Таємниця політичних вбивств розкрита?

Автор/джерело -  © Іван СЕРГІЄНКО, «Вечірні Вісті» (2003 р.) 



Дата публiкацiї - 23.08.2006 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=299

Смерть ніколи не буває очікуваною. Це cтосується всіх без винятку, але коли ми читаємо на сторінках газет про загибель відомої людини, то поруч із звичним співчуттям у підсвідомості виникають різні більш чи менш виразні сумніви на рахунок природності цієї смерті. В такий вже час-бо живемо.

11 лютого 2003 року автомобіль ВАЗ-2107, у якому знаходилися Анатолій Єрмак, його брат Микола Єрмак і син, 23-річний Олександр Єрмак, виїхав на смугу зустрічного руху і зштовхнувся з вантажним автомобілем МАЗ. У живих залишився лише Олександр, котрий сидів на заднім сидінні і якого госпіталізували з важкими травмами.

І чим більше переконує нас влада у випадковості автокатастроф, мимовільній несправності літаків та ракет, побутових причинах самогубств - тим менше цьому віриться. Тому що історія вчить нас - немає нічого таємного, що не стало б явним. Місяцями або роками, а то й десятиліттями, пізніше з’ясовується, що таки був чийсь намір у тому, що людина або група людей пішли з життя.

Детективно-голлівудські обставини, за яких ефектно одягнені терористи з новенькими іноземними автоматами картинно розстрілюють бідолаху, або його автомобіль чи офіс злітають у повітря від кількості вибухівки, яку за інших обставин вистачило б на цілий квартал, стрімко відходять у минуле. Фактично, вже відійшли. Якийсь час ще сусідилися між собою «банальні» розстріли у під’їздах та «побутові» вибухи телевізорів або газового приладдя у квартирах опозиційних журналістів.

Поворотним пунктом в історії новітнього українського політичного тероризму можна по праву вважати справу Гонгадзе. Тому що у способі її висвітлення востаннє змагалися між собою «кримінальна» та «побутова» версії. Очевидно, кожен з теоретиків цих напрямів намагався, можливо, вибороти у керівництва свій грант під монополізацію подальшої діяльності. На щастя чи на жаль, плівки майора Мельниченка все настільки розставили на свої місця, що діяльність ця різко змістилася в абсолютно іншу площину.

Першою жертвою автомобільного терору в Україні став генерал Василь Санін

Першою жертвою автомобільного терору в Україні став генерал Василь Санін, активний поборник української незалежності, негайної реформи армії та міліції.

У серпні 1991-го року він обурювався у Верховній Раді, що йому, росіянинові, доводиться вмовляти українців підняти над Радою національний прапор. Коли він розпочав перевірку мережі «Воєнторгу», то 10 жовтня 1991 року біля селища Баришівка повз нього промчав автомобіль «Вольво», у результаті чого генеральська машина не змогла втриматися на трасі й злетіла у кювет. Генерал і його шестирічна онука загинули.

Через рік «Волга» з тонованим склом спричинила аварію на трасі «Київ-Бориспіль». Постраждалі в аварії депутати Сергій Головатий та Валерій Івасюк заявили, що це був замах, оскільки вони мали при собі компромат на Кравчука, Фокіна та Спіженка. Ці документи було передано В’ячеславом Чорноволом в Генеральну прокуратуру, де вони зникли.

У 1995 році 8 жовтня під Ковелем «Жигулі» депутата Корнелюка несподівано вилітають на зустрічну смугу і врізаються в автобус ЛАЗ. Аграрник Василь Корнелюк вважався тоді головним претендентом на пост голови Волинської облдержадміністрації.

17 травня 1996 року депутат Сергій Драгомирецький за кермом своєї «Таврії» їхав на батьківщину в Одесу. Перебудовуючись в інший ряд, він втратив управління автомобілем, злетів з дороги, де «Таврія» розбилася об дерево. Депутат і його пасажири загинули. За деякими даними, Драгомирецький володів матеріалами про те, що передвиборна кампанія Леоніда Кучми у 1994 році фінансувалася Росією через фірму «Балкар-трейдинг», якій російський уряд виділив квоту на продаж нафти на суму 100 мільйонів доларів. Саме за рахунок цієї оборудки Кучма отримав гроші на свою виборчу кампанію. Автомобіль, зустрічі з яким, лоб в лоб, намагався уникнути Драгомирецький, знайти не вдалося, як, втім, і у випадку всіх попередніх інцидентів.

У серпні 2000 року на 216-му кілометрі автодороги Одеса-Новоазовськ з’їжджає з дороги, врізається у дерево і гине 53-річний мер Нової Каховки Анатолій Лисенко. Слідчі заявили, що водій «не впорався з керуванням».

В ДТП загинув депутат Олександр Ємець. Трагедія сталася на 174-му кілометрі траси «Кіровоград-Запоріжжя». Автомобіль з’їхав в кювет, де врізався в дерево.

11 лютого 2003 року у Запорізькій області загинув народний депутат України другого, третього скликань, член депутатського об’єднання «Антимафія», один з провідних діячів УРП «СОБОР» Анатолій Єрмак, за Єрмаком - інші... Автомобільна катастрофа сталася на автодорозі Запоріжжя-Маріуполь у Черкаській області. Автомобіль, у якому знаходився Єрмак, виїхав на зустрічну смугу і зіштовхнувся зі вщент навантаженим МАЗом. У результаті аварії також загинув брат Єрмака - Микола, який був за кермом автомобіля.

Безумовно, кожен, хто прочитав це повідомлення, негайно пригадав собі обставини загибелі В’ячеслава Чорновола. 25 березня 1999 року під Борисполем автомобіль В’ячеслава Чорновола врізається в вантажівку з причепом, яка саме в цю хвилину почала розворот. Сумнозвісний КамАЗ міг розвернутися на сто метрів далі або за двісті метрів перед цим перехрестям. Це під силу було навіть п’яному чи сонному водієві. Швидкість «Тойоти», в якій на передньому кріслі знаходився Чорновіл, значно перевищувала 100 км на годину. Тому зіткнення з вантажівкою було фатальним - миттєво загинув і лідер РУХу, і його водій.

Під час розслідування обставин загибелі Чорновола було також виявлено, що водій вантажівки вже не вперше перебуває у відрядженнях у цій місцевості, тобто мав би добре орієнтуватися. Цікава деталь: допитані свідки розповіли, що ця ж машина перебувала в сусідньому селі впродовж цілого дня. Чого чи кого чекала там ця вантажівка? Крім того, водій Чорновола був професіоналом, який свого часу займався автогонками. Дуже дивно, що він не зміг впоратися з керуванням авто та відповідним чином зреагувати на екстремальну ситуацію. В місцевості, в якій сталася аварія, це було цілком можливо Всупереч цьому офіційне слідство розглядає лишень одну версію - дорожньо транспортна пригода... Ця катастрофа, яка забрала життя у лідера Народного РУХу України, була п’ятим і цього разу успішним замахом на його життя.

Загиблий в автокатастрофі Валерій Малєв багато знав про «Кольчуги»

І далі за цим - на диво схожі обставини автомобільних катастроф, у яких гинули або зазнавали травм і ушкоджень депутати та лідери політичної опозиції.

Пам’ятаєте, коли американці почали виявляти пильний інтерес до продажу Україною Іраку радарних установок «Кольчуга» (С-300), в травні 2002 року у автокатастрофі йде з життя керівник «Укрспецекспорту» Валерій Малєв, активний фігурант цієї оборудки, що підтверджують записи майора Мельниченка.

А пам’ятаєте дивну автомобільну пригоду з Юлією Тимошенко? І списувати вищезгадані події виключно на стан українських доріг або непрофесійність водіїв (причому «непрофесійними» виявляються водії вщент завантажених важких вантажівок) чим далі, тим менше випадає. Хоча, з іншого боку, міліцейські розслідування наче й не вказують на наявність таких банальних ознак теракту, як надрізаний гальмівний шланг або цукор у бензобаці. Списувати загибель людей на більш професійний чинник у вигляді спецслужб за наших українських обставин є теж не зовсім коректним. По-перше, часи інакші, ніж при всемогутньому КДБ, по-друге, можливості скромніші, по-третє, пряме політичне замовлення сьогодні просто неможливе, бо при стрімкій зміні чиновників цей факт неодмінно використають, як компромат, у найближчих виборах або просто кадрових ігрищах.

Та й матеріальні можливості для серйозних операцій у офіційних органів не такі вже и великі, як це показують в кіно. Натомість, значно більш реальну небезпеку становлять політично-фінансові угруповання, що мають можливість помножувати свій капітал під «дахом» влади, створювати власні спеціалізовані силові структури з найновішим технічним устаткуванням.

При цьому, коли в офіційної влади і цих структур «випадково» збігаються інтереси, то ефективними виконавцями виступають особи, які є «перевертнями», вдень - правоохоронцями, а вночі - бандитами. Або, як у справі Гонгадзе, одні служиві працюють наводчиками і зливають оперативну інформацію іншим бандитам, що працюють також під прикриттям правоохоронних структур. Взагалі історія конкуренції, співпраці і зрощення правоохоронців і кримінального світу - окрема велика і цікава тема, яка ще потребує свого дослідження.

Але в цілому очевидно одне - по мірі того, як криміналізувався режим Кучми, правоохоронці все більше змушені були виконувати функцію політичної поліції. І не лише у якості нагляду і контролю. По мірі того, як режим Кучми потребував дедалі брудніших політичних справ, як меншало бажання доводити ці справи до суду, мусила зростати у кримінальників в погонах необхідність знаходити і розвивати технології політичних вбивств.

В арсеналі цих людей сьогодні існує численна так звана гуманна зброя, яка кілька останніх років пішла в серійне виробництво і є прийнятою на озброєння спеціальними відділами західних спеціальних та поліцейських служб.

Наприклад, засіб «Тефлон» - супермастило, яке перетворює колії, злітні смуги і звичайні дороги у надзвичайно слизьку ковзанку. Є засіб протилежної дії - «Ціано-крилатний клей» (ЦК), який миттєво склеює поверхні так, що, наприклад, автомобіль, вже не кажучи про людину, не може рушити з місця.

Два роки тому у США ці засоби офіційно були взяті на озброєння, як начинка ракетних снарядів.

Існує і так званий «супертуман» - абсолютно непрозорий аерозоль. Будь-який прилад, навіть інфрачервоний, не кажучи про звичайні фари, у такій хмарі стає безсилим. Цей засіб з кодовим найменуванням «С4А» може бути розпилений з малогабаритної самохідної установки за кілька секунд.

Технологія вбивства

Активно ведеться робота над вдосконаленням бойових інфразвукових генераторів. Дослідження 1999 року в США демонстрували таку установку на базі стандартного автомобіля. Генератори випускають звуковий промінь потужністю від 120 до 130 децибел, який не вбиває людину, але позбавляє її орієнтації у просторі, завдає короткочасного больового шоку і призводить до втрати свідомості. До речі, подібні пристрої розроблялися ще в часи радянського КДБ.

Робота вчених в цьому напрямку виявилася успішною, і апаратура по дистанційному впливу на людину потрапила за призначенням. Фахівці розповідають, що маючи такий пристрій, неважко натиснути необхідну кнопку у потрібному місці. Наприклад, на важкій ділянці автотраси, як це було у випадках з Єрмаком та Малєвим...

Ці і подібні їм спеціальні засоби досить дорогі, габаритні, залишають по собі якісь матеріальні сліди впливу. При бажанні ці сліди можливо виявити, але ж треба, щоб таке бажання справді існувало. Ану раптом знайдеться чесний слідчий, який, всупереч вказівкам покласти справу «під сукно», проведе спеціальну експертизу і виявить нехарактерні для ДТП речові докази?

Тому у нашому випадку варто звернути увагу на інший тип несмертельної зброї, який став відомим набагато раніше за вищезгадані, - електромагнітний імпульс (ЕМІ). Його вплив був помічений ще в 60-х роках при випробуваннях Радянським Союзом атомних бомб в атмосфері.

Приблизно 5% вражаючої дії бомби припадало на генерування короткочасного, але надпотужного електромагнітного поля, яке плавило ізоляцію і запобіжники, вщент руйнувало всі електричні схеми. Справедливості ради слід сказати, що вперше з цим феноменом зіткнулися США у 50-х роках, коли під час одного з висотних вибухів повністю без світла залишилися... Гавайські острови.

Тема військового використання ЕМІ відтоді поступово слабла і навіть зіграла свою роль у процесі ядерного роззброєння, коли з’ясувалося, що радянська система протиракетної оборони, будучи запущена в дію, спричинить сукупні вибухи ракет і протиракет такої сили, що ЕМІ розплавить не тільки електричні мережі, а й наші мізки.

До теми військового використання ЕМІ звернулися знову, коли електронна техніка стала точнішою, а отже, і чутливішою. В цьому сенсі електронна лампа була більш надійною, ніж сучасний транзистор, не кажучи вже про комп’ютерний мікрочіп...

Ми не будемо присвячувати статтю цікавим і недорогим технічним розробкам ЕМІ, які після операції «Буря в пустелі» американське військо взяло на озброєння і активно використало вже під час бомбардування на Балканах і нещодавно, під час бомбардування багдадського телецентру.

Звернемо увагу на коротке повідомлення калінінградського видання «Новые колеса», присвяченого новинкам автомобілебудування. Воно варте того, щоб процитувати його майже повністю.

«Українські інженери створили пристрій для примусової зупинки автомобілів при переслідуванні їх поліцією. Розробку виконано на замовлення однієї з американських фірм у науково-дослідному та проектно-конструкторському бюро «Молния» Харківського політехнічного університету.

Дорожній поліції США тепер немає потреби стріляти в колеса автомобіля з правопорушником. Електромагнітний імпульс пристрою миттєво відключає електронне запалювання машини. «Молния» працювала у свій час лише на замовлення військово-промислового комплексу. Тепер розробки бюро знаходять застосування у мирних цілях».


Аналогічні розробки проводяться і в російських науково-дослідних установах.

Цілком очевидно, що чим сучасніший автомобіль, тим більше він нафарширований електронікою

«Бортовий комп’ютер» для автомобіля сьогодні є так само звичним, як наявність у ньому вітрового скла. Відповідно згенерований ЕМІ-вплив діє на всі метали в своїй мішені. У залежності від довжини провідників, на які вплинув імпульс, напруга швидко додається, досягаючи іноді сотень тисяч вольт. Усе це триває буквально долю секунди.

Але яким чином можна дістати чи спорудити такий генератор для відверто злочинних цілей? Відповідь дуже проста. Останні роки такий тип тестових генераторів використовується для імітації природних ЕМІ (наприклад, блискавка або аварія електромереж), щоб з’ясувати, чи достатній захист мають силові кабелі та електричні мережі від таких стихійних лих. Більше того, ви можете, маючи відповідну суму грошей, замовити собі такий генератор (процитуємо з оголошення), який створює «потужні електромагнітні імпульси нано- і субнаносекундного діапазонів, які можуть формуватися у вільному просторі за допомогою випромінювачів, підключених до високовольтних імпульсних джерел з амплітудою від одиниць кіловольт до кількох мегавольт...

Генератори потужних ЕМІ можуть бути виконані, як пересувні, з автономними джерелами живлення. Ми можемо розробити і виготовити генератори потужних ЕМІ з потрібними вам параметрами».
І далі - адреса в Інтернеті.

Ефективна і порівняно дешева, а також достатньо мобільна зброя, найпотужніший зразок якої легко вміщується в корпусі автомобіля, є надзвичайно актуальною для розв’язання сучасними владно-кримінальними структурами своїх політичних проблем. Перед автомобілем потенційної жертви на певному віддаленні пристроюється інший автомобіль. Він також може «висіти на хвості», доки не побачить вигідне місце. І коли електронні кіллери бачать зручну ситуацію - зустрічну вантажівку, глибоке урвище, залізничний переїзд - в долі секунди машина повністю глухне і сліпне. А далі - ДАІ з легким серцем можуть констатувати дорожньо-транспортну пригоду. І нікому з них не спаде на думку пошукати по гарячих слідах яке-небудь авто. Якщо й помітять, то напевне зауважать на ньому спецномери. І віддадуть честь. Хіба мало таких їздить дорогами України?

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.