- першою Українською конституцією вважається документ «Пакти і Конституція прав і вольностей запорозького війська», складений гетьманом Пилипом Орликом у 1710 році. Історики мають різні думки щодо того, чи був цей документ Конституцією у сучасному розумінні цього слова або прогресивним твором, який випередив свій час, адже перші Конституції в Європі і США з’явилися лише за сімдесят років потому. Реальної сили Конституція Пилипа Орлика так і не набула, оскільки складалася вона на чужині та її укладачі не мали змоги повернутися в країну. Але в історії вона залишилася як оригінальна правова пам’ятка, яка вперше в Європі обгрунтовує можливість існування парламентської демократичної республіки.
Країна, яка мріє про порядок, може одразу йти до тюрми – там найбільший порядок. А наша країна мріє про свободу в ім’я демократії і процвітання – це дещо інше поняття, ніж сьогодні в РФ чи в оточенні Януковича.
Екс-міністр внутрішніх справ, лідер “Народної самооборони” Юрій Луценко відповів на запитання УНІАН
ОТОЧЕННЯ ЯНУКОВИЧА ЕКСПЛУАТУЄ ЙОГО ФОБІЇ
Юрію Віталійовичу, законопроект №2450 про мирні зібрання обмежує українців у можливості висловлювати протести. Це сигнал згортання демократії? Як Ви будете протистояти його прийняттю?
За сто днів президентства Януковича вималювалися два основних реалістичних напрями його діяльності і один міфологічний. Міфологія – це гуманітарний туман перемоги над бандерівцями, відновлення братської дружби з російським народом, перемога над НАТО, просування російської мови і інші речі, приємні електорату Януковича.
Щодо реалістичних напрямків. Перше – це нищення малого і середнього бізнесу, відверте і цинічне його пограбування, причому, методами продовольчих загонів 1918-1920 років. Обдирають людей, які не завдяки, а попри державу змогли вижити самі і дати роботу іншим. Результат комуністичного режиму, людина минулої формації Азаров щиро вважає, що кожен, хто займається бізнесом і не хоче працювати на заводі – це апріорі злодій, спекулянт, “кровосіс”. Тож і давить середній клас методично і безжально.
Другий напрямок діяльності Януковича – це максимальне згортання демократичних свобод. Ми маємо справу з Президентом, який страшенно боїться власного народу. Я говорю про демонстративне перешкоджання будь-яким, навіть найменшим, демонстраціям протесту. В хід вже пішла навіть фраза “несанкціонований мітинг”, хоча, на відміну від російського аналогу, наша Конституція передбачає не дозвільний формат мітингу, а повідомчий. І так було у попередні роки після 2004-ого. Але сьогодні демонстративно, попри чинне законодавство, нав’язують російську модель нищення будь-яких опозиційних акцій. У цьому ж ряду – тиск і нищення незалежних ЗМІ.
Ще одна позиція – максимальна турбота про головне тіло країни. Управління державної охорони, яке охороняє головних державних посадових осіб, має підрозділ “лічка”, тобто особиста охорона президента. І якщо у Кучми, який теж мав справу з достатньо активною опозицією, таких людей було 40, то у Януковича – 170 осіб таких бійців, згідно останніх нововведень.
Чи дійсно існує загроза замаху, на яку він натякав?
Звичайно, ні. Це ігри оточення, яке експлуатує фобії невпевненого в собі вождя. Це вічна біда будь-якого слабкого вождя: силове оточення експлуатує його фобії.
У мене складається враження, що сьогодні оточення Януковича, де б він не з’являвся, конструює зону посиленого режиму, щоб Янукович бачив тільки або людей у погонах, або “своїх”, а інших громадян ніби й не існує. Очевидно, йому так комфортно. Бо я не вірю, що він не розуміє, що відбувається.
І це – не просто смішно. Це шкідливо для інших громадян. Бо тисячі міліціонерів займаються дурнею замість несення служби по охороні правопорядку. Це при тому, що вулична злочинність в Україні зростає скаженими темпами – на 30% за І квартал.
А ваш наступник Могильов пояснює зростання злочинності більш ефективною роботою і розкриттям справ, які за Вашого правління ховалися...
При наших відносинах з прокуратурою (не таких “парникових”, як за нинішнього керівництва), приховування будь-якої справи було прямим шляхом до порушення кримінальної справи проти міліції. Це дуже легко встановити. Якщо Могильов такий мудрий і впевнений, нехай покаже перелік цих справ і доведе, що ці 20 чи 100 тисяч справ було приховано. Це все брехня.
Я знаю джерело, яке збільшує сьогодні злочинність в Україні щонайменш на третину – це крадіжки (ріст на 240%), пограбування помешкань громадян (ріст на 73%), шахрайство (+ 26%) і інші майнові злочини. Та і як інакше, якщо патрульна служба і департамент по боротьбі з економічними злочинами фактично ліквідовані у столиці і на місцях – вони кинуті на боротьбу з опозицією.
“Беркут” не турбує тепер виявлення злочинів. Головне – щоби вони встигли оточити 20 демонстрантів, надавати їм по ногах нишком від телекамер і доповісти вождю, що ми захистили демонстрантів від можливого порушення спокою господаря.
Намагання провести закон про, фактично, заборону мітингів, лежить в цьому ж контексті. Грабувати народ легше, якщо попередньо заткнути йому рота.
"Надавати нишком по ногах" - це, як правило, виконання наказу зверху чи власна ініціатива з "великого"розуму і відчуття безкарності?
При призначенні Могильова і всієї вертикалі його нової команди акцентом був так званий “порядок”. “Порядок” означає бездумне виконання будь-якого наказу або навіть усної вказівки. Сьогодні ми це спостерігаємо по всій Україні. Вони пишаються тим, що міліцію знову починають боятися. Вони вважають, що це і є порядок.
Особисто відданий Януковичу керівник міліції не буде задумуватися ні про моральну, ні про правову площину щодо законності отриманих і відданих наказів. Під це сформована вся кадрова вертикаль. Будь-хто, хто працював з Луценком, навіть якщо він брат народного депутата від ПР, нещадно вимітається.
Вони експлуатують ще одну особливість - міліціонеру легше вдарити по нозі демонстранта, ніж довго думати, як по правовому вчинити з ним, аби він не заважав начальству. Звичайно, працювати ногами чи руками зажди легше, ніж головою.
І чи багато нині таких людей у силових структурах, які не думаючи, виконають будь-яку вказівку і застосують силу?
Достатньо. Для них так легше. Бути демократом завжди важче, ніж бути бойовиком.
А говорячи про «перевертнів» у міліції взагалі, помітив таке: коли я в перший раз йшов із міліції, то сподівався на власну пам`ять. А вже цього разу, про всяк випадок, завів собі блокнотик за принципом «ніщо не забуте, ніхто не забутий».
ФАКТ ПОЛЯГАЄ В ТОМУ, ЩО ТИМОШЕНКО НЕ Є САМОДОСТАТНЬОЮ
У чому сьогодні полягає діяльність опозиційних сил? Мітинги припинилися, об’єднання не вийшло... Як Ви пробуджуватиме свідомість українців?
Я взагалі проти таких завдань як “пробудження свідомості українців”. Особисто я ніколи не нав’язувався на роль вчителя-активізатора якихось почуттів. Це було б неправильно по відношенню до 46 мільйонів самодостатніх громадян. Мені здається, експерти і журналісти самі не можуть розібратися, чого вони хочуть від опозиції. З одного боку – кажуть, що опозиція досить агресивна, коли радикальними діями захищає свої переконання у парламенті. З іншого – скаржаться, що вона ніяка, нічого не добилася, забуваючи, що мова йде про меншість.
Як на мене, сьогодні опозиція має два завдання. Перше – відстоювати делеговані їй суспільством повноваження у парламенті, грубо кажучи, не продаючись. Друге – шукати той формат об’єднання, який може призвести до якомога кращих результатів на наступних місцевих і парламентських виборах. Якщо з першим питанням нам допомагає влада – максимально чистить опозицію, причому, за свої гроші, то друге – повністю лягає на наші плечі, випробовує кожного на щирість та відповідальність перед виборцями.
Всі учасники опозиційних переговорів погоджуються з тим, що сьогодні суспільство вимагає від нас не тільки мудрих заяв на різних ток-шоу чи акцій протесту, але й об’єднавчого процесу, щоби подолати явище мілкого гетьманства, яке власне і призвело до поразки на президентських виборах демократичних сил.
Об’єднання опозиції під чиїм крилом Ви бачите? Адже багатьом опозиціонерам не до вподоби лідерство Тимошенко, яка, за їхніми словами, себе вже дискредитувала. Навіть відомі українці-неполітики, приміром, філософ Мирослав Попович теж радить Юлії Володимирівні “сховатися у тінь”.
Я не згоден з тезою, що Тимошенко себе дискредитувала. Результати її важкої діяльності в період найглибшої кризи оцінив виборець, віддавши їй лише на 3% голосів менше, ніж абсолютно безвідповідальному лідеру тодішньої опозиції, від якого ніхто не вимагав ні акцій, ні об’єднань, який не мав жодного плану дій, як показали перші 100 днів його президентства. Юлія Тимошенко була і залишається лідером найпотужнішої опозиційної сили, але факт полягає в тому, що вона не є самодостатньою. Адже ряд демократично налаштованих виборців не хоче голосувати за неї. Це також одна з причин нашої поразки. Усвідомлюючи саме цей факт, Ющенко і “противсіхи” фактично прямо закликали не голосувати за Тимошенко. І ми програли. Це треба врахувати - електорату власне БЮТ і особисто Тимошенко не достатньо для майбутніх перемог.
Для консолідації всіх демократів важливі дві речі. Перше – правильна поведінка БЮТ. У цьому контексті найголовнішим я вбачаю те очищення команди Тимошенко, яке вона зараз проводить. Друге завдання – консолідація небютівського демократичного електорату. Те, що раніше називалося проектом НУ-НС. Тут теж варто визнати, що проект НУ-НС себе вичерпав. Очевидно, що фракція НУ-НС у парламенті є, м’яко кажучи, неякісною. Тож я постійно спілкуюся з лідерами різних демократичних утворень на предмет об’єднання. Можу сказати – прогрес є.
БАГАТО ХТО З ЕЛІТИ ВЖИВАЮТЬ НАРКОТИКИ
На одному з останніх політичних ток-шоу у вас була сутичка з в. о. мера Харкова Кернесом…
Ні, не було. Сутичка була після... (сміється)
Але Ви дуже прозоро натякали, що нібито Кернес вживає наркотики...
Ні, я взагалі прізвища Кернес жодного разу не вживав. Кернес дебатував з екс-губернатором Харківщини Аваковим стосовно вирубки парку і прокладання дороги. Я в свою чергу поставив декілька запитань. Чому у Харкові почали відключати новини центрального телебачення щодо місцевих подій? Чому у Харкові стали вперше затримувати демонстрантів біля облради за так званий “несанкціонований мітинг”, чого не передбачає наша Конституція і наші закони? Чому у Харкові знову з’явилися люди у чорному, які до крові б’ють громадян, а міліція спокійно спостерігає? І сам дав відповіді.
Насправді, поки харків’ян деякі політики науськують на голосування в стилі “дамо здачі міфічним бандерівцям”, до влади у їхньому місті прийшов кримінальний авторитет Гепа, раніше судимий, з довідкою про шизофренію, який керує воєнізованими загонами на чолі з підлеглим йому кримінальним авторитетом Джонсоном. Коли Гепа побив депутата обласної ради і була порушена кримінальна справа, Харків посміявся, бо цей депутат помаранчевий. Коли Гепа розігнав 150 людей і побив їх разом з Джонсоном на вулиці Клочківській (у грудні 2006 р. у Харкові після мітингу проти будівництва торгового комплексу по вул. Клочківській, 197, сталися масові сутички і побиття громадян – Авт.), Харків вирішив, що це бізнес і він його не стосується. Тепер Гепа ріже дерева, б’є екологів, а Харків дивується, а чому так відбувається? Питання не в дорозі, можливо, вона і потрібна, не знаю, я не харків’янин. Але чому саме так це робиться? Грубо, з видимим насиллям...
В день, коли ми дебатували, Апеляційний суд Харкова дав 10 років колишньому депутату Харківської облради від ПР, який свого часу поставляв кокаїн поганої якості кримінальному авторитету Гепі для його подальшого використання у високих колах. І через цей кокаїн один з представників цих високих кіл потрапив до реанімації. В результаті кримінальний авторитет Гепа доручив кримінальному авторитету Джонсону відрізати вухо, ніс і шматок сідниці пану депутату на прізвище Медвєдєв. Це по тюремним поняттям. Цей вид покарання був виконаний Джонсоном. Коли я керував з міліцією, то у нас була явка з повинною двох виконавців, покази постраждалих, свідки, які вказували на те, що цією операцію керував Джонсон під наглядом присутнього на місці злочину Гепи. На жаль, як тільки справа дійшла до фінішу, вона була відкликана одним із заступників генпрокурора. І її доля мені невідома. Постраждалого вже засуджено на 10 років. Може, і є за що, я тієї справи не вивчав. Але ті, хто над ним познущався, так і не відповіли... Постає риторичне питання: що наступне буде різати безкарний Гепа: вуха, ліс, ніс чи голови?
