“Третій термін” Путіна: особа або Kонституція

Автор/джерело -  © Юрій Філіппов, РІА Новості 

Хоча Центральна виборча комісія відхилила ініціативу про проведення референдуму, присвяченого можливості одній особі посідати президентську посаду в Росії більше двох разів підряд, це проте не до кінця прояснило проблему, що позначається як “третій термін” Володимира Путіна.

Яким буде остаточний вибір Президента Росії, поки залишається інтригою.

Ініціатори референдуму з Північної Осетії трохи запізнилися - російське законодавство забороняє проводити національні референдуми менш ніж за рік до федеральних виборів, а оскільки майбутні вибори в Державну Думу намічено на грудень 2007 року, то за два місяці, що залишилися, підготувати і провести референдум неможливо. На цю технічну суперечність і послалися члени комісії, що одноголосно проголосували проти організації референдуму.

Проте такого роду юридична казуїстика навряд чи зупинить тих, хто хотів би бачити Путіна президентом і після 2008 року, і навіть пізніше. До Адміністрації Президента і в Державну Думу вже декілька років не припиняється потік звернень громадян, суспільних об'єднань, політиків, об'єднаних загальною ідеєю: Путін повинен залишитися. Їх авторів не бентежить позиція самого Президента. Путін вже багато разів публічно відмовлявся від “третього терміну”. Остання, такого роду заява, була зроблена ним в кінці вересня, у французькому Компьєне, де російський президент відповідав на питання журналістів. “Відповідь може бути тільки одна: підкорятися закону і Конституції, що діє в Росії”, - сказав він. Незадовго до поїздки до Франції Путін приймав зарубіжних і російських політологів і журналістів - учасників міжнародного клубу “Валдай” і на питання про третій термін заявив, що “стабільність Росії ґрунтується не на одній особі, а на Конституції”.

Але вся річ у тому, що Конституцію можна змінити і для цього не потрібно проводити референдум. Цією осені Державна Дума планує розглянути ініціативу чеченських парламентарів, що пропонують відмінити конституційне положення, яке обмежує перебування на президентській посаді двома чотирьохрічними термінами поспіль.

Щоб чеченська пропозиція набула чинності, потрібно схвалення двома третинами нижньої (300 голосів) і трьома чвертями (132 голоси) членів верхньої палати парламенту. Після цього потрібне ще й схвалення не менш ніж двома третинами суб'єктів Російської Федерації (59), але це буде лише простою формальністю.

Аналітики вважають, що і такого роду зняття обмежень, що відкриває для Путіна можливість балотуватися в президенти утретє, не буде схвалено, в усякому разі, в поточному році. Позицію “Єдиної Росії”, що має конституційну більшість в Державній Думі, висловив нещодавно голова комітету з Конституційного законодавства Володимир Плігин, який заявив про важливість збереження Конституції, що діяла, в незмінному вигляді в поточному політичному циклі.
Іншими словами, тоді як прихильники “третього терміну” шукають все нові можливості для реалізації своїх намірів, “конституціоналісти”, до яких відноситься і сам діючий Президент, успішно тримають оборону.

Але проте проблема існує, і полягає вона в наступному. Для підтримки політичної стабільності в Росії, яка зовсім нещодавно подолала загрозу територіального розпаду, з великими зусиллями долає наслідки війни в Чечні і продовжує стикатися з величезними труднощами на Північному Кавказі, де майже щодня відбуваються теракти і існує надзвичайно велика можливість міжнаціональних зіткнень, особа керівника держави має не менше значення, чим незмінність конституційних норм. Саме Путін і його адміністрація зуміли домовитися з північнокавказькими елітами, досягли політичних компромісів, на основі яких, вдалося відносно стабілізувати північнокавказький регіон. Але чи зможе проводити таку ж політику новий президент? Судячи по чеченських і осетинських ініціативах, які по суті готові підтримати всі північнокавказькі республіки, такої упевненості тут немає. Та і звідки вона візьметься, якщо до президентських виборів залишається ще півтора роки, основні кандидати лише займають позиції і ні про які політичні домовленості між Москвою і республіками Північного Кавказу в новому політичному циклі ще не може бути мови.

Поки все йде до того, що російська Конституція залишиться незмінною і в 2008 році в Кремль прийде новий лідер. Для Росії украй важливо без потрясінь пройти майбутні вибори й укріпити в країні відносно нову, для неї, традицію легітимної передачі верховної влади за допомогою всенародних виборів. Проте серйозна загроза полягає в тому, що новий президент може опинитися “слабкіше” за Путіна, що він, зокрема, не зможе знайти правильні підходи до Північного Кавказу, як не вдалося це зробити, наприклад, першому президентові Росії Борису Єльцину. І тоді з'ясується, що особа не завжди грає другорядну роль в порівнянні з Конституцією.

Для Росії важливо бачити цю проблему і починати якимсь чином її вирішувати вже зараз. В усякому разі, навіть зберігаючи незмінною Конституцію і відмовляючи Володимиру Путіну в “третьому терміну”, слідує все-таки уважно прислухатися до думки північнокавказьких республік і розуміти, що насправді стоїть за їх ініціативами.

Переклад з російської - Аратта-Україна.