Україна. Шість питань одному експерту

Автор/джерело -  © Washington Profile 

Стівен Пайфер, старший науковий співробітник Центру Стратегічних і Міжнародних Досліджень. До цього чверть століття пропрацював у Держдепартаменті США, спеціалізуючись на відносинах з СРСР і Європою. У 1998-2000 роках - посол США в Україні.

Стівен Пайфер

- Як Ви оцінюєте Помаранчеву революцію, що відбулася в Україні?

- Помаранчева революція була, безумовно, екстраординарною подією. Дуже багато українців ясно дали зрозуміти, що вони не погодяться з підтасованими результатами виборів. Зрештою, успішні зусилля громадян України по захисту своїх демократичних прав уразили уяву людей у всьому світі. Особливо вражали велика кількість демонстрантів та їх готовність залишатися на вулицях, незважаючи на страшний холод, щоб забезпечити справедливі результати виборів.

Попередні українські протести, типу демонстрацій проти Кучми в 2001 році, були набагато меншими за розміром і взагалі, після декількох днів, сходили нанівець. Отже мало хто передбачав такі масштаби Помаранчевої революції. Це, звичайно, здивувало іноземних спостерігачів - у Вашингтоні, Москві і Європі. І в січні 2005 року високопоставлений український чиновник сказав мені, що табір Ющенка був також здивований: вони, звичайно, чекали протестів, але не такого масштабу.

- У Росії і деяких інших пострадянських державах широко поширена думка, що Помаранчева і інші "кольорові" революції були інспіровані Вашингтоном або Брюсселем. Що Ви про це думаєте?

- Ті, хто говорять, що Вашингтон і Брюссель планували Помаранчеву революцію, значно переоцінюють здібності американського уряду і Європейського Союзу і абсолютно неправильно розуміють те, що трапилося в Україні в кінці 2004 року.

Американський уряд дійсно забезпечував технічну допомогу для виборів. Ми планували це, коли я ще працював в Держдепартаменті. Ми наполягали на наданні неупередженої допомоги. Наприклад, - це були програми навчання для співробітників виборчих комісій і для співробітників засобів масової інформації, фінансування роботи спостерігачів і т.п. Уряд США раніше фінансував програми партійного розвитку, в яких могли брати участь абсолютно всі зацікавлені партії.

США піклувалися про те, щоб допомогу не отримувала лише якась одна сторона. По-перше, це не було б чесно. А по-друге, ми сумнівалися, що підтримка Сполучених Штатів допомогла б кандидатові - це, ймовірно, справило б зворотне враження.

Після того, як місія спостерігачів ОБСЄ обнародувала попередні оцінки минулих виборів і було заявлено про жахливо некоректні результати останнього туру, США і Європейський Союз офіційно виразили невдоволення тим фактом, що результати виборів, про які повідомляє українська влада, не відображають волі українського електорату. Європейські посередники допомогли українцям знайти шляхи вирішення кризи за допомогою серії "круглих столів". Але Помаранчева революція була, перш за все, українським явищем - вона була ініційована українцями і, врешті-решт, досягла мети в результаті переговорів між українцями.

- Яким чином Помаранчева революція вплинула на російсько-українські відносини?

- Помаранчева революція застала Кремль зненацька і викликала побоювання, що подібна популярна революція може відбутися і в Росії, хоча ситуації в Україні і Росії сильно відрізняються. Одним з результатів цього стало рішення Кремля підтримати молодіжну організацію "Наші" - провладний рух, який теоретично здатний протистояти будь-якому народному протесту.

Україна повинна бути в змозі йти шляхом інтеграції з Європейським Економічним Співтовариством, підтримуючи стійкі і конструктивні відносини з Росією. Ці дві мети не є, і не повинні вважатися такими, що суперечать одна одній. Дійсно, в Україні росте число людей, охочих, врешті-решт, приєднатися до Європейського Союзу.

Але, здається, певні кола російської політичної еліти сприймають геополітичну орієнтацію України на Європу як удар по російських інтересах. Якщо ці погляди переважатимуть в Кремлі, то це ускладнить зовнішню політику України.

- Як відомо, в Україні продовжується певна політична нестабільність. Як Ви оцінюєте ситуацію?

- Стало очевидним, що єдиний вихід з політичної кризи лежить через нові вибори у Верховну Раду. Україна і український електорат заслуговують великої пошани за те, як вони розпорядилися цими виборами. Вибори були, судячи з усього, вільними, справедливими і конкурентними. Ми не повинні забувати цього.

Тепер питання полягає в тому, як скоро українські політики зможуть домовитися і створити коаліцію більшості і новий уряд. Було б добре, якби вони змогли зробити це швидше. Україна потребує уряду, який може сформулювати і проводити послідовну політику.

- На Ваш погляд, наскільки успішною була Помаранчева революція?

- Україна розділяє цінності трансатлантичного співтовариства. Помаранчевою революцією і трьома послідовними загальнонаціональними виборами, які відповідали міжнародним стандартам, Україна довела, що твердо йде демократичним шляхом.

Помаранчева революція була успішною, вона привела до фундаментального розриву з попередньою політикою України. Суперпрезидентство епохи Кучми було замінене системою, в якій є більше "заборон і противаг" між різними гілками влади. Крім того, громадяни України тепер знають, що вони мають можливості продемонструвати свою силу. Факт, що можливості проведення радикальнішої реформи в 2005 і 2006 років були втрачені, не повинен зменшувати значення Помаранчевої революції.

- Якщо всі процеси в Україні йтимуть так само, як сьогодні, як може складатися ситуація в республіці через 10-15 років?

- Виходячи з нинішньої траєкторії розвитку країни, є хороша можливість, що наступні 10-15 років Україна розвиватиметься як сучасна європейська демократія з сильною ринковою економікою. Це не означає, що не буде проблем або затримок на цьому шляху - вони напевно будуть. Але в 2020 році, як я підозрюю, Україна буде набагато більш "центральноєвропейською", ніж "пострадянською".