На розігріві політологічної секції IV Форуму українців виступали нардепи

Автор/джерело -  © Олена Каганець, "Аратта-Україна" 



Дата публiкацiї - 21.08.2006 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=289

19 серпня в Києво-Могилянській Академії в рамках IV Форуму українців працювала політологічна секція, що мала назву “Секція державно-політичного розвитку світового українства”, в якій перед доповідями учасників був запланований дискусійний клуб за участю народних депутатів.

Керівник секції Олександр Лозовицький (праворуч) і вчений секретар секції Юрій Недужко

Отже нас удостоїли своєю присутністю народні депутати, щоправда, минулих скликань. Нинішнього скликання депутат Верховної Ради був лише один – Андрій Шкіль, який розпочав заплановану дискусію. В нервозно-метушливій формі він швидко розповів про опозиційність своєї нинішньої політичної сили, заявив, що нинішній уряд протриматися при владі не зможе і про те, що треба гуманізувати ментальність.

На його думку, основним об’єднувачем є мова і культура, це – українська душа. На жаль, в Україні, за його інформацією, за останні півтора роки побільшало російськомовних гарно фінісованих журналів, а для того, щоб робити україномовні, не дозволяють “маркетингові оцінки”.

Отже, все диктують гроші. І у владі також. Як зазначив у наступній промові народний депутат минулого скликання Олег Зарубинський, “сьогодні розпочався черговий етап торгування владою”. Він також розповів про те, що коли після останніх парламентських виборів пороз’їжджалися іноземні спостерігачі, 27 березня почалися фальсифікації при підрахунку голосів на користь 5 політичних сил, що увійшли в нинішню Верховну Раду.

О. Зарубінський відзначив, що українці гідні кращої долі і побажав напередодні 15-ої річниці Незалежності України відчути “вагомість власного голосу”, а не тільки голосу купки олігархів.

Нашу Конституцію він не вважає оптимальною – її треба змінювати: “Україна може претендувати на зовсім нову Конституцію. Не поправлену, не змікшовану, а зовсім нову”.

Микола Поровський, який є головою Християнської Республіканської партії, говорив про енергоносії і енергозалежність України. Враховуючи те, що енергоспоживання у світі зростає, перед Україною стоїть величезна проблема забезпечення свого енергетичного майбутнього. Після розпаду СРСР Україна успадкувала на 70% зношений енергетичний комплекс, який за 15 років незалежності зносився майже остаточно.

Зараз в Україні енергоспоживання на одиницю продукції в 5 разів більше, ніж в будь-якій іншій країні. Україна просто зобов’язана, на його думку, розвивати і нарощувати ядерну енергетику і використовувати поновлювані джерела енергії.

 

Після своїх виступів такі депутати, як Шкіль і Заєць, посилаючись на занятість, хотіли втекти, але народ їх примусив залишитися і відповідати на запитання. Звичайно, що навчені демагогії за роки свого депутатства, вони не змогли прямо і чітко відповісти на поставлені запитання, а Іван Заєць взагалі набув здібностей говорити довго і невпинно, в результаті так нічого і не сказавши.

Коли присутні поцікавилися в депутатів, чому вони проголосували за так звану політреформу, зробивши Президента України зовсім не таким, за якого голосував народ, вони відповіли, що це був результат складного компромісу. Так вони назвали сепаратну змову, коли своїм законом № 2222-IV від 8.12.2004 р. всупереч статті 5 Конституції України, без всенародного референдуму вони змінили суспільно-політичний устрій держави.

Склалося враження, що політики живуть у своєму світі, якимось своїм “внутрішнім багатим життям”, а до проблем українців – чи то в Україні, чи то поза її межами – не мають стосунку. І мати не хочуть.

Це підтвердив і виступ Скрипникової Лариси Григорівни – голови товариства “Калина” з Карелії (Російська Федерація). Українці Карелії зібрали інформацію про страчених за межами України в роки політичного терору українців і власними силами поставили великий пам’ятник для їхнього увічнення в урочищі Сандармох на Карельській землі.

На запрошення українців Карелії на відкриття цього пам’ятника не приїхав жодний народний депутат України, не було жодного представника влади. Тепер Лариса Скрипникова мала можливість подарувати депутатам книгу “Убієнним синам України. Сандармох”, в якій перелічені в алфавітному порядку прізвища і відомості про всіх розтріляних в Сандормосі українців.

Всього було зроблено і обговорено 16 доповідей, серед них були як більш теоретичні (як, наприклад, “Геополітичні моделі світобудови на початку XXI століття” Олександра Федоренка чи “Розбудова громадянського суспільства в Україні” Василя Чепелюка), так і практично-інформативні (як, наприклад, про українців і русинів в Словаччині Василя Козими або “Чи може бути Польща адвокатом України в Євросоюзі?” Василя Штокала).

 

Особливо запам’ятався виступ доктора соціологічних наук Марії Іванівни Пірен про проблеми духовності політичної еліти в сучасній Україні і головного редактора часопису “Історія України” Тетяни Ковтунович про проблеми розвитку національної свідомості в сучасному українському суспільстві.

І якщо М. І. Пірен показала основні ознаки еліти, яка має бути совістю нації, і заявила про те, що формування еліти має йти паралельно з елітаризацією всього суспільства, то Т.В. Ковтунович порівняла наше суспільство з людиною. Вона показала, як розвивалася Україна ці 15 років своєї незалежності з точки зору психології особистості.

Як не кожна людина може розпорядитися своєю свободою, так і Україна при отриманні своєї незалежності почала тікати від свободи, невротично кидаючись від одного вектору розвитку до іншого. Сталося так, що наше суспільство має волю, але не має свободи. Нашому суспільству, як і особистості, необхідно знайти своє призначення, бо, витрачаючись на перманентне вирішення тактичних завдань, можна так і не реалізувати свого призначення.

Отже Україні потрібно знайти своє призначення, визначити свою стратегічну мету? Так. А ще вкрай необхідно визначити мету влади цієї держави. І це показав в своєму виступі “Раціоналізація держави” Ігор Каганець. Він порівняв державу з корпорацію і відзначив, що в кожній корпорації, в кожній фірмі є Статут. Статутом держави є її Конституція. І якщо в статуті кожної фірми виписана її мета, то в Конституції України її немає.

«А оскільки немає мети, то неможливо оцінити, ефективна ця влада чи ні. Наприклад, якщо метою влади є поліпшення здоров’я народу і, відповідно, збільшення тривалості його життя, то нинішня влада вкрай неефективна, бо третина українських чоловіків (!) не доживає навіть до пенсійного віку. Якщо ж метою влади є очищення української території від корінного народу і заселення її іноземцями, то ця влада є просто суперефективною: за 15 років діяльності влади українців стало менше на 5 мільйонів (через переважання смертності над народжуваністю), зате кількість іноземних мігрантів досягла 6,8 мільйонів (4-те місце у світі після США, Росії та Німеччини)».

Ігор Каганець висунув пропозиції до резолюції політологічної секції IV Всесвітнього Форуму українців, які були підтримані її учасниками. Перша пропозиція передбачає внесення до Конституції України визначення мети державної влади – це збільшення кількості корінного населення України та зростання якості його життя.

Друга пропозиція, яку учасники підтримали з доповненням, стосувалася матеріального заохочення повноважного і відповідального Президента України. Президент України має укладати з народом юридичну угоду на початку свого президентства.

Третя пропозиція стосується всенародного обрання голови Рахункової палати України, яка має бути справжнім контролюючим органом. Зараз в Україні Рахункова палата не є незалежною, оскільки призначається Верховною Радою. Так само і Конституційний суд – його судді призначаються тією самою Верховною Радою і Президентом України. Виходить, що всі контролюючі органи (Рахункова палата, Конституційний суд, а також Прокуратура і Уповноважений Верховної Ради з прав людини) “по суті недієздатні, оскільки призначаються Президентом або Верховною Радою – тобто тими, кого вони повинні контролювати”, – зазначає І. Каганець.

Четверта пропозиція до резолюції направлена на скасування антиконституційного закону України № 2222-IV від 8.12.2004, що змінив суспільно-політичний устрій держави без всенародного референдуму всупереч статті 5 Конституції України.

В раціоналізації держави, яка полягає у впровадженні в життя перелічених чотирьох умов, зацікавлені люди так званого середнього класу, який почав формуватися в Україні – а це не тільки середній і малий бізнес, це науковці, письменники, винахідники, високі професіонали і всі духовно і матеріально самодостатні люди. “За нинішньої державної системи, яка обслуговує великий вітчизняний капітал і транснаціональні корпорації, середній клас приречений на знищення, його представникам “світить” або економічне рабство, або вимушена еміграція” – прозвучав вирок в доповіді І. Каганця.

Чи прислухається нинішня влада до Резолюції однієї з секцій IV Всесвітнього Форуму українців, чи в черговий раз покладе в далеку шухляду слушні пропозиції?

Народ вже не хоче бути лише електоратом, про який згадували раз на чотири роки (тепер будуть – раз на п’ять років). Народ у вигляді своєї інтелектуальної еліти хоче впливати на владу і реалізовувати своє записане в Конституції України право бути джерелом влади.

Сьогодні влада продовжує ігнорувати прагнення своїх громадян. Проте після пасіонарного спалаху Оранжевої революції народ вже не хоче терпіти хитру, цинічну і знахабнілу владу, яка так само “страшенно далека від народу”, як і два роки тому.

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.