Новий політичний скандал?

Автор/джерело -  © Сергій Дмитриченко, для порталу «Аратта. Вікно в Україну» 

Незабаром, на урочистостях до дня 15-ї річниці проголошення державної Незалежності України до народу буде звертатися Президент Віктор Ющенко. Можна із певністю сказати, що традиційно, глава держави розповість нам, громадянам і навколишньому світу про величезні здобутки, згадавши, при цьому, про певні, чи окремі недоліки державного будівництва.

Роман Єрохін

Але, напевно, в урочистій промові, побудованій за традиційною, совітською схемою святкового спіча, навряд чи знайдеться місце для визнання жахливого факту української реальності – ознак початку так званих міліцейських кримінальних війн.

Бо жахливість цього факту означає те, що державна система охорони прав громадян, фактично припинила виконувати своє суспільне призначення (навіть теоретично) і стала неприхованим знаряддям кримінальних розборок владно-олігархічних кланів охлократичної владної системи. І це явище – цілком закономірне, бо 15 років у незалежній Україні все ще працює, у практично незмінному вигляді, система примусу й придушення, створена архітекторами більшовицького режиму: Дзержинським – Менжинським – Єжовим – Берією – Вишинським. Система, завдяки існуванню якої, на українській землі стали можливими тотальні репресії, голодомори, тобто те, що сьогодні українська влада визначає як геноцид українського народу. При тому, залишаючи в незмінній формі ідеологічне знаряддя здійснення цього геноциду – називаючи його правоохоронними органами. У незмінній формі тому, що про реформу правоохоронних органів балачки на найвищому державному рівні ведуться вже п’ятнадцять років, але далі косметичних змін та піарівських прожектів – справа не рушить. І, навряд чи Президент зможе дати пряму відповідь на питання, які визначають причину цього явища: чи існуюча модель правоохоронної системи є віддзеркаленням світоглядних уявлень правлячої еліти, чи свідомим кроком правлячих еліт, як їхнього прагнення до консервації кримінально-охлократичної держави? У першому випадку – проблема вирішується зміною елітарних поколінь в українській владі, яке має незабаром увійти в активну фазу. У другому – проблема вирішується завершенням трансформаційного періоду й відновленням тоталітарного владного устрою, модифікованого під сучасні уяви навколишнього світу. Це ми вже наочно спостерігаємо в сусідній Росії.

ІНФОРМАЦІЙНА ФАБУЛА

Наприкінці липня цього року в декількох українських виданнях з’явилася інформація спочатку про зникнення, а згодом – про викрадення невідомими одного з міліцейських керівників, куратора Головного управління боротьби з оргзлочинністю, який займався розслідуванням злочинної діяльності конвертацій них центрів, полковника Романа Єрохіна. Уже тоді висловлювалося припущення, щодо причетності до цього злочину й у якості виконавців, і в якості проміжних організаторів співробітників МВС, а також (що цілком логічно) діючих політиків.

Згодом, 11 серпня, цю інформацію публічно підтвердив на прес-конференції Міністр внутрішніх страв Юрій Луценко. Він одразу сказав, що Єрохін розслідував кримінальну справу, яка стосується діяльності однієї фінансової установи в Донецькій області. «Замовником цього злочину є представник цієї фінансової установи. Він, якщо це буде підтверджено, має стосунки з Верховною Радою. Якщо ми встановимо замовника, це буде дуже серйозний удар по методу формування партійних списків, якими не гребують політики опозиції та влади. Бо в справі замішані представники Верховної Ради й із того, і з того боку», – заявив на прес-конференції Луценко. Міністр розповів, що викрадення здійснили, коли Єрохін мав вилітати у відрядження в Донецьк. Сталося це 26 липня близько восьмої години вечора в Оболонському районі Києва. Полковникові зателефонували на мобільний і повідомили номер службової машини, якою він поїде в аеропорт. Коли він сів у машину, двоє чоловіків на передньому сидінні натягли на обличчя маски й приставили до його голови зброю.

Коли автомобіль проїжджав повз райвідділ міліції, Єрохін спробував утекти, однак нападники почали стріляти. УБОЗівця поранили в ногу й двічі – у живіт. Уже непритомного його в наручниках заштовхнули в машину й доправили в ліс поблизу одного з райцентрів Київщини, де обміняли на гроші.

«Із виконавцями розплатилися великою сумою коштів, достатньо великою навіть для замовних убивств», – повідомив Луценко. За словами міністра, як усе відбувалося, удалося з’ясувати після того, як один із викрадачів – працівник податкової міліції – сам прийшов повинитися до слідчого. Згодом було затримано і його колегу-співучасника.

Тоді ж міністр Юрій Луценко звернувся через журналістів до «ключового свідка» в справі – колишнього начальника Ірпінського райвідділу УМВС у Київській області Святослава Крюковського із проханням прийти й здатися в міліцію. Згідно з отриманою інформацією, саме через нього передавали гроші від замовника виконавцям.

«Його життю сьогодні загрожує надзвичайна небезпека з боку замовника. Як міністр я обіцяю гарантію в безпеці й чесне правосуддя, а також недоторканність членів родини», – зазначив він.

