Аратта - На головну

24 січня 2017, вівторок

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта у twitter Аратта ВКонтакті Аратта в YouTube
  Українські словники on-line Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- передтечею кінотворчості італійськіх неореалістів була стрічка, знята українською кіностудією. Цією кінострічкою фахівці вважають фільм Марка Донського “Веселка” (1943 рік) за однойменною повістю Ванди Василевської. Фільм був знятий на київській кіностудії, яка в роки Другої світової війни була евакуйована в Середню Азію. Він розповідає про українське село під час війни. Президент Рузвельт, переглянувши фільм, надіслав режисерові телеграму з подякою, а у 1944 році картина була відзначена Асоціацією кіно і радіо США.

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Після виборів. Українська перспектива

Державність 10763 перегляди Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 22.12.2009 | Всі публікації | Версія для друку | Коментарі (0)

Після виборів. Українська перспектива
Вибори виборами, але життя йде своїм шляхом і багатьох громадян уже сьогодні цікавить, які ж саме перспективи відкриваються в Україні після виборів, власне, починаючи з 2010 року.

І незалежно від того, хто формально переможе на президентських виборах, йому все одно прийдеться стикнутись із тими проблемами, що є на сьогодні, - а після виборів вони можуть лише загостритись.

До переліку проблем, перш за все, треба віднести світову фінансову кризу, але з нею однією впоратися було б легше, якби вона не йшла в парі з внутрішньою українською не лише фінансово-економічною, а й загально-структурною системною кризою.

Ті антикризові програми, котрі прийняті в рамках Міжнародного валютного фонду, загальноєвропейські програми, а також програми світових фундацій та провідних держав, що направду готові підтримати окремі економіки і загальносвітову економіку в цілому, були б, власне, якщо не повністю достатні, то достатні для основного подолання світової кризи та її українських проявів. Але в сьогоднішніх українських умовах ці програми лише збільшують залежність України від міжнародних кредитувань, що загрожує, в свою чергу, перетворити Україну на «фінансового наркомана» на довгі десятиліття.
Комплекс українських проблем

Проте, тут необхідно відразу ж зазначити, що винні не МВФ і не світові фінансові економічні потуги, як це прийнято було говорити за часів «розвинутого соціалізму», а інколи і зараз, а внутрішні проблеми самої України. Котрими, по суті, ніхто не опікувався протягом усіх років незалежності, хоча всі головні політики про це говорили і навіть висували якісь чергові нездійсненні прожекти. Особливо перед виборами – чи то президентськими, чи то до Верховної Ради.

Відтак, новий президент України обов’язково одночасно стикнеться з усім цим комплексом надзвичайно складних проблем. А до внутрішніх українських проблем, що, як відзначалося, мають головне значення для перспектив України на майбутнє, треба, перш за все, віднести не стільки фінансово-економічні, скільки загальні, структурні проблеми. Як-от: нерозвиненість, а фактично неповну побудову, не створення всієї повноти структур громадянського суспільства, котрі за роки незалежності не лише не розбудувалися, а й в деяких своїх царинах деградували. До таких традиційних царин можна віднести хоча б профспілки, кооперативи, громадські недержавні організації в цілому, що за останні 10-15 років здебільшого виродились до сервільних обслуговуючих структур чи то окремих олігархів, чи то політичних угруповань.

А якщо говорити про ті структури громадянського суспільства, котрі не були притаманні Україні ані в радянські часи, ані, на жаль, на сьогодні, то до їх побудови, по суті, ніхто не приступав. Хоча більшість із цих структур формально мають якесь представництво в Україні, проте переважно займаються «пережовуванням» зарубіжних грантів і не більше того, що не можна, безперечно, ніяким чином віднести до діяльності справжніх ефективних громадянсько-суспільних структур.

Проте не тільки у цій царині в Україні не все гаразд. Як, можливо, це не звучить парадоксально, але навіть в такій царині, як побудова державних структур також ситуація далека від хоча б задовільної. Парадоксально тому, що держава виглядає на тлі як суспільства, так і окремих його незалежних структур дуже потужною і такою, що суне своє рильце і пальці скрізь, аж до приватних кишень і таке інше; проте це зовсім не означає, що вона вповні або достатньо структурно розбудована і складає, як це має бути в нормальних країнах, ядро політичної системи, котре уособлює в собі суверенітет нації і народу.

Власне кажучи, якраз ці дві перші царини проблем (систем громадянського суспільства та держави) і мають негативне відбиття на усіх планах життя країни, держави, суспільства. І, в першу чергу, на такому прагматичному рівні і основі суспільного буття, як економіка. Оскільки без дійсної розбудови сучасної Української держави і всього суспільства, основу структур котрої і складає система структур громадянського суспільства, неможливо (і це Україна довела в доволі абсурдному експерименті), розвинути також і ефективну економіку, яка весь час сповзає до якихось абсурдних або ж рудиментарних моделей, на кшталт неофеодалізму, котрий фактично і побудовано на сьогодні в Україні. І котрий уже, - як зрозуміло не лише простим громадянам, а й еліті, що отримала сповна за роки незалежності всі дивіденди, аж до повної і всеохоплюючої прихватизації, - наочно засвідчив свою системну неефективність.
Завдання для Гераклів

Тут, власне і постає головний парадокс і головна перепона для реального виправлення ситуації розбудови як громадянського суспільства, так і держави, економіки та інших залежних від них царин українського буття. З одного боку, стара система, що працює протягом останніх двох десятиліть, неефективна і не може продовжувати свою роботу з причини зростання незадоволення суспільства, особливо під час кризи. А з іншого боку, еліти (вірніше, ті прошарки, котрі зайняли місце еліт в Україні) самі не спроможні провести той надзвичайно об’ємний комплекс реформ, котрий один з європейських послів в Україні порівняв з завданням по очищенню Авгієвих конюшень, що свого часу постало перед Гераклом. Що не дивно, оскільки ці проблеми утворились не за день, не за рік, а протягом більше, ніж двох десятиліть. А багато з них успадкувались ще від попередньої тоталітарної радянської системи.

Таким чином, виходячи із наведених реалій, майбутній президент, разом з іншими гілками і системами влади, має прийняти стратегічні рішення для України. А реальна їх кількість є досить обмежена. Якщо звичайно не враховувати фантастичні плани на кшталт яценюкової «новітньої індустріалізації» і тому подібного, що немає нічого спільного з реальністю.

Якщо говорити коротко, то Україна може піти по суті двома основними і одним маргінальним шляхом. Один з головних шляхів – це є шлях східноєвропейського економічного тигра. Цебто – повторити з певними корективами шлях Японії, Південної Кореї і, можливо, меншою мірою, Китаю. Оскільки на сьогодні Китай несумірна з Україною країна не лише за людським потенціалом, а й за суспільною і політичною системою. Шлях дійсно доступний лише не окремому Гераклу, а цілій великій команді Гераклів. І тут звісно є питання, по-перше, чи є така команда, чи хоча б існує можливість її створити. Та інше – чи буде вона створена, оскільки для цього потрібна не лише ситуаційна вимога, а й хоча б помірно сильна воля нинішніх українських еліт. Чи щоб ця нинішня еліта хоча б не дуже заважала.

Другий головний шлях – це, граючи невеличкою командою українських Гераклів, або й одиноким Гераклом від імені України, пришвидшити євроінтеграцію і таким чином перекласти переважну долю проблем на європейські інтеграційні процеси та структури, що при всій своїй певній неповороткості досить таки непогано (і особливо відносно України) ефективно працюють. А також, котрі мають достатні ресурси, щоб допомогти Україні.
Третій, маргінальний шлях, про який все ж потрібно згадати, – це шлях українського північно-східного сусіди «вперед у минуле» із усіма наслідками, що із цього випливають. Шлях для України власне нереальний, оскільки вона не має достатніх запасів природних ресурсів, щоб за їх рахунок проводити подібну політику. А українське населення набагато більше європейсько орієнтоване і при усій неструктурованості в сенсі громадянського суспільства, більш політично активне. Що, власне, і довела Помаранчева революція, якій нині виповнюється п’ять років. Те, що шлях «вперед у минуле» безперспективний для України, наразі підтверджує і сьогоднішня політика Білорусі. Навіть її авторитарний лідер Олександр Лукашенком нині намагається відійти від подібної стратегії і хоча б наблизитись до євроінтеграційних процесів.

Необхідно вибрати стратегічний шлях

Відтак, для України найбільш прийнятним є другий стратегічний шлях – з перенесенням власних викликів на плечі процесу євроінтеграції, хоча як перший, так і другий шляхи не відкидають один одного, а, мабуть, лише окреслюють два полюси одного реально існуючого шляху.

Можливо, реальні плани будуть десь посередині між шляхом першим і другим, і для європейської спільноти це було б набагато вигідніше. Бо у неї на сьогодні вистачає своїх головних болів і без України, що, власне кажучи, і відлякує євроспільноту від такого нового члена, а для України це було б також набагато вигідніше в тому сенсі, що пройшовши шлях до європейської інтеграції більшою мірою самостійно, Україна ствердиться в очах як власних громадян, так і світової спільноти і, що найважливіше, набуде дуже важливого і надалі необхідного досвіду в подальшому власному розвитку.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

До теми:
 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Державність»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. Хто не шанує видатних людей свого народу, той не вартий пошани”
Максим Рильський

 
Відпочинок на схилах Дніпра
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже









 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.