Дата публiкацiї - 25.01.2006 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=53
Мова виникла не десять тисяч років тому, а набагато раніше. При цьому мало хто уявляє, що від тієї мови до наших часів могли дожити й справді дожили кілька десятків слів, з яких навіть в сучасній українскій мові залишилося кілька.
 | Зеленим кольором позначений ареал поширення ностратичної мови |
Це не означає, що вже тоді існувала окрема українська мова. Треба розуміти, що слов’янські мови мали мову-попередницю, а та мова – свою, і так далі. Коли якесь плем’я подрібнювалося, частини зберігали спільну базисну лексику, до якої додавали нову. А нова лексика була вже відмінною в цих, вже окремих племенах.
Отже, треба вивчати так звані мовні макрородини, зокрема, ностратичну макрородину та її мову. Ностратичну ідею запропоновано ще 100 років тому данським лінгвістом Г.Педерсоном. Давно вже було помічено, що лексика мови індоєвропейської мовної родини має подібну форму і зміст з лексикою мови іншої мовної родини, наприклад, алтайської.
Такі доволі численні приклади подібності можна спостерігати в лексиці шістьох мовних родин Євразії – алтайської, дравідської, індоєвропейської, картвельської, уральської та семіто-хамітської (інша назва – “афро-азійська”). Тому ці мовні родини цілком логічно було об’єднано в одну мовну макрородину, яку назвали ностратичною (від слова nostra – наша).
Винятковий і досі неперевершений внесок до ностратичної теорії та практики зробив Владислав Маркович Ілліч-Світич – автор “Досліду порівняння ностратичних мов”. Але від його загибелі 1966 року цю тему не вивчають не лише історики й археологи, а й мовознавці.
В “Досліді порівняння ностратичних мов” В.М. Ілліч-Світич реконструював ностратичні праформи із
Його Словник містить 378 реконструйованих ностратичних лексичних праформ, які, поза всяким сумнівом, можна віднести до найдавнішого періоду життя ностратичних племен – доби мисливства і збиральництва. Більша частина праформ реконструйована з форм мов двох чи трьох мовних родин, а 10 праформ реконструйовані із форм усіх шести перелічених мовних родин.
Ми не наводимо форм усіх шести мовних родин. Тільки двох – індоевропейської та алтайської. Ці 10 ностратичних праформ подаються за номерами Словника В. М. Ілліч-Світича (І-Св. №…). Докладно наводимо опис тільки трьох праформ, тому що вони схожі на слов’янські: ‘який’, ‘хапати’ та ‘різати’.
1) І-Св. №21 bura – ‘свердлити’. І.-Є. bher- ‘свердлити, рити, колоти’, Aлт. bura ‘обертати, свердлити’.
2) І-Св. №33 calu – "розщепляти", ‘різати’. І.-Є. (s)kel- ‘розщепляти’, Aлт. čalu- ‘різати’
3) І-Св. №121 ?a – вказівний займенник ‘той’ (знаком ? позначений горловий звук). І.-Є. he-n- вказівна частка, Aлт. a-/o- ‘той’.
4) І-Св. №134 ?e/?і – вказівний займенник ‘цей’. І.-Є. hei-/he- вказівний займенник, Aлт. і- вказівний займенник.
5) І-Св. №142 ja – ‘який’, ‘котрий’. І.-Є. io- ‘котрий’, Aлт. ja ‘який’. З І.-Є. мов найближчі до праформи авестійська форма yō ‘котрий’ і ст.-слав. i-že ‘котрий’. Автор не помітив Pol. jaki, Čec. jaky i Ukr. який.
6) І-Св. №162 kalu – ‘зовиця, братова, своячениця’. І.-Є. ĝlōu ‘братова’, Aлт. käli(n) ‘дружина молодшого брата’. До речі, ця праформа kal-i в картвельських мовах означае ‘жінку’, ’дружину’. Варто додати, що у сивій давнині, коли основними діями було “хапати”, “різати”, “свердлити”, це слово означало загалом жінку, яка народжує дітей.