Згодом, на брифінгу заступник Луценка Володимир Євдокимов, на сьогодні під арештом перебуває вже троє підозрюваних у викраденні Єрохіна. Він повідомив також, відбуваються слідчі дії з установлення організаторів цього злочину.

17 серпня факт зникнення полковника міліції Єрохіна та провадження кримінальної справи підтвердила й преса-служба Генеральної прокуратури України. За повідомленням прес-служби ГПУ, головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України за вказівкою генерального прокурора України Олександра Медведька прийнято до свого провадження та проводиться досудове слідство в кримінальній справі, порушеній за ознаками злочинів, передбачених пунктами 6, 11, 12 частини 2 статті 115 (навмисне вбивство з корисливих мотивів, вчинене на замовлення за попередньою змовою групою осіб), частиною 1 статті 263 (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами) та частиною 1 статті 396 (приховування злочину) Кримінального кодексу України, тобто за фактом зникнення начальника відділу управління оперативно-зонального контролю ГУБОЗ МВС України полковника міліції Романа Єрохіна. Підтверджено також, що в якості підозрюваних у справі заарештовано трьох громадян, які перебувають під вартою.

20 серпня на території Київської області викопали труп офіцера Главку з боротьби з оргзлочинністю МВС Романа Єрохіна, котрий зник, імовірно, 26 липня в Києві.

На трупі виявлено вісім вогнепальних поранень, руки жертви скуті наручниками. Встановити місце поховання Єрохіна, вдалося завдяки свідченням одного із затриманих, що підозрюються в причетності до вбивства зовсім не рядового УБОЗівця. Після затримання його оперативно «покололи», і він чітко вказав місце скоєння злочину й поховання жертви.

Ця інформація також підтверджена прес-службою ГПУ.

Отже, у на сьогодні практично беззаперечними фактами є: викрадення полковника міліції Романа Єрохіна, його вбивство, безпосередню участь у скоєнні злочину діючих співробітників міліції, як у якості виконавців, так і підозри щодо причетності інших високопосадових офіцерів МВС до організації цього злочину. В якості мотивації злочину: професійна діяльність загиблого, яка пов’язана з розслідуванням злочину на Донеччині.

Виникає питання: хто ж такий полковник Роман Єрохін?

За словами Міністра Юрія Луценка, Єрохін працював в УБОЗ Донецької області, і займався виявленням центрів конвертації, які незаконно переводили безготівкові грошові кошти в готівку. Цей співробітник УБОЗ вийшов на один із великих центрів конвертації, який функціонував при одній із фінансових установ Донецької області. У результаті його дій у лютому окремі особи, які встановлюються, а деякі з них розшукуються, «замовили» Єрохіна. За офіційною версією, саме безпосередня загроза життю співробітника стала причиною його переводу в центральний апарат МВС у Київ.

За іншими даними, полковник Єрохін мав безпосереднє відношення до політичних процесів, які відбувалися в Україні. Так, у гарячі дні Помаранчевої революції Єрохін як один із керівників Донецького УБОЗу, постійно перебував у Києві, так само як і переважна більшість його підлеглих – для виконання специфічних завдань «біло-блакитної команди». Єрохін, зокрема, був відповідальним за виплату готівки «за виконання «революційної» роботи» – виплату шахтарям, котрі приїжджали до Києва. Проте він лише виконував накази керівництва. Що ж до його професійних якостей - ті, хто знав Єрохіна, стверджують, що він зробив кар’єру зовсім не завдяки інтригам.

За тими ж даними, «специфічні» доручення політичної команди тоді діючого прем’єра й кандидата в Президенти Віктора Януковича виконували й інші офіцери МВС, переведені на Київщину з Донецька. Зокрема, екс-начальник ГУ МВС по Київській області Анатолій Волощук та заступник начальника УБОЗу Сергій Блізніков. За деякими даними, Волощук знаходиться в непоганих стосунках із кримінальним авторитетом Немсадзе, який сьогодні офіційно перебуває в розшуку за скоєння низки вбивств на території Донецької області. Але це, лише припущення журналістів. Так би мовити, робочі версії події.

Існує ще одна цікава офіційна інформація. Вбитий полковник міліції Роман Єрохін був діючим депутатом міської ради м. Макіївка, Донецької області, куди його обрано за списком блоку політичних партій «Блок Наталії Вітренко «Народна опозиція». Це також уже підтверджено офіційною заявою ПСПУ.

До речі, за непідтвердженою поки що офіційно інформацією, полковник Єрохін на сьогодні не є єдиним зниклим безвісті УБОЗівцем. Практично одночасно зник його колега й земляк Сергій Блізніков. 11 серпня він офіційно пішов у відпустку й на сьогодні де він – нікому невідомо.

НАПЕРЕДОДНІ ПОЛІТИЧНОГО БУРЕВІЮ?

Отже, на сьогодні ми маємо зухвалий кримінальний злочин, вчинений працівниками міліції в столиці України. Дивно те, що, як засвідчив Міністр внутрішніх справ, у столиці, навпроти райвідділу була вчинена стрілянина, поранено людину, між тим, діючі працівники правоохоронного органу аж ніяк цьому не завадили, хоча, незалежно від того хто й у кого стріляв, вони, відповідно до чинного законодавства мусили: обеззброїти тих, хто застосував у місті зброю, і з’ясувати їх особи, а також зафіксувати факт використання вогнепальної зброї та провести відповідні слідчі дії, зокрема викликати слідчо-оперативну групу прокуратури, яка мала б порушити кримінальну справу; вжити всіх належних заходів для надання пораненому медичної допомоги та, хто б він не був, доправити його до медичного закладу, організувати його охорону. Отже, у наявності очевидні ознаки ще одного кримінального злочину, вчиненого співробітниками столичної міліції. Цікаво те, що ні міністр, ні його заступник, ні ГПУ жодного слова про цей очевидний факт не сказали. Ніби так і повинно бути: люди в міліцейських погонах можуть влаштовувати стрілянину по живих мішенях безпосередньо в столиці України, прямо перед райвідділом, а їх колеги – у кращому випадку спостерігатимуть. Може набоїв підкинуть колегам чи допоможуть завантажувати тіла впольованих під час «сафарі»?

А якби було так, як належить за законом, то можливо, життя полковника Єрохіна було б урятоване, злочинці – затримані «на гарячому», безпосередньо на місці скоєння злочину.

Але ж вочевидь, у цій справі надто віддає погано прихованою фальшю. Складається враження, що загиблий полковник був лише розмінною «фішкою» у брудненьких рученятках місцевих політиканчиків. Він явно забагато знав, що ставило у незручне становище обидві сторони. Бо ж інакше б була зовсім інша реакція й керівництва МВС, і ГПУ. Навіть, попри стандартні зави міністра Луценка, про те, що «міліції кинуто виклик і це – справа честі». Яка вона, ота честь, вибачте, уже показала стрілянина напроти Оболонського райвідділу столиці. Далі, як кажуть, – ілюструвати немає чого.

Але найнебезпечнішим для суспільства є навіть не те. Цей випадок, а також причетність загиблого та його колег до незаконних дій під час виборів, хай і в 2004 році, говорить про те, що МВС, як правоохоронна структура, повністю деградувала. Незаконні накази керівництва – там, як виявляється правило. І офіцер-підлеглий, попри Закон, Присягу – має виконувати злочинні накази начальника. А це – уже свідчення деградації ГПУ, яка, власне, за законом повинна не тільки здійснювати «нагляд», а виявляти та притягати до відповідальності таких керівників. Повинна, але ж не притягає. Бо сама давно стала суб’єктом політиканських брудних ігрищ.

То чи слід дивуватися, що втаємничений від суспільства судовий процес із убивства журналіста Георгія Гонгадзе? Яку таку страшну таємницю знав загиблий журналіст? А виявляється отою «таємницею» є співробітники правоохоронних органів, які незаконно стежили за журналістом. «Таємницею» є те, що жоден із них не покараний, хоча незаконне стеження за людиною, за чинним законодавством, є кримінальний злочин. Як і незаконний наказ. Ба більше, ці люди залишилися працювати в правоохоронних органах, і українська держава їх охороняє! Бо ж якщо на людину є компромат – нею краще управляти. Така вона вже є – закономірність злочинної кругової поруки.

Чи слід дивуватися, що на сьогодні не розкрито вбивство В’ячеслава Чорновола, а інші резонансні злочини «закриті» «призначеними вередюками»?

І все це набуває ознак катастрофи, бо сьогодні, практично відкрито олігархічно-кримінальні клани вже поділили на сфери впливу озброєні правоохоронні органи і бойовики в міліцейській формі вже почали навіть у столиці України гамселити один одного, не цураючись табельної (а може й «лівої») зброї. Неозброєний тільки народ, «єдине джерело влади».

Не випадковим, на мою думку є й прямий зв’язок цього зухвалого епізоду з Донецьким регіоном. Бо ж існує вже достатньо публічних доказів того, що саме цей регіон є «заповідником» криміналу.

І в зв’язку із цим, у мене, як виборця, є дуже серйозне питання до Президента Віктора Ющенка: Ви впевнені, пане Президенте, що на Донеччині, Луганщині, Криму відбувалися демократичні вибори? Бо ж демократичні вибори можуть бути лише там, де наявна українська влада, а не вивіски на будинках, де вона має розміщатися. У мене є великі сумніви щодо цього.

Зухвале вбивство полковника Єрохіна – це не простий і далеко не банальний злочин. Це – індикативна подія щодо діючої системи влади. І якщо в державі існує опозиція – у найближчий час треба очікувати розвитку гучного політичного скандалу. Якщо її немає, а є лише частина діючої влади під рольовою назвою «опозиція», то нічого не станеться. Справу традиційно забалакають та «спустять» на гальмах із гучним засудженням вередюків-виконавців.

І як воно буде – ми побачимо вже у вересні. Тоді й визначиться справжня ціна Універсалу. Бо який отой громадянський мир ми вже побачили на прикладі полковника Єрохіна. Простого міліцейського полковника, у вигляді фішки в брудненьких рученятках політиканчиків.