“Більшість найбагатших людей — неукраїнці”

Автор/джерело -  © Олександр ГУНЬКО, «Газета по-українськи» 

Спротив може бути радикальнішим, ніж 2004 року.

Андрій Мохник: “Українці здатні до самоорганізації”

34-річний Андрій Мохник із Фундації ”Відкрите суспільство” вважає, що через різке розшарування на багатих і бідних в Україні може статися суспільний вибух.

- Чому наше суспільство так розшароване на багатих і бідних?

— Насамперед через те, що українці як титульна нація після здобуття Україною незалежності не стали у власній державі господарями. Колишня компартійна номенклатура зберегла партійні гроші, службове становище, зв’язки. Потім перетворила все це на активи. Сьогоднішня влада — це колишні партноменклатурники.

В українців був дуже потужний потенціал на початку 1990-х. Та влада вбила його, криміналізувавши суспільство. Технологія відома з 1953 року: щоб уникнути заворушень після смерті Сталіна, влада випустила із в’язниць сотні тисяч кримінальних злочинців. І тим самим стримала зростання свідомості населення. Так само після здобуття Україною незалежності міліція та Служба безпеки дали можливість криміналітету придушити громадську ініціативу. А наступним етапом стало зрощення кримінальної і компартійної складових у те, що зараз називаємо олігархією. Зрозуміло, що вони використовують державні ресурси лише для себе. Це спричиняє збідніння решти населення — державна скарбниця ж не безмірна.

- А чому не зростає середній клас?

— Бо в цьому не зацікавлена влада. Вона працює на великий капітал, який контролює цілі галузі. А підтримка середнього класу — все це лише слова.

Проте середній клас несподівано проявив себе під час помаранчевої революції. Хоча зазвичай підприємці не дуже цікавляться політикою, їхній громадянський вибір був свідомим.

Та потім уряд Тимошенко зробив усе, щоб обмежити ініціативу середнього класу. Хоча на Майдані і вона, і Ющенко обіцяли всіляку підтримку. Від Януковича і Партії регіонів середньому класу теж нічого хорошого не світить. Особливо, враховуючи олігархічне походження їхніх капіталів, особисту образу та бажання помститися за Майдан.

- І що ж робити середньому бізнесу?

Від Януковича та Партії регіонів середньому класу нічого хорошого не світить

— Єдине, що може допомогти, — це самоусвідомлення і самоорганізація. Люди, які створюють національний продукт і дають робочі місця, мають зрозуміти: на певному етапі їхня діяльність починає суперечити владі. І тільки об’єднаними зусиллями, організованим тиском можна змусити можновладців дотримуватися Конституції та законів. Якщо цього не робити, влада наступатиме й душитиме.

- Чим загрожує країні таке різке майнове розшарування суспільства?

— Є так званий децильний індекс — відношення доходів десяти відсотків найбагатших громадян до доходів десяти відсотків найбідніших. Коли цей індекс перевищує 10, можна очікувати суспільного вибуху. А в Україні він — понад 13. До того ж люди сильно розчаровані. Якщо спротив почнеться, він буде радикальнішим, ніж 2004 року.

Підігріває ситуацію й те, що більшість найбагатших і найвладніших людей у нас — неукраїнці. І це в країні, де 78% населення становить титульна нація! Тому конфлікт може мати не тільки соціальний, а й національний характер. Подивіться, що відбувається. Перший віце-прем’єр Микола Азаров, росіянин за походженням, вручає орден російському українофобові Костянтину Затуліну, якому СБУ заборонила в’їзд в Україну за шкоду, заподіяну національним інтересам. Дуже зневажливо і брутально відгукується про українців віце-прем’єр із гуманітарних питань, єврей за походженням Дмитро Табачник. А Фельдман? Чи Черновецький?

- Що ж саме може на нас очікувати в майбутньому?

— Можливі два варіанти. Якщо не представлені у парламенті національні сили зможуть спрямувати цю людську енергію протесту в конструктивне русло, то все відбудеться більш-менш мирно — шляхом виборів. Якщо ж ні, то неконтрольована народна стихія змете владу й олігархів не тільки в Києві, а й на місцях. Але це триватиме недовго, бо українці здатні до самоорганізації. Згадаймо, наприклад, отаманщину періоду російсько-української війни 1918–1921 років. Тобто навіть якщо буде щось радикальне, то пробуджені від летаргії українці швидко нормалізують своє життя.