7) І-Св. №190 k’aba/k’ap’a – ‘хапати’, ‘брати’, ‘кусати’. І.-Є. ghabh-/kap- ‘хапати, брати, тримати’, Aлт. kaba-/kapa- ‘хапати’. Найближчі до праформи форми І.-Є. мов: давньо-ірландське слово gaibid ‘бере, хапає’, грецьке kapto ‘хапаю, жадібно ковтаю’, албанське kap ‘хапаю’. Польської форми автора gabać ‘хапати’ ми не знайшли в словниках: gabać означає (згідно зі словниками) ‘говорити, балакати’. В інших слов’янських мовах такої форми з таким значенням немає. Автор не помітив також англійської форми capture ‘ловля, здобич’, “захоплення”, “захопити” і перської форми γāpidan –‘хапати’.
8) І-Св. №196 k’äćä – ‘різати’. І.-Є. kes- ‘різати’. Aлт. k’äsä ‘різати’. З і.-е. мов близькі до праформи Lat. cas-tro ‘обрізаю’, тохар. В käs- ‘різати’ і слов’янська форма kosa – ‘коса’.
9) І-Св. №197 k’ärΛ – ‘зв’язувати (туго)’. І.-Є. ker- ‘зв’язувати’, Aлт. kär/\ ‘(міцно) ‘зв’язувати’.
10) І-Св. №289 ma – займенник. І.-Є. me- ‘я’, Aлт. bi ‘я’.
Отже, ці праформи свідчять, що ця лексика (‘свердлити’, ‘розщепляти’, ‘різати’, ‘хапати’, ‘брати’, ‘кусати’ і т. п.) дійсно могла бути основною для мисливців доби палеоліту. Наші дослідження свідчать, що значну частину давньої лексики (30% не так уже й мало!) мисливських племен збережено в слов’янських мовах і, поміж них, в українській.
Нижче наводяться знайдені нами приклади, яких немає в В. М. Ілліч-Світича:
І.-Св. №22 bur(H)A/bor(H)Λ – ‘пухка земля’, ‘пил’. Мова Урду: ‘пухкий’ – бурбура, чеська: prach – ‘пил’, украънська: порох – ‘пил’, латина: pulvis – ‘пил’, німецька: Staub. На нашу думку, латинська форма схожа на праформу, якщо врахувати частий перехід r в l (і навпаки).
І.-Св. № 23 burA – ‘сніжна (піщана) буря’. Польська: burza, чеська: boure, російська, українська та сербсько-хорватська: буря, латина: tempestas, німецька: Sturm.
І.-Св. № 41 c’ap’a – ‘бити’, ‘рубати’. Ця праформа близьких відповідників не має. Ми вважаємо, що це слово в українській мові стало назвою найдавнішого знаряддя рільника – ‘сапи’. Ця форма наявна в італійській для позначення ‘мотики’ й ‘кайла’ – zappa. В англійській має дві близькі форми: chop – ‘рубати (сокирою)’ і sap – ‘саперна робота’, ‘підкоп’ і ‘сапа’, тобто також результат дій з копальним знаряддям. У словнику Р. Барнгарта читаємо: “походить з французької sappe – ‘лопата’, яка походить з італійської”. Обидва слова походять, наче, з пізньої латини, після чого написано, що слово невідомого походження. В сербсько-хорватській мові є слово “цепати” – ‘рубати’.
І.-Св. №159 karΛ/kurΛ – журавель. Мова Урду: куланг, перська: коланг, литовська: gerve, англійська: crane, польська: zurav, чеська:. jerab, українська: журавель, сербсько-хорватська: журал, латина: gru, німецька: Kranich. На нашу думку, всі ці форми подібні, вони зберегли кореневі kr і gr (жр). Ми вважаємо, що різні мови в назвах іншого важливого для первісної людини птаха, ‘гуски’, зберегли спільний корінь. Подаємо назви без зазначення мов з заходу на схід: goose, Gans, anser, jaz, kaz, koz, goz, giska, гус, гъска. Подібні форми в інших родинах: у спільноалтайській gasa – ‘птах’. Можливо, це слово з тим же значенням є в мовах сино-кавказької макрородини.
І.-Св. №202 kol’Λ – ‘круглий’, Мова Урду: гол – ‘круглий’, латина: circolo – ‘круг’, польська: kolo – ‘круг’, чеська: kulaty – ‘круглий’, українська: коло, німецька: rund.
І.-Св. №135 ?ili – ‘олень’. Відповідники лише в балто-слов’янських мовах: литовська elnias, польська: jelen, чеська: jelen, українська: олень, сербо-хорватська: jелен, латина: cervus, німецька: Hirsch. Ми вважаємо, що грецьке ім’я Елена слов’янського походження.
І.-Св. №176 kul’Λ – ‘мерзнути’, ‘холод’, англійська: cold – ‘холод’, німецька: Kalte, польська: chlod, чеська: chlad, українська: холод, сербо-хорватська: хладнота. Можливо, латинське gelu також можна долучити сюди.
І.-Св. №217 Kar’a –‘кора’. Це слово в індо-європейських мовах: в польській - kora, чеській - kura, українській - кора, сербо-хорватській - кора, латині – cortex.
І.-Св. №228 Kila –‘стебло’, ‘волос’. Для цієї праформи скористаймося даними “Досліду порівняння ностратичних мов”: давньоіндійське sara – ‘тростина’, ‘стріла’, salas – ‘паличка’, ‘голка дикобраза’, salas – ‘колос’; вірменське salart – ‘гілка з листям’, ‘довге волосся’; грецьке kelon – ‘стріла’. Тобто за арґументи наведено такі форми та їхні значення, що значно поступаються перед нашими з української мови: українська гілка, кiл. Ці форми словник не містить. Не містить і польського слова galazka – ‘гілка’. Не містить і латинської форми caulis – ‘стебло’. Цікаво, що обійдено латинське слово, значення якого збігається зі значенням праформи.
І.-Св. №241 K’Uc’A – ‘плетений кошик’. Ця праформа в Cловнику має відповідності в індо-європейських мовах: в латині qualum – ‘плетений кошик’, в старослов’янській - kosь, сербо-хорватській - kos – ‘кошик’.
І-С №242 K’umA – ‘ковтати’, ‘пожирати’.
І-С №243 K’U/p/a – ‘купа’. Позаяк цій праформі в індо-європейських мовах мало відповідають форми зі Словника (до прикладу, авестійська kaofa – ‘гора’), крім старослов’янського слова kupъ і сербо-хорватського kup, то наводимо форми, що точно відповідають значенню ностратичної праформи ‘купа’: перська kum, англійська heap, польська kupa, чеська kupa, українська купа. Звернімо увагу, що й ‘капітал’ може походити звідси через проміжні копа, копиця, накопичувати.
І.-Св. №94 gUl’Λ – ‘круглий’, ‘куля’. Ця праформа близька до № 202 kol’A –‘круглий’. Проте вона дивовижно збігається з українським словом, що означає ‘куля’ чи з іншим українським словом, що означає ‘ґулю (на голові)’. “Дослід порівняння ностратичних мов” подає, що ця праформа є в індо-європейських мовах у значенні ‘голова’: у вірменській - glux; в давньопруській - gallu; литовській galva; латиській galva; cтарослов’янській glava; сербохорватській glava. Цікаво, що в італійській і латині ‘булава’ називається clava. Чи не та ж це ‘голова’?
Слід додати ще два слова “найстабільнішої лексики” будь-якої мови, основа яких наявна майже в усіх індо-європейських мовах: ‘знати’– know, znac, знати, kennen та ін. (тут основа kn) і ‘око’: Auge, akis, у пратохарській ek(oe), з основою ak/ok/ek (дві літери в дужках позначають звук, середній між о и е, який зазвичай записують перекинутим е).
Ці факти іґноровано. Може, наші спостереження привернуть увагу й спонукають до наукового перегляду історії появи носіїв індо-європейських мов і носіїв мов інших мовних родин Євразії та шляхів їхнього розселення.
Де ж і коли з’явилися носії ностратичних мов?
Про це – в наступній статті |
