Актуально
40122 перегляди
|
Іван Охлобистін - російський актор, режисер, сценарист, журналіст і ...священник |
Ще згадав, що цю графу скасували на світанку кооперації з якихось правозахисних міркувань.
Потім обіцяли повернути, з факультативною участю, але так і не повернули. Потім опитування проходили народні, і за опитуваннями виходило, що переважна більшість народу за повернення графи була. Але зась. Не повернули.
А мені прикро. Ось візьмемо нормального, середньостатистичного єврея: ні-ні та й згадає він, що єврей, на складну долю єврейського народу пошлеться, анекдот єврейський розповість. За що йому всіляка повага - людина повинна пишатися своїми предками. Не повинна приховувати приналежності до свого народу. Ну, за винятком якої-небудь історичної дикості, типу фашистської окупації. Фашистської окупації зараз немає, і навряд чи вона з'явиться. То чому євреї повинні приховувати, що вони євреї? Вони й не приховують. Є єврейські театри, єврейські свята на Червоній площі, де мер всіх вітає з Ханукою. А от із російськими святами мер не вітає. Точніше, вітає, але з релігійними святами: з Великоднем, з Різдвом. Але ось яка тонкість: Ханука - релігійне єврейське свято, а Великдень - просто релігійне, до російського народу відношення має безпосереднє, але не вичерпне. Простіше кажучи, немає в календарі просто російського свята, як графи «національність» в паспорті.
Мабуть, існує певна незручність у самому існуванні російської людини. Напевно, російська людина щось дуже недобре зробила, якщо їй соромно зізнаватися, що вона - росіянин. От і Московська міська дума поспіла - виклала на розгляд закон, за яким не можна вказувати національність злочинців. А чому не можна? Не розумію.
Ось, припустимо: живуть серед звичайних людей марсіани і хоббіти. Хоббіти тихо живуть, моркву вирощують, а марсіани до насильства схильність мають непереборну і вирощувати нічого не хочуть, окрім наркотиків. Вони ж з Марса. Так ось, я маю право знати, якщо у восьми випадках з десяти, людей ножем штрикають марсіани. Мені корисно знати це. Тоді з марсіанами я буду себе уважніше поводитися, говорити спокійніше, гроші без свідків не показувати. Зрозуміло, хоббітам я буду довіряти більше. Хоббіти рідше людей ножами штрикають. Але чи означає це, що я цим обмежую права марсіан?! Ні.
І як може країна називатися Росія, якщо за документами нічого російського не зареєстровано?!
І чи не в цьому причина фантастичної плутанини з розподілом прибутків за продані надра? Якщо росіян де-юре не існує, про які прибутки може йти мова?
Не поспішайте записувати мене в божевільні - я розумію: ніхто нікому нічого вже не віддасть. Але є речі, які відібрати неможливо: російська література, російська музика, російський живопис і т. д. Дозвольте хоча б до цього мати відношення: іноді мені хочеться похвалитися досягненнями своїх одноплемінників, а не співгромадян, при всій повазі до останніх. Я, наприклад, пишаюся, що першою людиною в космосі був росіянин. Хіба я цим потопчу чиїсь свободи? А ось мої свободи зневажаються вже на рівні недотримання двадцять шостої статті Конституції РФ: «кожен має право визначати і вказувати свою національну приналежність». Я от особисто хочу «визначати і вказувати»! Тому що, якщо я цього робити не буду, за мене це зроблять інші. До речі, чому я кажу в майбутньому часі? Давно і будь-хто «визначають і вказують» - «платник податків», «виборець». Мабуть, цими двома параметрами повинна повністю вичерпуватися моя національна самоідентифікація. Але не вичерпується. Мало. Маю право на більше.
Це земля мого народу, а значить, моя. Я не збираюся обносити її парканом і творити беззаконня, але це моя земля. Мені важливо мати право на це твердження. Воно робить мене причетним до того, що відбувається на цій землі, спонукає до дій в її благо. А факт абстрактного громадянства мене ні до чого не спонукає, крім мимовільного порівняння з набагато більш вигідним громадянством Ліхтенштейну або Монако.
Зовсім забув: проблематика «змішаних шлюбів». А яка, пардон, тут проблематика? Народився в Росії, доріс до одержання паспорта - і вибирай на здоров'я.
Але здається мені, що причина позбавлення мене документального підтвердження національної приналежності інша.
Одразу кажу: в жидомасонську змову не вірю, в простріл мозку зоряними променями теж. Шукаю, кому вигідно. І нікого не знаходжу. Нікому не вигідно. Ось тут-то й пронизує мій розум думка: а раптом нас, росіян, справді немає?! Може, в історії існує якась точка неповернення для нації, що остаточно втратила свою індивідуальність? Якщо так, то варто шукати юридичну форму підтримки залишків зникаючого етносу. П'яту графу повернути, за фактом приналежності до російського народу податкову петлю ослабити і від уже згаданих сировинних прибутків все-таки грошове вспоможеніє оформити. План не найвеличніший, але справедливий. Кувейт знову ж таки. Будемо собі на берестяних ріжках гудіти, горілку відрами глушити, та чорну ікру ложками федоскінськими жерти. Якщо, звичайно, хоча б нашу одну тисячну від російської нафти та газу на ощадкнижку перерахують.
Ні, божевілля все-таки. Я так розумію, що перераховувати довірять саме тим, хто п'яту графу не заповнить, а вони істоти необов'язкові і бездушні, як наша Конституція.
P.S. Інші розумники сміються над головою Верховної ради України Володимиром Литвином, який запропонував відновити на Україні в паспортах графу «національність». Даремно сміються: якщо його послухають, то й українці в історії залишаться, і Степан Бандера в історії залишиться їхнім національним героєм...
Публiкацiї за темою «Національне питання»:
