Актуально
2686 переглядів
 |
Підприємство, що вирощувало тисячі тонн риби на рік, розорилося через перекриття Північно-Кримського каналу. Тепер юристи комбінату пишуть скарги до ООН. Чим це може закінчитися для України – в матеріалі Радіо Свобода.
Висохлі ставки «Кримського виробничого рибокомбінату» у Красноперекопському районі півострова займають дві з половиною тисячі гектарів. Це як четверта частина Сімферополя. До 2014 року водойми наповнювалися з Північно-Кримського каналу.
«Вирощували коропів, товстолобиків, білих амурів, щук. Карась не був цінним для промислу, хоча він дуже смачний», – згадує акціонер рибокомбінату Олексій Чередніков.
За його словами, вся риба загинула 2014 року. Колись найбільше кримське підприємство, що вирощувало прісноводну рибу, розорилося. З 200 працівників залишилося 11.
«Я практично втратив усе. Це були абсолютно штучні водойми, що наповнювалися водою з Північно-Кримського каналу. Без води виробництво неможливе», – каже Олексій.
Рибокомбінат оцінює збитки у 24 мільйони 398 тисяч гривень. У 2017–2018 роках українські суди відмовилися розглядати претензії підприємства до Державного агентства водних ресурсів України та Управління Північно-Кримського каналу. Причина – несплата комбінатом судового збору у 240 тисяч гривень. У червні 2020 року Європейський суд з прав людини теж відхилив скаргу підприємства.
Тепер юристи рибокомбінату планують звертатися до ООН. Одну скаргу на перекриття води підготували до Комітету з прав людини. Це консультативний орган з незалежних експертів, чиї рішення виконувати необов’язково. Іншу скаргу проти України планують направити до Ради з прав людини. А це вже міжурядовий орган, який має вплив на Генасамблею ООН.
Радіо Свобода запитало російського адвоката рибокомбінату Олександра Молохова, що він має на меті, звертаючись до ООН.
«Щоб між Росією та Україною були нормальні добросусідські відносини, зокрема щоб поновив свою роботу канал», – відповів він.
Постачання води у Крим лобіює й постійне представництво Росії при Відділі ООН в Женеві.
«Ми закликаємо Управління Верховного комісара ООН з прав людини, Спеціальні процедури Ради ООН з прав людини надати оцінку водній блокаді Криму з боку України, яка зокрема грубо порушує право жителів півострова на безпечну питну воду», – написали у Твіттері російського представництва 2 жовтня 2020 року.
Постійний представник України при ООН Сергій Кислиця називає скарги від підконтрольних Росії організацій «криком відчаю», «суєтою» та «істерикою».
«Щоб почати розмову про постачання води, Росія повинна визнати, що вона – країна-окупант, і офіційно звернутися відповідно до норм гуманітарного права до влади України з офіційним проханням, а не з погрозами та істериками, і тоді подивимось. Наскільки мені відомо, країна-окупант ніколи не зверталася до України з проханням розпочати діалог», – сказав Кислиця.
Юрист Олександр Молохов очолює експертну раду з міжнародно-правових питань при підконтрольному Росії уряді Криму. Він каже, що до скарг рибокомбінату в Комітеті та Раді ООН з прав людини долучаться кримські аграрії, які отримували воду з Північнокримського каналу. Далі – більше.
«Я не виключаю, що з приводу водної та енергетичної блокад ми дійдемо до міждержавного спору між Росією та Україною в Міжнародному суді ООН у Гаазі. Те, що відбувається зараз, – це підготовчий етап до великого, глобального кейса: «Справа Росії проти України через водну блокаду», – заявив він Радіо Свобода.
Глава Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник радить владі України скористатися галасом навколо води для Криму, щоб відкрити доступ на півострів незалежним правозахисникам.
«Росія точно використовуватиме всі можливості, щоб досягти своєї мети. Вона може спеціально влаштувати якісь перебої з постачанням води, щоб з’явилися люди, які б говорили про це на міжнародних майданчиках. Україна може сказати: «Добре, нумо направмо у Крим незалежну місію й оцінімо, чи є там проблеми з водою в цивільного населення». Треба спробувати зламати доступ до Криму. Як тільки йтиметься про незалежні місії, що оцінюватимуть ситуацію навіть не з правами людини, а просто з водою, ми відразу побачимо маніпуляції Росії», – сказала вона.
За оцінкою Ольги Скрипник, на півострові немає гуманітарної катастрофи з водою. Її мало б вистачати самим кримчанам. Однак Росія витрачає воду на масштабні будівництва, сільське господарство та утримання військових.
До 2014 року Україна забезпечувала до 85% потреб Криму у прісній воді. Для цього використовували Північно-Кримський канал – штучну споруду, що з’єднує річище Дніпра з півостровом. Після російської анексії постачання води у Крим припинили.
Запаси води у Криму поповнюють із водосховищ природного стоку та підземних джерел. Окупаційна влада Криму регулярно закликає кримчан заощаджувати воду.
Публiкацiї за темою «Політика»:
