Аратта - На головну

29 травня 2017, понеділок

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- серед найдавніших та найважливіших символів Великоднього яйця (писанки) є символ Сонця. Найпростішим зображенням Сонця є коло з промінням або без нього. На Великодніх яйцях, незалежно від релігії, що існують на Україні, також зображено восьмиконечну зірку, що в минулому була символом Сонця. Свастика (сварга, свастя), або як її називали “нерівний хрест” або “гусячі шийки”, в язичницькі часи була символом Сонця. В ті часи, вважалося, що яйце було талісманом, що мав значну силу, оскільки воно захищало власника від хвороб, невдач або злого ока. Символічна сила Великоднього яйця пояснювалася не лише тим, що воно захищало власника від злого, але й тим, що воно захищало людей та зберігало людський рід.

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Строительство заборов московская область - заборушка забор New-Zabor.
Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Чи брати гріх на душу, або “Свободу педофілам!”

Людина і влада 14012 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 30.01.2009 | Всі публікації | Версія для друку

с. Понорниця Коропского р-ну на Чернігівщині - Ветоха Олексій Демидович
с. Понорниця Коропского р-ну на Чернігівщині - Ветоха Олексій Демидович
Педофіли, танцюйте! Досить тремтіти в кущах під дитсадком! Відтепер усе дозволено! Пачку морозива всучив у маленькі рученята, посюсюкав і веди - лапай, хапайся за ніжне дитяче тільце. І нічого за це не буде! Днями один з ваших замість строку в решту життя, «петушиного» закутку на зоні і як результат зашморгу з трусів був відпущений на всі чотири сторони.

А що? Дітвора в його селі ще не перевелася!

З лялькою в залі суду

Потерпіла в зал суду ввійшла... з лялькою – поролоновою, руки-ноги мотузками висять, очі з ґудзиків. Як видно, улюблена бо затерта до блиску.

«Потерпіла»? Якось ненормально. Неприродно, як... не знаю - квіти в солярці - звучить це слово стосовно дівчинки, що ледве видряпується на лаву й саджає біля себе поролонову подружку.

«Потерпіла», - говорить прокурор, а сам нагинається під стіл, щоб відшукати її. У свої-то неповних п'ять - що ж вона могла потерпіти? Поки мама остудить кашу й дасть ложечку. Або поки дядько-лікар зробить укольчик?

Тут все неприродньо для неї: неопалюваний зал засідань, де ламаються долі й калічаться життя, клітка підсудного з лавою, на якій відморозки з нудьги матірні слова дряпають, прокурор, суддя, купа незнайомого народу.

... допит потерпілої

- ...Коли дядько Льоша засовував... мені болів животик. І я кричала, тоді дядько Льоша закривав мою голову подушкою... Я не хотіла його брати в... тому що він був кислий і смердючий, - маля заплітало поролонові коси й продовжували розповідати, іноді піднімала голівку й посміхалася, коли мова зайшла про банани й шоколадки, іноді морщилася, очевидно згадуючи заподіяну їй біль.

Плакала навіть інспектор дитячої кімнати міліції, що побачила, здавалося б, на своїй роботі багато чого. Правда, соромливо відвернулася до стіни - погони не дозволяють розкисати. Кілька разів мамі дівчинки ставало погано - її намагалися вивести із зали.

А заодно, громадяни судді, і мене виводите. Зв'яжіть і виведіть! Інакше я його зараз сам придушу (прости Господи)! У мене самого така ж - ще «р» не вимовляє і з такими ж кучериками.

Ух, і чешуться руки...

Переполох у селі

Перший тривожний дзвінок для батьків Віталіни продзвенів в один весняний день минулого року. Дівчинка пропала. У селі воно як: гуляє дитина по вулиці, до сусідської дітвори забігає, на дорозі грає, а коли треба додому – батьки гукають і прибіжить.

Однак кричали, за хвіртку виходили, батько по вулиці пройшовся, у двори заглядав: ніде немає маля. Вона частенько через дорогу забрідала до сусіда - у того зазавжди цукерки або яблуко для дітвори найдеться.

Але й Олексій Демидович, років шістдесяти, тодішній начальник пилорами, лише розвів руками: «До мене не заходила... Але чуєш, Володька, - з ґанку навздогін закричав сусід, - бачив я, як мала твоя на гору по дорозі подалася». Володя насторожився: Віталіна ще ніколи без дозволу так далеко не заходила.

Лихо! У дворі Ісакових начебто пожежа трапилася. Батько завів мотоцикл й, вибиваючи колесом ворота, погазував у глиб села. Із хвіртки у хвіртку, з хати в хату металася мама дівчинки, Надя. Її лементи «Віталіна!.. Доця!» дотепер стоять у вухах односельців.

Село переполохане. Давай шукати гуртом... Про найгірше думати не хотілося, але страшні думки самі лізли в голову - пройшло чотири моторошних години, а дочка не знайдена. Володя розгорнувся й погнав додому дзвонити в міліцію. Вбігає у двір, а там... копошиться маленька господарка.

- Де ж ти, донечка, була? - батько плакав і сміявся, цілував і лаяв Віталінку одночасно. - Що ж ти з нами робиш?

- У дядька Льоши... Я чула, як ви з мамою кликали, але він закрив мене в кімнаті й не випускав.

«От старий шкарбун - знову, мабуть, напився, заснув і забув, що в нього в будинку дитина грається», - вирішили батьки. Володя навіть вийшов на дорогу й, жартуючи, але грізно крикнув сусідові: «Дивися мені, Демидович, ще таке повториться - яйця відірву!»

Не знав ще тоді батько дівчинки, що вже не до жартів – треба було відривати. Нічого б тоді не сталося...

У барлозі

Минуло чотири дні. І знову кудись пропала дочка. Але цього разу Надя знала напевно, де дочку шукати. Так і є – сидить на дивані в дядька Льоши, їсть банан. Хотіла, було, мама забрати Віталинку додому, та Демидович каже: «Хай дитина вітамінчиків поїсть - потім сам її приведу». «А й справді, чого це я розхвилювалася? - заспокоїлася Надія - Демидович-то тверезий».

«Тільки не затримуйся, доця», - ідучи, сказала мама. «Мамо, дядько Льоша почистить мені сажу, і я прийду». Сині скрипливі двері в старому будинку захлопнулися.

Повернувшись додому, Надя узялася молоти зерно: потрібно було нагодувати з десяток свиноматок, ще й молодняк. «Як уплітають п'ятачки, - замилувалася недавнім 18-головим приплодом господарка, - особливо той - чорний як сажа... Сажа?! Стоп!.. Що за сажа?.. Яку таку сажу чистити?.. Із чого раптом вона це сказала?!»

...Надія не пам'ятає, як добігла до сусідського будинку. Скоріш долетіла. У хаті їй назустріч вискочила людина. Надя відразу й не впізнала Олексія. Так у морзі впізнають спотворений труп добре знайомого людини. Весь трясеться, начебто не сусідку, а кончину свою побачив, але в очах замість страху якась дика ейфорія. Як у наркомана, що тільки но прийняв дозу.

Відіпхнувши його, Надія вбігла до спальні... П'ятирічна дівчинка, улюблена папина дочка, розумник і щебетуха дуже спокійно (вдома від неї не доможешся!) лежала на ліжку. Без штанців. На задертій маєчці - мокра жовта пляма.

Волю педофілам!

Напевно, знаєте, що на зоні роблять із ґвалтівниками? Де-небудь у цеху включають на всю котушку верстати, щоб лементи заглушити, збирається кілька бригад, а то й цілий загін, і на середину виводять його. Потім п'ять-шість «півнів» витворяють із ним те ж, що й він затворів зі своїми жертвами. Але, як говорять слідчі, у більш «грубій і неприродній формі».

Це - із ґвалтівниками. А коли в колонію попадає гвалтівник дітей, то звичайно після першої вечірньої повірки його знаходять із заточеною арматуриною у животі. Таке от відношення до "дядь Льош" у світі, де в пошані злодії, бандити й навіть убивці. Бо у сидячого люду теж є дочки, онуки, братики й сестрички.

Ну й хай там у себе за колючкою хоч усіх до єдиного педофілів передавлять! Нехай хоч порох їх над колоніями розвіють. У нас на волі всі по-іншому. Дільничний цілий місяць не приймає від батька дівчинки заяви про зґвалтування. Слідчий, що веде справу Віталіни, «допитує» дядька Льошу в місцевому шинку. А суддя виносить вирок педофілу - 3 роки УМОВНО. Гуляй на волю - до дітей!

Судді – намилити!

Довести провину жителя с. Понорниця Коропского р-ну на Чернігівщині Ветохи Олексія нічого не варто. Доказ у плюшевій шапочці бігає по коридорах суду. І слідчому, і на суді вона докладно розповіла, що з нею відбувалося в барлозі Ветохи.

Причому експерти-психологи єдині в думці: «...виключено, щоб дитина сама могла придумати сказане їм на слідстві, або ж батьки змогли навчити розповідати про все так детально».

До того ж у матеріалах справи є два медичних висновки.

Гінеколог: «...натертості внутрішніх і зовнішніх геніталій... в області малих полових губ білосуваті фляки (після загоєння ран)».

Хірург: «...гіпертонус анального отвору. Ампула прямої кишки розширена».

Слідчі, міліціонери, судді, відповідайте мені: що ще вам потрібно, щоб відправити дядька Льошу... якщо вже не на арматурину, то як мінімум туди, де гучно запускають верстати?! Ну, Христа на вас нема, але ж діти у вас є! Він же завтра, чого доброго, і на них буде заглядатися.

Вийти всім – суд іде!

Я був присутній на судовому засіданні, знайомився з матеріалами справи, розмовляв із сусідами, лікарями, психологами, і... раптом так стало страшно. Ні, не від того, що вся правоохоронна братія області, починаючи від дільничного й закінчуючи суддею, узялася оберігати педофільську дупу.

Це було зрозуміло із самого початку: син дядька Льоши (у той час) - начальник районного карного розшуку. І папаша на нарах означав крах його кар'єри.

Страшно від того, як вони це роблять! Грубо, незграбно, плюючи на всі й на всіх.

Прибігає до дільничного батько - сам не свій і повідомляє, що його чотирирічну дочку зґвалтували. А той кивнув... і через півмісяця надіслав цидулку: «Повідомлення... розглянуте, у порушенні кримінальної справи відмовлено за відсутністю в даному діянні складу злочину».

Хоча прийди до нього навіть повія "на голці" й заяви про зґвалтування, зобов'язаний мобілізувати всі сили й негайно заарештувати підозрюваного в особливо тяжкому злочині.

А тепер ще раз заглянемо в зал суду. Останній раз, тому що буде оголошено вирок.

Отже, фінальний, найважливіший акорд цієї п'єси, що грає більше року. Розв'язка близька, але усі ще в невіданні. Поглядає на годинники прокурор, нервово смикаючись на лаві, очікує своєї долі підсудний, у коридорі одну за іншою курять родичі, от-от... Ага. Розмріялися.

Порожній зал, один батько дівчинки стоїть - увійшов суддя й монотонно промурмотав вирок.

Все вже давно вирішено. У сенсі «засіяно».

P.S. У Віталіни дуже тривожний сон - зривається посередині ночі, кричить. Батькам по черзі доводиться чергувати біля ліжка. До яких лікарів і шептух не возили, усе безглуздо. Сходити в туалет – ціла мука для дівчинки, тому й у садок перестали водити – діти насміхаються.

Володя подав апеляцію на рішення суду й сподівається, що «хоч там розберуться». А ні - «доведеться таки взяти гріх на душу - сокиру з першого дня тримаю». Я не знав, що йому відповісти.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

До теми:
 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Людина і влада»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Чим обмеженішим є світогляд людини, чим менше вона знайома з історією, природою і філософією, тим щиріша її прихильність до своєї релігії ”
Людвіг Фейєрбах

 
Відпочинок на схилах Дніпра
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.