- найдовша печера на Україні носить назву «Оптимістична» і знаходиться на Поділлі - це гіпсова печера на глибині 20 м, протяжністю понад 230 км. Вхід до неї розташований поблизу села Королівка Борщівського району Тернопільській області. Це найдовша гіпсова печера у світі і друга за протяжністю, - вона поступається лише Мамонтовій печері в США...
Чергова аварія на російській атомній субмарині – вже давно не є дивиною. Проте, надзвичайна подія, яка трапилася вчора, дає привід підозрювати РФ у контрабанді носіїв зброї масового знищення. Це дуже м’яко кажучи.
8 листопада на одному з атомних підводних човнів Тихоокеанського флоту під час проведення ходових випробувань, в результаті несанкціонованого спрацьовування системи пожежогасіння, загинули 20 чоловік.
Про це ЗМІ повідомив помічник головнокомандуючого ВМФ РФ Ігор Дигало.
За уточненими офіційними даними, в результаті надзвичайної події загинули троє членів військового екіпажу і 17 цивільних осіб, госпіталізований 21 постраждалий.
"Серед загиблих – робітники суднобудівельного підприємства й військовослужбовці. Човен пошкоджень не має. Реакторний відсік працює в штатному режимі. Радіаційний фон на човні в нормі", - заявив Дигало. Аварія відбулася 8 листопада в 20:30 мск. Всього "на підводному човні знаходилися 208 чоловік, з них 81 - військовослужбовці", - уточнив Дигало.
За вказівкою головнокомандувача ВМФ РФ випробування зупинені, ухвалено рішення про повернення човна в пункт тимчасового базування.
"У 10:30 мск (9 листопада) атомний підводний човен в супроводі рятувальних та військових суден прибув в тимчасовий пункт базування в Примор'ї та ошвартувався біля причалу. Човен з району ходових випробувань в Японському морі здійснював рух самостійно у супроводі рятувального судна "Саяни". Головна енергетична установка працює нормально", - відзначив Дигало.
Причиною смерті людей, за попередніми офіційними даними, став газ фреон, який з'явився в результаті несанкціонованого спрацьовування системи пожежогасіння. Як повідомив офіційний представник СКП РФ Володимир Маркин, "такі перші результати судово-медичних експертиз, проведених за фактом події в Японському морі".
До ранку у неділю, за московським часом, постраждалі під час НП на атомному підводному човні доставлені на берег. "Постраждалі, я маю на увазі 21 людину, були евакуйовані на борт великого протичовнового корабля "Адмірал Трібуц", і наразі вони вже доставлені на берег і поміщені до лікувальних установ флоту для надання кваліфікованої медичної допомоги", - повідомив журналістам Дигало.
Надзвичайна подія із російським атомним підводним човном (АПЧ) одразу ж опинилася у центрі уваги вищого державного керівництва РФ.
"Дмітрій Медвєдєв доручив генеральному прокуророві Юрієві Чайкє провести повне розслідування надзвичайної події на підводному човні. У тимчасовий пункт базування підводного човна вилітає прокурор флоту", - повідомила прес-служба Президента Росії.
Отже, підсумовуючи отриману офіційну інформацію від посадовців РФ можна казати, що новозбудований АПЧ, який ще не був введений до бойового складу ВМС РФ проходив ходові випробування в Японському морі, під час яких сталася надзвичайна подія, в наслідок якої, загинули як цивільні працівники суднобудівного заводу, так і військові. Зважаючи на згадку про суднобудівне підприємство, можна стверджувати, що мовиться про суднобудівний завод у Комсомольську-на-Амурі. Бо саме там, за повідомленнями російських ЗМІ готувався до введення в експлуатацію АПЧ типу Нерпа проекту 971 "ЩУКА-Б". Однак, за численними повідомленнями російських ЗМІ, зазначений АПЧ призначався не для російського ВМФ, а для передачі ВМФ Індії.
Ця обставина вимагає від нас звернути особливу увагу на інцидент.
Дизельні субмарини російського виробництва проекту 641 та проекту 877ЕКМ, які стоять на озброєнні ВМФ Індії
Таємничий атомний підводний човен
Одразу ж зазначимо, що військові відомства Росії і Індії наполегливо заперечують “спекуляції преси” на тему оренди ВМС Індії атомного підводного човна у Росії, коли мова йде про АПЛ Нерпа (яку перейменують після закінчення циклу добудови та здачі в експлуатацію INS Chakra). Як ми вже казали, човен побудований на верфях Амурського суднобудівного заводу в Комсомольську-на-Амурі. На наступний місяць планується прийняти на борт човна першу партію індійських моряків, проте Росія і Індія наполегливо все це заперечують. Втім, вірогідно, у зв’язку із аварією та подальшою посиленою увагою до розслідування інциденту, який нині стався, терміни напівлегальної передачі субмарини замовникові можуть бути відтерміновані у часі, проте, оскільки вони є предметом міжнародних домовленостей – все одно, рано чи пізно, відбудуться.
Таємна угода про оренду АПЧ була підписана Індією і Росією ще в 2004 році під час візиту до Індії тодішнього міністра оборони РФ Сергія Іванова. Ціна 10-річної оренди субмарини, за оцінками аналітиків, склала 650 мільйонів доларів. Судячи із повідомлень російської преси, цілком реально вважати, що індійська сторона також частково фінансувала побудову субмарини. Окрім цього, для навчання індійських підводників був побудований спеціальний тренажерний центр в російському місті Сосновий Бор, де вже пройшли підготовку три змінні екіпажі. Цей центр підготовки особового складу планується використовувати і надалі – для підготовки екіпажів АПЧ індійської побудови.
Зазначимо, що це далеко не перший випадок специфічної передачі в оренду носіїв ядерної зброї іншим державам, започаткований ще за часів СРСР.
Прецедент був, в 1987 році ( за іншими даними – передача відбулася у січні 1988 року) - тоді ще комуністично-перебудовчий СРСР орендував АПЧ Індії. Але, перед тим, як зупинитися на цій події так званого співробітництва, зважаючи на безпрецедентний факт нехтування міжнародно-правовими нормами, варто окремо звернутися до історії військово-морського співробітництва Індії та СРСР.
За даними аналітичних досліджень, починаючи з 70-х років минулого століття, підводні човни радянської побудови складали основу індійського флоту. В даний час з 16 дизельних човнів, що знаходяться на озброєнні ВМФ Індії, 12 побудовані в СРСР, зокрема двох ПЧ проекту 641 і десять - проекту 877ЕКМ (за класифікацією НАТО відповідно - Foxtrot і Kilo). Решта: чотири субмарини є дизельні ПЧ німецького проекту 209, побудовані в Індії за ліцензією ФРН.
Такий підводний флот, у поєднанні з достатньо могутніми надводними силами і ВПС, зараз дозволяє Індії упевнено контролювати прилеглі моря і забезпечує їй перевагу над ВМС всіх найближчих сусідів, окрім КНР, із якою існує приблизний паритет. Проте, враховуючи довжину океанського театру військових дій на якому діє індійський флот та стратегічні завдання, які на нього покладаються, керівництво країни давно мріє про створення сил, здатних вирішувати завдання на значному видаленні від своїх баз. Інакше кажучи, на оперативному просторі світового океану. Надводні сили для вирішення таких завдань повинні мати в своєму розпорядженні великі бойові кораблі, зокрема авіаносні, підводні – озброєні атомними підводними човнами. Принагідно нагадаємо, що Індія є нелегальним членом ядерного клубу, яким вона стала завдяки нелегальній передачі Москвою технологій та практично неприхованій побудові технологічної бази з виробництва ядерної зброї.
Перший атомний підводний човен у складі індійського флоту з'явився в січні 1988 року, коли, нагадаємо, на теренах СРСР буяла горбачовська перебудова і нове мислення, в тому числі у сфері роззброєння. Ним став радянський К-43, головна субмарина проекту 670 (Charlie по класифікації НАТО), побудований в 1967 році. Човен був озброєний торпедами і протикорабельними ракетами, переданий Індії на правах оренди, отримав найменування Chakra і знаходився у складі ВМС до березня 1991 року. Індійська сторона пропонувала миротворцеві світового масштабу Горбачову продовжити оренду субмарини, але, політичний тиск з боку США змусив тодішнє радянське керівництво відмовитися від цього.
Між тим “Чакра” зробила серйозний вплив на індійський флот – з її екіпажа вийшли багато старших офіцерів ВМС, включаючи декількох адміралів. Експлуатація човна і співпраця із радянськими фахівцями дозволила Індії отримати важливу тактичну і технічну інформацію, необхідну для розробки національного проекту ядерної субмарини.
Такий проект під шифром ATV, розробляється вже майже 30 років, причому в його розробці, як повідомляється у ЗМІ, беруть участь і російські фахівці. Будівництво першого індійського АПЧ, за інформацією з різних джерел, почалося в приблизно у 2004 році й повинно завершитися до 2010 року. Всього ж, до 2020 року, Індія, як повідомляється, планує побудувати від трьох до шести АПЧ водотоннажністю в 5-6 тисяч тонн, з комбінованим ракетно-торпедним озброєнням.
Проте, як зазначають фахівці, навіть якщо головний човен проекту ATV буде добудований до 2010 року, індійський флот повинен буде витратити ще чимало часу, не менше 3-4 років, на те, щоб випробувати і освоїти новітню бойову одиницю.
Тим часом, у Китаї не тільки є на озброєнні атомна субмарина, а й швидкими темпами триває розбудова військово-морського флоту.
Очевидно, що це поставило під сумнів стратегічну доктрину, спрямовану на забезпечення домінування у регіоні, та змусило індійське керівництво знов порушити питання про можливість отримання російської атомної субмарини.
Цього разу предметом переговорів стала багатоцільова АПЧ проекту 971 "ЩУКА-Б" ( за класифікацією НАТО – Akula), що наразі добудовується в Комсомольську-на-Амурі. Як і попередня АПЧ індійського флоту вона вже отримала ім'я "Чакра".
11 червня 2008 року почалися заводські випробування АПЧ. Зараз, коли сталася надзвичайна подія, субмарина проходила ходові випробування. Її передача замовникові очікувалася восени 2009 року.
Багатоцільова субмарина проекту 971 "ЩУКА-Б" ( за класифікацією НАТО – Akula)
Спецоперація з контрабанди носіїв зброї масового знищення
Загальновідомо, що головною постановочною умовою при розробці спецоперації такого масштабу є не шумова завіса, а чітке прогнозування інтересів основних гравців, а головне - співвідношення позитивів і негативів, яке визначає доцільність її проведення відносно ризику провалу.
Оцінюючи операцію, із точки зору інтересів Росії та Індії, можна сказати, що Індія отримує бойову одиницю, що значно підсилює і без того досить високі можливості її військового флоту. На одностайну думку експертів, зокрема західних, човни проекту 971 відрізняються украй низькими шумами силової установки, що забезпечує їм високу скритність. Вважається, що за цим параметром вони відповідають американським АПЧ типу Improved Los-angeles, а, на думку деяких фахівців, перевершують їх, знаходячись на одному рівні з АПЧ типу Sea Wolf та Virginia.
Окрім скритності, човни 971 проекту відрізняються високою вогневою потужністю. Озброєння АПЧ складається з чотирьох апаратів калібру 650 міліметрів – боєзапас 12 торпед, і чотири – калібру 533 міліметри, з боєзапасом в 28 торпед. Торпеди можуть замінюватися на підводні міни, крилаті ракети, ракето-торпеди і підводні апарати різного призначення. За інформацією, яка просочилася у ЗМІ, новий човен вже оснащено ракетним комплексом "Клуб". Точна номенклатура озброєнь, які мають передати орендодавці разом із підводним човном, зрозуміло, невідома. Головне питання, в зв'язку з цим, полягатиме в тому, чи будуть передані Індії ракето-торпеди "Шквал" і крилаті ракети великої дальності. Що є вже стратегічними озброєннями.
Які вигоди від передачі човна Індії отримає Росія? Залишивши без уваги суто пропагандистські штампи на кшталт зміцнення братньої російсько-індійської дружби, звернемо увагу на військово-стратегічні аспекти. Виходячи з тенденцій, що складаються в даний час, Індія є стратегічним партнером Росії, і позиції цих країн, з переважної більшості міжнародних проблем, збігаються. Більш того, велика кількість аналітиків указує на передумови створення військово-політичного блоку Росії та Індії на противагу НАТО і США. Найближчий сусід і багаторічний суперник Індії – Пакистан, є союзником США, які впродовж тривалого часу підтримують його військову міць. В цьому сенсі, варто нагадати, що суперництво між сусідніми країнами далеко не мирне й обидва є нелегалами у ядерному клубі.
Отже, поява в регіоні індійського атомного підводного човна викличе потребу додаткового посилення ВМС Пакистану – за рахунок переданих із США озброєнь, оскільки наразі в цій країні про будівництво атомного військово-морського флоту не йдеться. Руйнування військового балансу у регіоні змусить США нарощувати власну присутність в Індійському океані, що дозволить частково відвернути ці сили з інших регіонів, зокрема, з Європи. При чому, надалі, із розгортанням індійської програми виробництва власних АПЧ, напруга та ескалація накопичення ядерних арсеналів у регіоні, зростатиме.
Окремо зазначимо, що, вірогідніше за все комуністичний Китай не буде особливо протестувати, а тим більше ставити проблемне питання перед РБ ООН чи вимагати санкцій проти Росії. Насамперед, поява АПЧ у складі ВМФ Індії вигідна для реалізації власних мілітарних програм, зокрема – побудови нових атомних субмарин, які тепер будуть розцінюватися не інакше, як кроки із стримування та підтримання балансу озброєнь у регіоні. Тим більше, що беззаперечним позитивом для Пекіну є неминуче послаблення військового впливу США. З іншого боку, слід окремо зазначити, що китайські комуністи давно і плідно співпрацюють із РФ особливо у сфері військово-промисловій і військово-політичній. Тенденції цього співробітництва, яке зростає з кожним роком, свідчать про можливість участі КНР у військово-політичному блоці, разом із Індією та Росією. Отже, можемо сміливо припускати, що Пекін, хіба що обмежиться формальними декларативними заявами.
Із великою вірогідністю можна припустити, що США бурхливо відреагує на можливу передачу Індії російської атомної субмарини. Втім, наполегливість і принциповість вашингтонської адміністрації залежатиме від прогнозу аналітичних служб. А саме, наскільки корисними будуть для інтересів США у регіоні протиріччя між Делі і Пекіном, якщо такі матимуть місце. Зрозуміло, що певні позитиви, в світлі загальної стратегічної лінії на модернізацію власних ЗС, американцям ця операція принесе – можна не мати сумніву, що пакистанське керівництво або терміново замовить АПЧ у США, або ж закупить декілька діючих субмарин, замість яких Пентагон отримає нові. Як маловірогідні – можна вважати кроки США на введення санкцій щодо Росії за розповсюдження зброї масового знищення та технологій її виробництва, через ООН. Це – безперспективно, оскільки Росія просто ветуватиме усі проекти рішень, як ми це спостерігали у випадку агресії проти Грузії.
Втім, на цьому тлі із дещо іншої точки зору варто поглянути на так звані звинувачення щодо контрабанди зброї, щодо України, які старанно роздмухуються із Москви. А чи не є це банальною операцією прикриття? Адже, новенька атомна субмарина – це не застарілі танки чи ЗРК радянського виробництва. І зрозуміло, треба гучніше волати: «Лови злодія!», щоб самому не бути поміченим. І, напевно, воно так би й сталося, якби не прикра випадковість – аварія під час ходових випробувань.
Хоча, чесно кажучи, не віриться, що “несподівана” поява атомної субмарини російського виробництва на озброєнні іншої держави викличе іншу реакцію, окрім галасу у західних медіа.
Що ж стосується такої важливої складової світового порядку, як держави Україна, то позиція нашого вітчизняного державного керівництва чітка й зрозуміла: стратегічні інтереси хуторянських діячів не сягають далі ставка на малій Батьківщині. Бо інакше – знайшлися б кошти не на безглузді перевибори, а хоча б на добудову ракетного крейсера “Україна”, який, до речі, фахівці називають убивцею атомних субмарин.
Актуально
21042 перегляди
Публiкацiї за темою «Політологія»:
