Дорога в нікуди: ями витрушують мізки?

Автор/джерело -  © Мар'яна П'ЄЦУХ 



Дата публiкацiї - 16.04.2013 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=2803

Просто ідеальний наш народ для нашої влади: ті вкрали мільярди на дорогах – нічого, переживемо, походимо пішки.

Щоразу, підстрибуючи в маршрутці від ями до ями, вже не дивуєшся нічому: ні повному занепаду дорожнього господарства, ні напіврозбитому стану тієї маршрутки, ні безкарній безвідповідальності наших чиновників, ні безповоротно вкраденим мільйонам, які могли піти на капітальний ремонт доріг, реформу транспортної системи і т.д., і т.п.

Шок опановує вже зовсім з іншого приводу: з реакції людей. На їхніх обличчях – жодної емоції. Немов усе життя вони стрибали на тих ямах, навіть більше – ще в утробі матері пройшли інтенсивний курс екстремальної їзди. Бо звідки такі спокійні погляди, немов ті ями і ті стрибки їм такі рідні, чи навіть милі серцю?!

А коли на пасажирів маршрутки заміського напрямку ці стрибки діють, як заколисування матері в дитинстві, і вони з насолодою поринають у сон, логіка геть відмовляється будь-що розуміти. Бо жодна яма не змушує хоча би одне око відкритись.

Коли не можу нічого вдіяти, коли не впливаю на ситуацію, то чого зайве нервувати? Напевно, саме така паразитуюча думка керує такими пасажирами і така сама думка захопила уми українців.

"Не можу нічого вдіяти", "не впливаю на ситуацію" – нація з такою візією є мрією будь-якої авторитарної влади. Ідеальний народ для владоможців-казнокрадів та для чиновників-хамів – той, хто мовчить, той, хто легко звикає до поганого, і той, хто ненормальне сприймає як норму.

Інколи під час такої їзди лізуть у голову абсурді думки: чи ті ями не є просто наслідком казнокрадства, а насправді цілою спецоперацією? Можливо, влада свідомо розводить дірки на дорогах, щоб витрусити останній здоровий глузд і останні краплі самоповаги в українця?

Як результат – уже понад тиждень у найбільше село України – Зимну Воду під Львовом – не заїжджають маршрутки. Бо там ями, дуже великі ями. Власникам шкода своїх бусиків, до котрих і без того страшно сідати. Селян їм, можливо, теж шкода, але за ремонт ті ж не заплатять.

Тутешній люд, за звичкою усього українського народу, опустив голову та й ходить пішки на край села, щоб добратися до Львова на працю. І так щодня – вранці і ввечері. Та й ще "підтакують": а що робити водіям, якщо ями...

І що? Баба з воза – кобилі легше. Сільрада проблемі не зарадить, бо то не її компетенція гроші виділяти, а районній владі залишається лише тішитися і ніяк не реагувати – проблема відпала сама собою. Люди собі ходять пішки, водії об’їжджають село – кому здалися тепер ті ями.

Чи то так водії з людьми хотіли місцеву владу налякати? Навряд, бо тій щось зовсім не страшно...

Просто ідеальний наш народ для нашої влади: ті вкрали мільярди на дорогах – нічого, переживемо, походимо пішки. Ті забули прибрати сніг – нічого, посидимо вдома. Ті перекрили рух для кортежу на три години – нічого, постоїмо в заторі. Ті підняли податки – нічого, закриємо свій бізнес, не вперше. Ті вимагають повсюдно хабара – нічого, дамо, не вперше. Ті плюнули в очі – нічого, витремося, не вперше.

Може, лише коли дихати заборонять – від задухи хоч одне око врешті відкриється?


Хоча і в цьому вже певності немає, дихати без кисню, здається, ми теж уже навчилися. Кожен другий раз, сідаючи на кінцевій зупинці львівської маршрутки, доводиться сваритися з водіями з цигарками в руках. І ще жодного разу не отримала підтримки від пасажирів, немов їм не чутно запаху. З останнього – біля водія їде мама з малим дитям, водій закурив, а мама їде і мовчить, її дитину травлять, а вона мовчить. На моє гучне зауваження водієві, мама лише перелякано глянула у мій бік. Укотре роблю висновок: страшно жити в Україні не через владу, а через наш народ, який уперто не хоче відкрити бодай одне око.

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.