Стратегія Росії – Росія завжди створювала проблему, а потім сідала на зворотній бік столу і виступала як миротворець

Автор/джерело -  © Мирослава Ґонґадзе, Голос Америки 



Дата публiкацiї - 5.02.2018 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=3905

“Джавеліни” скоро будуть в Україні і це знак та потужний стримувач Росїі та сигнал для країн партнерів - потужніше співпрацювати з Україною. У цьому переконаний міністр оборони України Степан Полторак.

Після зустрічей у Вашингтоні він наголошує, що Росія не відмовилась від своїх агресивних намірів, але “проїхатись танками по Україні” їм не вдасться. Про це – корупцію, роботу волонтерів та забезпечення армії Степан Полторак розповів в ексклюзивному інтерв’ю “Голосу Америки”.

Мирослава Ґонґадзе: Чи є вже визначені якісь часові рамки щодо того, коли з’являться «Джавеліни» в Україні?

С. П.: Ми сьогодні про це говорили. Ми обговорювали механізм передачі протитанкових засобів. Ми обговорили й інші питання, пов’язані з підготовкою особового складу, порядку передачі. Я думаю, що рішення щодо передачі «Джавелінів» Україні було прийняте дуже своєчасно і є дуже правильне. По-перше, це дуже потужний сигнал Україні про те, що вона залишилася не сам на сам із Росією, і це сигнал для самої Росії, що нас підтримує увесь світ. Крім того, це потужний сигнал і іншим колегам, з якими ми працюємо, що треба активніше працювати з Україною. Ми працюємо над максимально ефективним механізмом передачі установок від США в Україну у тому числі, щоб берегти недоторканість протитанкових засобів, забезпечити збереження технологій, а також ефективної підготовки та використання розрахунків, які будуть працювати на тих засобах.

М. Ґ.: Чи будуть американці тренувати українських військових у цьому?

С. П.: Вони тренують і зараз, їх багато, й ефективність їхньої підготовки надзвичайно висока.

М. Ґ.: До питання війни та оборони. Нещодавно колишній командувач сухопутних сил США в Європі генерал Годжес, відзначаючи ефективну співпрацю між силами НАТО, США й Україною, все ж таки говорив про корупцію в сфері оборони України. Як Ви запевняєте своїх американських колег у тому, що Україна є надійним партнером?

С. П.: По-перше, у нас дійсно дуже плідні і добрі відносини були з паном Годжесом під час його роботи в Європі. Ми дуже тісно співпрацювали. Чесно кажучи, я не чув такої заяви від нього.

М. Ґ.: Він розповідав…

С. П.: …Він натякав на корупцію у військово-промисловому комплексі, до якого Міністерство оборони не має ніякого стосунку, це перша позиція.

М. Ґ.: А хто керує військово-промисловим комплексом?

С. П.: Підприємство, керівники, але не Міністерство оборони.

М. Ґ.: Тобто Міністерство оборони взагалі не має до цього жодного стосунку?

С. П.: Військово-промисловий комплекс до Міністерства оборони має стосунок у плані того, що ми замовники, а вони – виконавці. Це перша позиція. Друга позиція: мені не потрібно переконувати моїх колег зі США в тому, що ми робимо все можливе, щоб не було корупції – вони разом з нами, вони разом з нами формують і створюють інфраструктуру навчання наших підрозділів. І вони чітко знають, що відбувається в Міністерстві оборони. Виходячи з цього, вони роблять висновки про ефективність використання цих грошей – можна порівняти: що в нас було в 2014 році, і що в нас є сьогодні.

М. Ґ.: Щодо оборонно-промислового комплексу – як Ви сказали, все ж таки Ви співпрацюєте з ним і, напевно, визнаєте, що корупція все ж таки існує. Нещодавно ще один, колишній керівник Пентагону Майкл Карпентер сказав, що Укроборонпром треба розформувати для того, щоб українська армія виросла і розвивалась. Як Ви прокоментуєте ці слова.

С. П.: На жаль, за всю історію України, за історію незалежності України, ми стільки знищили, що, на мою думку, прийшов час, коли ми маємо створювати. Те, що хтось думає, що там є корупція не означає, що ми маємо когось знищити – для цього є правоохоронна система, яка має працювати, доводити вину або невинність керівників, які сьогодні працюють і ухвалювати правові рішення. Будувати правову державу, яку ми сьогодні всі разом будуємо, на неправових засадах, а на звинуваченнях, які, може, мають, а, може, не мають деяких підстав – це є хибна практика, і ми точно не побудуємо демократичну країну.

М. Ґ.: Але розслідувати ці питання треба…

С. П.: Звичайно, що треба. Це стосується всіх без винятку – Укроборонпрому і всіх, щодо яких є інформація про можливу корупцію.

М. Ґ.: Від військових часто можна почути нарікання на погані умови забезпечення фронту, і волонтери вже четвертий рік поспіль досі вимушені просто посилати на фронт елементарні речі – вологі серветки чи черевики. Коли взагалі буде армія справді забезпечена повністю?


С. П.: Я хотів би Вас розчарувати. Ви трохи запізнилися з цим запитанням рівно на чотири роки. Я думаю, що інформація, яку Ви маєте, вона не відповідає дійсності, і для того, щоби зняти це питання, я Вас особисто запрошую в Україну і разом з Вами поїду на лінію зіткнення для того, щоб Ви могли переконатися, які там є проблеми і які проблеми вже вирішені. Проблеми, про які Ви кажете – проблеми 2014 року. Тоді в нас були порожні склади, не було запасів техніки, не було запасів озброєння, не було запасів пального, професійно підготовлених військових, було дуже мало. Сьогодні ситуація в Україні помінялася кардинально, в тому числі в Збройних силах. Чисельність Збройних сил була 146 тисяч, сьогодні 255 тисяч. Сьогодні в нас практично створена професійна армія. Тільки за останні два роки ми підписали контракти з 130 тисяч військовослужбовців – це люди, які вже воювали, які вмотивовані, які досвідчені, які пройшли підготовку, в тому числі з допомогою наших партнерів зі США, Канади, Великобританії. У нас таку підготовку за стандартами Альянсу пройшло вже більше десяти батальйонів, підготовлено близько двох тисяч інструкторів. Цього року ми починаємо готувати вже в складі бригад органи військового управління.

М. Ґ.: Тобто військові забезпечені?

С. П.: На сьогодні всім необхідним, особливо на лінії зіткнення, починаючи від грошового утримання – воно було збільшене за рік у 2,5 рази, і закінчуючи всім необхідним для виконання бойових завдань – у них все є.

М. Ґ.: Тобто волонтерам не потрібно працювати чи це за бажанням?

С. П.: Я Вам так скажу: волонтери, я на них опирався в своїй роботі з 2014 року. Вони дуже багато зробили для українського війська. Не тільки волонтери, які працюють в Україні – волонтери, які працюють по всьому світу. Але на сьогодні держава спромоглася забезпечити свої збройні сили. Сьогодні мені як міністру волонтер більше потрібен для надання дорадчої допомоги і допомоги в контролі виконання моїх розпоряджень, об’єктивному контролі. Сьогодні кількість волонтерів, які працюють в зоні проведення антитерористичної операції набагато менша, і вони працюють тільки за такими чутливими питаннями. І я думаю, що це теж дуже потрібно, щоби солдати, військовослужбовці, навіть якщо їм не потрібна матеріальна допомога, відчували підтримку людей.

М. Ґ.: Гаряча війна триває. Курт Волкер, представник США, нещодавно зустрічався з Сурковим. Намагаються знайти шляхи припинення агресії. Одна з пропозицій – місія ООН. Як Ви оцінюєте можливу миротворчу місію ООН на Сході і чи зможе вона бути ефективною?

С. П.: Насамперед подякуйте Курту за дуже ефективну роботу: він дуже багато працює, він дуже інтенсивно працює для того, щоби в Україні запанував мир. На жаль, все це не тільки від нього залежить – є ще сторона така, як Росія, яка є стороною конфлікту, але це не визнає, від якої залежить успішність проведення в тому числі і миротворчої місії в Донецьку та Луганську. Я думаю, що миротворча місія ООН має право на успіх, але точно не на тих умовах, які пропонує Росія. Не може бути сторона-окупант стороною-миротворцем. Стратегія Росії – Росія завжди створювала проблему, а потім сідала на зворотній бік столу і виступала як миротворець. Росія спочатку захопила в нас Крим, потім Донецьк і Луганськ, а потім приїхала в Мінськ і сіла пропонуючи свої послуги щодо миротворчості та послуги для вирішення цієї проблеми.

М. Ґ.: Як Ви взагалі на сьогодні оцінюєте наміри Росії і який найкращий і найгірший сценарії Ви бачите закінчення війни?

С. П.: Найкращий варіант тоді, коли Росія піде з Криму, Донецька і Луганська – це найкращий варіант для України. Найгірший варіант – це, звичайно, відкрита агресія щодо України, але хотів би сказати, що вона залишиться на сумлінні росіян, точніше, не росіян, а керівництва Росії, і Україна – це зовсім інша країна. І я хотів би сказати, що не вдасться просто так проїхатися танками по Україні – Україна буде захищатися.

М. Ґ.: Який шанс сьогодні можливості того, що Росія піде з відкритою агресією?

С. П.: Я не думаю, що Росія відмовилася від агресії, але наскільки позиція Росії буде агресивна, залежатиме не тільки від України і не тільки від Росії. Вона залежить від США та інших країн світу. Чим більше країни, світові лідери, будуть тиснути на Росію, вимусити її виконувати міжнародні зобов’язання, тим більші шанси уникнути відкритої агресії проти України.

 

 
Счётчик тиц и PR

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2018.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.