Як зустрітися з собою?

Автор/джерело -  © Юлія Мінакова, «Школа життя» 

У кожного з нас є Тінь - те, що ми в собі не хочемо приймати і визнавати. Часом ми так сильно її боїмося, що починаємо жити так, щоб ніхто (а в першу чергу - ми самі) не помітили за нашою спиною внутрішнього Дракона...

«Зустріч із самим собою належить до найбільш неприємних»
Карл Ґустав Юнґ

Вона забігла сюди випадково. Терміново треба було сфотографуватися на якісь важливі документи, але всі фотоательє в центрі були вже зачинені. Вона згадала, що біля будинку бачила маленьку фотостудію, що була затиснута між сяючим ювелірним і якимось манірним рестораном.

Господарем студії виявився жвавий дідуган, який наговорив їй купу компліментів, щось пошаманив зі світлом, наказав дивитися в об’єктив, блиснув спалахом і звелів приходити завтра за фотографіями.

Світлини вдалися гарні. З фотографій на неї дивилася сіроока красуня, яка знає, чого вона хоче від життя, яка вміє ставити цілі і досягати їх, яка випромінює впевненість у собі і своїй красі. Ідеальна зачіска, непомітний макіяж, зі смаком підібрані аксесуари. Ідеальні фотографії ідеальної жінки.

Відклавши світлини в сторону, вона помітила, що в конверті лежить ще щось. Виявилося, що це фотографія незнайомої жінки. Красуня презирливо розглядала фото незнайомки: волосся невиразного кольору, що забране в хвіст, відстовбурчені вуха, окуляри в товстій роговій оправі, натягнута усмішка. Плечі опущені під вагою невидимого вантажу. Водолазка під горло мишачого кольору. І погляд такий переляканий, зацькований, втрачений. «Добре, що я не така», - з радістю подумала красуня.

Але перевернувши світлину, вона з подивом побачила своє прізвище і дату зйомки. «Це помилка. Треба повернути фото», - вирішила вона.

«Прийшли повернути фото», - промовив старий, ледь побачивши її. «Думаєте, що я переплутав конверти?» - Ображено запитав він. «Ви не перша, хто приносить назад фотографії, думаючи, що я зовсім вижив з розуму і не можу правильно розкласти світлини по конвертах. Але змушений засмутити вас, любонько, - всі фотографії в конверті ваші».

І передуючи обурене питання красуні, вимовив: «Зараз я вам все поясню. Цей фотоапарат, - старий показав рукою вглиб студії, - дістався мені від мого діда. Він відмінно фотографує досі, в чому ви особисто встигли переконатися по вашим першим світлинам.

Але є у нього одна особливість: коли я проявляю плівку, одна з фотографій... як би вам пояснити... загалом, вона відрізняється від інших. Вона як негатив. І, як я зрозумів, негатив показує те, що людина сама в собі бачити не хоче. Людина не хоче, а от світлина показує. Ну, а кому сподобається така світлина, - всі ж хочуть мати гарний вигляд, - тут старий втомлено зітхнув. - От і йдуть до мене, - мовляв, не треба нам такої світлини, заберіть її, вона чужа. А я радий би забрати, та не можу. Без неї інші світлині,- ті, які хороші, не будуть існувати. Адже хороше - це продовження поганого». Старий замовк.

Жінка зітхнула, сунула конверт назад в сумку і попрямувала до дверей. За звичкою ковзнула поглядом по своєму відображенню в дзеркалі. І помітила... відстовбурчені вуха.

Або їй здалося?

У кожного з нас є Тінь - те, що ми в собі не хочемо приймати і визнавати. Часом ми так сильно її боїмося, що починаємо жити так, щоб ніхто (а в першу чергу - ми самі) не помітили за нашою спиною внутрішнього Дракона.

А вона постійно нагадує про себе: «поганими» начальниками, невдалими чоловіками, хворими дітьми, сусідами з гучною музикою, власними болячками, хамськими водіями, бездушними чиновниками, які втілюють у собі всі ті риси, які ми так ретельно приховуємо від себе.

Тінь нагадує нам про самих себе, а ми, не озираючись, біжимо від неї, тільки щоб не бачити, не знати, не зустрічатися. Біжимо, а вона не відстає, доганяє, наступає на п’яти (воно й зрозуміло - Тінь, куди їй подітися). А ми ще більше намагаємося «стати кимось», домагаємося успіху, прагнемо до статусів, тільки щоб захистити себе, застрахувати. Щоб не допустити навіть натяку на те, що можемо бути жорстокими, переляканими, байдужими, відразливими, некрасивими, слабкими, такими, що не знають відповіді, безпорадними, відчуваючими біль, презирливими, жадібними, дурними, збентеженими.

Від Тіні втекти неможливо. Можна тільки обернутися до Неї ненадовго (бо ж страшно!), на кілька хвилин, подивитися і, може, зауважити, що відстовбурчені вуха - не такі вже і погані, навіть додають зовнішності певного шарму. Виявити, що Тінь не така жахлива, що без Неї деколи було б важко, і взагалі після знайомства з Нею пропадають потуги на ідеальність і досконалість, і дихається вільніше.

Приємних вам зустрічей з власною Тінню. І передавайте привіт Дракону!

Любіть себе і своїх близьких.

* * *

«Ваш погляд стане ясним лише тоді, коли ви зможете зазирнути у свою власну душу»
Карл Ґустав Юнґ