X

Вітаємо на нашому сайті!



У Вас встановлене розширення AdBlock або подібне. Будь ласка, додайте наш сайт до білого списку, - тим самим Ви сприятимете його розвитку, - адже сайт не утримується олігархами.
Аратта - На головну

5 червня 2020, п`ятниця

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- серед найдавніших та найважливіших символів Великоднього яйця (писанки) є символ Сонця. Найпростішим зображенням Сонця є коло з промінням або без нього. На Великодніх яйцях, незалежно від релігії, що існують на Україні, також зображено восьмиконечну зірку, що в минулому була символом Сонця. Свастика (сварга, свастя), або як її називали “нерівний хрест” або “гусячі шийки”, в язичницькі часи була символом Сонця. В ті часи, вважалося, що яйце було талісманом, що мав значну силу, оскільки воно захищало власника від хвороб, невдач або злого ока. Символічна сила Великоднього яйця пояснювалася не лише тим, що воно захищало власника від злого, але й тим, що воно захищало людей та зберігало людський рід.

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Великдень в Україні

Духовність 30409 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 21.04.2009 | Всі публікації | Версія для друку

Олександр Фисун - гість “Аратти”. 2006 рік.
Олександр Фисун - гість “Аратти”. 2006 рік.
Весна – найрадісніша, найдивніша пора для людського загалу на нашій планеті. Бо небесне коло багатьох космічних дій, наче невидимим велетенським колесом, котить нові зміни у навколишньому світі – й поступово пробуджується од зимового запертя природа, прагне простору і квітування. Душа людська щороку відчуває органічну потребу свого входження в нові космічні ритми і радіє оцим новим змінам.

Наші предки-хлібороби, ще з незапам`ятних часів задивлені у потаємини Небесних Сил, достеменно відали про чотири цикли сонячного кола, які зумовлювали пори року (сюжети цих космічних рухів можна побачити у розписах трипільського посуду), всі життєві процеси на землі й натхненно витворили високопоетичні звичаї святкувань. Найвеличніше і найтаємніше із цих свят – Великдень. Великий День Весни Красної. Настає після весняного рівнодення (день вже більший за ніч), коли потуги сонячного тепла пересилили зимову стужу, коли життя перемогло холоди – змертвіння.

Як помічено здавен, у цей день усе живе і неживе оживає: земля і вода, небо – сонце яснолике і чисте повітря (начебто дзвенить урочо), птахи, комахи і холодне каміння, покійні предки-духи опускаються межи людей. І радіє Великому Дню вся природа, риба „хвостиком лід розбиває”. Птахи, вісники Високого Неба та людських родителів-прародителів, від землі розбудженої до небес виспівують хвалу Сонцю ясному, життю новому, Великодню світлому. Бо в цей особливий день у чутливій душі увижається, що навіть Сонце не заходить, а вранці „грає”, тішиться, мліє у розкошах небесного безмежжя. „Грай, жучку, грай”, бо ж „розлилися води на чотири броди” – співала зачарована вкраїнська душа і хороводом дівочим закликала велично: „Гей, мати, весна красна, зілля зелененьке”.

Великдень для українця – день вселюдської любови до Бога і всього живого, миротворення, надії на добрий урожай, на радісне та щасливе життя. Як щось недосяжне, світлоносне, життєдайне і переповнююче спокусливу душу найвищою Святістю, яка вміщується у поняття Благодаті Небесного Творця. А несла вона квітування, радощі, добро, статки майбутні. Завдяки Сонцю наші предки уявляли весну красну в образі дівчини молодої – найгарнішої, ластівки щебетливої.

А ще предкам нашим бачилося, що весна – то пора парування, кохання, шлюбів (у веснянці співається: „Ой ти, Сонечко, засвіти, Землю-матінку пригорни”), і по-філософськи осмислювалися вічні питання: народження, життя, смерті.

Спрадавен і понині до приходу Великодних свят кожна вкраїнська родина готується заздалегідь, щоб найурочистіше увійти до них. Ще за тиждень до свят чоловіки ладнали по господарству, порядкували біля худоби, у дворищах, а жінки поралися у своєму – мазали, вибілювали в хатах, прали, прасували рушники, легку одіж. А в Чистий четвер (звуть іще „білий”, „жильний”) – очищалися чистою водою, - до сходу сонця маленькі діти й уся родина вмивалися водою, в яку перед тим клали дві писанки з космічними знаками. Лише після такого очищення жіноцтво у кожній господі приступало до найповажнішого діяння – замішувало тісто на великодні хліби (паски, бабки, калачі), а також сідало писати святочні писанки. Як випікання пасок, так і виписування писанок таїли в собі священнодійства – той незбагненно піднесений стан, коли душа творящої українки єдналася у своїй святості, чистоті душевній з Богом. Бо великодній хліб і писанка – то найдостойніша жертва, найдорожчий дарунок Творцеві Небес.
Фото - з сайту Громади Рідної Православної Віри «Вінець Бога» - www.vinec.org.ua
Фото - з сайту Громади Рідної Православної Віри «Вінець Бога» - www.vinec.org.ua
Народна пам`ять через віки й тисячоліття, крізь засилля чужих ідеологій і ординських навал донесла у наше сьогодення найдавніші знання про світ білий – „світ світла”, про Всесвіт і вірування, закодовані у символи, зокрема писанкові знаки, які є священними. Від них не можна було відступитися майстрині, бо то означало б зректися прамовисвоїх предків. Предки наші вважали, що Сонце і Вода є найбільші сили, що дають життя на землі. Тому хліб (і паска) випікається круглим, пишним і високим, як Сонце в небі. Господині, коли садовили у піч паски, приказували: „Свята паско, будь велична і красна, як сонце ясне, бо сонцю тебе печемо. Нехай уся родина буде жива і здорова”. А верхи великодних хлібів укладалися найдревнішими символами – поясними хрестами, безконечниками, сваргами (свастиками), пташками, а в центрі – космічною квіткою – знаком і мережилися зубцями (це спостерігається по всій Україні од Карпат і до Дону, а також і на Кубані).

Писанки у давнину писалися майстринями за спонукою збільшити світлову потугу весняного Сонця, аби воно могло швидше здолати перешкоди темряви і холодів, й усе навколо скоріше ожило у красі й величі. Отже, разом з Сонцем буде життя. У Карпатах, де сьогодні майже в кожному селі є писанкарі, запевняють: „Допоки пишуть писанки, доти буде і світ, а як перестануть, тоді світ скінчиться”.

Розписувати яйця починали від Стрітення, на Вербну, а найбільше – до Великодня й закінчували вже перед Зеленими святами. Спрадавен українці вірили, що світ білий і життя в ньому пішло з яйця. Та й сам Усесвіт має форму яйця. Тож воно в уяві народу постало як символ вічного відродження, безкінечности, безсмертя, руху від небуття до буття, як символ Сонця, яке, роздираючи пітьму, морок, холод і смерть, дає життя. Й тому щороку свято Великдень пошановується ритуальним хлібом (паскою) і писанками та крашанками. Крашанки з`їдаються як святочна страва. Писанки ж заховують у собі понадкількатисячолітні символи небесного світила Сонця як іпостасі Божої і вічного життя, є оберегами від хвороб людей і худоби, від лиха, напасти, пожеж, блискавки (навіть шкалярущі писанкові лікують лихоманку, жовтяницю), бо мають магічну силу. Коли навесні господар виїздив у поле, перед тим писанкою гладив груди коней, волів, корів, щоби вони були гладкі як яйце; під час оранки у борозні клали писанку і приорювали, при будуванні нового житла до всіх чотирьох кутів клали писанки, небіжчика у домовині супроводжувала писанка як світло у вічній темряві. Писанка мала колись особливу цінність – не лише символ родючости, плідність природи, але і щось набагато значиміше, потаємніше – вміст священної сили, і розбивати чи знищувати (вона неварена) було втратою неприпустимою. Ось чому художня мова писанок, їхні сюжети і символи дійшли до нас, не зазнавши суттєвих змін.

Більшість символів писанкової мови, як засвідчують археологічні знахідки, бере початки ще у глибинах трипільської цивілізації – 6-5 тис. років тому. Деякі з них, як-от свастика (сварга) – у своїх багатьох означеннях по-народному: хрест, ламаний хрест, гачковий, вітрячки, зозулині чобітки, а також безконечник, є ще давніші. Їхні сліди – у кераміці неоліту (буго-дністровська культура), на мамонтових бивнях доби палеоліту – 20-15 тис. літ до нас.

Писанка художнім змістом своєї мови із глибини тисячоліть дійшла до нас як невід`ємний атрибут магічних дій у ритуалах великодних свят на уславлення світла, його перемоги над умертвляючими силами холодів, теміні, і постала видатним явищем народної культури українців.

Великодні святочні дійства, які віками вершилися родинно-суспільним українським загалом у моральній цноті, душевній чистоті й винятковому пошануванні Бога, у звичаєвому братолюбстві складають неоціненний духовний скарб нашого народу.

Ступає наша планета у Великдень цієї весни – у пору оживлення й оновлення благодатних сил Всевишнього. Увіходимо і ми, громадяни України, у цей Великий День. З оновленням і змужнінням тебе, світолюбива і миротворна Українська Державо!

Воскресаймо – розсвітлюймося невпинно у любові й братерстві, у праці добутній задля доброї слави України нашої.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

До теми:
 
Share/Bookmark
 
Публiкацiї за темою «Духовність»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Справедливість без сили і сила без справедливості - обидві потворні”
Жозеф Жубер

 
Знайди свою ГАРМОНІЮ!
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Счётчик тиц и PR

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2020.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.