Аратта - На головну

17 жовтня 2017, вівторок

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- першою Українською конституцією вважається документ «Пакти і Конституція прав і вольностей запорозького війська», складений гетьманом Пилипом Орликом у 1710 році. Історики мають різні думки щодо того, чи був цей документ Конституцією у сучасному розумінні цього слова або прогресивним твором, який випередив свій час, адже перші Конституції в Європі і США з’явилися лише за сімдесят років потому. Реальної сили Конституція Пилипа Орлика так і не набула, оскільки складалася вона на чужині та її укладачі не мали змоги повернутися в країну. Але в історії вона залишилася як оригінальна правова пам’ятка, яка вперше в Європі обгрунтовує можливість існування парламентської демократичної республіки.

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Чия ж насправді «Гуцулка Ксеня?»

Музика та виконавці 58723 перегляди Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 16.09.2008 | Всі публікації | Версія для друку

Чия ж насправді «Гуцулка Ксеня?»
У ній вчувається відлуння танго...

Зовсім неподалік від Івано-Франківська народилася пісня, яку неодноразово співали у Москві, Варшаві, Парижі, Лондоні, Нью-Йорку. Був час, коли «Гуцулку Ксеню» вважали чомусь забороненою.

Навколо неї ходило багато легенд та небилиць, а досьогодні не правдиві імена її творців вводять в оману багатьох із нас, що й спонукало дошукатися правди.

Коли ранок знімає з гір напівпрозоре біле покривало, видно як у перших променях сонця виблискують дахи чепурних хат шешорян. Ніщо не порушує тут ранкової тиші, тільки стрункі смереки шепочуться з легкокрилим вітром, дзюрчать кришталем дзвінкі потічки, голосно цілується з ними стрімка річка Пістинька.

Чарівна природа села, шум порогів гірської ріки впродовж багатьох десятиліть привертають увагу приїжджих, зачаровують і надихають на творчість тих, чиїх сердець торкається нерукотворна краса. Хто побував у Шешорах, знає про їхню чарівність.

Тут народилося багато прекрасних мелодій! А найкращою і напопулярнішою піснею, що народилася тут, а відомою стала далеко за межами Шешор, є «Гуцулка Ксеня».

Пропонуємо вам зачерпнути із криниці правди і дізнатися справжню, а не вигадану історію створення цієї пісні, а ще — правдиві прізвища її авторів.

Її називали народною, а в збірниках почали друкувати як гуцульську народну. Проте цю пісню насправді склали не гуцули, а хтось музично грамотний, що романтично «загуцулився» в Карпатах.

Дата народження пісні — 1932 рік.

Написання «Гуцулки Ксені» приписувалось відомому у свій час у Станіславі театральному діячеві Ярославу Барничу. Однак насправді її автором є учитель з села Семиголів Сокільського району Львівської області Роман Савицький. Жодної спеціальної музичної школи він не закінчував, але музикою цікавився усе своє життя.

У ті роки Станіслав був значним центром української музичної культури. Активна участь у музичному житті міста була одним з найсильніших стимулів для композиторської діяльності. Свою літню відпустку Савицький проводив, як правило, у домі двоюрідної сестри Ірини Бурачинської, яка жила в селі Шешори на Косівщині. Сестра мала вродливу доньку Ксеню, яка дуже любила свого дядька Романа. На одному з вечорів, коли молодь забавлялася під час вакацій, 10-річну племінницю Савицького обрали «королевою» вечора. Ксеня була дуже веселою і дотепною, кожному давала якісь доручення, а до свого дядька звернулася з проханням написати таку пісню, щоб уся Гуцульщина її співала! Незабаром така пісня була написана, а музику на прекрасні слова згодом написав І. Недільський».

У середині 90‑х років минулого століття у газеті «Галичина» була надрукована дослідницька стаття поета Степана Пушика «Хто автор «Гуцулки Ксені»?», у якій він намагався довести, що автор пісні — Ярослав Барнич. Пушик побував у США в родинах Барничів і Недільських, та істинну правду про відомий варіант мелодії і слів знають, як виявилось, тільки шешоряни. Звідки? Нашу цікавість втамувала пані Галина Братівник — заступник директора з вихової роботи Шешорської школи І-ІІІ ступенів.

У 1994 році влітку у село Шешори приїхала на відвидини рідних місць сама Ксенія Бурачинська-Данилишин, яка довгий час мешкала в місті Чикаго штат Іллінойс в США. Вона побувала в гостях у родини Миколи Братівника, з яким влітку, будучи ще дітьми, часто гралися.

Тут вона і розповіла як саме народилася «Гуцулка Ксеня».

Пісня була подарована і присвячена десятилітній Ксені її рідним дядьком, який її дуже любив як племінницю, але про жодні любовні почуття, чи такі, які переживає чоловік до жінки не йшлося. Хоча за деякими версіями «тільки кохання могло стати поштовхом до створення такого тексту».

В. Селезінка, який провів дослідницьку роботу по творчості Р. Савицького, пише: «Р. Савиць кий зростав як співак і композитор. У Станіславі з охотою співали його пісні «Замріяний студент», «Гарна Олена», «Мрія», «Ах, люба мамо». Найщасливіша доля судилася «Червоним макам», що були написані в тому ж селі Шешори через три роки після «Гуцулки Ксені». І знову випадок, про який сам композитор розповідав так: одного разу в Надвірній дали йому під час концерту букет червоних маків. Співак тут же подарував ті квіти хористці Галі, в яку був закоханий. З очей дівчини скотилася сльоза. Зовсім незабаром вона вийшла заміж за іншого. І тільки тоді Роман дізнався, що є повір’я: маки дарують тоді, коли розлюблять.

Пісні Р. Савицького живуть, кожна з них має свою цікаву історію створення.

Золотими колосочками вплетені вони у туге перевесло українських пісень, які, на жаль не частенько сьогодні співає молодь.

Але на їх створення композитора надихали чарівні невмирущі Карпати, а значить, доля пісень така ж невмируща, як краса, незбагненна таїна і вічність Карпат.

ГУЦУЛКА КСЕНЯ

Темна нiчка гори вкрила,
Полонину всю залила,
А в нiй постать снiжно-бiла, -
Гуцул Ксеню в нiй пiзнав.
Вiн дивився в очi синi,
Тихо спершись на соснинi,
I слова нiжнi любовнi,
Вiн до неї промовляв:

приспів

"Гуцулко Ксеню,
Я тобi на трембiтi,
Лиш однiй в цiлiм свiтi
Розкажу про любов.
Душа страждає,
Звук трембiти лунає,
А що серце кохає,
Бо гаряче, мов жар".


Вже пройшло гаряче лiто,
Гуцул iншу любив скрито,
А гуцулку чорноброву
Вiн в останню нiч прощав.
Черемошу грали хвилi,
Сумували очi синi,
Тiльки вiтер на соснинi
Сумно пiсню вигравав:

приспів

"Гуцулко Ксеню,
Я тобi на трембiтi,
Лиш однiй в цiлiм свiтi
Розкажу про любов.
Душа страждає,
Звук трембiти лунає,
А що серце кохає,
Бо гаряче, мов жар".


* * *

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Музика та виконавці»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Всяке партійне збіговисько складається із неуків і негідників”
Наполеон

 
Відпочинок на схилах Дніпра
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.