Крим це ще не кінець чорноморських амбіцій Росії

Автор/джерело -  © Голос Америки 

Колишній головнокомандувач об’єднаних збройних сил НАТО в Європі Джеймс Ставрідіс зазначає, що не слід забувати, що крім окупації українських територій, Росія свого часу також окупувала й території іншого близького союзника НАТО – Грузії.

Про це Ставрідіс пише у статті під заголовком «Крим – не кінець чорноморських амбіцій Росії», опублікованій у виданні Bloomberg.

«Щодо геополітичної конкуренції, Чорне море віддавна відіграє ключову роль. Протягом століть греки, римляни, грузини, вірмени, румунці, болгари та інші оселялися на його берегах і змагалися за його багаті на маршрути морські сполучення. Для Росії, зокрема, пише автор, її стародавні духи живуть у Чорному морі, зокрема на Кримському півострові.

Крим, пише Ставрідіс, який став частиною Української Радянської Республіки у 1954 році, залишається центром напруження між Росією та Заходом-НАТО. Росія анексувала Крим, контролює значну частину південно-східної України за допомогою своїх маріонеток і часто роздумує про чергові анексії, аби створити «наземний міст» між нею та Кримом.

З точки зору геополітики, північне узбережжя Туреччини, надзвичайно важливі протоки, що розділяють Егейське та Чорне моря, а також берегові лінії кількох інших союзників НАТО – всі перебувають під тиском російської військово-морської діяльності, більшість з якої ведеться з Севастополя», – йдеться у статті. Як тільки росіяни зміцнять контроль над базами й на сирійському узбережжі, вони матимуть надзвичайний військово-морський вплив у всьому регіоні, що становитиме виклик НАТО, - пояснює Ставрідіс.

Справа не лише у геополітиці, пише автор: «Існують значні економічні спонуки для Росії кидати виклики НАТО та партнерам Альянсу. Росія відчайдушно хоче мати можливість контролювати Чорне море в економічному плані в мирні часи, залишаючись при цьому готовою до панування над регіоном у разі конфлікту із Заходом».

Отож, що робити НАТО для стримування намірів Росії у цьому критично важливому «південному морі»? Ставрідіс накреслює низку рекомендацій, пропонуючи, насамперед, розглядати Чорне море у якості «стратегічної зони фокусу».

Автор вважає, що Альянсу слід розширити свою програму відвідування портів, проведення навчань та тренувальних місій. Це означає більше відвідувати порти як в Румунії, Туреччині, Болгарії, так і в Грузії та неокупованій частині України.

Також НАТО слід розробити програму дій щодо надзвичайних ситуацій для морських операцій Чорного моря.

США, зокрема, необхідно збільшити кількість розгортання військ, окремо від операцій НАТО. Вони повинні частіше відвідувати Чорне море.

CША, пише Ставрідіс, повинні тісніше співпрацювати з Туреччиною, яка ефективно має «ключі від Чорного моря через контроль над протоками, які його охороняють».

«Кінець кінцем, США можуть заохочувати західні підприємства інвестувати у Болгарію, Грузію, Румунію, Туреччину та Україну. Основними цілями є нафта та газ, але також і логістика, оптоволоконні кабелі та інший розвиток у галузі комунікацій», – вважає автор.

На думку Ставрідіса, саме економічна взаємозалежність слугує «своєрідною ‘м’якою силою’, яка може сприяти стабільності у регіоні».

НАТО ще має багато важливої роботи у Чорному морі. «Потужніше стратегічне співробітництво та економічні зв’язки пропонують найкращий шанс на успіх у боротьбі з амбіціями Росії у цьому найбільш стратегічному з усіх південному морі», - вважає Джеймс Ставрідіс.