26 квітня 2024, п`ятниця

Головна

Новини

Публікації

Згадай себе!

Книги

Соціоніка

Оберіть рубрику:
Тест »
Статті »
Книга »

Медіа-банк

Генератор QR-кодів

Актуально

Українські мультфільми

Хто ти?

Чи знаєте Ви, що:

- серед найдавніших та найважливіших символів Великоднього яйця (писанки) є символ Сонця. Найпростішим зображенням Сонця є коло з промінням або без нього. На Великодніх яйцях, незалежно від релігії, що існують на Україні, також зображено восьмиконечну зірку, що в минулому була символом Сонця. Свастика (сварга, свастя), або як її називали “нерівний хрест” або “гусячі шийки”, в язичницькі часи була символом Сонця. В ті часи, вважалося, що яйце було талісманом, що мав значну силу, оскільки воно захищало власника від хвороб, невдач або злого ока. Символічна сила Великоднього яйця пояснювалася не лише тим, що воно захищало власника від злого, але й тим, що воно захищало людей та зберігало людський рід.

Курс валюти:

Погода в Україні:

Наш банер

Статті, публікації, лекції

Торговий центр “Штурмбанфюрер”

Громадянська позиція 23329 переглядів

Опубліковано - 30.10.2006 | Всі публікації | Версія для друку

Остап Кривдик, “Українська правда”

Днями у торгово-центровому житті столиці відбудеться подія. В районі метро “Шулявська” має відкритися торговий центр. Воно б і нічого, але назва в нього – не проста, а історична.

Завод "Відкрите акціонерне товариство "Більшовик", поруч із яким знаходитиметься цей об'єкт, само по собі – оксюморон (як "гарячий лід").

Акціонерів більшовики розстрілювали, товариства експропріювали.

Так от, назва нового ТЦ – "Більшовик".

Чому назви вулиць і міст – це щось важливе? Коли ми даємо ім'я нашим дітям, ми дуже ретельно ставимося до цього.

Власне ім'я для особи – це чи не найбільший скарб. "Очорнити ім'я", "втратити ім'я" – це катастрофа для людини.

Назви не з'являються просто так.

Київ – місто з півторатисячолітньою історією, і за цей час у ньому жило багато великих людей, які давали імена його горам, його рікам, його лугам і його вулицям. А от більшовики "руйнували світ до основ, а потім..."

Ми щодня десятки разів повторюємо географічні назви – чи розказуючи про своє минуле, чи розповідаючи випадковому перехожому, як пройти на потрібну вулицю, чи навчаючи наших дітей дороги до школи. Ці назви – частинка нас, але вони ж – частина історичного контексту, в якому ми певним чином себе поводимо, частина тяглості, частина минулої "зручності".

У радянській тяглості гривні зручніше називати "рублями". Отже, поки ці назви з нами, СРСР живіший за всіх живих, а пам'ятати українських героїв ніде й нікому (хіба що, знову оксюморонно "на розі вулиць Артема і В'ячеслава Чорновола").

Так хто ж вони, оті більшовики, чиїм ім'ям хочуть назвати свій торговий центр "мегамаркетівці"?

Це – банди Муравйова, котрі розстрілювали київську інтелігенцію й київських же школярів на схилах Маріїнського парку, майстри червоного терору, нищителі церков, комнезами, що відправили тисячі і тисячі "куркулів" у Сибір, автори й виконавці Голодомору, репресій 37-го, жуковські заградзагонщики-м'ясоруби другої світової і так далі.

Шановний президенте "МегаМаркету", чи варта така історична тяглість за вашим торговим центром такої "прикольної" назви?

І як Ви ставитеся до відповідальності перед тими, кому більшовики повбивали близьких? Перед тими, у кого забрали церкви, а самих оголосили "ворогами народу" на десятиліття? Ви готові подивитися їм в очі?

Беремо аналогічну ситуацію – Голокост. Спробуйте поставити торговий центр з аналогічною назвою (наприклад, "Штурмбанфюрер") поблизу станції метро "Дорогожичі" – думаю, реакція міжнародної спільноти швидко поставить все на місце.

Чому в Україні назви такого типу – не проблема? Причина – в амнезії, якою вражені люди. Їхня історична пам'ять сягає не далі одного-двох поколінь. Вони вже не пам'ятають того, що було з їхніми прадідами.

Центральноєвропейські держави свій шлях до Європи починали з декомунізації, зі знищення символів і догм комуністичного минулого, з розсекречення й засудження його злочинів. Україна теж повинна пройти цей шлях, щоб нарешті залишити радянські догми разом із радянськими діячами для історії.

І якщо Мега-Маркет – європейський бізнес, то йому саме час задуматися над тим, як називати свої торгові центри.

І тут саме час поставити запитання: а чому ж ви, дорогенькі назво-борці, 15 років мовчали? Чому 15 років незалежної України цей "Більшовик" і ще тисячі таких "більшовиків" стоять на наших вулицях?

Закид – слушний. На початку 90-х всі кинулися виживати, полишивши процес на самотік. А пізніша кучмівська еліта, якій було байдуже, не захотіла брати на себе відповідальність (як і теперішня пост-революційна, зрештою). І нічого відкладати це питання "на потім", якщо ми хочемо зберегти історичну пам'ять, а не починати наш родовід (і наш шлях) з революційного 1917-го.

У новітній реальності торгові центри є, по суті, новими "храмами" – тисячі людей проходять крізь них щодня. Їхніми назвами називають зупинки, люди часто вживають ці назви в щоденному спілкуванні.

"Купити консервовані огірки й молоко у "Більшовику"" – звучить, правда?

Увіковічнювати тоталітарну географію в нових "комерційних" і "прикольних" формах, продовжуючи таким чином її тяглість – немудро, ба, навіть злочинно. І якщо для нового покоління виходити "на Шулявці", а не "на Більшовику" вже стало нормою, то тепер...

У Києві були ще станції метро "Ленінська", "Піонерська", "Комсомольська" – коли нам чекати торгових центрів із такими назвами? Ласкаво просимо в минуле, шановні мегамаркетяни?

Чи легко бути патріотом не УРСР, а України в місті під назвою Червоноармійськ, живучи в Ленінському районі на вулиці Дзержинського?

А поки що – ласкаво просимо у місто Гітлероград на вулицю Геббельса в Герінго-Кохівському районі у країні... Райхскомісаріат Україна?

Facebook Коментарі