Про буття і психотерапію українців

58869 переглядів

Початок конференції. В президії (зліва направо) - Василь Триліс, Володимир Перегінець і Петро Матвієнко (заступник голови оргкомітету)

11 листопада в Українському Домі відбулася ІІІ науково-практична конференція «Буття українців», що зібрала величезне коло українців з різних регіонів, які займаються різними справами і досліджують різні аспекти нашого минулого і сьогодення.

Їх об’єднує одне – вони є українцями і по духу, і по крові. А ще по мові: російськомовних українців не було – всі виступали українською, і доклади оргкомітет приймав лише українською.

Після виступу кобзаря Тараса Силенка конференцію відкрив Володимир Перегінець – голова оргкомітету і благодійного фонду пам’яті Юрія Миролюбова. За ним виступив його заступник в оргкомітеті по проведенню конференції Василь Триліс і зупинився на питанні Землі і Села.

«Земля для українця – це дещо більше, ніж територія. Саме наша Земля витворила багатющу унікальну українську культуру. А українське село, як і завжди, тримається на звичаї». Він зауважив, що звичайний – це той, хто тримається на звичаї. По суті, звичай – це культура, але слово «культура» зараз затерте і зіпсоване, тому він надає перевагу говорити про український звичай.

«Звичай вислизає з рук, – каже Василь Триліс, – ми втрачаємо звичай. А це основа нашого життя-буття». Все життя регулюється звичаєм, а звичай – це те, що витворювалося на нашій землі тисячі років.

Говорячи про Землю, Село і Звичай, Василь Триліс згадав про Віру. А це, на його думку, третя основа буття українців - релігія не може існувати без віри, а віра без релігії чудово обходиться – каже Василь Триліс, маючи на увазі Українську Рідну віру. А ще Віра українців – це переконаність у тому, що все буде добре. Віра формується у людини щасливим дитинством.

Василь Триліс переконаний, що і сьогодні на землі працювати вигідно і достойно – ніхто не витравить це в українців, а село – це організм, який найкраще пристосований до життя на землі.

Виступ Олександра Поліщука

Далі на сцену піднявся Олександр Поліщук – фундатор і директор приватного історико-археологічного музею, що у лютому цього року відкрився в селі Трипілля, і в якому можна побачити не тільки залишки славетної Трипільської культури, а й артефакти довгої історії українського життя-буття. Як колись сказав Олександр Поліщук, його музей – це храм українського духу.

І він, цей музей, очевидно, може слугувати найкращою ілюстрацією буття українців – адже в ньому простежується українська традиція з найдавніших часів і до 19 століття. І цій глобальній та невичерпній темі – Буттю українців – було присвячено вже третю за останні два роки науково-практичну конференцію.

Олександр Поліщук запросив всіх присутніх приїхати до нього в музей і закликав кожного привезти до музею ще 100 українців, – і це неодмінно сприятиме відродженню сили українців і взагалі українського духу. Він нагадав українцям, що вони є великою нацією, але справжніми українцями вони стануть лише тоді, коли будуть знати свою справжню історію і правду про нашу Землю.

Олександр Поліщук розповів про феномен Трипільської культури і про давніші унікальні знахідки археології – про артефакти Мізина (це палеолітична стоянка людей на Чернігівщині) і Межиріччя (Черкаська область), про що не говорять сучасні українські археологи і не роблять акцент на їхній унікальності, – адже ніде в світі немає нічого подібного. Варто хоча б згадати браслет зі свастичним орнаментом і найперші музичні інструменти, що зроблені з кісток мамонтів, а також першу топографічну карту на лопатці мамонта.

На особисту думку Олександра Поліщука, біла раса була сформована на території теперішньої України, а після демографічного вибуху в результаті більш, як двотисячолітнього періоду Трипільської культури, що виникла на правобережній Україні, досягла свого розквіту і поширилася на все Подніпров’я, люди білої раси розійшлися по Європі й Азії.

Цікавий приклад: знаменитий знак, який ми знаємо як «Інь-Янь», на території Трипільської культури був знайдений на два тисячоліття раніше. Трипільський посуд і навіть поселення трипільського типа були знайдені в одному місці в Китаї – дуже компактно зосереджені. Ця культура називається «Янь Шао» - вона на 90% співпадає з Трипільською. Звичайно, що це випадає з контексту розвитку жовтої раси, і китайські дослідники й досі не розуміють, чому і як ця культура опинилася на їхній території.

Олександр Поліщук згадав, як індійський космонавт, коли пролітав над територією Подніпров’я, сказав: «Нарешті я побачив свою прабатьківщину».

Олександр Поліщук, звичайно, згадав про величезні на той час трипільські поселення , яких було близько 2040 і які займали площу від 10 до 450 гектарів (наприклад, поселення Тальянки, що на Черкащині, мало площу 450 га, а на незабудованій сучасним селом території вдалося виявити 2700 будинків трипільців. Для порівняння зауважимо, що 450 га – це територія давнього Києва часів Ярослава Мудрого. – Коментар мій, О.К.). І це при тому, додає пан Олександр, що в Римі проживало всього 5 тисяч населення.

Він згадав, що трипільці вирощували 12 злакових культур і мали одомашненого коня (окрім бика і корови, яких, звичайно, завжди мали українські селяни – О.К.), а також про винайдення в середині 5 тисячоліття до нашої ери колеса (воно й дозволило їм переміщатися на великі відстані, а також мандрувати в далекі краї – О.К.)

