Актуально
28352 перегляди
 |
Дуже часто за останні кілька років чую побажання від наречених щодо відсутності сороміцьких конкурсів та розваг на їхньому весіллі. Я сам не є прихильником таких елементів у сценарії, тому такі побажання мене тільки тішать.
Хоча, часто, сороміцькими вважають поцілунки між дружбою і дружкою та інші "мирні" елементи весілля. Не зі всім і не повністю погоджуюсь.
Тому я вирішив дослідити сороміцькі елементи українського весілля, причини їх появи та, як не дивно, функціональне призначення.
Отже, які елементи найчастіше вважаються сороміцькими? Ну, в першу чергу, це конкурс з качалкою, танець з віником, конкурс перекачування яєць та, інколи, цілування дружби з дружкою. Ось ці основні сороміцькі весільні розваги.
Для того, щоб зрозуміти історію і причини появи таких розваг, потрібно чітко уявити собі як же виглядало українське весілля на початку ХХ століття і відсіяти всі історичні та соціальні міфи.
Міф перший: на українському весіллі споживали багато алкоголю. Насправді його вживали дуже мало. Пили оковиту переважно люди середнього та зрілого віку. Молоді в деяких районах взагалі чарку не наливали.
Міф другий: до конкурсів залучалися всі гості. Ще одна принципова помилка - в різних розвагах, конкурсах та ігрищах мали право брати участь тільки неодружені молоді люди.
А тепер скажіть мені, яким чином молоді тверезі люди, на очах всіх родичів та сусідів, мали витворяти різні сороміцькі речі? Важко собі це уявити, правда? А якщо ще взяти до уваги суворі закони стосовно дівочої цноти - то таке явище виглядає просто неможливим.
Але як же тоді поцілунки дружби з дружкою? Звідки ж вони тоді взялися? Гарне запитання. Колись, в давнину, дружками на весілля кликали дівчат з найближчої родини нареченої, котрі довго не виходили заміж, а дружбами кликали хлопців, з найближчих родичів нареченого, котрі ніяк не могли одружитися. Це була свого роду сучасна служба знайомств. Таким чином молодь, яка була дуже сором’язливою, зводили між собою. Звідси і назва - "сороміцькі забави".
Тепер розглянемо традиційний весільний "танець з віником". Правила дуже прості, всі збиралися парами, де на одного хлопця було більше - йому вручали віника як партнерку. З такою "патнеркою" він мав танцювати поки музика раптово не обривалася. Як тільки музика переставала грати - всі пари мали швиденько помінятися партнерами та партнерками. Хто з хлопців "ловив гав", віддавай якийсь фант і наступний уривок танцював з віником. Коли назбирувалась певна кількість фантів, правила мінялися - тепер уже дівчат було на одну більше і вони мали "вполювати" собі партнера. Якщо не встигала - віддавала фант і танцювала з віником. Після цього кожен фант штрафники "відпрацьовували" різними смішними діями.
На перший погляд сороміцький, цей танець підсвідомо впливав на молодь, спонукаючи швидко одружуватися щоб не залишитися з ні чим, тобто з віником.
Танець з качалкою можна віднести до більш сороміцьких забав. В дві шеренги один навпроти одного на відстані двох-чотирьох метрів шикувалися хлопці і дівчата. Брали звичайну качалку для тіста і перший хлопець затиснувши її між плечем та головою, мав донести і передати її без допомоги рук, дівчині, котра стояла навпроти нього. Та, також без допомоги рук, мала взяти в нього качалку, перенести та передати її хлопцеві, що стояв навпроти неї. Так тривало до того моменту, коли качалку не передавали один одному всі учасники забави, а хлопці не мінялися з дівчатами місцями. Далі качалку брали під паху і все починалося з початку. Передавати качалку могли тримаючи її різними частинами тіла - головним завданням було не випустити її. В кого качалка падала - віддавав свій фант.
Складність та способи передачі качалки залежала від фантазії музикантів, які тоді заправляли на забаві, або від старости.
Знову ж таки, така забава слугувала кращому знайомству між дівчатами та хлопцями з метою найшвидше їх одружити. Непристойні елементи в цій забаві почали з’являтися після другої світової війни з появою дешевого алкоголю та традицією зловживання ним.
Адже, якщо добре подумати, під впливом алкоголю та бурхливої фантазії, з кожного мирного конкурсу чи забави легко можна зробити сороміцький. А в Україні з покон віків існував дуже потужний культ сім’ї і всі розваги та традиції були скеровані на його зміцнення.
Публiкацiї за темою «Традиції»:
