Актуально
25602 перегляди
 |
- Бабусю, як мені зрозуміти що я закохалася?
- Дуже просто онученько - ти пам`ятаєш як ви познайомились?
- Звичайно бабусю. Я пам`ятаю не тільки наше знайомство, але і кожну нашу зустріч. Як ми перший раз посміхнулись одне одному, як взялися за руки, я вперше поцілувались. Знаєш бабусю, - я пам`ятаю все-все-все про що йому розказувала, над якими його жартами сміялася, як готувалася до кожного побачення, в чому була одягнута, щоб йому сподобатись. Це кохання бабусю?
- Ні, онученько. Кохання - це коли пам`ятаєш в чому він був одягнутий на побаченнях. А якщо пам`ятаєш себе - то це закоханість. Склади іграшки в коробку, дитинко.
- Бабусю скажи мені, коли наступає час прощатися? Може краще розійтися після першої ж ночі, поки немає неоправданих надій, не чекати сварок і непотрібних пояснень, просто піти залишивши на пам`ять просто збентежений приємний спогад. Або після багатьох-багатьох ночей, коли все само по собі невідомо куди і невідомо чому зникне, таке собі спокійне розстанвання без болю, надривів, крику.
- Тут все дуже просто онученько. Йти потрібно не після якоїсь певної кількості ночей, а першого ж ранку, коли тобі не захочеться встати раніше і приготувати йому сніданок. Напої його тоді чаєм, поцілуй на прощання і зачини двері.
- Бабусю він мені і досі сниться...
- Пам`ятаєш торішній сніг...?
- До чого тут торішній сніг. Я ж поради хотіла у тебе спитати, а не про погоду говорити...
- А я тобі внучко її вже і дала. Коли ще болить, коли не до кінця забулося, якщо всередині ще щось здригається, то скажи мовчки про себе: "Торішній сніг." І спробуй віднестися до всього, що у Вас було, так само. Неможливо зберегти сніжинку влітку, - приходить і її час розтанути. І хоч тобі важко зараз в це повірити, пам`ятай, - обов`язково випаде новий сніг. Просто довірся часу і діждися його, нового, чистого, першого снігопаду. Але якщо ти і досі сумуєш за тим, що було - просто повторюй про себе: "торішній сніг, торішній сніг, торішній сніг"
- Бабусю, я буду боротись за своє кохання.... Я не віддам його просто так... не опущу руки, не здамся без бою...
- Онученько - пам`яаєш таку улюблену гру школярів, коли треба бігати навколо стільців, яких менше ніж гравців. А коли закінчується музика треба зайняти стілець першим... Внученько ти ж граєш в ту саму гру, коли намагаєшся боротися... Навіщо бігати удвох, а то і утрьох довкола одного стільця, намагаючись перехитрити суперниць і зайняти стілець першим, смішити оточуючих, злитись і нервуватись...
Озирнись довкола, біля стінки стільки вільних стільців... ти вже доросла внученько, час припинити гратися дитячими іграшками...
- Бабусю, чому мені так боляче? Я ревную його навіть до жіночих імен, які він називає.... Коли він не піднімає слухавку - я тут же уявляю, що він з іншою.... Коли він розповідає про якусь жінку, я одразу починаю думати чи "було" у них... Я ревную його до колишніх, до друзів, до колег на роботі, до випадкових знайомих... Як облишити себе мучити бабусю?
- Онученько, ревнощі - це оманливе і брехливе почуття. Ти не ревнуєш, ти боїшся втратити. Але ти не бійся, бо це пустий страх. Адже якщо приводу немає, то ревнувати безглуздо, а якщо він є, то ревнувати вже пізно.
- Всі чоловіки однакові. Варто йому лише сказати мені "привіт", як я вже знаю, як він поводитиметься далі, які анекдоти розповідатиме, як буде посміхатися, як торкатиметься, як буде сваритися та йти геть...
- Ти не права онученько. Всі чоловіки різні. Просто нам подобаються схожі чоловіки. Тобі подобаються скромні, домашні? Тоді чому ти нарікаєш, що знову попався зануда, який нікуди не хоче виходити з будинку? Якщо ти вибираєш чоловіка "душу компанії", тоді не дивуйся , що частенько доведеться його ділити з друзями, а часто і з "подругами жіночої статі"... Якщо любиш романтиків, то будь готова не лише до свічок, віршів і шампанського, а і до періодичних депрессій і зникнень, які він буде поснювати "творчими кризами". Вибираєш чоловіка за яким можеш бути "як за кам`яною стіною", то потім не дивуйся, що в цих стінах не можна знайти дверей на волю... Жінки вибирають схожих чоловіків, а потім дивуються, чого вони всі однакові...
- Бабусю - я не знаю як сказати йому, щоб не зробити боляче.... Він не заслужив на банальне "давай залишимося друзями"... Він хороший, а мені доведеться поступити з ним жорстоко... Що мені робити бабусю? Як мені дати зрозуміти йому, що між нами все закінчено?
- Онученько, запам`ятай, - в останній фразі, яку він буде чути при розставанні, він повинен почути не лише неминучу жорстокість, але і вдячність за все те хороше, що у вас було... Адже коли він згадуватиме тебе, а він неминуче згадуватиме, то він і згадуватиме і ваше розставання. І якщо ти хочеш, щоб його очі посміхалися, то не з`ясовуй стосунків при прощанні.... Просто скажи: "Мені більше не потрібна твоя присутність, щoб, любити тебе"... І рушай...
- Бабусю, я не знаю чи варто йому все розповідати?.. Начебто і нічого такого і не було, але раптом він дізнається.... І признаватися начебто і немає в чому, але і розповідати не можу... І як я можу вимагати його бути чесним зі мною, якщо сама починаю щось приховувати і недоговорювати...
- Онученько, запам`ятай три простих правила:
1. Ніколи і за жодних умов не обманюй його...
2. Ніколи і за жодних умов не зраджуй йому...
3. Якщо вже обдурила і зрадила, то ніколи не розповідай йому про це...
Але пам`ятай, онученько, - останнє правило слідує лише за першими двома....
- Бабусю, я не розумію, що відбувається...Він раптом кудись зник... Я його не бачу, телефон не відповідає, дома його немає... Може щось сталося? Може я його чимось образила? Може варто з`ясувати що ж все таки відбувається?
- Онученько, не варто, повір мені... Адже ти і сама знаєш відповідь, просто не хочеш собі зізнатися... Він не телефонує і не бере слухавку, - тому що не хоче...
Запам`ятай онученько, - до тих пір, поки чоловік зацікавлений в жінці, - він не зникне з її життя. Він обриватиме телефон, влаштовуватиме випадкові побачення через твоїх подруг... І жодні причини, - навіть найвагоміші, не стануть причиною того, що його не буде поруч, якщо він цього хоче. І якщо ти не хочеш заставляти його брехати у відповідь на твоє питання про те «чому він зник з твого життя» і почути, що був зайнятий або багато роботи, то краще не запитуй. І якщо не шукаєш зайвого приводу причинити собі біль, почувши правду, то теж не запитуй. Адже ти і так знаєш відповідь....
Публiкацiї за темою «Психологія та стосунки»:
