Чи має рацію пан А. Яценюк?

Автор/джерело -  © Петро ПРОЦИК, генерал-лейтенант запасу, для порталу «Аратта-Україна»  



Дата публiкацiї - 29.08.2007 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=879

Як повідомили ЗМІ, пан Яценюк лише „здивувався” зухвалим погрозам російського дипломата В. Лисенка розірвати Великий договір, якщо Україна, мовляв, „тиснутиме” на Чорноморський флот бажанням здійснити інвентаризацію майна, яким він користується.

Багатьох українських експертів теж, м’яко кажучи, здивувала заява, але тепер уже нашого високо посадовця. Яценюк сказав, "Все по орендній платі вже підписано, подобається це комусь або не подобається, ми повинні це виконувати".

Залишається сподіватись, що зроблена вона не міністром закордонних справ, а громадянином Яценюком, оскільки він зараз, здається, перебуває у відпустці.

Бо якщо це заява одного з керівників держави, то тоді до п. Яценка виникає багато непростих запитань.

Перш за все, його позиція явно не корелюється з позицією Президента В. Ющенка, котрий, як відомо, вважає питання про розмір орендної плати за фонди і землі, якими тимчасово користується ЧФ РФ, одним з основних на майбутніх переговорах.

Що ж, все таки, мав би знати у цій важливій для нашого суверенітету сфері пан А. Яценюк, обіймаючи таку знакову посаду? Нагадаємо лише деякі позиції.

На час підписання та ратифікації Угоди щодо розподілу ЧФ наші урядовці не мали власних документів з обліку матеріальних цінностей та земельних угідь у місцях дислокації підрозділів колишнього ЧФ, а користувалися тими, що надавала російська сторона. А сумніватись у їх об’єктивності є безліч досить вагомих підстав.

Мабуть тому, ще на четвертому році ратифікації угоди по ЧФ президент Л. Кучми зацікавився: чому до цього часу Фонд держмайна України не тільки не уклав жодного договору оренди нашої власності російським флотом, а й навіть не провів повної інвентаризації належного нашій державі майна. Тому і з’явилося на світ 7 квітня 2000 р. його розпорядження про налагодження хоч якогось обліку наших земель та майна, якими росіяни користуються...

Оскільки "державницька позиція” наших чиновників добре відома, то для виконання цього повеління, як зазвичай, нічого не було зроблено.

Лише за офіційними даними нашого МЗС самовільно захоплені ЧФ ділянки землі, акваторії, майнові комплекси та інші фонди (це – 75 земельних ділянок, площею більше 150 гектарів, 86 об’єктів) використовуються безпідставно на безоплатній основі. Про це керівник МЗС мав би знати, і голову ховати у пісок не повинен би.

Тому наприкінці 2005 року та на початку 2006 року Урядом знову видані Розпорядження (№ 555-р) та Постанова (№ 246) про управління майном, яке використовував Чорноморський Флот колишнього СРСР та його інвентаризацію. Але й зараз ця робота не проводиться - щоб не дратувати нашу сусідку, як кажуть наші „державники”.

Не є таємницею також самовільне, не узгоджене з Україною, перепідпорядкування окремих об’єктів інфраструктури ЧФ в період з 1992 по 1997 роки, аби ними й надалі безоплатно користувалися іноземні військовики, прикладом може бути унікальне урочище Батілиман, захоплене нібито для будівництва запасної бази дислокації підводних човнів на випадок воєнних дій. Насправді ж флотське начальство турбувалося не про підводні човни, а про власний відпочинок на лоні природи, що до цього часу й робить...

На думку фахівців, Фонд держмайна України мав би зайнятися нарешті не тільки виявленням та обліком об’єктів, що не ввійшли у додатки до угоди по розподілу ЧФ (але використовуються росіянами), а й ретельно “проревізувати” згадані додатки, аби повернути Україні її власність, якою в обхід попередніх домовленостей (скажімо, 1995 р.) незаконно заволодів російський флот.

Адже, відповідно до Угод, земля і нерухомість передані російській стороні виключно для забезпечення функціонування ЧФ РФ, але при тому, що корабельний склад флоту за цей час скоротився майже в 10 разів (на початку 1992 року - 373 кораблі, нині біля українських причалів базуються лише 46 бойових одиниць), вивільнені майнові комплекси Україні не повертаються. Про наявність таких об’єктів, що не використовуються за призначенням, свідчать факти суборенди. Хоч вона на десятому році дії Угод нібито скасована, непотрібні ЧФ РФ ділянки і майно не повернуті.

Оскільки відсутня експертна оцінка державного майна, то, відповідно, досі не існує документа, де був би визначений реальний розмір орендної плати. Саме тому так звана сума оплати за оренду (щорічно вона складає лише 97 млн. дол., та й ті – залік за „газові” борги), не тільки не відповідає світовій ціновій практиці, але й взагалі не підтверджена договорами оренди на кожний об’єкт, як того вимагає українське законодавство. Для прикладу, за оренду космодрому Байконур РФ платить 115 млн. дол. щорічно, приблизно стільки ж США платять Киргистану за оренду частини одного аеродрому.

До речі, хотілось би нам отримати офіційне трактування записаного в Угодах про те, що бартер діятиме лише до 2007 року, а надалі Росія зобов’язується платити живими грошима. Але ж 2007 майже закінчується, то як і скільки маємо отримувати за цю, так звану оренду.

Відсутній механізм реалізації міжурядових угод в частині компенсації місцевим бюджетам Севастополя, інших населених пунктів витрат, пов'язаних з перебуванням на їх території військових формувань ЧФ РФ. Внаслідок чого, щорічні видатки на утримання інфраструктури i забезпечення соціальними, комунальними, медичними та іншими послугами військовослужбовців ЧФ РФ, членів їх сімей здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (нині це більше 47 млн.).

Один з співробітників секретаріату Президента з цього приводу сказав: „Всім зрозуміло окрім тих, хто за якісь копійки думає інакше, що присутність ЧФ РФ в Севастополі і Криму стримує економічний розвиток Криму, тільки один маленький приватний порт у Севастополі дає більше 15% доходів до місцевого бюджету, а якщо він розвиватиметься, то ця частка становитиме 50%”.

І, насамкінець. Дехто бачить позитив у висловлюваннях п. Яценка, мовляв, ще раз підтвердив нашу позицію стосовно терміну виведення ЧФ РФ з нашої території. Але маємо бути свідомими щодо позицій російських політиків – офіційних й неофіційних.

Один з найзаклятіших наших „друзів”, командуючий Чорноморським флотом РФ у 1991-1992 рр. адмірал Ігор Касатонов виказав упевненість у тому, що Севастополь залишиться головною базою ЧФ після 2017 року. „Я думаю, Севастополь залишиться головною базою ЧФ і після 2017 року. На мій погляд, це не підлягає сумніву, хоча угода про оренду Севастополя закінчується саме цього року. Цю угоду буде продовжено або переукладено на новий, ще більший термін. Чорноморський флот пробуде в Севастополі стільки, скільки це буде необхідне для Росії. До 2017 року або віслюк здохне, або півень клюне”

Йому вторить представник МЗС Росії Михайло Каманін, котрий назвав перспективу виведення з Севастополя «гіпотетичним міркуванням на політичні теми».

І добре відомо, що Росія, на відміну від нашої влади, уміє добиватись потрібних їй рішень.

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.