Актуально
20732 перегляди
 |
Іншим приємним для них бонусом стане можливість контролювати весь малий і середній бізнес країни. У режимі онлайн.
Новина про те, що всі підприємці повинні поміняти свої касові апарати, а потім щомісяця за це платити, — мітингів не зібрала. Нічого незвичайного в цьому немає. В Україні часто можна довідатися, що комусь винен, коли обурюватися вже пізно.
Нагадаємо, що наказом Мінфіну за погодженням із Міндоходів і НБУ з 1 липня для всіх підприємців України змінюються правила використання касових апаратів. 150 тис. підприємців повинні або поміняти всі свої 280 тис. ККА, або вставити в них спеціальний чип. Для онлайнової передачі даних у податкову. Крім того, за підтримку нової системи доведеться щомісяця платити — близько 100 грн на місяць за кожен апарат. На поставці нового обладнання зароблять виготовлювачі ККА, на щомісячній підтримці — дві визначені Нацбанком приватні структури. Останні вилучатимуть зі 100 грн не менш як 30 грн своєї частки.
Вся операція "із впровадження законодавства" пройшла без гучних громадських слухань. Хоча, за логікою речей, про таку масову примусовку "мав би почути кожен".
Та й владу можна зрозуміти. Спосіб, яким упроваджується нова схема, завжди викликав в українців нарікання. Річ у тім, що до способу вилучення грошей із допомогою бюджету багато хто вже звик.
Інша справа, коли держава змушує громадянина віддати свої гроші особисто в руки іншому громадянину. Це багатьох дуже засмучує, після чого знедолені громадяни починають обурюватися в Інтернеті, смикати журналістів-депутатів та іноді навіть пориваються вийти на вулиці.
Найгучнішою схемою "з рук у руки" була Тендерна палата (освячена Верховною Радою), однією з останніх — упровадження монопольних шести оцінювачів (придумка Фонду держмайна—Мін’юсту).
І все ж, попри видиму ущербність такого варіанта, він залишається дуже популярним. По-перше, тому що бюджет порожній і на всіх не вистачає. По-друге, для поділу "додпайка" не потрібні жодні тендери.
Обійшлися, нагадаємо, без них і цього разу. Що ж до самих GPRS-чипів у касових апаратах, то, на думку чиновників Міндоходів, проводити конкурси тут безглуздо, бо "жодних привілеїв для окремих компаній ми не створюємо". Що ж до приватних структур, які стягуватимуть з підприємців щомісячну абонентську плату, то їх справді виявилося тільки дві. Але в цьому випадку НБУ їх обрав тому, що "вони задовольняють відповідні умови".
А тепер про деталі. Стосовно самих апаратів. Можливо, за кілька місяців їхній асортимент і збільшиться. Наразі ж регіональні податкові на своїх сайтах повідомляють, що підприємці, які хочуть замінити ККА на нові, можуть це зробити з продукцією лише трьох фірм: "Юнісистем", "ІКС-техно" та ATLAS.
Що ж до щасливчиків, які збиратимуть з ринку щомісячні мільйони, то тут ситуація зрозуміліша. Обсяг ринку — 28 млн грн на місяць (280 тис. апаратів по 100 грн). З них не менш як 9 млн потраплять на рахунки двох обраних — АТ "Українська національна розрахункова картка" ("Укркарт") і ТОВ "Інтерплат". Нагадаємо, що обрало їх НБУ. Поза будь-якими тендерами та іншою морокою.
Про реального власника "Укркарт" ми, може, колись і довідаємося, але тільки якщо пощастить. Річ у тім, що півроку тому структуру придбала інвестиційна компанія "Аваль-брок". У чиїх інтересах — знають лише інвестбанкіри і сам покупець. Про останнього достеменно можна сказати лише те, що він або прозірливий, як Єзекіїль, або до біса добре поінформований. Усе-таки не кожен спроможний вкласти кілька мільйонів, сподіваючись, що тебе вибере головний фінансовий орган країни.
Що ж до ТОВ "Інтерплат", то з ним, хай як дивно, виявилося простіше. Хоча обидва її власники досить туманні: компанія з Британських Віргінських островів — "Лічмер інвестментс Корп" і кіпрська Ipli Holdings.
Відповідно до кіпрського реєстру власності, Ipli Holdings заснована іншими кіпріотами — Sykon Holdings, а ті — за традицією — двома місцевими аборигенами, зі статусом відомої вчительки йоги.
З’ясувалося, однак, що кіпріотів можна знайти. І засвічені вони в компанії серйозних фірм. Зіштовхнулися ми з ними торік улітку, коли ТОВ з невигадливою назвою "Малинівський склозавод", але зі статутним капіталом 6 млн грн виграло тендер на поставку пляшок на президентський лікеро-горілчаний завод у Житомирі.
Засновників у малинівців п’ятеро: троє з Кіпру: Cipromax limited, Tayvest limited, "Т.І.С. (Тренд Інвестмент Системс)", нідерландська Clarensteijn b.v. і ТОВ "Нові інвестиційні технології". Причому українців можна вважати такими самими кіпріотами, бо їхнім засновником значиться той-таки "Т.І.С.".
Так от, "Т.І.С.", як ми довідалися завдяки недавньому розслідуванню "Слідство.інфо", має бенефіціара — міністра агрополітики Миколу Присяжнюка. Хоча номінально на його місці значиться угорський адвокат Пітер Паллаг. Микола Присяжнюк — давній єнакіївський знайомий президента Віктора Януковича. Багато хто стверджує, що їхню дружбу скріплюють у тому числі й кумівські узи.
Гроно засновників "Малинівського склозаводу" володіє безліччю бізнесів: від газових свердловин на Полтавщині до лікеро-горілчаних заводів. Пояснюючи нам у приватній бесіді структуру власності цього утворення, одна обізнана людина підсумувала: "Тут не можна сказати, що це фірма Присяжнюка, Іванющенка чи Ставицького. Це просто кооператив".
І ось у цьому "кооперативі" опинилися й наші "кіпріоти". Річ у тім, що один із власників "Малинівського склозаводу" — Tayvest limited — має засновника-кіпріота: Sykon Holdings. Тобто саме ту кіпрську фірму, яка й породила ТОВ "Інтерплат" — щасливчика, Національним банком України приреченого заробляти мільйони щомісяця до кінця днів.
Словом, група товаришів виявилася надзвичайно талановитою: і у виробництві пляшок, і в газі, і в касових апаратах. Тепер вони ще зайдуть на ринок інформації. Все-таки мати можливість отримувати в режимі онлайн дані про всю роздрібну торгівлю України — воно дорогого варте. Особливо в наш віджимний час.
Публiкацiї за темою «Людина і влада»:
