Аратта - На головну

22 жовтня 2017, неділя

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- серед найдавніших та найважливіших символів Великоднього яйця (писанки) є символ Сонця. Найпростішим зображенням Сонця є коло з промінням або без нього. На Великодніх яйцях, незалежно від релігії, що існують на Україні, також зображено восьмиконечну зірку, що в минулому була символом Сонця. Свастика (сварга, свастя), або як її називали “нерівний хрест” або “гусячі шийки”, в язичницькі часи була символом Сонця. В ті часи, вважалося, що яйце було талісманом, що мав значну силу, оскільки воно захищало власника від хвороб, невдач або злого ока. Символічна сила Великоднього яйця пояснювалася не лише тим, що воно захищало власника від злого, але й тим, що воно захищало людей та зберігало людський рід.

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


А навіщо нам Кремль, або роздуми про “План самогубства Росії”

Політологія 18743 перегляди Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 4.06.2008 | Всі публікації | Версія для друку

А навіщо нам Кремль, або роздуми про “План самогубства Росії”
Ця стаття написана на замовлення видання “Русский Журнал” Глєба Павловського, як відповідь на статтю “Операція Механічний Апельсин”. Я не зміг відмовитись від цієї пропозиції, тим паче що мені пообіцяли гонорар у 100 баксів. Якщо “Русский Журнал” це надрукує я з задоволенням їх отримаю.

"Ніч яка місячна, зоряна ясная, видно хоч голки збирай..." співали ми з друзями після пляшечки горілочки та дружньої вечері у Тамбові. Було це давно.

Тоді я не знав, що мої друзі – москалі, бо Україну ніжно "ненькою" називали. Як і не знав того, що я оранжобандерівець, від якого треба терміново захищати "неньку".

Тай в ті часи ми добре вчили тактику дій не лише своїх підрозділів, а й підрозділів вірогідного противника – країн НАТО та Китаю.

Тоді нас добре вчили. Диплом з відзнакою дали. На жаль, відзначити не дали, замість шампанського, на випуску 1985 року комбат налив у фужер лимонад... Тьху!

Добре мене вчили і на ВКВК КДБ СРСР у Новосибірську. Теж щось розповідали про Китай, фундаменталістів, НАТО...

Але, вже пити дозволяли. Якось перед Троїцею з одним білорусом так нажерлись, що зранку він став моїм хресним татом. Прямо поруч з Вищими Курсами Військової контррозвідки КДБ.

А тепер ось нападати вирішили, військову карту терміново почали розігрувати...

Місце для роздумів обралось саме по собі – старовинні захисні вали Києва поруч з церквою Спаса на Берестові, неподалік Києво-Печерської Лаври – звідси відкривається гарний краєвид на північний схід, десь там Москва, і дарма що в центрі Києва – майже нікого нема – тихе місце. А десь там внизу тече Дніпро. Так як і тисячу років тому.

Дивлячись на нього я повернувся до своїх думок.

Якого дідька Г.Павловський раптом почав дурнувату гру з назвою "механічний апельсин"? Людина ж освічена, але... Колись киянин М.А.Булгаков попередив москалів, що "для того, чтобы управлять, нужно, как-никак, иметь точный план на некоторый, хоть сколько-нибудь приличный срок. Позвольте же вас спросить, как же может управлять человек, если он не только лишен возможности составить какой-нибудь план хотя бы на смехотворно короткий срок, ну, лет, скажем, в тысячу...". "План уничтожения України"- на таку епохальну річ чомусь не схожий.

Є така гра – шахи. Так там чомусь цінять тих гравців, які на більшу кількість ходів можуть прорахувати партію.

У 20 сторіччі в Росії винищили тих людей, які могли думати категоріями віків. Лишились ті, хто жив сьогоднішнім днем. Потім привчили людей думати максимум категоріями п'ятирічок.

Америка навчилась думати категоріями десятиріч. Китай – тисяч років.

Чи можуть ті, хто живе сьогоднішнім днем думати на сотні років вперед?

Які шанси стати чемпіоном по шахам, як що ви вмієте рахувати лише на хід вперед?

А як що лише вмієте розбивати шахову дошку на голові партнера?

То ж який у нього план??? І чому саме зараз? Що змінилось? І коли? Яка мотивація?

Багато питань. Звісно – очікують агресивної реакції, що б потім використати для віртуального скандалу та ескалації конфлікту. І що? Навіщо?

"Механічний Апельсин" з'явився 25 квітня 2008. Щонайменше два дні його писали. Потім три дні узгоджували. Перед цим два дні думали. Тиждень. Що було за тиждень то того?

Ющенко працював водієм у Ахметова, та ще й Луценка з собою привіз здаватись. Дуже демонстративно. Що б всі все зрозуміли.

І в Кремлі, значить, те ж всі все зрозуміли. І прийняли рішення: "Випускайте Глєбушку!"

То б то у Кремлі на президентських виборах на Януковича та ПР вже ставити не будуть. Похождєнія Глєбушкі 2004 року в Україні будуть використані як фундамент для зовнішньої дестабілізації ситуації в Україні з метою попередити приєднання України до ПДЧ в НАТО та потім на виборах Президента України 2009 року.

Навіщо? Мотивація? У Павловського зрозуміла – "вибити" у Кремля під це неподобство фінансування – не можна ж сидіти без роботи, їсти хочеться завжди. Та й особистий реванш можливо більш сильний, певно – перший, ведучий аргумент особисто для Глєба.

А які мотиви Кремля? Навряд чи хто у Кремлі відповість на це питання.

- Извините, Вы не могли бы нас сфотографировать? – від роздумів мене відірвала гарна жіночка слов'янської зовнішності.

- Конечно, конечно, а Вы откуда будете? – спитав я, хоча й так чув виразний московський акцент.

- Из Рассии мы.

- Тогда я бы Вам очень рекомендовал сфотографироваться на входе вот этой церквушки, вот сюда вниз по тропинке и обойдите вокруг, туда не водят туристов,

- А что там?

- А в этой церкви в 1157 году похоронен Киевский князь Юрий Владимирович Долгорукий, основатель города Москвы.

- Как? Здесь? – парочка не очікувала моєї відповіді і швидко прямувала до церкви.
Я дивився на цих руських, які прямували до церкви Спаса на Берестові й сяючі за нею купола Києво-Печерської лаври. Згадалась фраза з "Операції "Механічний апельсин": "Особое место в операции займет молниеносный захват Киевской Лавры..." А навіщо блискавично захоплювати, те, що і так підпорядковане Московському патріархату? Чим завинив перед Москвою Владика Павло? Хіба що тим, що могила засновника Москви Долгорукого у занедбаному стані? Невже такий великий гріх їздити на Мерседесі у супроводі Лендкрузера? Більше питань, ніж відповідей.

До речі, а кого вони пошлють у наступ на Україну?

З кого саме зформують оті десантні дивізії?

Варіантів три.

1. Традиційно мали б послати неруських. Але як гарним воїнам осетинам розповісти за що саме вони їдуть у бій? Як пояснити їх родичам, за що загинуть їх діти?

2. Слов'ян, але без українських коренів. Але де вони їх стільки знайдуть?

3. У російській армії багато вихідців з України. Офіцери Ракетних військ стратегічного призначення навчались у Полтаві, там же мешкають їх родичі, та й у Медвєдєва родичей в Полтаві багато. Цим хлопцям можна звичайно розповісти, що Україну треба звільняти від оранжобандерівців і віддати в руки...

Чиї руки? У чиї руки треба віддати християнську Україну, пане Павловський?

ШОСу, який в Генштабі Росії називають "Шанхайським оборонним Союзом"?

Чи фундаменталістів?

Вам не подобається, що на Паску в церкву в Росії прийшло 7 мільонів віруючих, а в Україні 12-ть?

У світі вже навчились вирішувати військові проблеми чужими руками. Знову постає питання – хто радіє, коли між собою в Україні борються слов'янські народи? Кому це треба? Хто від цього виграє насправді? Росія? А скільки слов'ян у Росії?

То ж на кого працює Глєб Павловський? На Кремль? На Росію? Чи він їх просто використовує, використовує їхні амбіції, уміло їх розігріваючи, підбурюючи на брязканя зброєю, працюючи агентом впливу? Чиїм? Китайським? Від фундаменталістів? Від США, Моссаду чи Германії? Питання до ФСБ.

Лужков приїхав у Севастополь зробити провокацію. Зробив. Певно вважає себе героєм. Якого використали невідомо для чого. А чи дав собі клопіт подумати про те, що ЧФ не має неконтрольованого НАТО виходу з Чорного моря? А у Севастополі знають про те, що вони потрібні лише як точка конфліктної ситуації і їх справжнє військове значення насправді дорівнює нулю?

Від думок відірвали дзвони Лаври. Джерела і початку Русі. Яка тут була є і буде. Яку неможливо завоювати і перемогти.

А як дійсно почнуть військову операцію? Адже ними маніпулюють, Кремль давно втратив життєві орієнтири, забув і про свою історичну місію, і про Русь, і про слов'янську єдність. Бо певно нема там слов'ян. Або дуже і дуже мало, і ті несправжні.

Власне національне походження не має значення до того моменту, коли у людини не виникає бажання когось захопити та комусь віддати.

Ось і мені було зовсім нецікаво, що там у Росії робиться, доки Г. Павловський не спровокував у 2004 році розкол України за національною ознакою. Досі у мене лежать наліпки того часу "Ти готовий до громадянської війни?". Великий гріх – посварити два народи. Гріх який будуть спокутувати нащадки до сьомого коліна. Чи Ви належите до тих, кому гріхи в заслугу йдуть?

І ось знову починають війну з Україною. Піднімають питання про правомірність кордонів. Питання просте – ХТО? То ж і дивлюсь, кому війни закортіло, слов'янам, чи комусь іншому?

Ні, не слов'янам, але дуже вже комусь хочеться що б слов'яни воювали між собою, слабшали, руйнували свої міста і села, заводи, вбивали один одного. Бо виграє хтось третій.

Мене вчили колись, що Великий Китай застосовує тактику проникнення на територію супротивника, гуртування на ній і потім нанесення удару в тил.

Що буде з Росією, яка втягнеться у війну з Україною?

Чи підтримають таку війну народи Росії? Навряд.

Навіть якщо добре пояснити, що Україну треба рятувати від НАТО, захищати росіян в Україні. Бо нестача харчів, падіння і без того невисокого рівня життя в російській глубінкє призведуть до невдоволення владою.

Невдоволені будуть як ті, чиїх предків примусово вивезли з України, так і ті, хто колись сам поїхав за "длінним рубльом".

Крім того, війська Росії будуть відтягнуті на тривалий час до кордонів України. Буде оголено Сибір і Далекий схід. Китай отримає можливість анексії території Росії. Майже без бою.

То ж хто використовує амбіції Кремля на шкоду Росії? Питання риторичне.

Але чи думають про це у Кремлі? І на Печерську?

Ні. Самі того не розуміючи, вони грають по американським правилам.

А правило просте – написано у кожному підручнику по менеджменту. Абетка.

За американськими стандартами менеджменту має виникати різниця у потенціалах, щоб стимулювати здорову конкуренцію.

Що це значить? Це значить, що "национальні правітєльства" що Росії, що України конкурують між собою за ЧУЖІ грошові знаки, знаходяться в штучно створеному для них ігровому коридорі. Вартість цих грошових знаків знаходиться у прямій залежності від бажання тих людей, яким треба щоб наші країни не створювали для них зайвого клопоту. Не розвивались і були постачальниками сировини, енергоносіїв, харчування. Ну і інколи – дешевої кваліфікованої робочої сили. Все. Крапка.

Те що керівництва України і Росії діють у такому коридорі "здорової конкуренції" добре видно сторонньому спостерігачеві. Вони лаються, вбивають, гризуться, не розвивають свої країни і народи, вимирають, руйнують заводи і підприємства, гноблять можливих конкурентів для інших країн за допомогою своїх податкових систем, при цьому справно постачають сталь, газ, нафту, золото, уран, зброю. В обмін на автомобілі, мобілки, компьютери, навчання їхніх дітей і нерухомість в країнах, зацікавлених у такій конкуренції.

Сторонньому спостерігачеві лишається невелике завдання – здорову конкуренцію між Україною та РФ (для кого здорову? Для США та ЕС?) перетворити на справжню бійку і остаточне знекровлення цих народів. Це можна зробити дуже просто – лише сісти і проаналізувати, знайти тих впливових осіб, які мають вплив у Кремлі та на Печерськ.

Потім підігріти їх амбіції. Дати грошей. Ще щось. Бо все одно прораховувати будуть лише на кілька кроків вперед. Не на десятиріччя. Не на сторіччя.

А в цей час, дешеві товари остаточно зруйнують виробництво тих речей, які забезпечують життєдіяльність країни. Знищать навіть можливість відновити таке виробництво. Вам розкажуть про світову інтеграцію. Але ж Ви чомусь не дуже раді, коли сусід інтегрується у Вашу родину, навіть якщо у нього на 2 сантиметри довший?

Згадався невеличкий аркуш паперу з грифом "Совершенно секретно" у бібліотеці школи КДБ. Плани США стосовно Радянського Союзу. Датований 1982 роком. 10 пунктів на одному аркуші. Тоді було смішно. Потім, коли побачив, що виконано все, стало сумно. Сумно, що цей план перетворився в черги і талони на першочергові речі. Сумно, що нами керували люди, які знали наперед що буде і продовжували змагатись між собою за своє власне збагачення. Сумно, що і зараз керманичі у Кремлі ідуть по визначеному у цьому Плані коридорі. Волаючи і критикуючи на чому світ стоїть США і НАТО.

Завдяки виконанню цього Плану Україна отримала нарешті свою незалежність і можливість будувати власну Державу. Але як скористалась цією можливістю? Теж сумно. Хто заважав будувати потужну державу в Україні, де є талановитий народ, кваліфіковані кадри, всі корисні копалини? Всі потроху. Москва в першу чергу. Колись В.В.Путін просив Л.Д.Кучму поставити Азарова Прем'єр-міністром України. Щоб добити Україну?

Певно цю статтю прочитають співробітники ФСБ. Знайдіть той План. Пам'ятаю лише його дату 1982 рік – матеріали здобуті розвідкою. Один аркуш. 10 пунктів. Дайте ознайомитись Глєбу Павловському. Може він щось зрозуміє і використає свій вплив у Кремлі для порятунку Росії. А може й ні. Але таку можливість йому треба дати.

Що зараз? Україна – більш слов'янська держава, ніж РФ. І більш християнська. Виникло багато можливостей для всебічного розвитку. Для того є всі можливості. Але як ними скористаємось – залежить від нас. Росія буде заважати. Бо поліпшення життя народу України це послаблення влади Кремля. До тих пір, доки Кремль не почне вкладати гроші в свій народ, в людину. Бо зменшення населення Росії призведе до неможливості утримання великої території. Відновлення демографічної ситуації за рахунок мігрантів – шлях на який став Кремль – призведе до того, що всього через 20 років – короткий історичний термін – Росія буде більш мусульманською країною.

У чиїх руках буде ядерний потенціал Росії? Яким буде Китай через 20 років?

Який буде національний склад територій Сибіру і Далекого Сходу? Як там будуть проходити демократичні вибори і кого саме оберуть у місцеву владу росіяни китайського походження?

Це питання, які вимагають негайної відповіді від керівництва. Але ми її не почуємо. То ж нехай дадуть відповідь хоча б самі собі. А може вони свідомо здають територію Росії? Тихо й повільно, що б ніхто не зміг заперечити?

Бо я не можу собі уявити, що б Президенту РФ, у свій час не доповіли, що китайці не асимілюють. У них культура набагато старіша. Нема сенсу.

У них мета інша, поставлена останнім з'їздом КПК – мирна експансія і розселення, мирне, то б то невійськове, знищення оборонного та економічного потенціалу супротивника. Росії у першу чергу?

Чи думав колись, стоячи на цьому місці, на цих валах, Юрій Долгорукий, що отак ганебно провалиться його величний і амбіційний східний проект – Москва? Що рабами в ній будуть слов'яни, не слов'янською вона буде.

Чи хоч у когось у Кремлі виникла думка, що Україна до них ставиться як до своїх дітей, хоч інколи і нерозумних і неслухняних, амбітних розбишак, від яких треба іноді триматись подалі, як це буває з дітьми, які вже виросли, набрали сили, а мудрість ще не прийшла?

Дітей, які іноді звинувачують своїх батьків у своїх власних помилках?

Дітей, які за наркотик удаваної величі, за китайський ширпотреб та яскраві іграшки віддають надбання предків – територію та потужну зброю, власну віру? Які не живуть самі і заважають жити батькам? Які і думки не мають про своє майбутнє?

А чи хоч хтось замислився у Кремлі над простою істиною, що СРСР розвалився із-за невміння чиновників навести лад і благодать у своєму домі? Що це вміння так і не прийшло? І що приведе до тих самих наслідків з РФ? Що головне – це реальний достаток НАРОДУ, а не показники ВВП?

Може хтось там із наших у Москві, підкаже Кремлю, що як би РФ не погрожувала Україні, не втручалась у внутрішні справи, не робила відвертих дурниць, то Україна ніколи б не йшла в НАТО? Що Україні не потрібні ні ШОС, ні НАТО, а мир і спокій? Невже у них нема розуму зрозуміти, що виступ Лужкова у Севастополі, краще за будь яких українських політиків, переконав 90% України в тому, що треба швидше йти в НАТО?

Може й підкаже. Але не зрозуміють. Та й важко буде завжди п'яному Ємєлі, довести людям, що він вже виріс і щось таки зрозумів.

Переконати зможе Глєб Павловський. Він каже що його у Кремлі слухають. Але ж за мир між народами йому грошей ніхто не заплатить, його хліб – війна. Але війна не додасть достатку народу, не поліпшить життя, лише остаточно зруйнує Росію. А на тому світі нема ні кишень, ні кредитних карток, ні гніву Кремля.

Втім він може вчинити по іншому – влаштувати платні курси і почати вчити російських чиновників робити Росію дійсно потужною країною з багатим та гордим народом.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

До теми:
 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Політологія»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Минуле корисне тільки в тому сенсі, що вказує нам шляхи та засоби до розвитку”
Генрі Форд

 
Відпочинок на схилах Дніпра
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.