Конфронтація з Росією не на користь України

Автор/джерело -  © Время новостєй 

На цьому тижні Рада розгляне поправки до закону про уряд, запропоновані прихильниками Президента Віктора Ющенка. Він намагається повернути собі хоч би частина повноважень, втрачених після вступу в силу 2 лютого нового закону про Кабінет Міністрів.

Закон розширив повноваження уряду, на чолі якого - лідер Партії регіонів прем'єр Віктор Янукович, за рахунок влади президента. Про ситуацію в Україні кореспондентові «Врємєні новостєй» в Києві Світлані Степаненко розповів Микола Азаров, перший віце-прем'єр, глава політради партії Регіонів, яка є ядром правлячої Антикризової коаліції в парламенті.

-- Після оприлюднення 2 лютого закону про Кабінет Міністрів прем'єр України отримав більшу політичну вагу, ніж Президент. Яким буде місце Президента в новій політичній системі?

-- Ми не перерозподіляємо політичну вагу, а узаконюємо стабільну, працездатну систему влади. Вперше за роки незалежності в державі з'явився закон, де у відповідності до Конституції прописані механізми реалізації повноважень уряду і відповідальність виконавчої влади. У Президента залишаються незмінними всі конституційні важелі управління: він підписує документи про призначення і звільнення посадових осіб виконавчої влади, приймає рішення по кандидатурах глав МЗСу, міноборони, служби безпеки, генпрокурора. Розмови про перетворення Президента України на «британську королеву» -- це спекуляції.

-- Хто очолить МЗС після відставки Бориса Тарасюка? І чи збереже свій пост міністр оборони Анатолій Гріценко?

-- Це питання до Президента або до парламентської коаліції. Як глава політради партії Регіонів скажу, що політрада поки не обговорювала кандидатури на пост глави МЗС. Можу лише гарантувати, що його займе кандидат, який відповідає уявленням про зовнішньополітичний курс країни Кабінету Міністрів і Антикризової коаліції, тобто більшості виборців України. Епопея с экс-міністром Тарасюком, який заявив про перехід в опозицію до уряду, нанесла серйозні втрати іміджу країни.

-- Чи будуть зміни в зовнішній політиці України, чи зросте орієнтація на Росію?

-- Ніхто з розумних політиків ніколи не протиставляв співпрацю України з Європою і Росією. Конфронтація не на користь українського народу. Чого добмігся Тарасюк, провокуючи загострення суперечностей з Росією? Стрибка газових цін, що викликав стрибок комунальних тарифів? Проголошена Україною мета членства в ЄС і стратегічне дружне партнерство з Росією -- це органічні складові цілісного зовнішньополітичного курсу країни. Головне завдання уряду -- відстоювати національні інтереси на зовнішніх ринках.

-- Які перспективи створення російсько-українського газотранспортного консорціуму? Президент Путін заявив, що проект отримає нове життя, а українські компанії візьмуть участь в розробці російських нафтогазових родовищ...

-- Політики-аутсайдери, що опинилися позагрою, підняли в Україні галас навколо цього питання. Народ лякають тим, що в обмін за здобич газу на російській території Україна продасть свою газотранспортну систему (ГТС) Росії. Але вони чомусь не нагнітають пристрасті навколо розробки Україною родовищ в Лівії або в Туркменістані, хоча для постачань цих енергоресурсів немає транспортних потужностей. При цьому ніхто не думає про проблеми комунальної сфери і промисловості, які не витримають ринкових цін на російський газ, що перевищують для Європи 300 дол. за тис. кубометрів. Участь України в розробці російських родовищ дозволить отримувати дешевший російський газ по вже існуючих трубопроводах.

Можу завірити, що жоден уряд ніколи і нікому не продасть у власність українську ГТС. Мова йде про спільне управління ГТС в обмін на вигідні умови із її реконструкції, тоді як нині гроші на це дають українські платники податків.

-- Віце-прем'єр по ПЕК Андрій Клюєв говорив, що Україна розраховує повернутися до умов угод по газу зразка 2003--2004 роки і уряд навіть вело про це переговори з Росією. Київ як і раніше розраховує на такі істотні преференції від Москви?

-- Звичайно, ми хотіли б повернутися до умов колишніх угод. Заява російського Президента, що прозвучала минулого тижня, розставила всі крапки над «i» -- ціни для партнерів Росії будуть ринковими. Розірвання вигідних для України довгострокових угод спровокували «оранжеві» уряди, а заручником такої політики став український народ.

-- Чи продовжить Україна переговори про свою участь в Єдиному економічному просторі (ЄЕП) разом з Білорусією, Казахстаном і Росією? Чи можливе входження Києва в митний союз ЄЕП?

-- Україна втратила час, а з ним і великі можливості. З подачі уряду Юлії Тимошенко і екс-глави МЗС Бориса Тарасюка переговори про входження в ЄЕП в 2005 році були припинені. Тим часом далеко уперед просунулася співпраця в рамках Євразес, де об'єднані країни з могутніми енергетичними ресурсами. У результаті Україна має негативне сальдо платіжного балансу і збитки від втрати величезних східних ринків. Тепер потрібно, щоб країни ЄЕП відчули економічну потребу для відновлення співпраці з Україною. Наші партнери поки не знайшли такої мотивації і до України не зверталися.

-- За який період український уряд розраховує модернізувати економіку?

-- Для виходу на рівень розвиненої європейської країни нам знадобиться не менше 20 років. В умовах політичної стабільності Україна зможе за п'ять років направити на економічний розвиток близько 200 млрд. дол. На жаль, поки по соціальних стандартах ми ближче до країн третього світу, чим до ЄС. Україна тільки зараз дотяглася до рівня промислового виробництва 1990 року. Агропромисловий комплекс як і раніше відстає, нині українці споживають в рік в чотири рази менше м'яса, ніж в 1990 році.

Політичній еліті потрібно забути про розбрати і прагматично шукати точки зростання економіки. Спираючись на розвиток наукоємих технологій, Україна може вирватися в світові лідери. Нині уряд сумісний з Академією наук, бізнес-спільнотою відбирає інноваційні проекти, які могли б дати віддачу за 5--10 років. Величезні вигоди обіцяє розвиток транзитного потенціалу країни. Україна повинна використовувати своє вигідне положення між Росією, Азією, Прибалтикою і Скандинавією, Центральною Європою для збільшення пропускної спроможності залізних і автомобільних доріг, морських портів, трубопроводів. Потрібно також перебудувати економіку на нових принципах енергозбереження.

-- Наскільки міцні позиції нинішнього уряду? Президент збирається оскржити закон про Кабінет Міністрів в конституційному суді (КС), а Тимошенко, що знаходиться в опозиції Юлія, заявляє про дострокові парламентські вибори...

-- Закон про Кабінет Міністрів, принципово необхідний для ефективної системи влади, вступив в силу. Закон відповідає Конституції. Це чудово розуміє КС і через це не може винести ніяких інших рішень, хоча у когось і є певні ілюзії. І ніяких дострокових парламентських виборів не буде, про це можуть мріяти лише політичні невдахи. Антикризова коаліція і уряд контролюють ситуацію.

Від “Аратти”: читаючи одкровення першого віце-прем'єра Миколи Азарова, явно призначене для необізнаної у деталях маніпуляцій правлячої червоно-голубої коаліції, ми не встояли перед спокусою дещо прокоментувати, аби розставити, як сказав Азаров, крапки над “і”.

Ми навіть не припускаємо думки, що такий високий посадовець не володіє інформацією у повному обсязі, а тому вважаемо, що він відверто маніпулює фактами, що серед нас, простолюдинів-вибоців називається просто: бреше.

Брехня перша. Закон про Кабінет Міністрів де-юре змінює політичну систему в Україні. Про це неодноразово казали численні експерти й аналітики. Тепер уряд Януковича фактично отримав повний контроль над формуванням керівних кадрів у державі, в той час, як чинною редакцією Конституції передбачено, що формування кадрів здійснюють як уряд і правляча коаліція, так й Президент. Ми вже не кажемо про те, що так зване подолання вето Президента відбулося із порушеннями Регламенту Верховної Ради. Тобто, законопроект не пройшов повної процедури обговорення у Комітетах, першого й другого читання на сесійному засіданні, текст, який було проголосовано у остаточній редакції та оприлюднено відрізняється від тексту закону, який було проголосовано до застосування вето. До речі, відповідно до Конституції, рішення парламенту щодо зміни політичного ладу в Україні мають обов'язково підтверджуватися або ні на загальноукраїнському референдумі, чого не зроблено ні під час конституційної реформи, ні зараз.

Брехня друга. Уряд України не має права у будь-якій формі вічужувати майно, яке знаходиться у загальнодержавній власності. Делегування управління ГТС України у руки іноземної держави або суб'єкта діяльності іноземної держави є формою незаконного відчуження майна, яке не підлягає приватизації. Тобто, ведучи будь-які переговори із іноземними суб'єктами, уряд, по-перше, перевищує свої повноваження, по-друге, фактично ошукує іноземних партнерів. На скільки відомо, парламент не делегував уряду жодних повноважень для подібних дій.

Брехня третя. ГТС України - надприбуткове державне підприємство. Виходячи із цього, відповідно до фінансового стану суб'єкта, НАК “Нафтогаз України”, в розпорядження й оперативне управління якого визначено ГТС, здійснює всі поточні та капітальні ремонти за рахунок доходів газотранспортного державного підприємства, а не за рахунок платників податків.

Брехня четверта. Півищуючи тарифні ставки на поставки російського газу, і керівництво “Газпрому” і вище керівництво РФ неодноразово наголошували, що зростання цін не має жодних політичних чинників, а є лише економічним кроком, пов'язаним із світовими тенденціями на ринку. Так хто каже правду Путін чи Азаров? Якщо вірити Азарову - Росія веде економічну війну проти України. Чому, в такому разі уряд України не вживає адекватних кроків щодо агресора?

Брехня п'ята. Нещодавно інший віце-прем'єр і один із керівників регіоналів Клюєв публічно заявив, що партія Регіонів готується до позачергових виборів. То ж як розуміти слова Азарова? Як спростування публічних заяв свого колеги? Чи спробу видати бажане за дійсне?

До речі, про політичних невдах. Як відомо, партія Регіонів йшла на вибори у парламент із гаслом: “Зростання добробуту кожного вже сьогодні!”, яке судячи із об'єктивних показників рівня життя громадян, виявилося звичайнісінькою примітивною брехнею. Хіба ж може політік-"вдаха", яким себе, очевидно вважає Азаров, розраховувати на тривале політичне життя у атмосфері стрімко зростаючого суспільного роздратування? Бо розраховувати на міліцейські кийки рекрутованих кучмівських кадрів - наївно, якщо не сказати прямо. І тому є матеріальні підтвердження. І ми щиро радимо пану Азарову їх не перевіряти, бо хто зна, чи нададуть йому в Кремлі громадянство, як Бакаю.