Показовою була реакція пана Кернеса після того, як вимкнули відео. Він почав кричати, знову погрожувати мені. Цей персонаж мені давно відомий. Він мені погрожував ще після першої відставки. Але мова не про мене.
Кернес – людина наближена до Януковича, з чийого благословення він і став керівником місцевої ПР і, фактично, самоуправним господарем Харкова. І це лякає. Інтелектуальний, ліберальний Харків відданий на відкуп кримінальним елементам.
Лякає і той факт, що високі чиновники, з Ваших слів, вільно вживають наркотики.
Мене це менше лякає, ніж те, що вони використовують зброю проти людей.
Але ж вони задіяні у наркобізнесі. Про постачання кокаїну для високих осіб має знати міліція. Хоча кажуть, що самі відділи по боротьбі з наркотиками нерідко постачають наркотики високопосадовцям...
Насправді, в кожній області ситуація різна. На Харківщині наркотрафік очолює якраз кримінальний авторитет Гепа. В Києві чи Чернігові, Кіровограді чи Дніпропетровську – свій кримінальний світ. Те, що чиновники використовують прикриття силовиків і з СБУ, і з міліції – це правда. Як правда і те, що наше законодавство “беззубе” щодо проблеми наркотрафіку.
У Німеччині, коли надходить інформація, що на такій-то вулиці торгують наркотиками, виїжджають два поліцейських, беруть торгівця, ведуть до суду, черговий суддя заслуховує справу, протягом півгодини стукає молотком і дає йому міру покарання. Все. У нас, як тільки надходить така інформація, міліціонер з Маріуполя їде не менше ніж до заступника обласного прокурора, тобто за 250 км, до Донецька, отримує дозвіл на закупку за бюджетні кошти партії наркотиків, так звана “контрольна закупка”, їде назад, купляє, фіксує, знову їде до Донецька, знову має дозвіл від обласного прокурора або заступника, повертається і купляє другий раз, бо має бути не менше двох контрольних закупок. Після цього він може затримати наркоторговця. І далі щонайменше 4 місяці йде слідство. Коли я приступив до роботи, лише 30% таких справ закінчувалися ув’язненням, в основному, давали умовне покарання. Ми підняли цей показник до 70% і в рази збільшили вартість конфіскації майна наркоділків.
Чи багато нашої еліти вживає наркотики? За ознаками я бачу таких і у ВР, і в телевізорі на політичних ток-шоу. На жаль, багато. Навіть одна людина на чолі міста, області або якогось комітету чи міністерства вже є небезпечною. Це хвора людина. І наше законодавство не передбачає жодного покарання за це. Як і не передбачає жодних аналізів при підозрі на наркоманію. З одного боку, це проблема людини, вона хвора. Але це і проблема суспільства, що воно допускає її до такої посади. Те ж стосується і психічно хворих.
У вас дійсно є довідка про шизофренію Кернеса?
Є, звичайно.
А Ви заявляли і про його судимість. Коли його судили і за що?
У 1992 році він був засуджений до 3-х років колонії загального режиму із конфіскацією майна по статті 143 ч. 2 за шахрайське викрадення в 1985 році 20 тисяч рублів у громадянина, що хотів придбати автомобіль.
Проблема в тому, що у нас нема жодних перешкод, аби така людина керувала містом. Максимум, що може відбутися, СБУ не надасть йому допуску до державної таємниці. Але керувати він все рівно буде. Очевидно, що треба врегульовувати законодавство, щоби люди, які керують містами, структурами, проходили експертизу на алкогольну залежність, на наркозалежність, треба визначитися, що робити з раніше судимими. Я розумію, що судимість гаситься згідно чинного законодавства. Але в міліцію не можна приймати людей, які раніше були засудженими, так само, очевидно, треба встановити і для держслужбовців І-ІІІ категорії та керівників державних органів влади.
Пам’ятаю, до мене приїхав закордонний колега. Ведемо переговори і паралельно включений телевізор. Раптом мій колега дивиться на екран і питає: що це за наркоман? Я кажу: та це не наркоман, це наш столичний високопосадовець. Він каже: та візьми будь-який довідник і подивився – всі ознаки наркомана. Ознаки-то всі, але законодавчо у нас не передбачено, як взагалі при таких підозрах його перевірити і що з цього витікає, усунення його, відсторонення чи ще щось. Так і живемо.
