Інтерв`ю Президента українським телеканалам з нагоди Дня свободи

Автор/джерело -  © Прес-служба Президента України Віктора Ющенка 

Головним досягненням Помаранчевої революції є свобода, переконаний Віктор Ющенко. Інтерв`ю Президента українським телеканалам - “Першому національному”, “1+1”, ICTV.

О. ТЕРЕЩЕНКО

– Вітаю Вас, пане Президент. Завтра виповнюється два роки від початку Помаранчевої революції. Давайте порівняємо Україну, яку ви собі малювали в ті дні, майбутню Україну, і Україну, яку ми маємо зараз. Наскільки президентський ідеал відрізняється від реальності?

В. ЮЩЕНКО

– Я почну з того, що я собі ніколи не дозволю червоніти за те, що відбулося. Ніколи. Понад те, я переконаний, те, що відбулося два роки тому, те, що всі називають Помаранчевою революцією, це одна зі знакових подій для українського народу, нації за останні кілька десятиліть, можливо, століття. І я не збираюся опускати планку того, що дійсно було досягнуто. А досягнуто було найголовніше, те, чого ніколи не відчуваєш, коли воно є – це свобода. Вона не мажеться на бутерброд. Її не виміряєш відомістю на зарплату. Хоча, в принципі, і там є проекції. Але зараз ми говоримо про суть, що відбулося. Відбулося омріяне. Коли ми говоримо про свободу, ми говоримо про свободу вибору, тому що будь-яка людина себе реалізує тільки тоді, коли вона вільна. Під катом людина ніколи не реалізовувала себе. Для того, щоб забезпечити свободу, треба мати системну демократію, яка постійно, роками не давала б можливості відкату тих процесів, які привели до свободи і демократії.

Власне кажучи, через 15 років української незалежності українська нація змогла встати і сказати, що вона не тільки суверенна, а що вона вільна.

О. ТЕРЕЩЕНКО

– Свободу отримали на Майдані, що далі? Ви стали Президентом України, Ви бачили, куди має рухатися країна, помаранчева команда мала якесь уявлення про це. Настільки те, що ми маємо зараз, відповідає тим уявленням, з якими Ви приходили до влади?

В. ЮЩЕНКО

– Я буду Вашим опонентом у цьому питанні. Для того, щоб сказати наскільки плани і здобутки співвідносяться, можливо, варто ще раз проаналізувати, що ми відносимо до здобутків. Якщо сварка в команді це проблема, то я її коментувати не хочу. Я як Президент привів з собою до влади всіх до одного, хто стояв за моєю спиною. Тоді їм аплодували, а через три місяці через самоїдство в команді – не самоїдство Президента до когось, а через бажання зробити перестановки, які не були і не є коректними, на мій погляд, – це поклало великий відбиток на внутрішню консолідацію, на дух, на стосунки і т. ін.

Я лише одне можу сказати, дивлячись будь-кому у вічі: я не є автором і до останнього дня робив усе, щоб ту команду спасти.

А тепер про здобутки.

Ми дійсно отримали свободу слова. Можливо, ще не свободу журналіста, але свободу слова. Ми вивели країну з ізоляції.

Нас викреслили з усіх ганебних списків міжнародних організацій, які ставили за мету робити спеціалізований моніторинг за Україною, бо вона або гроші краде, або відмиває брудні гроші чи щось інше.

Ми отримали статус країни з ринковою економікою як у Європі, так і в Америці.

Ми парафували угоду по лібералізованому візовому режиму для громадян України до європейських країн.

Ми почали новий діалог влади з бізнесом, тому до бюджету надійшло на 54% більше коштів, ніж це було в попередньому році. Це не за рахунок росту економіки, а за рахунок системних факторів, які привели до одного результату: влада і бізнес почали подавати одне одному руку.

Ми говорили про приватизацію. Те, що було зроблено за останні 15 місяців, можливо, такої приватизації не бачила не тільки Україна, але й країни СНД. І тому ми отримали найбільшу долю інвестицій за один рік. Зараз, якщо взяти перше півріччя, інвестиції у 2,5 разу більші, ніж у попередньому році. І звідки, ви думаєте, прийшли ці гроші? Це те, що ми називаємо економічний курс і політична стабільність. Це те, що ми стали цікаві, про нас почув весь світ. Ми – українці, це – Україна, це цікава країна на Сході Європи. Зверніть, будь ласка, на неї увагу. Там формується політичний порядок. Там іде національний діалог.

Я вже не буду говорити про те, що ми вперше мінімальну пенсію і прожитковий мінімум зрівняли і реалізували. Це було 12 місяців тому. За один рік заробітна плата виросла на 34%. Коли це сталося? За останні 12 місяців. Я хочу відверто сказати, що як Президент я лише бажаю, щоб те, що ми називаємо фінансово-господарський рік 2005, був повторений ще разів десять. Навіть якщо хтось хоче називати це кризою, я б дуже хотів, щоб ми прожили ще десять таких кризових років.

О. ТЕРЕЩЕНКО

– Пане Президент, але сталося так, що попри всі здобутки, які Ви перерахували, помаранчева команда не змогла втримати владу, не змогла завоювати нових прихильників на Сході і Півдні України. Зараз маємо уряд Віктора Януковича, уряд, який формує Партія регіонів зокрема. Яку частину відповідальності за те, що відбулося, програш помаранчевої команди на виборах, готовий на себе взяти Президент? І на кого цю відповідальність треба ще ділити?

В. ЮЩЕНКО

– Я можу тільки нагадати, що минулі вибори – це були не вибори Президента і Президент не брав у них участі. Він просто був Президентом і, думаю, виконав усі національні закони по статусу Президента з точки зору формального відношення до тієї чи іншої політичної сили. Чи я десь перебрав межу і занадто ідентифікував себе з кимось? Я думаю, що журналіст цього не скаже. Я продемонстрував, що український Президент є особою й інститутом, який перебуває над процесом. Він забезпечує прозорість виборів, а не маніпулює на Сході чи Заході, щоб добавити чи відняти десь сотню голосів. Президент свою роботу зробив. Я вчинив виключно по закону. Якщо в цьому плані я не виконав якусь функцію, готовий за це відповідати.

А те, що робиться в атмосфері тієї чи іншої політичної сили, я можу тільки прокоментувати. Мені прикро від того, що відбулося, перш за все, у відносинах всередині помаранчевої команди, між «Нашою Україною», БЮТом і соціалістами. З етичних причин я не можу називати тих осіб, яким я б найбільше дорікнув за ту атмосферу, що утворилася в першому помаранчевому уряді, хто ініціював ці стосунки. Але вас прошу, будь ласка, уважно почитайте всю хроніку. Не думаю, що ви знайдете в поведінці Президента те, що дискредитувало би будь-яку політичну силу або коаліцію в цілому.

Тому я був, є і завжди залишуся душею в помаранчевій команді. Але зараз ми хочемо вести чесну розмову, хто за що відповідає. Думаю, що як Президент я ці 1,5 року свій обов’язок в організації політичних, міжпартійних відносин виконую.

О. СКОТНІКОВА

– Пане Президент, разом зі свободою в Україні з’явилася гостра і публічна політична конкуренція. На арену вийшло багато політиків, у тому числі нових. Але після набуття чинності політреформою, вислів «англійська королева» стосовно повноважень Президента, – часто не вдаючись у подробиці, якими повноваженнями насправді володіє англійська королева, – але цей вислів дуже часто вживають і політики, і журналісти, і прості люди. Зовні виглядає так, що між Кабміном і Секретаріатом Президента повсякчас відбувається перетягування канату, коли діляться ці повноваження. Насправді це така недосконала політреформа, що з цим робити? Чи ця гармонія взагалі можлива між повноваженнями Президента, Кабінету Міністрів і коаліції?

В. ЮЩЕНКО

– Цінність номер один, яку, як я вважаю, треба зберегти і передавати з року в рік, – це демонстрація високої політичної стабільності. Тому що політична стабільність – це інтеграл культури, розвитку нації, в економічному, демократичному, в усіх інших аспектах.

Переконаний, що нинішня Конституція такого балансу не забезпечує. Вона не виписує мандат стабільності. Це теза друга, що Конституція потребує вдосконалення. Коректно ставлячись до Конституції, ми, звичайно, розуміємо, що два роки тому Україна стояла перед громадянською війною. Стояло питання, чи міністр дасть команду сімом тисячам військових стріляти, чи не дасть, роздавши перед цим патрони. Чи суспільство порине у рівень протистояння, який потім доведеться знімати роками, чи ні. Чи треба досягати політичного компромісу, маючи на увазі, що потім через вдосконалення, через діалог ми будемо рушити проблеми, які постали перед нами.

Третя позиція, яку я хотів би сказати: не треба з цього робити трагедію, не треба. Я переконаний, що повноваження Президента треба вдосконалювати. Для цього перехідного періоду вони, на мій погляд, потребують більшого збалансування, особливо у відносинах з урядом. Подивіться, що відбувається у правоохоронних органах. Це перша ознака дисбалансу, коли ми бачимо бездієву прокуратуру, дуже слабкий прогрес у судах, процеси, які відбуваються в парламенті, в тому числі по перетягуванню народних депутатів з однієї фракції в іншу, формулюючи це під іншими приводами, звичайно. Це є свідченням того, що раніше в нас уже було. Це рецидиви, які повертаються в наше життя і політику, вони є дуже небезпечними і нездоровими.

Подивіться, будь ласка, що відбувається в економічному житті, коли пропонується ручне управління мільярдними сумами. Коли проблеми компенсації ПДВ повертаються як насущні проблеми відносин влади з бізнесом. Ми сьогодні говоримо про 4 млрд. прострочених платежів. Це те, що насторожує. В цих питаннях, звичайно, не емоції повинні грати роль. Повинен бути правовий формат, який регулює відношення трьох інституцій.

І в цьому випадку, я хочу нагадати, що коли ми підписували Універсал [національної єдності], то там є пункт, який виходить із ідеєю вдосконалення української Конституції. І той Указ, який я видав кілька тижнів тому, якраз ставить за мету не через провокацію, не читати інші варіанти роботи над Конституцією, які існують сьогодні, в тому числі і скасування конституційної реформи і таке інше. Президент керується іншою логікою. Я звертаюся до політичних лідерів з однією пропозицією. Щось у тому, що відбувається за останні місяці, відбувається неправильно. Країна системно звалюється в рецидиви, які можуть з роками дуже дорого коштувати. Влада дуже часто не має волі, а Президент впливу на вирішення актуальних моментів. Можливо, нам варто зібратися за круглий стіл, провести слухання, можливо, ініціювати зміни до Конституції і через порозуміння демонтувати ці проблеми.

О. СКОТНІКОВА

– Пане Президент, за ці два роки в Україні не змінилася традиція частої зміни урядів. У нас уже третій уряд за два роки. Щоправда, ці уряди мали різні оцінки, по-різному йшли з політичної арени. Нинішній уряд ще навіть не має власної програми, але дуже багато оцінок перших ста днів цього уряду. Як Ви оцінюєте [роботу цього уряду]?

В. ЮЩЕНКО

– Я відверто скажу, що мене дещо тривожить у роботі нового уряду. Як Президент я бажаю ці речі відрегульовувати в зародковому стані, не давши змогу їм розвиватися в непрогнозованій тенденції. З цією метою в мене досить активний діалог із Прем’єр-міністром.

Моє бачення стоденної ситуації таке. З одного боку, підставою до формування цього уряду я б назвав Універсал національної єдності. Завдяки йому і тому порозумінню, яке виникло, власне й пішов розвиток політичної ситуації так, як він пішов. Якщо говорити про пріоритети, відзначені в Універсалі, за сто днів я не можу пригадати якийсь, щоби про нього можна було звітувати, дивлячись в очі виборцям, партійним колегам, опонентам, різним інститутам влади.

Мені як економісту неприйнятна та концепція, яка була прийнята по управлінню зерновим ринком. Це рецидиви, які призведуть до того, що врешті-решт продажем зерна на експорт у нас буде займатися одна структура, яка матиме відношення до когось. Я не хочу цього, це вже було. Це було в моїй Сумській області, коли все, що продавалося, продавалося Щербаню, а тільки потім можна було за межі області вивозити.

О. СКОТНІКОВА

– Як Ви можете вплинути на це, коли Вам будуть говорити, що це не Ваші повноваження...?

В. ЮЩЕНКО

– З одного боку, значна частина цих питань справді не є повноваженнями Президента, на жаль. Юридично довести зворотне є не досить простою справою. Але переконаний, що і уряд, і Верховна Рада, і Банкова розуміють одне, що ми повинні демонструвати солідарну політику. Тоді система влади, незалежно від того, про який інститут ми говоримо, буде успішною. Якщо мова йде про перетягування канатів, у тому числі прецеденти по парафуванню Прем’єр-міністром підписів Президента і таке інше, це речі неприйнятні, вони надають цим відносинам таку пікантність, яка не добавляє порозуміння.

Не добавляє його і той крок, коли закон про Кабінет Міністрів виписує сам Кабінет Міністрів. Вибачте, це навіть належить до теми моралі, це не тільки правнича тема. Який би ми не мали унікальний уряд, але все-таки йому виписувати закон про себе не є досить коректним.

Не подобаються ті речі, які відбуваються довкола газової тематики. Ми починаємо втрачати публічність. Ми не розуміємо формулу ціни. Я до сьогоднішнього дня ще не бачив протоколу, яким скріплена ця ціна, я його чекаю. Не отримавши формулу ціни, ми не отримуємо логіки формування ціни в майбутньому. Якщо 130 доларів це політична ціна, тоді буде щороку перед груднем місяцем виникати аналогічна ситуація, що є нині.

Мені не подобається те, що відбулося в Брюсселі, коли ми почули заяву Прем’єр-міністра щодо зовнішньополітичного курсу в частині НАТО. Хоча в цьому питанні закон про основи безпекової політики говорить про зворотне.

Є багато інших речей, які заслуговують зараз на увагу. Зараз заслуговує на увагу – це окрема тема – модель 2007 року. Я неодноразово на засіданнях, у тому числі у себе в Секретаріаті, наголошував, що тема бюджету – це не тема міністра фінансів, звести дебет і кредит. Це тема політики 2007 року, яку формує Президент, уряд і парламент. У цьому треба шукати узгодження і побачити цю політику в пріоритетах, акцентах.

Але з іншого боку, я сказав би так, що це все-таки сто днів. Це тільки, можливо, команда отримала партитуру і починає настроювати інструменти. Парламент і уряд працюють більш-менш в унісон.

О. СОКОЛОВА

– Пане Президент, наскільки для Вас близькою є ідея об’єднання всіх політичних сил демократичного спрямування, створення вже навесні єдиного блоку, опозиційного до нинішньої антикризової коаліції?

В. ЮЩЕНКО

– Коли ми говоримо про владу чи опозицію, ми говоримо про дві конструктивні сторони. Коли ми говоримо про опозицію в нинішній редакції, то це обов’язково повна протилежність на 180 градусів будь-якому слову, яке говорить влада. Від цього, я думаю, страждає правда, страждає нація, тому що так не повинно бути. Тому потреба проведення круглих столів і реалізація Універсалу – це одна з тем, над якою я сьогодні працюю. Нам треба його довести до реалізації, тому що є національні пріоритети, які можуть об'єднати ті сили, які перебувають в опозиції і ті, які сьогодні перебувають при владі. На жаль, до сьогоднішнього дня такої моделі не було. Тому моя мета все-таки спонукати демократичні сили до консолідації. Вони багато років були розпорошені.

Тому сьогодні, я думаю, є великий іспит для демократичних сил. Тому що той стан, який залишився після того, як соціалісти відійшли до другого табору, плюс деякі політичні сили, які залишилися поза процесом помаранчевих сил, плюс самі процеси, які відбулися в помаранчевих, говорять про те, що, можливо, було варто розробити з урахуванням процесів, які відбулися, ініціативу консолідації навколо нового політичного проекту демократичних сил України.

О. СОКОЛОВА

– А «Наша Україна» має бути у центрі цього проекту, чи ви вважаєте, що вона має залишитися самостійним впливовим політичним гравцем?

В. ЮЩЕНКО.

– Я бажав би консолідації. Я бажав би, щоб і «Наша Україна», й інші політичні демократичні сили зрозуміли, що вони повинні стати основними гравцями демократії. Такими, якими вони, до речі, були, такими, як вони, до речі, і є.

Я переконаний, що на першому етапі з’їзду якраз і було запропоновано: давайте ми почнемо цей процес з первинної політичної організації. Давайте у кожній первинній організації хай відбудуться первинні вибори, оберуть керівництво і керівні органи. Потім це зробить районна організація, потім хай це зробить, відповідно, обласна організація і потім вже змінена політична сила у частині своєї структури і лідерів з’їжджається до Києва, обирає нове керівництво партії і нові керівні органи.

З точки зору часу це, можливо, не найшвидший метод, але з точки зору чистоти, я думаю, це та річ, яка повертає повагу, довіру до цієї політичної сили. І плюс – паралельно з цим – існує велике бажання серед демократичних політиків спробувати консолідувати навколо демократичних сил, у тому числі «Нашої України», інші політичні сили. Я думаю, це може вдатися.

О. ТЕРЕЩЕНКО.

– Лідер для цього об’єднання є, Вікторе Андрійовичу?

В. ЮЩЕНКО.

– Є. Але якщо ви хочете, щоб я назвав прізвище, то я сказав би так: сьогодні варто говорити про принципи і процедури, а утвердження самого лідера відбудеться на фінальній частині цього виборчого процесу. І це відбудеться на з’їзді. Я знаю, що сьогодні існує дуже багато ініціатив тих людей, які не заведені в «Нашу Україну», які готові за певних умов – демократизація виборчого процесу знизу доверху – готові увійти своєю політичною силою і ще раз підкреслити, що тільки консолідувавшись, демократичні сили можуть постати здоровою, сильною, великою потужною партією і новою силою.

О. СОКОЛОВА

– Вікторе Андрійовичу, де ви особисто плануєте провести День свободи і кого плануєте запросити?

В. ЮЩЕНКО.

– План такий: я хотів би запросити усіх тих, хто мав відношення до подій, які були на Українському Майдані, це, перш за все, своїх побратимів із різних політичних сил. Я хочу запросити їх у Маріїнський палац, зробити офіційне прийняття Президента, запросити туди дипломатів, одним словом, запросити тих, кого у той час – два роки тому – я міг бачити на Майдані, хто зробив великі зусилля для того, щоб відбулася Помаранчева революція. Я хотів би зробити звернення до нації з нагоди Дня свободи, привітати тих людей, які були достойниками у цих подіях.

Я бажаю успіху і щастя кожному, хто був на Майдані чи не був. Хотів би, щоб Україна на прикладі Майдану краще себе зрозуміла, щоб ми мали мужність і мудрість подати одне одному руки, дбаючи про Україну, нашу націю, народ, керуючись національними інтересами, а не корпоративними. Переконаний, що прагнення політичної стабільності, прагнення бачити свою нацією заможною, нацією, яка розвивається, це рухає сьогодні політичними силами, які представляють українську владу.

Дякую вам.