- серед найдавніших та найважливіших символів Великоднього яйця (писанки) є символ Сонця. Найпростішим зображенням Сонця є коло з промінням або без нього. На Великодніх яйцях, незалежно від релігії, що існують на Україні, також зображено восьмиконечну зірку, що в минулому була символом Сонця. Свастика (сварга, свастя), або як її називали “нерівний хрест” або “гусячі шийки”, в язичницькі часи була символом Сонця. В ті часи, вважалося, що яйце було талісманом, що мав значну силу, оскільки воно захищало власника від хвороб, невдач або злого ока. Символічна сила Великоднього яйця пояснювалася не лише тим, що воно захищало власника від злого, але й тим, що воно захищало людей та зберігало людський рід.
Одним з найпоширеніших міфів сучасності є постійне педалювання тези, що через політичну кризу Україна як єдина держава ось-ось розпадеться. Це нібито вигідно як «голубим» і «червоним», так і їхнім хазяям у Кремлі. Якщо не заглиблюватися у ситуацію і ковзати по поверхні, то так воно і здається. Але що ж ми маємо насправді?
Для вияснення істини необхідно змоделювати ситуацію. Скажімо, Україна справді розпалася. Неодмінним результатом такої події буде утворення держави з умовною назвою Західно-Українська Народна Республіка. Або Галицько-Волинське королів-ство, якщо вам так більше подобається. Та це жах не лише для «голубих» і «червоних», а й передусім для Росії. Всі газові і нафтові комунікації проходять через Західну Україну. Скільки вони будуть брати за транзит? Звичайно, за світовими цінами. Це вже буде інша держава, якою керуватимуть не нинішні «лошки», а національно свідомі і сильні духом правителі. Їх буде одностайно підтримувати все населення. А скільки доведеться заплатити «донецьким» за доступ до ринку ЄС, взагалі страшно подумати. А майже миттєвий вступ Західно-Української Народної Республіки до ЄС і НАТО? А розміщення тут американських військових баз і ракетних установок? А швидке перетворення Західної України на другу Швейцарію, Тайвань чи Південну Корею? А масова міграція зі Східної України до Західної мільйонів заробітчан, їхнє тут патріотичне виховання, створення радикаль-них націоналістичних і фундаменталістських українських організацій? А неминуче активне втручання Західно-Української Народної Республіки у війну на Північному Кавказі тощо. Та це не просто найбільший жах для Росії, а й її реальний кінець. Так що балачки про зацікавленість Росії у розпаді України «для дурних». Вони, до речі, є не лише в Україні, а й у Росії.
Але якщо розпад України смертельно небезпечний для Росії, то як його можуть реалізувати всілякі «кольорові» або коаліція, як казав один мій веселий знайомий, «червоно-голубого кольору дупи мавпи гамадрила». Хіба всі ці «українські» партії є самостійними гравцями на політичній арені? Хіба їхні хазяї не сидять у Кремлі? Можна, звичайно, тішити себе дурницями на кшталт того, що «червоні» зважають на комуністичний Китай, а «голубі» — на ліберальну Німеччину чи Австрію, але це лише їхній бренд «для дур-них». Якби «голубі» мали правильну «орієнтацію», то кохалися б із США, а «червоні» — з Китаєм, а не з капіталістично-олігархічною Росією. То хіба вони щось зроблять без дозволу «коханої».
Але в усіх цих «комуністів-капіталістів» є і власний шкурний інтерес в єдності України. Наша держава, всі західні кордони якої стали кордонами з ЄС, на очах перетворюється на світовий економіч-ний міст до найпотужнішого інтеграційного об’єднання у світі. Можна із стовідсотковою ймовірністю передбачити масове будівництво в західних областях збиральних і переробних підприємств, перш за все Японією, Китаєм і США, з метою проникнення на величезний ринок Євросоюзу. Створення Західно-Української Народної Республіки сплутає всі карти «нашим» «комуно-капіталістам». Форпостом, ворітьми і мостом стане вона, а Східна і Центральна Україна перетворяться на своєрідну і нікому не потрібну «сіру зону». Це буде заповідник для «голубих» і «червоних» з їхніми заводами та фабриками. Всі ж просторово-економічні важелі будуть уже не в Донець-ку, а у Львові.
Фото УНІАН
А тепер стосовно нинішнього стану українського політикуму. Для поточного моменту характерне сміхотворне мавпування «голубими» і «червоними» помаранчевого Майдану і Помаранчевої революції. Всім відомо, що історія може повторюватися лише у формі фарсу. Головна і докорінна відміна пома-ран-чевого Майдану від майдану «червоно-голубого» в тому, що перший був справжній, а другий — повністю бутафорський. Ні в Росії, ні «голубі», ні «червоні» так нічого і не второпали, напевно, через «проффесорський» рівень інтелекту. У них донині в голові увесь той маразм стосовно «американських» валянків і «наколотих» апельсинів. Валянки, панове-товариші, американськими просто не бувають. Як не бувають, скажімо, українськими лапті. Їх не існує у природі! Це чисто російські елементи культури. І саме зараз вони не на ногах, а в головах «коаліціантів».
«Голубий» і «червоний» майдан — це чистої води бутафорія, профанація і мавпування. Нічого з цього не вийде. Під час Помаранчевої революції не людям платили, а вони самі принесли зі своїх заощаджень на Майдан понад 10 млн. гривень. Студенти клали по 50 копійок, а дехто при мені давав по 200 доларів. Інваліди у візках зі сльозами просили взяти у них 5 гривень. Це було справжнє. Нинішній же майдан я називаю «папуаським». Справді, викладаючи студентам-міжнародникам курс «Країнознавство», я розповідаю кумедний історичний факт. Ця історія відбулася під час Другої світової війни на островах Океанії. Воюючи з японцями, американці побудували військово-повітряну базу на субекваторіальних островах Тихого океану, заселених тубільцями. Місцеве тубільне населення з власною культурою, віруваннями і звичаями було шоковане повсякденним побутом американських військових. Вони нічого не робили, не ловили рибу, не лазили на пальми за кокосовими горіхами, не вирощували свиней і солодку картоплю, не плели циновок. Однак при цьому жили дуже добре і весело, отримуючи «з неба», тобто літаками, безліч корисних речей і смачної їжі. Все це дуже припало до душі аборигенам. Але ось війна закінчилися і американці рушили додому. Коли через деякий час європейці знову завітали на екзотичні острови, залишені американцями, вона були вражені тим, що там відбувалося.
Виявилося, що тубільці вирубали в лісах бутафорні «злітно-посадкові смуги», спорудили з дерева і пальмового листя муляжі літаків, «навігаційну» аеродромну вежу, шикували голих «солдатів», віддавали абсолютно безглузді команди і навіть говорили в зроблені з бамбука «мікрофони»... Вони вважали, як і «наші» «голубі» і «червоні», що коли зайняти те ж місце, спорудити там такі ж об’єкти (сцену), що і в 2004 році, пов’язатися стрічками, взяти до рук прапори, то й результати будуть тими ж. Бідні тубільці...
Петро Масляк,
віце-президент Академії наук вищої освіти України
Знаєте, що таке малорос? Ні? Паршивець, просто кажучи, ні те ні се. Він, бачите, собі з походження — українець, з виховання — руський, з переконань — неук у всьому, що торкається рідного народу, по вдачі — боягуз, себелюб, раб. От це — малорос.” Володимир Винниченко
Актуально
20174 перегляди
Публiкацiї за темою «Політологія»:
