Археологія на автострадах

Автор/джерело -  © М.Ю.Відейко, ЧАС.ua 



Дата публiкацiї - 19.12.2005 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=37

Перший великий автострадний проект Київ – Одеса перетворився на катастрофу для археологів. Більш, ніж на 450 км траси були розкопані лише три поселення, що в Черкаської області, і декілька курганів – на півночі Одеської області. Решту сховали під собою асфальт і бетон.

Учасники «битви» за трипільський майданчик Едуард Овчинніков (зліва) на місці «бойової слави» поблизу Шарине з Михайлом Відейко

За останні п’ять років в Україні від розмов про будівництво автобанів перейшли до самого будівництва. Довжина ділянок, що стануть транзитним коридором, складатиме 2 тис. км. Підраховані суми інвестицій (біля 50 млрд. грн.) та число робочих місць (600 тис.), але наслідки будівництва для культурної спадщини залишаються невизначеними.

Давно було відомо, що в районі села Шарине Черкаської області траса перетинає поселення трипільської культури. Його знайшли ще при будівництві старої дороги більше 30 років тому. Тепер будівельники спорудили тут величезну транспортну розв’язку, чим знищили десятки трипільських жител.

В 2003 році археологи з обласної інспекції почали рятувальні розкопки – стали на заваді дорожній техніці. Будівельники на раз намагались прибрати зі свого шляху прикру перешкоду – рештки трипільського житла, однак співробітники експедиції організували цілодобове чергування і відстояли його.

До речі, будували розв’язку турки. Турецький виконроб, якби він працював під Анкарою і побачив під ножем бульдозера предмети старовини, зразу б зупинив будівництво. В Туреччині за знесення древнього поселення будівельна компанія заплатила би штраф, а виконроб потрапив би у в’язницю. В Україні той самий виконроб не тільки безкарно зніс частину трипільського поселення, не тільки влаштовував “маневри” дорожньої техніки навколо розкопок (організованих, до речі, представниками місцевої влади), а ще отримав за свої послуги чималі гроші.

Якщо все залишиться так, як є, можна прогнозувати: ми втратимо свої неповторні “2000 кілометрів історії”, Україна втратить сотні давніх стоянок і поселень, курганів, а з ними – й імідж цивілізованої держави.

Що ми втрачаємо окрім іміджа? У західних кордонів держави в землі лежать рештки тисяч поселень – від кам’яного віку до Середньовіччя. Правобережжя Дніпра насичене поселеннями трипільської культури, скіфських часів, древніх слов’ян, є чисельні кургани і грунтові могильники. В степовій частині по обом берегам Дніпра траси, що йдуть по водорозділу, не обминуть кургани. Між тим, в степових пірамідах представлені всі епохи – від найдавніших кочовників до скифів, сарматів, половців. А якщо скіфи – то й скіфське золото, яким так багата наша земля.

Питання сьогодні стоїть просто: закатають археологічні скарби під асфальт без рятувальних розкопок чи, як в Європі, спочатку дослідять, врятують від грабунку і знищення? До речі, цінні знахідки, зроблені під час будівництва різних об’єктів (куди «забули» запросити археологів) в останні роки заполонили вітчизняний, та й багато закордонних ринків нелегально добутого антикваріату.

Скільки цього антикваріату і скільки він може коштувати? Можна підрахувати. Років тридцять з лишнім тому від Умані до Черкас проклали шосе, що протягом 1 км перетнуло величезне поселення трипільської культури між селами Тальянки і Легедзине. Шосе разом з кюветами й узбіччями, зрізало 8 га території поселення, на якій було не менше 56 (по 7 на 1 га) будівель. Археологи в кожному будинку знаходять від 30 до 100 посудин – в середньому 60. Отже, будівельники знищили не тільки залишки будинків, але і 3360 древніх посудин. Не враховуючи десятків статуеток та інших речей. Вартість знахідок за найскромнішими оцінками могла скласти 1,5—2 млн. грн. І це на одному поселенні.

Багато це чи мало? Для порівняння: у Софії Київської в 2005 р. була відкрита виставка трипільських старожитностей з колекції «Платар», що нараховує до 1 тис. предметів. Виходить, що трипільська спадщина, знищена будівельниками автостради під Тальянками, у три рази перевершує обсяг згаданої колекції!

Чи є шанс запобігти загибелі значної частини національного археологічного надбання? Поки ще є. Потрібно просто поважати Закон і чесно виконувати обов’язки. Це стосується всіх громадян України, а також іноземних інвесторів. У нашій країні чимало законів, що охороняють культурну спадщину, інспекції в областях, держслужба при Міністерстві культури і туризму... Проте зупинити турецькі бульдозери перед залишками трипільського будинку змогли лише співробітники археологічної експедиції.

До масштабних рятувальних розкопок повинні бути готовими не тільки відповідні служби, археологи, але також інвестори і будівельники. Відповідні служби повинні чемно, чітко і виразно пояснити інвестору, чому він має витрачатися на розкопки на автостраді. Пояснити, що країна, де він будує свій бізнес, зацікавлена в збереженні своєї власності, причому на законній підставі. Що ця країна існує не заради інвесторів, а винятково для своїх громадян і дбає про їхню спадщину. Що в цій країні існують і діють закони, що охороняють власність і культурну спадщину. І ці закони діють незалежно від обсягів передбачуваних інвестицій.

Інвестор, у тому числі іноземний, має усвідомлювати, що в Україні діють такі ж закони і правила поведінки, як і у всій Європі. Що українці не тільки надзвичайно пишаються своєю тисячолітньою історією, але й охороняють свою давню культурну спадщину. Будівельники на рівні виконроба, якщо не бульдозериста, повинні знати як про існування історико-культурної спадщини в зоні їхньої роботи, так і про відповідальність за її збереженність.

Не виключено, що прийдеться залучити ЮНЕСКО, звернутися по міжнародну допомогу – фахівцями чи технікою. Так робив Єгипет, коли під Нільське водоймище могли піти храми Абу-Симбела. Історія будь-якої країни унікальна, і, якщо ми не поставимося до неї так, як вона того заслуговує, багато її сторінок зникнуть назавжди.

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.