Естонія втрачає християнську ідентичність

Автор/джерело -  © Олександр Тріфонов, РЕЛІГІЯ та ЗМІ 



Дата публiкацiї - 30.08.2006 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=312

Десята частина населення вже прийняла язичество. З ним пов’язують національну самоідентифікацію.

Рідній землі - Рідну Віру!

Східноєвропейські країни традиційно вважаються такими, що належать до християнської цивілізації. Разом з тим, християнство в Східній Європі усе більше розглядається лише як культурно-історична традиція. Естонія не є виключенням із правил. Більшість естонців формально належать до лютеранства, а на південному сході країни проживає православна меншість. Про християнські корені естонці згадують, в основному, у контексті різдвяних свят чи поховальної обрядовості.

На фоні загальної секуляризації та релігійної еклектичності естонського суспільства виокремився феномен відродження або реконструкції традиційної національної релігії (язичества). Феномен для Естонії відносно не новий, тому що рух за відродження природної віри естонського народу зародився ще в перші роки незалежності республіки на початку 20 століття. У 1940 році голів громад заарештували і репресували. Під час радянської влади активісти руху знаходилися на нелегальному становищі. Тільки в 70-ті роки тема дохристиянських вірувань естонців знову почала потихеньку просочуватися на сторінки місцевої преси, а остаточна легітимація традиціоналістів відбулася тільки зі здобуттям Естонією незалежності.

За переписом 2000 року в країні нараховано 1058 чоловік, чия релігійна приналежність була зафіксована як "Естонська традиційна релігія" (ЕТР). Члени Maavalla Koda відзначають, що далеко не всім прихильникам ЕТР вдалося переписатися правильно. У ряді випадків переписувачі відмовляли людям на підставі того, що такої віри не існує.

Сьогоднішні традиціоналісти у фіно-угорській республіці не самотні в своєму бажанні відродити національні дохристиянські культи. Схожі релігійні течії існують у близької естонцям Фінляндії, сусідніх прибалтійських і скандинавських країнах. Цікаво, що синхронно з Прибалтикою і Північною Європою ренесанс національних вірувань у 90-ті роки минулого сторіччя торкнувся і російських регіонів з фіно-угорським населенням: Поволжя, Прикам’я і, частково, Північний Захід, про що розповідав у своїй книзі "У що вірить Росія" дослідник сучасного релігійного життя Олександр Щипков (в Україні також все більшої популярності набуває подібна релігійна течія рідновірів – прим.”Аратти”).

Організацією, що згуртувала навколо себе естонських традиціоналістів, кілька років назад стала Maavalla Koda. До складу Maavalla Koda входять 4 організації: територіальні громади Півночі, Півдня Естонії, острова Сааремаа і міста Тарту. Правління організації складається із трьох чоловік, яких обирають общинники. Естонська віра існує в двох варіантах. Перший з них у прямому сенсі важко назвати язичеством. "Віра Таара" припускає поклоніння одному богу – Таара. Ім'я Таара пов'язують зі згадуванням в одній з Лівонських хронік – джерел із історії середньовічної Прибалтики, бога естів з таким ім'ям (що відповідає слов`янському Дажбогу (Перуну) – прим. “Аратти”).

Перше об'єднання послідовників Таара з'явилося в 1930 році і називалося Hiis – "Священний гай". Назва показова. В епоху становлення нових європейських націй і пошуку національного коріння естонці часто зверталися до інтегральних культурних символів фіно-угорських народів. Гай саме один з них, тому що в гаях відбувалися молитви не тільки в естонців, але і більшості уральських народів, що зберегли традиційну віру: марійців, удмуртів, ерзян. Характерно, що календар прихильників Таара починався з 1918 року – року проголошення незалежності республіки.

По мірі зростання національного руху у 80-их роках в Естонії знову заговорили про Таара. Були розпочаті спроби реконструювати ритуали поклоніння естонському богу. Однак справжнього ренесансу ЕТР на базі даного культу не відбулося. Можливо, це пов'язано зі спірним для сучасних естонців генезисом культу. Справа в тому, що перші шанувальники Таара частково реконструювали його на основі німецької, а не естонської народної культури. Тоді естонська національна традиція в більшій мірі асоціювалася з культурою селянського населення, а німецька здавалася більш престижною. Ось чому насьогодні у складі Maavalla Koda майже немає людей традиції Таара.

Більш популярний напрямок ЕТР називається Maausk – "Віра нашої Землі". Визначення Maausk можна передати приблизно як "усе те, у що вірили естонці останні 800 років своєї історії, а до цього тисячі років передісторії етносу". Крім, зрозуміло, християнства. Термін "Віра нашої Землі" почав привселюдно вживатися в Естонії десь 30-35 років назад.

Невідомо, як називали свою віру естонці до християнізації, але в національному фольклорі збереглися згадування про "Стару віру", "Нашу стару віру" і навіть "Стару договірну віру". Реконструкція Maausk базується на даних про нехристиянські звичаї естонців. Прихильники ЕТР відновлюють на практиці давні обряди, суворо дотримуючись їхнім описам у джерелах чи фольклорі. В обрядових практиках і у дотриманні звичаїв не допускається творчость і самодіяльність. Саме тому, наприклад, у ЕТР немає жерців (волхвів). Традиціоналісти вважають, якщо жрецтво не збереглося до нашого часу, то і видумувати його не варто.

