Корупція здатна повернути Україну в орбіту Росії

Автор/джерело -  © Голос Америки 



Дата публiкацiї - 12.07.2016 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=3715

Через майже два роки після перемоги на виборах в Україні президента Петра Порошенка, реформи в країні можна назвати непомітними, - пише в своїй колонці для видання The Washington Times відставний адмірал військово-морських сил США Джеймс Лайонс.

Він нагадує, що попередній президент України Віктор Янукович, який утік «в гості до Путіна», «прихопивши» з собою 100 мільярдів доларів, залишив країну на межі кризи, і саме тому прозахідні уряди покладали великі надії на новобраного гаранта української Конституції Петра Порошенка.

Однак натепер їх надії на реформи в Україні не справдилися. Американський адмірал у відставці Лайонс цитує у своїй колонці автора інформаційного агентства Reuters Джоша Коена. А саме твердження того, мовляв, рівню корупції в Україні посоромився би й нігерійський принц.

Наводить він і цифри, відповідно до яких щороку з бюджету України зникає близько 12 мільярдів доларів. На думку автора, ця ситуація добре пояснює чому, наприклад, організація Transparency International поставила Україну в рейтингу «Сприйняття корупції» на 142 місце з-поміж 174 країн. Таким чином у цій «корупційній» номінації Україна випередила навіть Уганду, Нікарагуа й Нігерію.

Знову ж таки посилаючись на слова Джоша Коена, американський військовий жахається тому факту, що близько 70 відсотків української економіки контролюється місцевими олігархами, а система безкарності досягла такого рівня, що затягнула в корупційну воронку політиків, суддів і прокурорів.

«За іронією долі, – пише Джеймс Лайонс – найбільшим джерелом для наживи корупціонерів став сам антикорупційний процес, коли державна влада використовується, щоб винагородити її фаворитів та покарати противників».

За приклад, відставний адмірал наводить ситуацію з депутатом від групи «Воля народу» Олександром Онищенком. Він підкреслює, що саме критика Онищенка з боку Порошенка за те, що той продає природній газ за заниженими цінами призвела до спроб заарештувати Онищенка та наклепницької кампанії проти нього в медіа.

Нагадаємо, минулого тижня Верховна Рада задовольнила подання Генпрокуратури на притягнення до відповідальності депутата від «Волі народу» Олександра Онищенка. Українські нардепи проголосували за зняття з нього недоторканості.

«Україна страждає від корупції від часу проголошення свої незалежності в 1991 році. Але чому ми не бачимо змін навіть зараз після усіх жертв «Революції гідності» та «Помаранчевої революції»?», – задається питанням автор колонки.

Його висновок: Порошенко, схоже, є більше частиною проблеми, аніж її рішенням. І те, що західні уряди продовжують закликати його провести реформи, які вирвуть Україну з рук олігархів, вказує, що вони забувають один важливий момент: Порошенко і сам – олігарх.

Під час президентських перегонів в Україні Петро Порошенко пообіцяв, що позбудеться своїх бізнесів після приходу до влади. «Однак, згідно з даними Проекту із розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP), дії його фінансових радників та і його самого показали, що шоколадний магнат дбає більше про свої статки, які оцінюються у 858 мільйонів доларів, аніж про країну», – пише Джеймс Лайонс.

На думку автора колонки, саме тому закономірною є поява Петра Порошенка в Панамських документах. Адже вона свідчить, що український президент створював підставні офшорні фірми за допомогою сумнозвісної юридичної компанії Mossick Fonseca, щоб приховати свої активи.

«Виконавчий директор Transparency International Україна Олексій Хмара заявив Проекту з розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP), що такі дії показали конфлікт інтересів, а також порушили і Конституцію, і заборону президенту займатися бізнесом, і закони, які забороняють посадовим особам вести приватний бізнес», - йдеться в публікації.

Таке нехтування законом може призвести й до серйозних геополітичних наслідків, яких Захід боїться найбільше – цитує Лайонс американського журналіста Лева Ґолінкіна.

Народжений у Харкові Ґолінкін порівнює Україну з величезною 45-мільйонною скороваркою, що стоїть посеред Європи і все дуже розігрівається.

«Коли вона вибухне – Путін буде єдиною людиною, яка підбере залишки того, що від неї залишиться. І ми не можемо собі дозволити, щоб це сталося», - резюмує американський адмірал у відставці Джеймс Лайонс у колонці видання The Washington Times.

Від «Аратти»:ми недаремно виділили в тексті частину, яка, на нашу думку, дещо не відповідає ані реальності, ані логічній лінії матеріалу.

Про що пише автор? Про надзвичайний рівень корупції в Україні і з цим важко не погодитися. Про повільні, а іноді не ефективні, кроки влади у боротьбі з цим явищем. І з цим твердженням важко сперечатися. Між тим, не уточнюється, що радниками українського уряду є фахівці, відомі на Заході як авторитети і в трансформації пострадянської економічної системи, і як частини цієї трансформаційної дії - боротьби із корупцією. При чому абсолютно поза увагою лишилося те, в якій мірі український уряд дотримується порад західних радників, а в якій діє на власний розсуд.

Приклад зі справою Онищенка, м’яко кажучи, невдалий. Бо наразі ніхто не спростував, як і не підтвердив у суді ні висунуті проти нього звинувачення, ні заперечення проти цих звинувачень. То на підставі чого автор публікації робить висновок про наклеп? Попри те, що версія слідства виглядає цілком правдоподібно. І це підтверджено голосуванням за позбавлення депутатського імунітету Онищенка в українському парламенті.

На останок хотілося звернути увагу на специфічний пропагандистський штамп щодо майнового стану Президента України. Судячи з критики деяких західних авторів, включаючи адмірала у відставці Джеймса Лайонса, складається враження, що президенти США і західних країн, за майновим станом подібні до ленінської кухарки. Насправді ж всі керівники цих держав в своїх країнах далеко не бідні люди, більшість з яких, до обрання, мали процвітаючі бізнеси. І що, після обрання на посаду вони їх продавали? Чи ці бізнеси за каденцію ставали збитковими? Чи не є дещо дивною, як для західних експертів, така постановка питання? Чи для них взірцем є українські діячі 90-х, які офіційно декларували копійки зарплатні і іржаві "Волги" та "Жигулі", корстуючись при тому люксовими "Мерседесами" і маючи незадекларовані офшорні рахунки? Власне, на нашу думку, важливим є не майновий стан кандидата на обрання на ту чи іншу державну посаду, а те, у який спосіб отримані ці статки. Як не менш важливим є чи не використовує обрана особа отриману владу для неправомірного збагачення.

Але таких фактів автори поки не наводили.

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.