Юрій Шилов: "Еліта - це ті, що здатні відстоювати життя"

Продовжив Трипільську тему Юрій Шилов, відомий історик і археолог, професор МАУП, який є одним із засновників згадуваного вище Трипільського музею, – його науковим консультантом. Він розповів про державу Аратта – своєрідну форму організації трипільців протягом існування Трипільської культури, наголошуючи на тому, що, окрім історіографії, існує народна пам’ять, що може через свої міфи, легенди, звичаї і традиції нам дещо підказати.

Юрій Шилов, згадав відомого російського вченого Трубачова, який у своїй монографії 1981 р. заявив про необхідність враховувати історичну пам’ять народу. І зауважив, що народна пам’ять слов’ян сягає часів мамонтів (це період пізнього палеоліту – до відступу останнього льодовика з наших земель – О.К.). Наприклад слов’янському слову “коло” близько 9 тис. років. Також дуже давніми є слова “скупа” (4 - 4,5 тис. років), “государство”, “держава”.

“Держава наша – скупа вкраїнська”, – каже Юрій Олексійович і додає, що слово “скупа” й досі зберіглося у балканських слов’ян, які є, як і всі інші слов’яни, вихідцями з Трипільської території. А мені тоді пригадалася Скупія (Скуфія), яку ще дуже давно почали помилково називати Скіфія. Це ж також було державне об’єднання, в яке входило багато етносів – предків українців. І це також була Скупа вкраїнська!

Темі назви України був присвячений виступ Ігоря Каганця, де він також згадув Скупію. Його дослідження назви України настільки сенсаційне, наскільки й просте для українців, хто знайомий з народними казками і читав казку про яйце-райце.

Дуже важливим, що сказав Юрій Шилов, розповідаючи про жерців держави Аратта, на мою думку, було його міркування про еліту, про те, що еліта збирається навколо святинь (святині об’єднують еліту з народом ). Еліта – це ті, що здатні відстоювати життя. Якщо вимирає народ, значить еліти цей народ не має.

Миколай Брицун-Ходак: "Вертикаль хреста - творіння світу і кресання вогню"

На конференції прозвучало багато цікавих виступів: це були і емоційно-поетичні (як, наприклад, немолодого вже дослідника з Коростеня Миколая Брицуна-Ходака про історію і звичаї його давньої Деревлянської землі), і по-академічно-науковому викладені дослідження, тези, ідеї, думки.

Зупинюся на виступі Василя Чумаченка, який розповідав про магів і езотерику. Езотерика говорить про те, що на зовнішньому плані не видно, а шлях людини продовжується в інших вимірах. Як відомо, в давні часи панувало інтуїтивно-образне світосприйняття, яке нам, сучасним людям з раціональним і логічним мисленням, важко осягнути і, відповідно, оволодіти магічними практиками наших давніх предків.

Зокрема, пан Василь Чумаченко зупинився на двох протилежних підходах: з точки зору семітського підходу, людина є незмінною, вона використовує цей світ; а орійський підхід – це відкрита людина, яка черпає життя з колективного підсвідомого.

Виступ історика Сергія Кота був присвячений британському журналістові Ланселоту Лоуту, який в 30-ті роки минулого століття досліджував Україну і вважав, що головною проблемою тодішньої Європи була Україна та її проблеми. Він бив на сполох, що в 1935 р. в Англо-Українському комітеті не було жодного українця.

Не можна не відзначити виступ Анатолія Кондратьєва про нищення Московською ордою спочатку української історії, а потім української мови, а також виступ і черговий шок від правди і міфів в історії росіян, який підготував на конференцію Володимир Белінський, автор книги “Страна Моксель”.

Заслуговують на окрему статтю виступи фізиків – Миколи Жука з Харкова про нову модель Всесвіту і Василя Шевцова з Дніпропетровська, - про можливості формування нашого позитивного майбутнього. На його думку, зараз відбувається пребудова нашого етносу, а символ українців – сніп-дідух.

“Наше майбутнє погане, якщо нічого не змінити”, – каже пан Василь Шевцов. Він вважає, що наш народ має своє призначення і дуже відрізняється від інших народів, зокрема, мовою, яка має свій вплив на деякі процеси, вчительством (серед українців найбільше видатних педегогів), “хуторянською свідомістю” і космічністю (всі геніальні конструктори – з України). Він навів також деякі просто цікаві і маловідомі факти, наприклад, що видатний Ціолковський – нащадок славетного козака Северина Наливайка, а відомий філософ Соловйов – племінник не менш відомого українського філософа Григорія Сковороди.

Окрім згаданих доповідачів, на конференції виступили також Олександр Філатович, Петро Комунацький, Дмитро Вовк, Станіслав Губерначук, Анатолій Висота, Вадим Мицик.

На виступі останнього ми зупинимося окремо в наступній статті, тим більше, що декілька місяців тому вийшла його книга з промовистою назвою “Священна країна хліборобів”. Автор вже багато років займається дослідженням Трипільської культури і очолює створений ним у Тальному, що на Черкащині, – де розквітли найбільші трипільські поселення, музей хліба та історії хліборобства.

16 квітня 2024, вівторок

utmx_section("Headline")Про буття і психотерапію українців

Про буття і психотерапію українців