Генерала Кравченка вбили ті, хто вбив Гонгадзе. Бо він знав хто

Автор/джерело -  © Комсомольськая правда 



Дата публiкацiї - 27.03.2007 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=696

У вчорашньому номері «КП» була опублікована перша частина інтерв’ю генерал-майора міліції Костянтина Бриля, близького друга і колеги екс-міністра внутрішніх справ України Юрія Кравченка, загиблого за загадкових обставин. Про те, як злочинці могли розправитися з одним із найвідоміших людей в нашій країні, читайте сьогодні.

Шеф знав - охорона не допоможе

- Костянтин Іванович, на ваш погляд, Юрій Федорович знав, що його можуть убити?

- Він відчував небезпеку. Тому весь час носив з собою зброю (нагадаємо, що екс-міністрові внутрішніх справ належали два нагородні пістолети - «Чизета» і «Беретта». - Прим. авт.).

- А чому він не вжив серйозніших заходів для самозахисту?

- Тому що був упевнений в своїх силах. Можливо, це його й погубило.
Не секрет, що Юрій Федорович в житті часто ризикував. Але він був фартовим і завжди домагався бажаного результату. Шеф сміявся над політиками і чиновниками, у яких була охорона. Говорив, якщо захочуть убити, то все одно уб’ють. Навіть десять добре підготовлених бійців на джипах не допоможуть. Тому він їздив тільки з водієм Пашою.

- Я чула, що в особняку у Кравченко не працювали камери відеоспостереження. Невже це правда?

- На жаль. Коли Юрій Кравченко купив цей будинок, вони вже тоді не працювали. Висіли просто для остраху.

Стеження велося цілодобово

- Нещодавно в інтерв’ю одному виданню, популярному в Україні, слідчий Генпрокуратури з особливо важливих справ Андрій Ральський заявив, що за Юрієм Кравченко не велося зовнішнього спостереження. Тоді як раніше повідомлялося, що стеження здійснювалося. Як було насправді?

- За шефом дуже довго стежили. Я пам’ятаю, на Трухановому острові, де ми любили відпочивати, в «Шкоді» сидів екіпаж «наружки». І виню себе за те, що не зберіг номер цього легковичка. Хоча, признаюся, у той час «пробивав» через знайомих оперативників в СБУ інформацію. Вони підтвердили, що машина належить саме цьому відомству. А ось в загальнонаціональній базі замість «Шкоди Октавії» «вискакував» ВАЗ-2106. Що ж, в органах таке часто буває. А ще я особисто підходив до оперативників, які сиділи на льоду, замаскувавшись під рибаків. У них навіть лунка пробита не була.

- Ви бачили Юрія Кравченко напередодні загибелі. Цього дня за ним теж стежили?

- Так, ми з друзями провели шефа до будинку і відмітили машину, в якій сидів «хвіст».
До речі, будучи главою СБУ, Олександр Турчинов не одноразово заявляв про те, що в рамках розслідування кримінальної справи по вбивству Георгія Гонгадзе за Юрієм Кравченком здійснювалося зовнішнє спостереження.

- Якщо спостереження велося, це означає, що останні місяці життя Юрія Кравченко, як кажуть правоохоронці, «зафіксовані й задокументовані»?

- Зрозумійте, вони не тільки його бачили, але і чули. Простіше кажучи, у них є записана інформація про все, що тоді з ним відбувалося. А ці записи можуть підтвердити свідчення людей, близьких до Юрія Федоровича. Більш того, вони можуть допомогти відповісти на питання про того, хто й чому його убив. Якби тільки у Генпрокуратури була воля і бажання розібратися в цій трагедії!

- А ви говорили в Генпрокуратурі про те, що велося спостереження?

- Говорив. І знаєте, що мені відповіли? Що Генпрокуратура запитала ці документи в СБУ, але не упевнена, що їй їх дадуть. І я чув це від представника відомства, яке здійснює контроль за порядком в силових структурах!

«Рипнешься - хана тобі і твоїм виродкам!»

- Після смерті Юрія Федоровича на його сім’ю і друзів виявлявся тиск? Чому ви і його родичі раніше не давали інтерв’ю?

- Тому що тиск на нас був неймовірним. Тетяні Петрівні вже через декілька днів після загибелі чоловіка подзвонив невідомий і сказав: «Рипнешься - хана тобі і твоїм виродкам!» І вона була вимушена виїхати до своєї дочки Олени, яка проживає в Англії.

Пресинг також виявлявся на всіх, хто був присутній на похоронах Юрія Федоровича. А найближчих друзів - мене, генерала Подоляку, полковника Сороку і генерала Ходирева - просто позбавили роботи. Мене викликав новий міністр Юрій Луценко і запитав: «Що ти робив на кладовищі?!» Після чого я був виведений за штат МВС. І півтора роки не міг домогтися відповіді на питання: звільнений я чи ні?

Признаюся, я побоювався за своє життя і життя своїх чотирьох дітей. Тому на якийсь час теж виїхав з країни. Питання з роботою з’ясувалося лише нещодавно. Мені запропонували посаду заступника начальника управління по боротьбі з корупцією ГНАУ.На цій посаді я зараз й працюю.

- Кому було вигідно спочатку скомпрометувати, а потім убити Юрія Кравченка?

- Я не проводив власного розслідування, тому не можу називати імен. Відповім словами самого Юрія Федоровича. Він говорив: «Це шикарна оперативна комбінація спецслужб, і в наший країні розкрутити її не могли».

- Кажучи «оперативна комбінація», ви маєте на увазі всі трагічні і сенсаційні події, які відбулися напередодні помаранчової революції: вбивство Гонгадзе, обнародування плівок Мельниченка, розправа над Кравченком?

- Всі знали, що Юрій Федорович - особа сильна, авторитетна і неординарна. Всі розуміли, що саме він, швидше за все, й буде наступником Кучми. Тому той, хто за цим стоїть, прагнув одночасно завдати удару по діючому главі держави, і прибрати з дороги Юрія Федоровича. Для цього й було організовано вбивство журналіста, а також придумана історія із записами Мельніченко. Упевнений, що мій шеф все це знав.

Він був професіоналом. І більш того, мав можливість отримати всю інформацію, яка цікавила його. Тому напередодні допиту в Генпрокуратурі, де Кравченко міг все розповісти, його й ліквідовували.

ДО РЕЧІ

Як це відбулося?

- Костянтин Іванович, чи є у вас версії вбивства вашого друга? Упевнена, як людина, що має досвід оперативної роботи, ви не могли не замислюватися про те, як це відбулося.

- Могли бути дві схеми вбивства. Або це зробили за допомогою психотропних і хімічних речовин, які паралізували Юрія Федоровича та надали злочинцям можливість затягнути його в гараж й зробити два постріли. Або ті, що напали поставили генералові жорсткі умови. Наприклад, сказали: якщо не пустиш собі кулю в лоб, уб’ємо твоїх дочок. І Юрій Федорович, як справжній чоловік і офіцер, зробив перший постріл самостійно.

- Але чому у такому разі він стріляв в підборіддя? Всім відомо, що Юрій Кравченко був естетом.

- Напередодні його загибелі ми, в розмові випадково пригадали, як намагався покінчити життя самогубством начальник УВС Черкаської області генерал Кочегаров (він вистрілив собі в щелепу). І тоді Юрій Федорович сказав: «Хіба так справжні офіцери стріляються, щоб тебе добивали?!»

Знаючи свого шефа, я можу припустити, що в критичний момент він пригадав цю розмову і вирішив поступити аналогічним чином, щоб примусити злочинців зробити другий постріл. Простіше кажучи, залишити нам підказку: мовляв, мене примусили.

Ще хотілося б відзначити ось що. «Чизета» - 15-зарядний пістолет. У магазині залишилося 10 патронів. Два лежали на підлозі, два постріли було зроблено в голову, і один патрон був досланий в стовбур. Стежите за логікою? Можливо, таким чином Юрій Федорович намагався сказати, що злочинців було двоє?

- Якщо їх було декілька, невже вони не залишили слідів?

- Їх було двоє або троє. Як і належить по законах проведення спецоперацій. При цьому всі дії були ретельно продумані. Аж до дрібниць. Силове захоплення жертви, спостереження за тим, що відбувається навколо місця вбивства, і контроль шляхів відступу.

До речі, в свідченнях дружини шефа Тетяни Петрівни можна знайти інформацію про те, що доріжки навколо будинку були чисті. Але за гаражем лежав сніг, і того дня, коли відбувся злочин, там було дуже багато слідів. Я пам’ятаю, як переступав ці сліди, щоб колеги-оперативники могли обробити їх (нагадаємо, що Костянтин Бриль приїхав на місце трагедії раніше міліції. - Прим. авт.). А за гаражем починалася вільна частина між ділянками. Вона вела (огорожі там не було) на сусідню вулицю. Думаю, туди і пішли вбивці

Далі буде...

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.