Аратта - На головну

24 жовтня 2017, вівторок

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в Україні знаходиться унікальний міст, що пролягає між правим берегом однієї річки. Не вірите? Можете переконатися на власні очі, якщо відвідаєте Кам’янець-Подільську фортецю, що на Хмельниччині. Стара фортеця розташована на скелястому острові, охопленому петлею каньйону річки Смотрич. Таким чином, міст, що веде до фортеці, пролягає між двома точками правого берегу однієї річки. Крім того, ми не знайшли більше прикладів у світі, коли б міст тримався без усіляких підпор, а спирався б тільки на скелі. За однією з гіпотез, цей міст було зведено римлянами ще у II столітті під час походу Траянового війська на Дакію. Нині Кам’янецька фортифікація включена до переліку ЮНЕСКО

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Заворушення на флоті

Національна безпека 15081 перегляд Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 17.04.2009 | Всі публікації | Версія для друку

Заворушення на флоті
У військових частинах розміщеного в Криму і Севастополі російського Чорноморського флоту вручено перші “чорні мітки”. Попередження про майбутнє звільнення почав отримувати цивільний персонал. На черзі – військовослужбовці.

Утім, скорочення розміщених на території України підрозділів російського ВМФ є лише першим і, мабуть, найбільш явним симптомом затіяної Москвою масштабної реформи своїх збройних сил, яка повною мірою торкнеться й ЧФ

Про початок формування «нового образу» своїх збройних сил Міноборони повідомило ще в жовтні минулого року. І хоча достеменно невідомо, що стало причиною несподіваного проведення таких радикальних для всього військового організму російської держави заходів – війна в Грузії чи назріла необхідність, – із самого початку реформа армії в Росії виглядає як операція з примусу до змін своїх власних збройних сил. У ході її проведення «новий образ» має отримати й Чорноморський флот, більшість військових частин якого розміщуються на території української держави.

Офіційний Київ доволі стримано відреагував на перші повідомлення про масштабні зміни у ЧФ. І, по суті, він правий. Процес тільки починає набирати обертів. Однак неодноразово демонстрована непередбачуваність північного сусіда повинна вже сьогодні примусити українську владу звернути увагу на характер військових реформ, що проводяться у неї під носом. Тож чого у такому делікатному питанні варто чекати від Москви?

Військовий аспект

Незважаючи на гучні слова російських військових про те, що ЧФ є «форпостом на південно-західному стратегічному напрямі», після оформлення 1997 року розділу флоту між Києвом і Москвою упродовж тривалого часу ЧФ швидше нагадував щось схоже на валізу без ручки, яку і нести важко, і викинути шкода. У період «багатовекторності» України вона не обмежувала гардероб Білокам'яної. А коли серед усіх векторів один почав дедалі наполегливіше вказувати на Європу, валіза перетворилась на форпост.

З 1997-го по 2001-й у Москви домінувало бажання зберегти свій ЧФ незмінним. Проявом цього стала відмова від утилізації застарілих, які вичерпали термін експлуатації, технічно несправних бойових одиниць. У 2002-му прийшло осяяння – російське оборонне відомство нарешті усвідомило, що набагато важливішими є якісні, а не кількісні характеристики. На флоті розпочався процес позбавлення від обтяжливих з точки зору бюджетних витрат недієздатних і морально застарілих кораблів і суден, а фінансування було спрямоване на підтримку технічної готовності і модернізацію тих із них, що залишилися в строю. Крім того, на ЧФ почали надходити хоча й не нові, але доволі прийнятні види озброєнь.

Паралельно було запущено процес скорочення чисельності військового і цивільного персоналу. Так, тільки у 2002-му у військових частинах Чорноморського флоту, що знаходяться на території України, було скорочено майже 1100 військовослужбовців. За період з 2003-го по 2009 рік російський військовий контингент у Криму і Севастополі зменшився на 2200 осіб.

Розпочате наприкінці минулого року реформування російської армії і флоту в основі своїй несе ту саму логіку – воюють не числом, а вмінням. Саме цей ємкий вислів відомого полководця Олександра Суворова категорично відмовляються розуміти в армійському середовищі і на флоті в Росії. Щоправда, керівництво російського оборонного відомства саме робить усе можливе, щоб це якомога пізніше дійшло до підлеглих – зміст реформи став таємним перш за все для самих же військових.

Аналогічним чином ситуація розвивається і на ЧФ. Про суть майбутніх трансформацій на флоті поінформоване вузьке коло людей. За негласною вказівкою з Москви, особам, ознайомленим зі змістом цих заходів, надто суворо наказано не розбазікувати, інакше – звільнення «з лав». Навіть командирам забороняється роз'яснювати підлеглим характер реформ, що проводяться в їхній власній часині. Робіть те, що вам скажуть, результат побачимо потім, – саме так розвивається ситуація у військових колективах ЧФ. Але все таємне рано чи пізно стає явним, і вже зараз можна говорити про те, яким буде «новий образ» старого флоту.

Так, достеменно відомо, що найменше трансформації торкнуться з’єднання бойових кораблів. Тут планується обмежитися скороченням посад офіцерів-вихователів, а також дещо зменшити кількість так званих флагманських фахівців – офіцерів управлінської ланки, відповідальних за експлуатацію техніки і озброєння тієї чи іншої спеціалізації. Самі кораблі, ясна річ, не чіпатимуть. Винятком можуть стати великий протичовновий корабель «Очаків» і підводний човен «Б-380», ремонт яких триває з кінця 1990-х. Незважаючи на багатомільйонні (як у доларах, так і в рублях) витрати на їх повернення в стрій, у командування російського ВМФ є сумніви щодо доцільності подальшої реанімації цих бойових одиниць.

Деякі флотські структури взагалі припинять своє існування. Так, уже фактично запущено процес ліквідації будівельного управління Чорноморського флоту і підлеглих йому частин. Буде розформовано і окремий морський інженерний батальйон, максимально скорочено склади і берегові бази зберігання. У планах російської сторони – поступова відмова від системи підготовки військових фахівців на території України. Зокрема, планується скоротити навчальний загін імені адмірала Октябрського, а 859-й навчальний центр авіації ЧФ – вивести із селища Кача на територію Росії.

Схоже, що в «новому образі» Чорноморського флоту вже не буде тих речей, яких практично немає в інших флотах і арміях світу. Тим більше, їх немає на територіях, орендованих у іноземних держав під військові бази. Москва планує відмовитися від витрат на утримання в Севастополі закладів соцкультпобуту – Будинку офіцерів Чорноморського флоту, Севастопольського матроського клубу, музею Чорноморського флоту, Морської бібліотеки, а також численних творчих колективів, які перебувають на балансі ЧФ, з військовими і цивільними керівниками на чолі. Позиція команди реформаторів міністра оборони РФ Анатолія Сердюкова тут така: армія повинна займатись тим, чим вона повинна займатись – бойовою підготовкою, а не бути клубом за інтересами.

Утім, деяких частин Чорноморського флоту реформа торкнеться з іншого боку. В ході запланованих заходів їх структура ризикує не зменшитись, а навпаки – зрости. Зокрема, на штат бригади вже перейшов розташований у Севастополі 810-й полк морської піхоти. До складу частини додатково включено батальйон морської піхоти ЧФ, що знаходиться на території Краснодарського краю Росії в місті Темрюк. Передчуваючи побоювання офіційного Києва з приводу збільшення чисельності морської піхоти Чорноморського флоту, слід зазначити, що чисельність її підрозділів на території України не збільшиться.

У цілому параметри флотської реформи на кримській землі такі: з наявних на сьогодні 12 тисяч військовослужбовців і близько 20 тисяч цивільного персоналу до 2013 року має бути скорочено від 6 до 9 тисяч осіб. У рамках переходу до «нового образу» флот повинні залишити 1500 офіцерів, із них уже цього року – близько 400 осіб (див. табл.).

Особливість реформи: ціла низка військових посад буде замінена цивільними. Флотське керівництво бачить тут два варіанти: приймати на роботу громадян Росії або запропонувати ці місця новим громадянам України – звільненим із флоту колишнім військовим. Звісно, перевага віддається першому варіанту – російська сторона дуже добре пам'ятає уроки грузинської війни. Тоді, хоч і незграбно, але ідеологічно і психологічно грамотно пропрацювавши агресію проти суверенної держави, Москва так і не змогла виразно представити Києву аргументи, які пояснюють факт участі у військовому конфлікті допоміжних суден Чорноморського флоту з українцями на борту.

Утім, відгомони кавказьких подій примушують Росію замислитись і про інше, а саме – про технічне переоснащення своєї армії і флоту, яке, за словами російського президента Дмітрія Медвєдєва, в рамках майбутньої військової реформи розпочнеться тільки 2011 року.

На сьогодні за віком наявних озброєнь Чорноморський флот є найстаршим флотом свого ВМФ. За оцінками експертів, упродовж останніх років кількість технічно справного корабельного складу ЧФ, здатного виконувати завдання в морі, перебувала в діапазоні від 60 до 70% від загальної чисельності бойових одиниць. Поліпшити цю ситуацію не змогли навіть багатомільйонні фінансові асигнування, які регулярно виділяють на ремонт кораблів. Незважаючи на браваду відставних адміралів і штучно привнесене в маси тріумфування з приводу потоплення «безракетного» катера грузинського флоту, події на Кавказі на багатьох військових чинів подіяли «отямливо». Чого вже точно не заховаєш за ширмою підконтрольних кремлівським чиновникам ЗМІ – це спрямовані до

Москви заявки на фінансування ремонту чорноморських бойових одиниць, які одна за одною виходять з ладу і відсоток аварійності яких поза контактом з противником у ході російсько-грузинського озброєного конфлікту становив 30% від загальної чисельності сил, відправлених на війну.

Соціальний бік реформи

У російських збройних силах реформа військової машини своєї держави була сприйнята доволі негативно. Однак зростання протестних настроїв щодо ініційованих Анатолієм Сердюковим перетворень обумовлене не стільки незгодою зі зміною військової структури як такої, скільки з побоюванням втрати далеких від ідеалу соціальних гарантій. Змістом трансформації незадоволені високі військові чини, які бояться позбутися впливу, звань, привілеїв і доступу до «кормушки». В ході військової реформи планується на 20% зменшити чисельність генералів і адміралів, на 60% – чисельність старшого офіцерського складу (полковників, підполковників, капітанів I і II рангів). Обіймаючи високі посади, свій негатив вони рухають далі, в середовище підлеглих. При цьому якнайдоречніше під руку трапляються тези про розширення НАТО, загрозу безпеки державі і втрату військової потужності Росії. Підлеглих же більше хвилюють інші проблеми – житлове питання і заслужений пенсіон.

До недавнього часу Севастополь був Меккою житлового будівництва для російських військових. З початку 1990-х і донині Чорноморському флоту вдалося тут побудувати понад три тисячі квартир. У ролі основного фінансового донора вирішення житлової проблеми моряків-чорноморців виступив мер Москви Юрій Лужков. Офіційний Кремль брав участь у будівництві епізодично. З настанням світової фінансової кризи і стартом військової реформи ситуація змінилась.

З початком масштабних економічних потрясінь у Росії активність московського мера на севастопольському фронті різко впала. Лужкова не видно, Лужкова не чути. Хрещений батько Чорноморського флоту відразу кудись зник, як зник і грошовий дощ для ЧФ. З'явитись на люди з «праведним гнівом» московського градоначальника не примусили навіть майбутні масштабні зміни в образі його улюбленця. Чи це випадковість?

Можливо. Зате цілком закономірним виглядає прийняте в рамках наміченої реформи рішення МО РФ про згортання будівництва житлового фонду для моряків Чорноморського флоту на території України. І не лише внаслідок скорочення флотських будівельників. Відтак військове відомство Сердюкова має намір забезпечувати моряків житловою площею на своїй території, тобто в Росії. Такий поворот подій для багатьох військовослужбовців став справжнім шоком – багато хто з них після служби розраховував обрати як ПМП Севастополь, де вони народились, де живуть їхні рідні. Однак створена Лужковим ілюзія розчинилась. З'явилась реальність.

А вона така. На сьогодні близько 50% звільнюваних військовослужбовців Чорноморського флоту, які мають право на отримання житла, виявили бажання отримати його на території України, в Севастополі. Приблизно по 20% прагнуть обзавестись ним у Москві або Санкт-Петербурзі. Решта 10% готові обрати місцем проживання інші регіони Росії. Саме цю ілюзію створив Лужков, заявляючи про те, що Москва далі забудовуватиме Севастополь, саме він примусив військових повірити, що столиця готова прийняти моряків у себе. Тепер за амбіції політиків розплачуватимуться звичайні люди, отримуючи житло далеко від Москви, але не в Україні, а в російській глибинці.

Інший соціально значущий чинник – матеріальний достаток. Незважаючи на економічну кризу, Міноборони РФ поставило собі завдання значно збільшити зарплати військовим. Частину вивільнених під час реформування коштів планується витратити саме на це. А поки їх знайдуть, російські збройні сили розділили на багатих і бідних. У випадку з Чорноморським флотом ситуація виглядає так.

З початком реформування в систему грошового забезпечення російських військовослужбовців було включено так звану премію за високі показники в службі. Згідно зі спущеними з Москви документами, право її отримувати на ЧФ отримало тільки 50% військових. Оформляється ця надбавка наказом не на місяць (звичайна процедура), а на більш тривалий термін. У результаті й без того пристойне порівняно з тими, хто служить у Росії, грошове забезпечення окремих моряків-чорноморців злетіло до захмарних висот. Так, приміром, зарплата командирів кораблів і частин почала становити від 20 до 40 тисяч гривень, командирів флотських з'єднань – від 40 до 50 тисяч в українській національній валюті. На більш скромні суми зросли гонорари за службу вітчизні їхніх підлеглих. Проте не всіх.

Механізм нарахування премії виявився не просто недосконалим, а корумпованим. Річ у тім, що в наказ не потрапили ті, хто туди зобов'язаний був потрапити. Зате серед одержувачів солідної надбавки опинились наближені до флотського керівництва персони. Наприклад, серед одних із перших премією повинні були «нагородити» екіпажі бойових кораблів-учасників грузинської війни. Проте, за мудрим розумінням флотського керівництва, отримувати її почала тільки частина військових із кожного екіпажу. Інша частина їхніх товаришів по службі досі так і не може зрозуміти, чому на війні своїм життям ризикували всі разом, а винагорода дісталась не всім. Зате серед перших, хто опинився в числі одержувачів премії, значаться високі військові чини, які під час серпневих подій минулого року тільки переживали, але ні за що не відповідали, а тим більше не брали участі в озброєному конфлікті.

Утім, серед високопоставлених офіцерів ЧФ під грошовий дощ також потрапили не всі. Проте дехто з тих, хто відчув себе ущемленим у грошах на фоні своїх підлеглих, вирішив цю проблему старим перевіреним способом – за допомогою корупції. Так, в окремих флотських з'єднаннях командири кораблів спільно вимушені виділяти певний відсоток від своїх преміальних на користь обділеного увагою держави вищого начальства, щоб те змінило гнів на милість і не чіплялося через дрібниці до несення військової служби.

Виявлену з перших кроків реформи несправедливість в оплаті праці своїх військових російське оборонне відомство має намір виправити до середини 2010 року, коли перехід до нового образу з'єднань і військових частин озброєних сил Росії має набрати максимальних обертів. Лише тоді підвищене грошове задоволення і в армії, і на флоті почнуть платити всім.

Водночас на сьогодні переважна більшість тих, на кого чекає звільнення з Чорноморського флоту, думає про те, як жити далі. Багато хто хоче й надалі пов'язати своє життя із Севастополем. На сьогодні командування ЧФ повідомило українську сторону, що бажають залишитися жити в місті 146 офіцерів, 511 мічманів, 14 контрактників російського флоту. Не в останню чергу їх приваблюють розміри військових пенсій, які отримують в Україні і які значно вищі за російський військовий пенсіон. Незважаючи на майбутні скорочення, відставні військові також мріють залишитись на флоті в ролі цивільного персоналу. І шанси у багатьох із них, якщо порівнювати з нинішніми вільнонайманцями, доволі високі – протеже їм готові забезпечити ті, хто продовжить служити на «оновленому» ЧФ.

У більш складну ситуацію потрапляють цивільні службовці. Згідно з офіційною інформацією, тільки в Севастополі в найближчі місяці з військових частин і установ Чорноморського флоту їх буде звільнено близько 1100 осіб. На кілька сотень осіб зменшиться чисельність вільнонайманих у Феодосійському гарнізоні ЧФ. Багато хто з них, не маючи права на пенсію і втративши пристойний, за українськими мірками, заробіток, буде вимушений підшукувати собі нове місце роботи.
***
Погодившись у 1997-му залишити російський Чорноморський флот на своїй території, Україна взяла на себе й певні ризики. Один із них – виявитись втягненою в озброєний конфлікт за участі ЧФ – знайшов своє втілення під час грузинських подій. Низка інших починає матеріалізуватися тільки тепер, коли запущено механізм реформування російських збройних сил. З початком серйозних трансформацій на Чорноморському флоті Севастополь відразу стикнувся з проблемою демілітаризації свого повсякденного життя. Найближчим часом виявляться викинутими на вулицю тисячі людей – військових пенсіонерів МО РФ і українських вільнонайманців, зменшаться податкові відрахування до міського бюджету. Ситуацію додатково загострює й той факт, що ці процеси протікатимуть на фоні масштабної кризи в економіці. Усвідомлюючи це, місцева влада вже зараз б'є на сполох, намагаючись привернути увагу держави до несподівано виниклої проблеми.

У нинішній ситуації знайшла прояв чи не головна помилка Києва в питанні перебування ЧФ на кримській землі – українська сторона до останнього відмовлялася вірити в непередбачуваність північного сусіда. Забувши всім відому приказку про те, що росіянин довго запрягає, але швидко їде, вона надто пізно звернула увагу на проблему адаптації військового міста до мирного життя. Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо соціально-економічного розвитку міста Севастополя» з’явився тільки 28 грудня минулого року.

Водночас Київ ризикує опинитися в полоні іншої, не менш сильної ілюзії. Сьогодні столичні експерти дедалі частіше висловлюють думку, що радикальне скорочення ЧФ в Криму і Севастополі є свідченням підготовки Росії до виведення свого флоту з території України у 2017 році. У зв'язку з цим з упевненістю можна говорити поки про одне: реформа ЧФ у тому вигляді, в якому вона повинна відбутися, економлячи час і гроші, справді дозволяє полегшити процес повернення флоту додому. Однак не можна до кінця бути впевненим у тому, що більше не обтяжене надмірно роздутими структурами забезпечення угрупування сил Чорноморського флоту залишить територію України в призначений термін. Тим більше, що проти цього категорично заперечує російський істеблішмент.

Насправді майбутні перетворення на ЧФ відкривають перед Росією широкі можливості для маневру. Зі зменшенням флоту в кількісному плані у Москви з'являються більш вагомі аргументи вести діалог із Києвом про якісне перетворення свого угрупування. РФ неодноразово заявляла, що хотіла б відновити корабельний склад, перебазувавши до Севастополя низку бойових одиниць з інших флотів свого ВМФ. Зміцненню позицій російської сторони в переговорному процесі щодо ЧФ сприятиме й майбутня передача окремої інфраструктури (об'єктів і земельних ділянок), більше непотрібної для забезпечення базування флоту, – отакий жест доброї волі.

Москва також отримала прекрасну можливість нівелювати зусилля Києва, спрямовані на узгодження процедур виведення Чорноморського флоту зі своєї території, на дипломатичному фронті. Поки триватимуть реформи, на пений час з активного учасника процесу Україна перетвориться на стороннього спостерігача. На кілька років уперед усі подальші спроби обговорити процедуру підготовки і виведення флоту тепер можуть наштовхнутись на цілком мотивовану відповідь: не заважайте, займачись реформуванням флоту, ми зменшуємо нашу присутність на вашій землі.

Крім того, знижуючи певною мірою залежність від України при збереженні базування на її території основного угрупування ЧФ, російська сторона отримує можливість без озирань на Київ у більш упевненій формі реагувати на зміну клімату безпеки в басейні Чорного моря. Що далі різатиметься флот, то складніше буде висунути Москві претензії щодо «неадекватності застосування сили» із залученням «українських найманців» – цивільних службовців Чорноморського флоту. Просто одного разу, за великою поблажливістю Білокам'яної, українцям уже не доведеться бути присутніми на війні. Мабуть, саме в цьому й полягає той чи не найголовніший позитивний момент, який несуть Україні майбутні зміни в російському ЧФ.

Євгеній МІНЧЕНКО директор Міжнародного інституту політичної експертизи (Москва)

«Скорочення на ЧФ РФ відбуваються не через перебазування чи кризу»


Зараз відбуваються масштабні скорочення особового складу ЧФ РФ, а також цивільних працівників. Крім того, говорять про передачу низки підприємств ЧФ на баланс Севастополя. Це наслідки кризи чи показник того, що Росія готується до виведення ЧФ із Криму?

Насправді – ні те, ні інше. По-перше, це оптимізація витрат. Її розпочали у збройних силах ще до кризи. Анатолій Сердюков як цивільний міністр оборони РФ має на меті скорочення непотрібних витрат та оптимізацію фінансових потоків. По-друге, російська сторона гіпотетично зацікавлена в пролонгації базування ЧФ РФ у Севастополі й після 2017 року. Тобто це питання можуть розглядати. Вважається, що для виводу флоту трьох-чотирьох років цілком достатньо. Відповідно, питання про те, залишається база чи ні, треба розглядати тоді, коли це стане актуальним, тобто в 2012–2013 роках.

Куди Росія все ж перебазує флот із Криму?

Я вважаю, що зараз це питання є абсолютно безглуздим. Давайте доживемо до 2017 року.

Чи погоджуєтесь ви з думкою про те, що з військової та політичної точок зору базування ЧФ РФ у Криму втратило свою доцільність?

Експерти з цього питання часто зазначають, що Чорноморський флот і Росії, і України в сьогоднішній ситуації, м’яко кажучи, не є найпотужнішими військовими одиницями. Насправді є більш важливі питання, скажімо, перебування в конкретній точці у Чорному морі. Ну, і врешті-решт, символічне значення, яке також не варто недооцінювати: Севастополь – це місто російської воїнської слави. Тобто це справді один із національних символів. Гадаю, що певною мірою його символічне значення навіть більше, ніж військово-політичне. А тому уявити собі, що, грубо кажучи, ми звідти йдемо, а туди без бою приходять американці, для багатьох не дуже приємно.

Чорноморський флот – такий значний символ, щоб на нього витрачати величезні кошти?

Я не кажу, що Росія витрачає лише на символи. Адже є ще й геополітична доцільність – сам факт наявності російської військової бази у цій точці Чорного моря.

Сергій КУЛИК директор Центру «НОМОС»

«Усі негативні процеси з елементами сепаратизму інспіровані ЧФ РФ»


У чому причина скорочень на ЧФ РФ – військова реформа чи криза?

Не думаю, що скорочення є результатом кризи. Це швидше загальна тенденція щодо реформування збройних сил Росії, і в цьому плані триває скорочення в тому числі й на ЧФ РФ. Причина та ж сама, що й у кризи, але з нею не пов’язана. Тобто для закінчення розробок та переозброєння збройних сил Росії просто бракує грошей. Тому росіянам зараз необхідно якомога більше скоротити власний військовий бюджет, щоб перенаправити більше коштів на переозброєння, в тому числі й стратегічних компонентів.

Наскільки планують скоротити витрати на ЧФ РФ?

Важко сказати. Скорочення персоналу планують проводити в кілька етапів. Загалом буде скорочено десь третину вільнонайманих, тобто приблизно 7000 осіб. І у такій самій пропорції має бути скорочення військовослужбовців. Однак щодо військових ніхто не може назвати точних цифр, бо вказівки щодо цього надходять періодично і виявляються доволі несподіваними навіть для командування самого флоту.

За який час можна вивести ЧФ РФ і куди?

Кораблі можна вивести з порту за два дні. А от вивезення решти майна – боєприпасів, матеріально-технічного забезпечення – розтягнеться на кілька років. Зараз навіть важко спрогнозувати, на скільки саме. От базу в Грузії росіяни виводили півтора року, але там була зовсім маленька база. Може бути такий варіант, як у Придністров’ї, звідки росіяни вивели діючий склад, а залишили склади 14-ої армії, військову охорону. Щодо перебазування, то передовсім згадується новоросійська морська база. Це не лише місто Новоросійськ, а значно більша територія. Але обладнаних місць для базувань там фактично немає. Частину флоту вони, мабуть, переведуть на бази в Абхазії, про що в Росії вже заявляли.

Яка для росіян доцільність у військово-морській присутності в Криму?

Перш за все доцільність – політична. Так, є можливість певним чином впливати на зовнішню і внутрішню політику України. Адже всі негативні процеси з елементами сепаратизму інспіровані Чорноморським флотом. Тобто саме перебування ЧФ РФ на території України є каталізатором цих процесів.

Ваш прогноз – Чорноморський флот Росії залишиться в Україні після 2017 року чи ні?

Думаю, що не залишиться. Адже аби він залишився, треба змінити Конституцію. Гадаю, і у народних депутатів, і у народу України достатньо здорового глузду, щоб цього не відбулось. Але цей процес буде доволі складним.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

До теми:
 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Національна безпека»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Почуття єдності нації неможливе без поваги до себе…”
Гарріет Бічер-Стоу

 
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.