Аратта - На головну

19 жовтня 2017, четвер

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в Україні знаходиться унікальний міст, що пролягає між правим берегом однієї річки. Не вірите? Можете переконатися на власні очі, якщо відвідаєте Кам’янець-Подільську фортецю, що на Хмельниччині. Стара фортеця розташована на скелястому острові, охопленому петлею каньйону річки Смотрич. Таким чином, міст, що веде до фортеці, пролягає між двома точками правого берегу однієї річки. Крім того, ми не знайшли більше прикладів у світі, коли б міст тримався без усіляких підпор, а спирався б тільки на скелі. За однією з гіпотез, цей міст було зведено римлянами ще у II столітті під час походу Траянового війська на Дакію. Нині Кам’янецька фортифікація включена до переліку ЮНЕСКО

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Кам’янець по-іншому

Туризм і подорожі 45890 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 23.02.2009 | Всі публікації | Версія для друку

Кам’янець по-іншому
Туризм взимку - цікава розвага, незгірше подорожей улітку. Просто варто вибирати перевірені місця — такі, де навіть за сірої мряки над головою і сніжної плюхи під ногами буде цікаво. Кам’янець-Подільський і околиці — вибір цілком собі навіть і зимовий, тільки подбайте про зручне взуття.

Тротуари тут не розчищають попри всі кам’янецькі столичні амбіції (Кам’янець довгий час був столицею Поділля, а в 1919 р. - ще й всієї петлюрівської України).

До кам’янецької Великої Трійці – фортеці, катедри і найстарішої в Україні ратуші — ведуть, здається, всі шляхи і екскурсоводи в Старому місті. Цей тріумвірат – програма-мінімум. Ми ж підемо іншими дорогами — місту є що показати.

Олень над каньоном

Бруківка вул. Князів Коріатовичів веде до Новопланівського мосту. Князівське прізвище видасться дивно знайомим для закарпатців: так-так, мукачівський Федір Корятович починав кар’єру князя саме в Кам’янці. Він був одним з чотирьох братів-литвинів, іменем котрих названо вулицю, що веде з Нового Плану в Старе Місто. Просто у Кам’янці дещо по-іншому транскрибували прізвище вельмож, які чимало зробили для міста в кінці XIV ст. 21 січня 2009 р. було прийнято проект пам’ятника князям, який встановлять над каньоном. Попри чудові, готично-модернові скульптури прибалтійських митців, перемога дісталася кам’янецькому проекту: скручені в бублик позолочені коні як найкраща ілюстрація міських уявлень про красу і масштабність. Ех.
Ліворуч, на пагорбі лісопарку, стоїть олень з вапняку. Ще б йому не стояти: найбільш поширена легенда про заснування міста пов’язана саме з братами-князями та золоторогим оленем. Легенда має кілька варіантів, канва ж скрізь однакова: брати-князі (часом їх два, часом три, часом, неначе за підручником історії, всі чотири) їдуть на полювання, старший брат відстає — потрібно напоїти коня. З лісу виходить золоторогий олень. Князь намагається вполювати прекрасного звіра, та того не беруть стріли. Олень виводить мисливця до кам’яного острова з руїнами давнього міста. Оцінивши переваги життя на острові, захищеному з усіх боків стрімкими скелями, брати відроджують древнє місто і починають тут княжити. Іноді олень розмовляє людським голосом, іноді брати місто не знаходять, а засновують — це вже варіанти. Лише одна важлива деталь зникла з часом з легенди. За найдавнішим переказом, брати поїхали на полювання, забувши взяти з дому навіть шматок хліба. І їхня мати напророчила, що буде те місто вічно голодним, бо не взяли юнаки з собою їжі. «А материне слово справдилось — був той город голодний, через те і до цього часу так дорого у тому Кам’янці», — так закінчувався найдавніший з відомих варіантів переказу. Згадайте його, коли будете обідати в одному з ресторанів чи кафе Старого міста.

Та повернімося на кордон Нового Плану і Старого міста. Праворуч — дві кам’яниці кінця ХІХ століття: в більш скромній триповерховій розмістилася центральна міська бібліотека, а ошатну двоповерхову споруду за адресою Князів Коріатовичів, 1 (1896-1901) займає, як і сто років тому, банк.

Відразу за ним, за оглядовим майданчиком на території одного з численних міських парків, ще кілька десятків років тому було озеро, куди ходили рибалки. Над озерцем підняв кам’яні крила велетенський орел, дітище радянської монументалістики — його добре видно з Новопланівського мосту (1874). Зараз тут незрозуміле болітце, яке все ж таки фотогенічно спадає з 30-метрових скель каньону водоспадом, а в нечасті холоди замерзає ефектними бурульками. Над водоспадом — ще один олень - щоправда, цей більше натерпівся від життя і виглядає інвалідом. Найкращі види водоспаду – зі сходів, які збігають між скель униз. На сірих каменях поруч помітні позначки: тут здавна тренуються кам’янецькі альпіністи.
Від порохівні до водоспаду

Якщо спуститися до річки, перетнути її одним з численних мостів-кладочок і звернути майже сільською вуличкою праворуч, за кілька сотень метрів можна вийти до старої порохівні (зведена на місці старої в 1730 р., реконструкції Яна де Вітта у 1778-1779 рр. та Симеона Учти в 1834 р.).

Над порохівнею нависає семиповерхова башта Стефана Баторія (1575). Туристів сюди зовсім не водять, хоча кожен другий киянин верещить від захвату на мостах-кладках: для столичних жителів це якась карпатська екзотика, для нас — швидкий спосіб дістатися з берегу на берег. Порохові склади заросли диким виноградом, їх територію по-загарбницьки метр за метром відвойовують сусідні городи. Тому їх легко не помітити, - а потім дивуватися, дивлячись на них зі схилів каньйону: як можна було це проминути? Саме з каньйону порохівня виглядає найбільш імпозантно. При ближчому знайомстві є ризик дослідити експресивний та відразливий світ наркоманів та алкоголіків, які обрали цей закуток для своїх тихих оргій. На одному з білокам’яних порталів порохівні все ще помітний напис латинкою: "Non incaua futurі" – «Та, що остерігалась майбутнього». Правильно робила, що остерігалася.

Уже на початку XIX століття тут порохом буквально і не пахло, проте швидко затхнуло нафтою — її тут зберігали. А до того у порохівні розташовувалась кузня гарнізонного батальйону. У ХІХ ст. споруда служила стайнею, а у 1878р. пережила серйозну пожежу. Зараз під старим склепінчатим дахом 150 квадратних метрів площі пропадають даремно.

Трохи далі видніється масивна пивоварня, зведена в 1872 р. баронесою Евеліною Юній (вул. Руська, 5-7). Пиво тут давно не варять, а шкода. Шкода також, що територія бровару закрита для відвідувань — і не дізнатись, чи збереглись ще напівпідвальний лідник (1888) та старий склад (1880).
Вулиця Руська упирається в ще один міст через Смотрич, а ліворуч… Дозволю собі крихту суб’єктивізму і освідчусь цьому місцю в коханні. Польська брама, навіть ось така, руїна зі зруйнованими дахами, — прекрасна. Напевно, це найбільш романтичний шматочок Старого міста, до того ж - абсолютно незнайомий з туристичною інфраструктурою. Ніяких тобі яток з сувенірами і груп з екскурсоводами: скелі, башти і річка. Тихо і майже середньовічно. Лише Смотрич тече тут поспіхом, перешпортується об пороги і каміння - неначе пам’ятає, що років з 450 тому кам’янчани завдякі Польській брамі робили з ним, що хотіли. Вже не роблять...

Анатолій Свидницький в повісті «Люборацькі» так писав про Польську браму: «Тут, повище мосту, притулилась до стіни башта, а понижче, ступнів з двадцять від башти — Польська Брама: стоїть стіна мурована від скали до річки. В давнину вона і через річку йшла склепінням до другої башти, що й тепер стоїть на польсько-фільварецькім боці під скалою ж; та склепіння розвалили, лиш купа каміння, чамуром поспоюваного серед Смотрича стоїть, де воно впало. В стіні розвороття для брами, та самої нема, лиш діра та назвище зосталось. На стіні від мосту, справа від діри, католицький образ висить — св. Ганна; зліва була башта, а тепер руїни і в них солдатська кашоварня. Оце все зветься Польська Брама. За нею в праву руку повз самісіньку стіну тепер ступанка в город, а просто проти брами дорога вилами розходиться: та віднога, що на гору, йде в город крізь Вітряну Браму, а друга йде долиною повз тепер пусту пороховню, що ген-ген стоїть від Польської Брами, і в город не виходить. Цю долину один інспектор семінарії прозвав Палестиною». По «ступанці» — сходах Фаренгольца, що з ХІХ століття ведуть від брами вгору, — можна піднятися до Катедри, але поки що поспішати в центр Старого міста не варто. Треба зрозуміти, що ж такого унікального в руїні над рікою.
Путівники одностайно стверджують: Польска брама (як і її сестра Руська брама з протилежного боку каньону) — унікальна гідротехнічна оборонна споруда, яка не мала собі рівних в тогочасній Східній Європі. З’явився комплекс в 1548-1561 роках (іноді наводяться більш ранні дати, починаючи з XV століття). Чотиритомник «Памятники градостроительства и архитектуры УССР» взагалі пише, що чотириярусна Надбрамна (Ковальська) башта Польської брами була сформована в XV ст. на основі давньоруської кам’яної стіни ХІІІ ст. З назвою просто: Польська (в давнину Ляська) — тому що знаходилась на Польських фільварках. Зараз цей півострів - один з мікрорайонів міста, а в давнину тут були лише городи та комори.

В часи свого розквіту Польська брама складалася з п’яти башт, мурів та шлюзів, які перетинали каньон. Загальна її довжина сягала 180 метрів. На правому березі Смотрича знаходились Надбрамна, Наскельна (Ковальська третя) та Прибрежна башти (всі сяк-так збереглись), на лівому — Лівобережна та Настінна (остання теж вижила, але стоїть на приватному обійсті з дуже вже гавкучими собаками і незручним для перелізання парканом. Її непогано видно від річки чи зі сходів, що ведуть на Польські фільварки).

Шлюзами доводилося користатись досить часто, перетворюючи каньон в гігантський рів з водою. Передукріплення башти - захаб - відігравав роль своєрідної пастки в тих випадках, коли шлюзи спускати було вже ніколи. Перед татарами раптово відчиняли ворота брами, вороги вривалися туди — і… Ворота раптом зачинялися, шлюзи падали, трупи потопельників-зайд Смотрич ніс далі за течією навколо всього міста.

Руйнації шлюзів сприяло не тільки постійне використання, а й щорічні повені. Тому вже в XVIII столітті від шлюзів мало що лишилося. Були невдалі прожекти їх відновлення в тому ж таки XVIII столітті.
Башти ж стояли. Аж поки в 1832 р. не з’явився дозвіл на розбирання кам’яних стін. А потім, в ІІ половині ХІХ ст., через Польську браму пролягла нова дорога. Брама дорозі заважала, тому браму зруйнували. Ну, не так, щоб аж вщент... Щось засипали, щось розібрали, а в тому, що вистояло, працювала циганська кузня. Саме завдяки кузні збережені башти іноді називають Ковальськими. В 1962-68 роках комплекс реставрували. Більше ремонтних робіт тут не проводилося.

Відновлені в 1960-х ґонтові дахи Надбрамної вежі дожили до середини 1990-х, коли їх спалили п’яні підлітки. І знову географія зіграла з Польською брамою дурний жарт: брама для влади, напевно, не є туристичним об’єктом, а тому про неї можна забути. Он, в 2003 році під час дня міста запалав дах башти Захаржевського (На Броді), яка знаходиться якраз між Турецьким мостом і Польською брамою.

Вже за два місяці дах на башті відновили. Її ж з мосту видно, а там туристи ходять, дивляться. Негаразд без даху. Польську з мосту не видно… Ось-ось впадуть і дахи з Наскельної та Настінної башт. Дивитися на ґонт, встановлений ще в 1968 році, важко: прогалина на прогалині. Єдина надія — на «Повстанську купу ім. Морозенка», загін реконструкторів-левенців, які разом з польськими колегами з міста Ґнєв мають плани відродити найбільш прекрасну і занедбану фортифікацію Кам’янця.

Якщо продовжити прогулянку від брами вздовж річки, невдовзі проминемо вже згадану башту На Броді. А далі підійдемо до плотини-водоспаду (водоспад ліворуч, плотину ж не помітити неможливо). Це одне з найпопулярніших місць відпочинку кам’янчан. Місто позбавлене пляжів і великої води, тому в спеку вода навколо плотини, здається, закипає від кількості відпочиваючих. Позаду — панорама Старої фортеці (в новому ракурсі вона виглядає особливо імпозантно). Відчайдухи можуть роззутися і перейти Смотрич вбрід по каменях водоспаду, а потім піднятися сходами до Старої Фортеці. Однак це варіант лише для тих, хто не в змозі протистояти магнетичній дії найвідомішої пам’ятки Кам’янця. Є ж десятки інших, і деякі з них варто побачити обов’язково.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

До теми:
 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Туризм і подорожі»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Підозр у людини тим більше, чим менше вона знає”
Френсіс Бекон

 
Відпочинок на схилах Дніпра
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.