КУЧМІЗМ ПОВЕРТАЄТЬСЯ
Затримання Пукача – це була зразково-показова акція СБУ чи дійсно крок вперед на шляху до розслідування справи Гонгадзе?
Ми шукали Пукача. В багатьох областях. Декілька разів виходили ніби-то вже на точне його місце перебування, але його не виявлялося. І тут велике питання постає до колег з прокуратури. Вони мають надати ту частину його показів, які свідчать, де він переховувався і хто можливо його попереджував про розшукові заходи. Бо ми покарали тільки житомирських силовиків-керівників, які упустили його у точно відомому місці перебування. Але кажуть, що він був і у Донецьку, і у Луганську, і ще десь. Треба розбиратися. Бо декілька разів, коли ми підходили близько, він пропадав. Можливо, хтось дійсно хтось його попереджував.
Затримання – це серйозний крок до подальшого розслідування. Фактично, після затримання у 2005 році трьох нині вже засуджених міліціонерів прямо у моєму кабінеті, коли вони дали явку з повинною, – це другий серйозний крок до встановлення істини в цій справі. Єдине, що мені дуже не подобається у цій справі – це утаємниченість. Безумовно, є таємниця слідства. Але в цій ситуації надто дивно використовуються анонси майбутніх свідчень або заяв Пукача у політичних цілях. Спочатку це робив Ющенко. Тепер цим займаються невідомі джерела і зливають у ЗМІ ту чи іншу інформацію щодо майбутніх заяв Пукача, проте ми ще ніколи не чули від ГПУ хоча б елементарних речей: чи він вказав на замовника, чи пройшов з ним очну ставку? Суспільству потрібна чітка відповідь Генпрокуратури. Тим більше Ющенко заявляв, що ГПУ обіцяла завершити цю справу і віддати до суду ще до виборів. Вибори давно закінчилися. Вже майже рік пройшов від затримання Пукача. Постає питання: а що там ще не визначено, якщо на судовому процесі над трьома міліціонерами було встановлено фактично все? Зараз тільки одне питання до Пукача – хто тобі віддавав той наказ? Але боюся, що справа Пукача в руках ГПУ є справою попереднього залякування тих політиків, у кого морда в пуху.
Днями до України повернувся Руслан Боделан (екс-мер Одеси зилишив місто в 2005 році, після того, як проти нього порушили кримінальну справу за фактом перевищення повноважень). Для чиновників з сумнівним минулим, які ховалися за кордоном за попередньої влади, нині наступила “відлига”?
До Боделана у мене як раз найменше негативних емоцій. Мені завжди було шкода його по-людськи, персону, яка без видимих причин зібрала свої речі і поїхала у РФ. Не мені оцінювати його діяльність на Одещині. Наскільки я знаю, претензії у правоохоронців були до його сина.
Але те, що сьогодні, фактично, не мають жодного переслідування з боку правоохоронних органів і Бакай, і Боделан, і Білоконь і безліч інших діячів – це новий сигнал . Кучма чітко його сформулював, коли після перемоги Януковича сказав: “Я радий, що все повертається”. Дійсно, кучмізм повертається. Ці люди з точки зору нинішньої влади невинно постраждалі, бо вони робили все те, що робила їхня гоп-компанія, вони всі разом душили країну з точки зору політики і ділили її між собою і своїми близькими, і, виявляється, вони ще за це мають відповідати. Це ж дійсно нахабство з боку помаранчевих “беспредельщиков”. Тепер нарешті все повертається. Головне пам’ятати про те, що абсолютно все узгоджується в одному кабінеті, як і при Кучмі. І все буде гаразд.
У мене інша позиція - це шлях в нікуди. До чергової економічної стагнації і передреволюційної політичної ситуації. І рано чи пізно, якщо цей курс не зміниться, країна вибухне. Збудувати тут російську модель мовчазної згоди з пограбуванням країни заради порядку не вдасться. Країна, яка мріє про порядок, може одразу йти до тюрми – там найбільший порядок. А наша країна мріє про свободу в ім’я демократії і процвітання – це дещо інше поняття, ніж сьогодні в РФ чи в оточенні Януковича.
Природничі науки й релігію протиставляють одна одній лише люди, погано освічені як у першому, так і в другому” П. Сабатьє, французький хімік, Нобелівська премія 1912 р.
Актуально
24267 переглядів
Публiкацiї за темою «Громадянська позиція»:
