Думати - погана ідея

Автор/джерело -  © «Метрополь» 

Виявляється, за певних обставин розумовий процес може бути пагубним для нас.

Новак Джокович

П’ятий сет півфіналу US Open. Після чотирьох годин напруженої боротьби легенда тенісу Роджер Федерер за одне очко від перемоги над своїм молодим суперником Новаком Джоковичем. Федерер готується до подачі, натовп на трибунах реве, підбадьорюючи його. На іншому кінці майданчика Джокович задумливо киває, ніби на знак покірності долі. Федерер робить швидку подачу і в наступні секунди застигає, приголомшений, посеред корту. Джокович відбив м’яч однією кистю так, що суперник не встиг навіть рушити в напрямку удару.
Натовп вражений безпристрасністю Новака. Cерб виграє сет, гру і кубок. На прес-конференції Федерер, тихо сатаніючи, заявляє, що було важко програти через випадкове везіння супротивника, адже не міг же він, помиляючись в середині гри, свідомо притримувати такий удар до останнього моменту. Джокович посміхається і каже, що зазвичай саме так і чинить - це спрацьовує.

Спортивні експерти стверджують, що нездатність Роджера в останні роки виграти турнір «Великого Шолома» пояснюється не його фізичною формою, а тим, що в критичні моменти він проявляє душевну слабкість. На спортивному жаргоні - Федерер «задихається». Це стан, кажуть експерти, викликаний тим, що спортсмен занадто багато думає. Коли воротар пропускає пенальті чи гравець у гольф промахується повз лунки, це означає, що він був занадто занурений у себе, і через це «відключилися» природна природна грація, легкість і точність тренованого тіла, яка зазвичай допомагає перемогти. Напевно Федерер був такий злий, тому що в глибині душі розумів: у його суперника є ресурс, який йому, великому, недоступний - здатність не думати.

Сила недумання

Недумання - це стан, в якому людина у вирішальний момент вимикає свою мисляче «я» із ситуації. Залишається тільки мета та навички, накопичені за роки. Сила недумання проявляється не тільки в спорті: актори і музиканти теж знають про неї, багато хто з них зізнаються, що їхнє краще виконання було в стані, подібному трансу. Звичка до рефлексій вбиває не тільки фізичну майстерність, але і натхнення. Боб Ділан згадував свою юнацьку здатність писати тексти без будь-яких приготувань і роздумів: «Like a Rolling Stone складалася так, ніби я блював - просто не міг зупинитися, поки не списав 20 сторінок». Історія народження пісні, яка була визнана кращою піснею всіх часів.



Цей принцип справедливий для всіх. Фундаментальний парадокс людської психології полягає в тому, що розумовий процес може бути пагубним для нас. Жуючи жуйку думок, ми втрачаємо орієнтацію і здатність діяти. Внутрішній монолог заглушає голос здорового глузду. Одне дослідження поведінки покупців показало: чим менше інформації про бренд джему було у людей, тим більш правильний вибір вони робили. Коли ж пропонувалися численні деталі про склад і виробництво, вони плуталися і часто купували той джем, який виявлявся їм не до смаку.

Головне - не перемудрувати

Якщо щура помістити в умови, коли їжа в 60% випадків з’являється в лівій частині кімнати і в 40% у правій, він швидко зрозуміє, що ліва сторона краще, і буде бігти туди щоразу, досягаючи успіху в 60% випадків. Маленькі діти поводяться так само. Студенти останнього курсу Єльського університету, беручи участь в цьому ж експерименті, намагаються вирахувати якусь закономірність і в підсумку показують гірші результати, ніж діти та щури. Ми легко можемо перемудрувати самі себе.

Дозволяючи собі прислухатися до наших (найкращих) інстинктів, ми звертаємося до заархівованого прошарку мудрості. Психолог Герд Гігерензер стверджує, що в більшості випадків людська поведінка заснована на правилах, які встановлені емпіричним шляхом (евристичних правилах). Робот, що запрограмований ловити м’яч, повинен буде провести кілька складних обчислень, щоб прорахувати траєкторію м’яча. Гравці в бейсбол лише інстинктивно слідують простим правилам: бігти в потрібному напрямку, коригуючи швидкість так, щоб постійно тримати м’яч в поле зору.

Ігнорування інформації

Щоб приймати правильні рішення в складному світі, говорить Гігерензер, потрібно володіти навиком ігнорування інформації. Він виявив, що середній портфель акцій, які вибирали респонденти на вулиці, показує більшу прибутковість, ніж відібрані фінансовими експертами. Перехожі використовували евристику впізнавання: вони називали ті компанії, про які чули, і це виявлялося більш ефективним рішенням, ніж фундаментальний аналіз потенціалу акцій, який визначив вибір аналітиків.

Дослідники з бізнес-школи Колумбійського університету в Нью-Йорку провели експеримент, в якому людям пропонувалося передбачити хід розвитку подій у різних сферах, від погоди до політики та переможця реаліті-шоу. За умови наявності в учасників фонових знань про предмет більш успішними провісниками виявилися ті, хто довіряв своїм емоціям. Мислячі люди, які прагнули міркувати з позицій об’єктивності і враховувати всі фактори, частіше помилялися.

Фонові знання - ключовий момент

Недумання не означає невігластва. Джокович видав фантастичний удар, тому що відпрацьовував тисячі варіантів на минулих матчах і тренуваннях. Ділан зміг написати велику пісню, тому що прослухав тисячі фолк-текстів, розбирався у французькій поезії й американських легендах. Уми видатних фахівців нагадують густі тропічні ліси, мільйони рослин в яких дають насіння натхнення.
Чим вище ставки, тим більшою проблемою стає понаддумання. Англійський журналіст і професійний гравець в крикет Ед Сміт порівнює це з ходінням по бордюру: досить легко в звичайних умовах, коли падати кілька сантиметрів, але коли тротуар внизу в тридцяти метрах, кожен крок перетворюється на подвиг.

У високопродуктивних галузях ризиком «задихнутися» найбільше піддаються найбільш досвідчені й ефективні співробітники, тому що на них лежить тягар очікувань. Оперна діва, яка починає арію в Ла Скала, в цей момент не може дозволити собі замислюватися, як можна поліпшити її вокальну техніку. Федерер перед вирішальним м’ячем відчуває, ніби стоїть на краю прірви, ризикуючи всією своєю репутацією. І це впливає на результат поєдинку.

Професор Клод Стіл зі Стенфорда вивчав вплив хвилювання за результат академічних тестів на результат. В одному з експериментів він зібрав змішану групу з білих студентів і афроамериканців, оголосивши, що тест визначить інтелектуальний потенціал того, хто пише. Афроамериканці впоралися значно гірше. Той же тест, написаний аналогічною групою як звичайна перевірочна робота без ремарки професора про вимірювання інтелекту показав мінімальний розрив в успішності. Афроамериканці були більш схильні думати, що представляють свою етнічну групу, стрес від відповідальності змусив їх думати старанніше - і привів до гірших результатів.

Як навчитися недуманню?

Боб Ділан вважає, що творчі імпульси потрібно навмисно захищати від самоаналізу: «Коли стаєш старшим, стаєш розумнішим, і це може заважати. Потрібно програмувати свій мозок на те, щоб не думати занадто багато». Ірландський письменник флан О’Брайен говорив: щоб писати, потрібна «розрахована дурість». Єдиним надійним засобом від понаддумання залишається занурення в задоволення від процесу на противагу роздумів про результат.

Ми живемо в епоху самоаналізу, піддаючи оцінці кожен аспект нашої роботи, коментуючи своє життя в соцмережах і читаючи гайди про те, як зробити себе щасливими. Багато що з цього має цінність, але все ж варто поставити рефлексії на місце. Удар Джоковича був у рівній мірі і результатом усіх попередніх його зусиль, і виразом безтурботної радості. І це спрацювало.

Переклад українською - «Гармонія»