом ілюзій є так звані «підпори». Підпори - це запевнення самих себе, для того щоб життєві негаразди було легше пережити. Підпорами також можна назвати пошук обнадійливих обставин. Для більш простого розуміння наведу приклади.

Коли мене кинув чоловік, я насамперед почала шукати психолога. У надії, що він, психолог, допоможе мені все це пережити (або навіть: проживе за мене). Це було пошуком підпори, таким собі «стільчиком», який підтримає мене, щоб я не впала, щоб не було так боляче.

Коли жінка каже собі: «Я готова це терпіти тільки два роки, а потім все виправиться, обов’язково виправиться», - це теж приклад підпори. Також сюди можна віднести ситуації, коли вона біжить плакатися подрузі, друзям і обов’язково очікує від них підтримку. Або коли дівчина ходить до різного ґатунку «цілителів». Або будь-яке раптове звернення до релігії, сект, підозрілих спільнот. Навіть залежність від психолога може відігравати роль «підпори»! І ще безліч різних прикладів. Найголовнішим є те, що психологічні «стільці» зовсім не допомагають пережити неприємності! Вони лише віддаляють, відтерміновують необхідність особистих змін. Поки людина вигадує для себе запевнення, ситуація буде тривати або навіть погіршуватися.

Для того щоб поліпшити своє життя, необхідно спочатку визнати свою відповідальність за те, що відбувається. Побачити й усвідомити свої помилки і недосконалості. Пробачити себе за них, іноді пошкодувати, посумувати і обов’язково прийняти себе. А потім почати змінюватися. Свідомо, зусиллям волі впроваджувати в своє життя нові моделі поведінки замість старих.

Кожен з нас може поліпшити своє життя і свої відносини. А починати завжди потрібно з себе...