Maausk не є якоюсь єдиною, чітко визначеною системою. У кожній місцевості Естонії є своя специфіка. Пояснюється це тим, що люди в давні часи жили в згоді з навколишнім середовищем. Тому треба було спілкуватися з духами кожного місця. Духом в уявленні традиціоналістів наділена кожна річ. Так, у Північній Естонії шанувалося Хальдіас – божество дикої природи, а в традиційній культурі Південної частини країни такого персонажа немає. Там роль подібного божества виконують духи, що називаються "батьками".

"Регіоналізм" ЕТР виражається в ідеології віри місця. Тобто, їдучи в той чи інший регіон країни, сучасний естонський язичник "не бере з собою богів". Адже, боги і духи скрізь різні, і місцеве населення інших земель краще знає, як спілкуватися з духами їхньої землі.

Правда, є в естонському фольклорі персонаж, що претендує на роль вищого божества – "Старий Бог" чи "Старий Язичник". Естонці за старих часів пояснювали збирачам фольклору, що це той, хто був колись до Христа. В очах християнських проповідників Середньовіччя "Старий Бог" мав негативне забарвлення.

Як і в Таара, в Maausk велика увага приділяється власному календарю. Maavalla Koda щороку випускає календар, де дні місяця передаються за допомогою північноєвропейських руней з додаваннями древніх естонських графічних знаків. Літочислення починається з дати 10219 років тому – моменту "Народження естонської Землі" , коли, відповідно до поглядів традиціоналістів Maausk розколовся льодовик, і сформувалася сучасна територія Естонії.

Основними місцями поклоніння членів ЕТР є священні гаї (hiis), жертовні камені, святі джерела і дерева. За даними громад в Естонії нараховується близько 550 сакральних місць традиційної віри, але не всі вони збереглися цілком. В минулому такі місця часто христианізувалися. Так, на місці дуже популярної в давнину у естонців і спорідненої їм народності водь священного гаю Куремяе був побудований православний монастир. При цьому послідовники ЕТР вважають своїми святинями навіть христианіізовані об'єкти. (Українські рідновіри так само заявляють про повну окупацію їхніх святих місць християнськими церквами – прим. “Аратти”).

Законодавство Естонії не захищає подібні об'єкти як місця релігійного культу. Вони вважаються археологічними пам'ятками. Відповідно, якщо на них відсутній культурний шар, що часто трапляється, тому що у святому місці не селилися і не вели господарської діяльності, то землі можуть бути віддані під будівництво. Наприклад, конфліктна ситуація виникла нещодавно навколо "священної гори" Кунда, де на місці шанованого в минулому гаю хочуть поставити вітряки для добування електрики. Священні дерева враховуються й охороняються природоохоронним відомством країни. Взагалі, як відзначає Maavalla Koda, останнім часом в Естонії стали більше розуміти і цінувати традиційну культуру.

Відносини традиціоналістів з державою не завжди безхмарні. Maavalla Koda критикує владу з питань забудови священних місць, виступає проти релігійного (християнського) освітнього компонента в системі середньої освіти республіки. У деяких регіонах Естонії общинники дотепер змушені не афішувати свою приналежність до ЕТР. Так, за їхніми словами відбувається на острові Хійумаа, де у владі фактично знаходяться баптисти.

Про перспективи поширення Естонської традиційної релігії в республіці побічно можуть свідчити результати великого соціологічного дослідження 2002 року, коли 11 % громадян країни визначили свою релігійну приналежність як найбільш близьку до ЕТР.

Сьогодні до традиціоналістів належить, головним чином, інтелектуальна еліта. Елітарна спрямованість буде зберігатися, тому що Maavalla Koda свідомо відмовляється від масової пропаганди своїх ідей і ретельно відбирає нових членів у громади. Інакше, кажуть общинники, можуть з'явитися проблеми з внутрішньою культурою організації. З іншого боку, на стан ЕТР позначається індивідуалістичний характер культури естонців. Як заявляють члени Maavalla Koda, естонському язичнику необов'язково входити в громаду. Він може сповідати природну віру індивідуально.

Переклад українською - "Аратта. Вікно в Україну"



Коментар "Аратти":
 

Перше. Широкоприйнятий в загальному обігу термін “язичник” та “язичество” не є коректним. Про це говорять як самі язичники, так і об’єктивний семантичний аналіз корня цього слова. “Язики” в давньослов’янській мові – це народи. Язичество – це народна віра. Крім того, варто відзначити, що ще на початку нового тисячоліття ті громади, які не прийняли юдо-християнство, почали зневажливо називати язичниками, оскільки “язичник” є прямою калькою геленського слова “етне”, яке перекладалося як “простонароддя”, “профан”, “неук”.

Друге. В Україні, як і в Естонії, відродження рідної національної віри почалося зусиллями декількох громад рідновірів. На жаль, українські рідновіри не є об’єднаними. Існує чотири релігійні організації, що стоять на позиціях давньої традиційної народної віри: Родове вогнище рідної православної віри, де верховним волхвом є Володимир Куровський, Об’єднання Рідновірів України (ОРУ) з волхвинею Зореславою (в миру Галиною Лозко) на чолі, Громада рідновірів “Трійця” (вона ще називається культурологічна громада) – там головою є Едуард Добжанський і ОСІДУ РУНВіри. Останнє розшифровується як “Об’єднання Синів і Дочок України Рідної Української Національної Віри” – вони себе називають також Силенкиянами, оскільки сповідують Вчення свого Пророка Лева Силенка.

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.