Путін йтиме до кінця

Автор/джерело -  © Інтерв'ю провів Захар Бутирський,DW 

Участь Європи в іграх російського президента може коштувати ЄС іміджу надійного партнера, сказала в інтерв’ю Deutsche Welle Аманда Пол, аналітик Європейського центру політичних досліджень (EPC).

Deutsche Welle: Пані Пол, євродепутатка Ребекка Гармс не знала, радіти їй чи плакати після ратифікації угоди про асоціацію України та ЄС. Яка ваша думка?

Аманда Пол: Думаю, це питання сприйняття: склянка напівпорожня чи напівповна. І звісно, розчаровує те, що угода не була імплементована у повному обсязі, а створення зони вільної торгівлі відкладено на кінець наступного року. Водночас я вважаю ратифікацію позитивною подією. Це підкреслює геостратегічний вибір Україною західного вектору розвитку і зближення з Європою. Треба брати до уваги і те, що без цієї часткової імплементації угоди я не певна, що українська економіка ще б довго протягнула.

Не слід також забувати, що багато країн ЄС навіть боялися собі уявити, що українське банкрутство означало б для їхніх власних економік, та ще й з урахуванням і без того непростих взаємин з Росією. Тож деякі країни ЄС наполягали на впровадженні угоди, може, навіть більше, ні Президент Порошенко. Тепер ми маємо це відтермінування, люди, звісно, дещо розчаровані, але головне – у цей час знайти рішення проблем з Росією, а вже наприкінці наступного року угоду буде повністю впроваджено.

- Єврокомісар Штефан Фюле сказав, що відкласти зону вільної торгівлі було ініціативою України..

Я не вірю в те, що це було ініційовано лише українською стороною. Українці виступали з дуже, так би мовити, жорсткої позиції. Вони були готові витримати "економічний біль" задля наближення до ЄС. А чуток з цього приводу не бракує. Ми чули від низки країн ЄС, що вони нервували через той удар, який можуть отримати від імплементації угоди про асоціацію з Україною. Їх турбувала реакція Росії у вигляді невідкладного економічного ембарго відносно України, яке отруїть економічний клімат, якщо може бути гірше в контексті кризи та воєнний конфлікту двох країн поруч з Євросоюзом.

Тож я думаю, з боку ЄС мав місце вагомий поштовх у цій ситуації, щоб виграти більше часу, щоб переконати Росію у тому, що їй немає чого боятись від приєднання України до зони вільної торгівлі. Ми всі знаємо, що Росія використовує це з політичних причин, що російська економіка не постраждає від цієї угоди про зону вільної торгівлі, Україна матиме нормальну торгівлю з Росією. Але ми, очевидно, продовжуємо підігравати Росії, сидячи ще місяцями за переговорами у пошуках іншого виходу.

- Це перемога Москви, котра ініціювала тисячі поправок до українсько-європейської угоди?

Не думаю, що Москва буде розчарована таким розвитком подій, ми знаємо, що президент Владімір Путін презентував відтермінування до кінця наступного року як перемогу Росії. Зрозуміло, що це був "месседж" як до росіян, так і до багатьох представників українського суспільства, що Росії перемогла.

- Як Ви можете пояснити відтермінування на 15 місяців імплементації частини угоди щодо зони вільної торгівлі? Що повинно статися за цей час, з точки зору ЄС?

Я особисто вважаю, що було б краще, якби угода набула чинності негайно, незважаючи на проблеми, які виникли б потім. Тому що вони дали негативний сигнал українському суспільству, це також негативний сигнал для всіх країн, які будують відносини з Євросоюзом, наприклад, для Молдови та Грузії. Це не позитивно в плані довіри до Євросоюзу та його надійності. Це показує, що ЄС готовий відступити перед Росією. Я думаю, що зараз ми маємо побачити, що угода буде імплементована ще до 2015 року, навіть якщо Росія буде казати, що вона має свої застереження. Також подібний сценарій не повинен повторитись з іншими країнами в регіоні, які мають зону вільної торгівлі з ЄС. Водночас ЄС має дотримуватись своєї принципової позиції щодо російської агресії у Східній Україні, російської інтервенції в Україну, впровадження санкцій в разі потреби повинне продовжуватись, а Україні має надаватись необхідна фінансова та політична підтримка, яких вона потребує.

- Український та європейський ринки будуть відкриті одне для одного лише частково. Що це означає для української економіки та для здійснення так конче необхідних реформ?

Для української економіки це радше перевага. Оскільки Україна і надалі має доступ до ринків ЄС. Москва ж обіцяла не накладати санкцій на український експорт до Росії. Тож добре, що експорт до Росії не зупинено. Звісно, частина угоди стосується економічних реформ. Проте немає жодних причин, чому б їх не здійснювати незалежно від того, імплементовано економічну частину угоди чи ні. На реформи потрібна лише політична воля українського керівництва. Тож реформи можна здійснювати і так.

- Відносини України та Євросоюзу віднині мають особливий статус. Як повинна реагувати Європа на російську агресію щодо України тепер?

Гадаю, у разі подальшої ескалації або ж якщо Москва не дотримуватиметься мінських домовленостей, ЄС має продовжувати політику посилення санкцій проти Росії. Ми можемо почекати ще, скажімо, кілька тижнів, але за наявності доказів, що домовленості порушують, санкції необхідно посилити, а головне це має бути зроблено набагато швидше, ніж робилося досі. І напевно ці обмеження мають бути ще суворішими і такими, що помітно відобразяться на російській економіці: наприклад відключення Росії від банківської системи SWIFT. Це би справді могло вплинути на Росію.

- Ви розумієте, чого хоче Путін? Яка його кінцева мета?

Я думаю, що у президента Путіна лишились ті ж цілі, що й раніше – у мене є запитання, чи він хоче відновити Радянський Союз. Але він хоче принаймні зберегти вплив Росії в Україні, який дозволятиме захищати власну політику в країні-сусіді в найближчому майбутньому або й завжди, але щонайменше на час правління президента Путіна. І щоб досягти цієї мети, Путін готовий піти на все. Санкції можуть бути болючими для росіян, але вони не так бояться їх, як Євросоюз, бо можна бачити, що в Євросоюзі все більше нервують через санкції Путіна щодо імпорту. Отже, Росія готова багато чого стерпіти, щоб досягти геостратегічних цілей. А це значить: утримувати ослаблену Україну або Україну в стані перманентного замороженого конфлікту, завдяки якому Росія зможе зберегти свій вплив. Немає жодних сумнівів, що президент Путін йтиме до кінця.

- Яка ваша думка щодо закону про особливий статус для регіонів Донецької та Луганської області, захоплених сепаратистами? Багато українців засудили закон як "зрадницький". Це справді така ганебна поразка України та Європи?

Не думаю, що варто говорити про поразку. Гадаю, Президент Порошенко представив досить реалістичні пропозиції. Звичайно, багато українців будуть незадоволені цим, бо його пропозиції, можливо, ідуть трохи далі, ніж очікувала більшість. Але всі мають зрозуміти серйозність ситуації в Україні. Пропозиції Порошенка все ще гарантують територіальну цілісність і суверенітет країни. На жаль, сепаратисти у Донецьку і Луганську негативно сприйняли ці пропозиції. Вони розглядають їх як якусь основу для початку переговорів. Думаю, що ми станемо свідками дуже тривалого періоду розмов і переговорів щодо майбутнього статусу цих регіонів. Можливе і чергове порушення перемир’я, що може вилитись у новий спалах війни.

Давайте будемо чесними, мінські домовленості про режим припинення вогню щодня порушуються російською стороною. Повстанці у Донецьку та Луганську чітко дали зрозуміти, що хочуть значно більшого, ніж запропонував Президент Порошенко. Вони вимагають повної незалежності і не допускають жодного контролю з боку Києва. Для України це абсолютно неприйнятно. Країна повинна зберегти свою територіальну цілісність. І ми повинні радіти кожному шансу деескалації конфлікту, який може зявитись завтра або через тиждень.

- В жовтні в Україні відбудуться позачергові парламентські вибори. Декілька українських журналістів та громадських активістів раптом перейшли з опозиції до виборчих списків партій президента та прем’єр-міністра. Яке Ваше ставлення до цього?

Думаю, що це дуже позитивна річ, яку ми бачимо і в інших сусідніх країнах, наприклад, в Молдові, коли незалежні громадські діячі отримали шанс долучитись до влади. Це дуже позитивно в контексті реалізації реформ і демократичного розвитку в країні, це повинно вітатись. Нам потрібні нові обличчя в українській політиці, у яких немає темного минулого, хто серйозно хоче побороти корупцію, встановити верховенство права, впровадити міжнародні цінності та стандарти. Я особисто вважаю, чим більше таких особистостей увійдуть в український парламент, тим краще.