Актуально
30731 перегляд
 |
Але ті, хто виявився зверху у керівництві, завжди, з часом, починають мріяти, як накинути хомут на шию простим смертним.
Перше, князь поставав лише на час війни, а в мирний час - ішов за плугом як усі. Але чим більше війн велося, тим менше він ставав до плуга. Так і з’явилась окрема професія, воїни. Такі «князі» збивались у гурти і промишляти почали лише війною, захищаючи те чи інше село.
Перші священники з’явились через ворожіння. Спершу, це було забавою, а пізніше, набравши досвіду, дехто почав заробляти цим заняттям на хліб. Знову постали гурти, які обслуговували певні райони. Ввечері такий гурт збирався і поїдав (жрав) зібрану данину. За це і прозвали їх жерці. Бо їжа портилась і її треба було дійсно жрати, бо на другий день буде недобра.
Все це вдосконалювалось. І почали з’являтися протистоячі угрупування, які боролися за свою частину землі з робочим людом. Так як хлібороб покращує своє вміння від покоління до покоління, так і ці новітні професії почали удосконалюватись в боротьбі за збирання данини.
Це призвело до утворення філософских течій, потім релігій. Задачею яких, було накидання певної доктрини людям. Таким чином кожен «пастух» почав мати свій «гурт», з якого стриг доходи.
Як бачимо з історичних подій, виникненню і розвитку релігій і партій, сприяло бажання як найкраще поскубти трударя. До цієї цього гурту належить і посередництво, яке на сьогодні створило світову систему діяльности в усіх галузях від економіки до віри. Від тіла - до духу.
От з такої історії і потрібно робити висновки, і думати, який шлях обрати нашій країні, щоб дійсно «труд владикой міра стал». Щоб трудар міг достойно жити у своїй країні, а не шукав щастя за морями.
Державні утворення спершу не були такими жорсткими, але пізніше дійшло до жорстких кордонів і до рабовласництва. Останнє змінило світогляд багатьох людей. Ставши рабами, вони вже не мали минулого і не могли мріяти про майбутнє, бо не належали собі. «Пан мав Бога, а раб мав пана» так пишуть у Біблії.
І тут з’являється один, який заявляє, що раби теж мають Бога, Ісуса, який згодився розп’ятися за них, за їхні гріхи. І що він буде їхнім заступником перед Отцем небесним, а всі хто увірує в нього, на тому світі отримає Рай. Це мариво надії на волю і благополуччя, хоча б по смерті, помутило розум рабів. Вони готові виконати будь-які забаганки свого Бога Ісуса. Готові бути рабами і коритися панам. Готові були йти за ним відрікшись від батька і матері. Те саме було і з комуністичною ідеєю, побудови раю на землі. Ті, кому вже нічого було втрачати готові були втілювати в життя цю ідею, задля обіцяного раю.
Обцянка-цяцянка, дурневі в радість.
От і сьогодні україці стоять перед вибором ярма, але не свободи. Вони приміряють який краще: Американський, чи Європейський, чи Московський. Більше того мріють у своїй країні будувати Америку, Європу... Але ж, якщо ми їх збудуємо в нашій країні, то, - вже не буде нашої України.
На землі індіан збудували державу, чи мали користь вони від цього?
Держава, укріплена єдиною ідеологією дуже вигідна тим, хто у владі. Навіть, пояснювати непотрібно, бо з єдиною і непомильною комідеєю ми вже пожили. Де одна віра, ідеологія, партія, релігія... , там – одна неволя!
Думаю на сьогодні зігнати отару під єдине гасло вже не вдасться. Тому заклики до помісної церкви, це - утопія і облуда. Чим довше кличуть, тим більше сект і партій утворюється. Але запровадили інший спосіб, глобалізацію через економіку, світові об’єднання компаній намагаються світ затягти в тугий вузол. В ньому не лише пересічній людині буде складно, але й країна попадає в рабську залежність від чужинців.
Нас вже протягли через школу «виборів». Не хочу повторюватись. Від прямого підкупу, до дотацій і утворення класу жебраків. Ці жебраки завжди будуть голосувати за закони, які тиснуть трударя. А посередник буде виходити з чистими руками.
Сьогодні нам підсовують думку, шукати ідею для України. Закликають творити помісну церкву, завдяки якій ми, наче б то, збудуємо державу. Якби єдина партія, церква, влада були рецептом покращення життя народу, то сьогодні ми вже були б єдиною світовою спільнотою в усьому від духовности до економіки.
Але так не виходить, чомусь. Бо у світі, у людському суспільстві, працюють ті ж самі закони фізики. Стягання до купи викликає напругу і з часом зовнішня оболонка (сила) не витримує лопається. Як тільки комунізм проголосив ідею світового панування, так і розвалився. Як тільки християнська релігія проголосила себе світовою так і розвалилась на дві світових, а сьогодні на 33000 сект. Так і інші ідеологічні мрії не спромоглись ув’язнити мозок світового людства.
Україна, щоб лишитись самобутньою, повинна топтати свою стежку. Пішовши по протореній дорозі інших країн, мавпуючи їх, ми будемо завжди позаду і ризикуємо розчинитись як окремішний народ.
Намагання створити з України новітню імперію нічого не дасть її народу, це шлях, пройдений іншими.
На своєму шляху ми будемо першими. Наш шлях буде неугадний для інших, а значить і для тих хто хотів би пограбувати нас, накинути ярмо на шию нашого народу. Ми будемо іти за своїм особистим розумінням і вільним мисленням. Такий народ закладе основи зміни світового порядку в бік покращення життя трударя, збереження чистоти повітря, води, землі, збереження балансу між людиною і природою. Закладе основи життя і розвитку своїх нащадків. Також основи нових відносин між націями.
«Лише син унаслідує майно отця свого, а не раб» так у Біблії пишеться. Християни почуйте!
Ось чому я без кінця повторюю слова: Де одна віра – одна неволя, а мета – ум похова. Це слова з книги «Листи до Божого Ока», яку переклав покійний І.Стойко.
Публiкацiї за темою «Цивілізаційні процеси»:
