Станік вже фігурувала у корупційному скандалі

Автор/джерело -  © Микола Писарчук 

Вчора прес-служба ГПУ розповсюдила заяву щодо порушення кримінальної справи проти видання “Реальна політика” за частиною 1 статті 376 КК України, тобто “втручання у діяльність суддів Конституційного Суду України, у тому числі і діяльність судді-доповідача у цій справі Станік С.Р.”.

Ми вважаємо, що переслідування наших колег за оприлюднення інформації, яка має високу суспільну вагу є протиправним, оскільки порушує Конституційне право кожного громадянина на свободу слова і інформації.

На знак професійної соліданості із колегами з Інтернет-видання “Реальна політика” та протесту проти переслідування ГПУ журналістів за виконання ними своїх суспільних функцій та професійного обов'язку, ми розпочинаємо публікацію матеріалів щодо цієї тематики. Говорити суспільству правду - це не тиск на правосуддя. Повідомляти суспільству інформацію про осіб, які наділені правом ухвалювати рішення державної ваги - означає реально протидіяти корупції, проникненню на вищі щаблі суспільної влади людей із брудненькими нахилами.

Ми наголошуємо, що журналісти не є співробітниками спецслужб і не мають права на оперативно-розшукову діяльність, а відтак, часто-густо провести повноцінну перевірку інформації та її джерела - просто неможливо. Саме тому, свого часу було скасовано кримінальну відповідальність за наклеп, яка використовувалася владою, як різновид цензури. Разом із тим, ми переконані, що пані Станік, якщо дісно факти, повідомлені про неї нашими колегами не відповідають дійсності, мала б: по-перше, призупинити свої повноваження судді; по-друге, довести суспільству свою моралну чистоту, а відтак - право вешити Правосуддя. Починаючи публікації, ми тим самим ми підкрелюємо, що особа та особистість судді і священника мають бути зразком моральної чистоти для всього суспільства. Тільки тоді суспільство буде вірити у Правосуддя. Тільки за однієї цієї умови в Україні можливе становлення судової влади, як такої. Без цього жодна судова реформа не матиме ніяких суспільних позитивів.

Фігура судді Конституційного суду України Сюзанни Станік раптом стала в центрі уваги української громадськості. По-перше, тому, що вона призначена суддею-доповідачем у справі указу Президента про дострокове припинення повноважень парламенту і, по-друге, через підозри у її причетності, якщо вірити керівникові СБУ, до масштабної корупції...

Хто вона – ця дама в суддівській мантії?

Не вперше вже СБУ оприлюднює подібні корупційні звинувачення. Згадаймо вересень 2001 року, коли перший заступник голови Служби безпеки Юрій Вандін доповідав на засіданні парламентського комітету з питань корупції та організованої злочинності. Засідання тоді присвятили розглядові ситуації навколо спеціалізованого держпідприємства "Укрспец’юст", яке перебувало в підпорядкуванні Міністерства юстиції. А міністром юстиції саме і була Сюзанна Станік. Про це докладно писав відомий кримінальний журналіст Олег Єльцов.

Як розповіла тоді сама Сюзанна Романівна депутатам, представникам правоохоронних органів і журналістам, "Укрспец’юст" був створений 1 липня 1999 року. Його завдання – "збереження держвиконавцями майна, вилученого за рішенням суду, організація і проведення його реалізації". Це потужна розгалужена структура з 743 підрозділами по всій країні й штатом у 3568 працівників. Станік жалілася, що в працівників цього відомства надто малі зарплати. З фінансами – не все в порядку: зарплата рядового "бійця" – від 110 до 150 гривень. Усі вони підпадають під Закон "Про державну службу", а отже, і під Закон "Про боротьбу з корупцією". Проте, за запевненнями Станік, карних злочинів в "Укрспец’юсті" не помічено. Із чим відразу не погодився перший заступник генпрокурора Микола Гарник: насправді лише за півроку було порушено близько 70 кримінальних справ...

За словами промовців, зловживань за два роки своєї діяльності "Укрспец’юст" наплодив чимало. Це – продаж високоліквідних і стратегічних підприємств за безцінь, реалізація тисяч автомобілів за ціною коліс на них.

Станік доповіла, що відомство принесло чималу користь суспільству: тільки з початку року "Укрспец’юст" реалізував майна на 4 мільйони гривень. Проте голова парламентського комітету Юрій Кармазін мав власні дані: за час існування дітище Станік реалізувало близько 6000 автомобілів, які, як правило, вилучалися з порушеннями, а потім реалізовувалися за безцінь. У підсумку тільки від цих автопродажів збитки держави перевищили ті 4 мільйони гривень, отримані від продажу майна, вилученого за рішеннями суду. Гарник уточнив калькуляції Кармазіна: за даними Генпрокуратури, згадані 6000 іномарок, продані з порушеннями, були виявлені лише в трьох областях – Вінницькій, Хмельницькій і Чернівецькій. Збитки держави – 12 мільйонів гривень. Створюється враження, що це стало додатковим способом контрабандного ввезення та реалізації автотранспорту.

Станік заперечує: ми, мовляв, тільки реалізуємо, а ціну встановлює судовий експерт-оцінювач.

Гарник поділився підозрою: схоже, сформувалися організовані злочинні групи із числа працівників "Укрспец’юсту", судових експертів і власне покупців.

Сюзанні Романівні поворот розмови явно не сподобався – і вона спішно ретирувалася на засідання РНБО. А антикорупційний комітет тим часом перейшов до найцікавішого. Мова зайшла про реалізацію високорентабельних і стратегічних підприємств. А саме: про продаж 49% акцій ЗАТ СП "Росава", який було проведено з брутальними порушеннями. Перша оцінка підприємства визначила його вартість у 100 мільйонів гривень. Але незабаром була проведена переоцінка – і "Росава" подешевшала.... у 20 разів! За 5 мільйонів її й продали, передавши за формальним приводом для реалізації іншому виконавцеві в Київ. Аргумент Мін`юсту: це було зроблено для... якіснішого виконання рішення суду. Боротьба за якість в "Укрспец’юсті" коштувала державі 95 мільйонів. Про розміри “відкатів” можна лише здогадуватися.

У своїй бурхливій діяльності "Укрспец’юст" добрався й до стратегічних підприємств, зокрема трьох електростанцій ВАТ "Донбасенерго": Луганська, Кураховська і Зуєвська теплові електростанції були продані в авральному порядку, 28 квітня. Це були спеціальні торги, оскільки день був неробочий. При цьому ще вранці стало відомо, що рішення суду про продаж було припинено. Було розпочато розслідування діянь директора донецького підрозділу "Укрспец’юсту", який брав активну участь у організації скандального продажу. Але міністерське начальство до останнього прикривало цю людину й не звільняло її з посади. Лише з людинолюбства?

Згаданий вище перший заступник голови СБУ Юрій Вандін оцінив таку ситуацію як закономірність. І навів додаткові факти. А саме: продаж через "Укрспец’юст" підприємства "Серп і молот" за 30% вартості, Завод електронної і газової апаратур – теж за 30%. Є факти, коли продавали й за 12%. А один з науково-дослідних інститутів пішов за 4 мільйони, тоді як був оцінений у 104 мільйони – це менш як 4%. У цьому зв`язку СБУ запропонувала запровадити тимчасовий мораторій на продаж держмайна й підприємств, де частка держави становила не менш як 25%.

Не дивно, що парламентарії висували пропозиції апелювати про зняття Станік з посади міністра, про розформування "Укрспец’юсту", про створення спеціальної комісії Верховної Ради... Але нічого цього зроблено не було. Як подейкують – через особливі стосунки Сюзанни Романівни з Леонідом Кучмою та його дружиною.

Справу було зам’ято, а саму Станік Леонід Данилович вислав від гріха подалі до Брюсселя, представником України при Раді Європи. Згодом вона стала послом у Швейцарії. Кажуть, розглядалося питання про її призначення послом до Польщі, але на заваді стала одна маленька лінгвістична дрібничка: „станік” польською означає „бюстгальтер”.

Нині ця високодостойна діячка готує висновки Конституційного суду України з приводу відповідності Основному Закону указу Президента про дострокове припинення повноважень Верховної Ради.

Журналістові не личить виносити якісь фахові юридичні оцінки можливого рішення КС. Але коли Сюзанна Романівна зачитуватиме цей документ, посилаючись на європейські правові норми, ніщо не завадить авторові згадувати талановиті рядки наступника Станік на посту міністра юстиції Сергія Головатого, палкого борця з кучмізмом, який за іронією долі опинився з нею сьогодні в одному політичному таборі:

„Пригадуєте, як після дворічного "медового місяця" в стосунках між Україною та Радою Європи з часу вступу нашої держави до цієї організації несподівано й бурхливо в січні 1998 року розгорівся "сімейний скандал"?

Сірником, що запалив пожежу, виявився вчинок українського міністра юстиції Сюзанни Станік, яка надіслала до Страсбурга неправдиву інформацію щодо кількості страчених в Україні за певний період тоді, коли Україна зобов`язалася запровадити мораторій на виконання смертних вироків з дня вступу до Ради Європи.

Виявилося, що український міністр подала в офіційному листі до Ради Європи одні цифри, а насправді – кількість страчених була набагато більшою. Як миттєва реакція Страсбурга на українську брехню – негайний візит до Києва доповідачки Ренати Вольвенд, підтвердження нею в офіційній доповіді того, що український міністр подала неправдиві дані.

Надалі – виправдане обурення такими діями особи, яка очолює "відомство правди" в Україні, термінові дебати на січневій сесії ПАРЄ й перша погроза застосувати санкції до України ...”

Чи не буде після станіковських висновків ще одного дежавю – загрози застосування санкцій європейських інституцій до України?